Не чекали на зміни, а пропонували їх самі. Жителі цих громад взяли розвиток до своїх рук

Ці українці вміють перетворювати сміття на сакури та донати для ЗСУ. Вони не чекають рішень — вони їх пропонують. Саме тому в них уже є укриття в школах та гойдалки в подвір’ях.

Розповідаємо про п’ять громад, з яких варто брати приклад.

1.  Іршанська громада (Житомирщина)

У дворі Іршанська на Житомирщині стоять нові гойдалки, гірки та каруселі, а ще — розмальовані лавочки й клумби. Усе це зробили жителі багатоповерхівки — розчистили й пофарбували місце для дитячого майданчика. 

Започаткувала такі зміни біля свого будинку жителька Іршанська Іванна Коваленко. 

«Діти наші сидять удома в ґаджетах. І щоб якось зацікавити їх виходити на вулицю, вирішили зробити щось новеньке, щоб дітям було де гратися, і взагалі була цікавість до вулиці».

Місцева влада допомогла закупити ігровий комплекс. Заступниця голови Іршанської громади з питань діяльності виконавчих органів Галина Ширченко впевнена, що ініціатива жителів — найважливіша річ: «Хочеться, щоб інші двори теж брали приклад».

Читайте більше: «Скільки чекати змін? Якщо чекати, то довго». На Житомирщині місцева влада разом з мешканцями зробили дитячий майданчик

2. Доброславська громада (Одещина)

Містечко Доброслав на Одещині потопало в смітті. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити цю територію на японський сад і надихнула жителів до змін.

Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Спочатку з лопатами й граблями вийшли лише 13 людей. Не всі місцеві вірили, що з цієї ідеї щось вийде. Та коли в громаді з’явився парк, люди почали активніше включатися в допомогу. Тепер у Доброславі люди все роблять разом з місцевою владою.

«Коли треба зробити щось важливе, і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.

Читайте більше: Замість сміття — сакури. Як на Одещині очільниця громади об’єднала мешканців заради змін

3. Красненська громада (Львівщина)

Галина Ковальчук — бібліотекарка з Красненської громади, що на Львівщині. Жінка знайшла спосіб, як позбутися пропагандистської російської літератури разом з іншим сміттям, а виручені кошти направити на підтримку ЗСУ. Ця ініціатива прибирання сміттєзвалища та рівчаків швидко розрослася й об’єднала односельчан.

«Мене дуже вразило, коли в перший день збору прийшла на роботу й побачила, скільки всього односельчани принесли. Перший наш такий збір — це близько 4 500 гривень. Долучилися також підприємці з магазинів, які приносили опаковання, щоб здати на макулатуру».

Читайте більше: Пластик і російські книги перетворюють на донати: на Львівщині бібліотекарка вигадала, як підтримати ЗСУ

4. Куликівська громада (Чернігівщина)

Фейсбук, вайбер, телеграм, місцева газета, прийомні дні в голови селищної громади та зустрічі на виїзді — ці всі опції доступні для спілкування місцевої влади та жителів Куликівської громади. 

Але так було не завжди, Куликівській селищній голові Юлії Пастернак довелося налагоджувати зв’язок між владою та жителями, адже через брак комунікації чимало пропозицій і питань населення зустрічало несприйняттям.

Діалог розпочався у фейсбуці. Саме там місцева влада взялася публікувати останні новини й оперативні повідомлення та започаткувала голосування серед жителів. Очільниця громади пояснює: для того, щоб жителі довіряли та підтримували владу, їх треба інформувати:

«Інформації має бути настільки багато, настільки вдосталь, щоб усім та кожному було все зрозуміло. Якщо в громаді щось плануємо створити чи змінити, про це потрібно говорити. Наприклад, ми хочемо ось це, для цього робимо так, але якщо не виходить, то жителі знають, які зусилля для цього прикладали».

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

5. Білозірська громада (Черкащина)

Замість вугілля — дерев’яні лавки, стосики теплих ковдр і намальований на стіні Капітошка. У колишній котельні Білозірського ліцею облаштували укриття для учнів, аби, попри повітряні тривоги, діти все ж могли навчатися в безпеці.

Усе почалося з бажання батьків і вчителів, які взялися за прибирання закинутих кімнат.

Заступниця голови громади Ірина Грищенко радіє, що ті проявили ініціативу:

«Потрібно, щоб жителі зверталися до місцевої влади. Консультації з громадськістю й громадська ініціатива — це на першому місці зараз. Це знімає певну напругу в громаді, недовіру до влади, а це важливо».

Читайте також: Зі старої котельні у безпечне укриття: завдяки ініціативі батьків та вчителів на Черкащині діти знову вчаться у стінах ліцею