Суспільство
«Наші вчителі – ченці з усієї країни». На Чернігівщині пекарня відродила старовинні рецепти монахів. Як це вдалося
Про хліб, створений за старовинними рецептами монахів, у Мені знає чи не кожний місцевий житель. Його готують у пекарні «ХлібОК», власником якої є підприємець Валентин Боженов. Саме його виробництво прогодувало під час окупації Чернігівщини кілька громад.
Велика війна змінила плани чоловіка щодо бізнесу, проте саме в скрутний час ще більше чернігівців спробували екологічний хліб з крафтової пекарні. Нині ж «монастирська» випічка – в їхньому щоденному раціоні. Про хліб із секретним інгредієнтом та єдину пекарню громади, що вистояла в пандемію й під час окупації, Валентин Боженов розповів ШоТам.
«ХлібОК» – перша та єдина пекарня у Менській громаді
Чернігівщина – моя мала Батьківщина. Я родом із села Феськівці, що в Менській громаді. Маю зовсім протилежну пекарю освіту – медичну. Деякий час навіть працював фельдшером. До підприємницької діяльності прийшов у 2001 році, але пекарню започаткував лише чотири роки тому, у 2019-му.
Чому випічка? У нашій громаді не було своєї пекарні, увесь хліб звідкись доставляли, виготовляли на заводах. Люди втомилися від такої продукції, тож виникла ідея робити своє й екологічне: без розпушувача й консервантів.
Рецепти хліба шукали в монастирях, а досвід переймали в монахів
Зароджували пекарню разом із партнером Василем Кондаковим. Концепція нашої пекарні в тому, що ми печемо хліб виключно за старовинними монастирськими рецептами. І це саме Василь здебільшого їздив по храмах і збирав рецепти, завдяки яким пекарня в Мені стала відомою. Проте через рік наші дороги розійшлись, партнер почав займатись окремою справою, а я залишився розвивати «ХлібОк».
Не було б пекарні й без отця Романа Халуса з чернігівського храму Української греко-католицької церкви. Він привів нас у монастир в Золочеві, звідки ми перейняли більшість рецептів хліба. Тоді нас пустили до місцевої пекарні й показали, як там і що працює. Пізніше, щоб дізнатись більше рецептів і набути досвіду, ми відвідали й інші монастирі УГКЦ. Там намагались опанувати вже один-два рецепти.
Частину рецептів, якими нині користуємось у пекарні, дізнались у монастирях Прикарпаття і Закарпаття. Цікаво, що місцеві монахи не тільки знаються на хлібі, а й вирощують шампіньйони, виготовляють макаронні вироби. Крім того, звідти ми привезли на Чернігівщину італійську закваску. Тепер продовжуємо її вирощувати.
Який секрет зберігає хліб із Мени?
Відвідавши низку монастирів в Україні й за кордоном, ми зібрали 36 різних рецептур і жодна з них не спрацює без секретного інгредієнту. Думаю, монахи не вважали нас за конкурентів, тому навчали випікати хліб. Крім того, УГКЦ тільки почала просуватись у центральні й північні регіони країни, тож, маючи вигоду для розвитку своїх парафій, вони із задоволенням ділились із нами досвідом.
До того ж нам не доводиться тримати секрет під трьома замками, бо насправді його не маємо. Інгредієнтом, що робить наш хліб особливим, є житня закваска. Ми її отримали й продовжуємо вирощувати, але як вона народилась – ми не знаємо.
До окупації «ХлібОК» готував понад 40 різновидів хліба
Після 24 лютого про нашу пекарню дізналося більше людей. Чернігівщина була частково окупована російськими військами. Фактично ми єдині, хто випікав хліб і розвозив його у райони області: Борзнянський, Сосницький, Корюківський та інші.
Водночас через повномасштабне вторгнення ми вимушено скоротили асортимент. До окупації «ХлібОК» готував 42 види хліба. Хоча на кожний різновид виходило по кілька хлібин, ми могли дозволити собі унікальні рецепти. Наприклад, у нас можна було придбати «Гірчичний» хліб. Ніде в Україні такого не бачив. А ще – «Альпійський», «Монастирський», «День і ніч», «Гуцульський», бездріжджовий, висівковий, з чорносливом, «Бойківський» тощо. До речі, останній раніше був у формі «кирпичика», а нині покупці його знають як сірий овальний. Цей рецепт нам привіз отець Роман.
Після окупації й донині в пекарні випікаємо лише п’ять-шість видів хліба. Ми дбаємо про громаду, адже головне – людей забезпечити, а після української перемоги будемо збільшувати асортимент.
Кажуть, наші круасани смачніші за французькі
Щодня на прилавки пекарні виставляємо хліб житньо-пшеничний і житній, що на заквасці, і ще один різновид – на пшеничному борошні. Продукти використовуємо українські, підтримуємо місцевих виробників. Наприклад, борошно купуємо в Городнянському районі. Там аграрії вирощують і пшеницю, і жито.
Читайте також: «Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»
«ХлібОК» пече не лише хліб, у нас є лаваш, хот-доги, піца, здоба: булочки різні, пряники, бублики. А про наші круасани кажуть, що вони смачніші, ніж у Франції. Можливо, так і є (сміється), бо ми розробили авторський рецепт, придбали спеціальне обладнання й готуємо своє листкове тісто з екологічних продуктів.
У день випікаємо до трьох тисяч одиниць продукції
У нашому пекарському цеху відбулись і хороші зміни. Ми придбали більше приміщення, модернізували обладнання: працівниці вже менше роблять руками, більше – машини. Виробництво налагоджене, маємо такий собі конвеєр, адже весь процес приготування хліба займає до 30 годин. На те, щоб виросла закваска, потрібна доба, й від замісу до випічки минає близько п’яти годин.
Пекарі працюють у три зміни по три людини. Також є денна зміна, яка готує слойки, піцу, бублики з маком, імбирно-медові пряники, вироби з пісочного тіста. Якщо раніше зміна вручну могла випікати до 500 буханок, то під час окупації ми вийшли на шість тисяч хлібин за добу. У той період працювали по 12 годин кілька місяців. Нині ж стабільно готуємо і хліба, і здоби до трьох тисяч одиниць.
Крафтове – це дорого? Найдорожчий хліб коштує всього 28 грн
Придбати крафтову продукцію в Мені можна в магазині й кіоску «ХлібОК», в інші громадах завозимо випічку в місцеві магазини. Наш хліб ще унікальний тим, що він смачний навіть на другий і третій день.
Багато хто думає, що унікальна продукція коштує дорого, та в нас середній цінник. Крім того, запускаємо новинку – гречаний хліб із цибулею, він буде найдорожчий і коштуватиме 28 гривень. Найдешевший – білий овальний хліб вищого рахунку – 18 гривень. Вага хлібин – пів кілограма.
Плануємо відкрити пекарні в інших громадах
Сказати, скільки розпродаємо щодня, не можу, однак хліб не залежується. До того ж ми намагаємося частіше організовувати благодійні акції, де продаємо свою випічку, а кошти відправляємо українському війську.
Ще під час окупації носили хліб у лікарню військовим, відтоді щодня продовжуємо робити це абсолютно безкоштовно. Також відправляємо випічку на передову.
Читайте також: «Чоловіча» справа? Верстатам байдуже на стать. Як я власноруч створила успішний бізнес із лазерної та фрезерної порізки
Поки посилено працюємо, обмаль часу на плани, та все ж після перемоги хочемо повернутися до виготовлення граноли. Це була остання справа, яку ми спробували реалізувати перед вторгненням. Із юридичного боку – реєструємо торгову марку, щоб надалі розвивати франчайзинг. Будемо відкривати пекарні «ХлібОК» в інших громадах. А поки наближаємо перемогу.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
