Зі старої котельні у безпечне укриття: завдяки ініціативі батьків та вчителів на Черкащині діти знову вчаться у стінах ліцею 

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

У колишній котельні Білозірського ліцею замість вугілля тепер дерев’яні лавки, стосики теплих ковдр та намальований Капітошка на стіні. Тут облаштували укриття для учнів, аби попри повітряні тривоги діти все ж могли навчатися у безпеці.

Все почалося із бажання батьків та вчителів, які взялися за прибирання закинутих кімнат. Директорка ліцею та заступниця голови громади поділилися з ШоТам, як їм вдалося облаштовувати укриття з нуля.

Першу штукатурку в укритті робили батьки 

Білозірська громада на Черкащині з початком повномасштабного вторгнення включилася у допомогу і жителям, і переселенцям, і війську. Заступниця голови громади Ірина Грищенко каже, що у них організували мобілізаційний пункт для новобранців зі всієї України. Тому треба було годувати, одягати і лікувати військових. Загалом встигли прийняти понад 5 тисяч мобілізованих, працівники виконавчого комітету працювали з шостої ранку до десятої вечора. 

«Ще ми доєдналися до всеукраїнської акції “Сади перемоги”. Засаджували овочами городи, які пустували. А вирощене передавали військовим, у дитячий садок, школи, лікарні та громади Запорізького напрямку», — ділиться Ірина Грищенко.

До початку повномасштабного вторгнення в громаді не було жодного укриття. Тож довелося облаштовувати їх з нуля. Одним з них стало укриття у Білозерському ліцеї.

Директорка Світлана Петренко розповіла, що всі учні, а їх зараз 615, вимушені були вчитися дистанційно, поки укриття у ліцеї не було. Ідея його відновити виникла рік тому і почалася з ініціативи вчителів та батьків учнів. Адже всі хотіли, щоб діти знову повернулися до приміщення школи. 

У ліцеї було підвальне приміщення старої котельні, де раніше зберігали вугілля, опалення давно замінили на автономне, тож кілька кімнат лишалися порожніми. Аж до повномасштабного вторгнення. Так вирішили використати саме цей простір: 

«Першу штукатурку робили батьки, долучалися педагогічні працівники й разом ми це приміщення приводили до порядку. А потім уже завершили роботу завдяки коштам Білозірської сільської ради», — каже директорка.

Зробили ремонт на літніх канікулах 

Коли у сільській раді дізналися про ініціативу батьків та вчителів, то вирішили її підтримати. 

«Ми всі розуміли, що війна надовго, тим більше такі почалися обстріли. Тож треба було створювати безпекове середовище в освіті, щоб батьки були спокійні за своїх дітей», — каже Ірина Грищенко.

Зробили проєкт, щоб він відповідав усім потрібним нормам, запросили підрядників і за літо справилися з роботою — на це витратили близько мільйона гривень. Вже 1 вересня 2023 року ліцей був готовий приймати учнів з новим укриттям на два входи, три приміщення і санітарну кімнату. А оскільки повітряні тривоги тривають і по 2-3 години, школярі можуть продовжувати навчання у безпеці. Тепер у ліцеї змішана форма навчання, діти навчаються позмінно: один тиждень дистанційно, один — офлайн. В укритті одночасно може перебувати 150 учнів.

Світлана Петренко каже, в укритті облаштували вентиляцію та електричне опалення, встановили умивальники та біотуалети. А завдяки програмі UNICEF отримали ще й ковдри та каримати, раптом доведеться затриматися надовше і буде потреба зігрітися.

Дев’ятикласник Лаврик Микола каже, що навчатися дистанційно неймовірно важко: «Ми весь час вдома, не бачимо однокласників, друзів, вчителів. Не можемо отримувати стільки інформації, як у школі». Тож радіє, що тепер може приходити на заняття, хоч навіть не кожного тижня. 

Ініціатива місцевих знижує недовіру до влади

Заступниця голови громади Ірина Грищенко теж радіє, що батьки та вчителі проявили ініціативу:

«Потрібно, щоб жителі зверталися до місцевої влади. Консультації з громадськістю і громадська ініціатива — це на першому місці зараз. Бо це знімає певну напругу в громаді, недовіру до влади, а це важливо. Нам вистачає проблем із війною, то не хотілося, щоб проблеми виникали ще з таких питань».

Тож влада прислухалася не лише до вчителів ліцею, а й до жителів з інших населених пунктів громади і облаштували всі укриття, які могли, у школах, садочках, сільській раді. Зараз їх сім — і в селищі Ірдинь, і в Білозір’ї.

Наступний крок — зробити протирадіаційне укриття на території Білозерського ліцею. Ірина Грищенко каже, уже розробили проєкт на 450 тисяч гривень і пробують знайти хоча б співфінансування, щоб створити ще один більший безпековий простір, де зможуть поміститися всі діти. Держава виділяє кошти на такі укриття, тож будуть брати участь у конкурсі.