Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Опубліковано

Свій стоматологічний кабінет Олексій Власов відкрив у Краматорську ще у 2013 році. Застосовуючи сучасні підходи до лікування зубів і працюючи за європейськими протоколами, Олексій разом зі своїми колегами надавав допомогу не тільки місцевим мешканцям. До стоматології Vlasov їздили люди із сусідніх міст і областей та навіть з-за кордону.

Клініка пережила окупацію міста в 2014 році та продовжувала лікувати своїх клієнтів, незважаючи ні на що. Стоматологи виїжджали на роботу навіть на початку вторгнення 2022 року, якщо людям була потрібна допомога. Однак навесні Олексій все-таки покинув Краматорськ, рятуючи сім’ю, і перевіз свою справу до Чернівців. Стоматолог розповів ШоТам, як його клієнти передчували повномасштабну війну, з якими складнощами при евакуації довелося зіткнутися та як клініка працює на новому місці.

Олексій Власов

лікар-стоматолог, засновник клініки Vlasov

Відкрив кабінет і змінив підхід до лікування

Я відкрив свій стоматологічний кабінет у 2013 році, коли дізнався, що всі медичні заклади в Україні переходитимуть на госпрозрахункову форму роботи. Вона передбачала, що, працюючи в комунальній установі, я отримуватиму зарплатню у відсотковому співвідношенні від виконаної роботи. Я вирішив, що буде краще відкрити своє бізнес-підприємство та розпоряджатися коштами самостійно.

Згодом дізнався, що є готовий стоматологічний кабінет на продаж, і спільно з іншим лікарем ми його придбали. Ми ділили приміщення, в якому було три крісла, однак підходи до лікування клієнтів у нас відрізнялися. Коли я ще працював у поліклініці, то зрозумів, що хочу вдосконалити свої вміння, щоб краще надавати допомогу людям. Я звернувся до знаних в Україні стоматологів і почав навчатися у них. Олег Кулигін, Ігор Наєнко, Андрій Половінщіков, Василь Каращук та інші фахівці перевернули моє уявлення про стоматологію та підходи до лікування різноманітних нозологій.

Відтоді ми в клініці почали працювати відповідно до європейських протоколів і надавати послуги ще якісніше. Зокрема, став помітний кращий результат, який ми досягали. У комунальній поліклініці на лікування зуба виділялося 20 хвилин, а ми приділяли клієнтам стільки часу, скільки вони того потребували, щоб зробити все поступово та правильно. У моїй команді працювали ще ортодонтка, лікарка-ендодонтистка, яка також займалася й художньою реставрацією, стоматолог-хірург і асистентка. Наші клієнти були не тільки з Краматорська та сусідніх міст, але й із США, Німеччини та Ізраїлю.

лікарі роздивляються рентген

Мої клієнти передбачали повномасштабну війну

У 2014 році Краматорськ окупували. Моя родина поїхала до родичів, я теж покинув місто, коли були обстріли, але через тиждень вирішив повернутися. Був упевнений, що це все ненадовго: можливо, на тиждень або два. Багато мешканців поїхали з міста, але й багато хто залишився. У той період я продовжував працювати в клініці, адже люди потребували моєї допомоги в будь-якому разі. Трохи помилився у своїх прогнозах: Краматорськ залишався під окупацією протягом трьох місяців. Однак загалом виявилося, що все-таки я мав рацію: місто звільнили.

Напередодні 2022 року один з моїх клієнтів привітав мене з прийдешнім святом. Він сказав: «Головне – щоб не було війни». Я здивувався, чому він так говорить, адже сам взагалі не вірив у те, що може статися повномасштабне вторгнення. Невдовзі про війну заговорила інша моя клієнтка, мешканка Маріуполя, яка часто відвідувала нашу клініку та привозила на лікування свою родину. Вона зателефонувала мені та повідомила, що планує приїхати зі своїми родичами на санацію ротової порожнини, однак не знає: краще приїхати зараз чи потім.

Жінка сказала: «У мене є передчуття, що буде війна. А ви відчуваєте це?». Я відреагував категорично, навіть з ноткою максималізму: «Та яка війна? Усе ж прекрасно, про війну не йдеться». Вона відповіла: «Ви не відчуваєте. А в Маріуполі слово “війна” висить у повітрі». Я справді нічого не відчував: у мене все добре, я був у рожевих окулярах. А мої клієнти мали проникливий погляд і передбачили, що нас може чекати.

стоматолог Олексій Власов

Лікували людей з титановим стрижнем

Перші тижні повномасштабної війни пройшли, як у всіх: незрозуміло, дуже швидко й одночасно дуже повільно. Клініка продовжувала працювати, ми приймали тільки тих пацієнтів, які мали не желейний, а титановий стрижень. Вони говорили: «Ми були записані два тижні тому, і ми прийдемо. Жодна війна нас не зупинить. Якщо запланували – значить, лікуватимемо зуби».

Якщо до нас із колегами зверталися по допомогу, ми приїжджали до клініки, тільки щоб прийняти пацієнтів, і одразу поверталися назад. Працювали, зважаючи на повітряні тривоги. Місто обстрілювали, я прокидався від цих звуків, оскільки мешкаю за 2 км від військового аеродрому. Жити та працювати в такій обстановці було, м’яко кажучи, абсолютно некомфортно.

Читайте також: Кавові свічки з ароматом Донецька та Криму. Бренд Rekava створює унікальну екопродукцію з кавової гущі

Минуло кілька тижнів – і я зрозумів, що вже потрібно виїжджати, щоб не наражати на небезпеку своїх дітей. 9 березня ми з родиною покинули Краматорськ і поїхали в Черкаси до мого кума. Потім вирішили переїхати на Захід України. Вибрали місто Чернівці, хоч ніколи там і не були й не мали жодних знайомих. Однак великою перевагою було його розташування: поряд кордон з Європою, а Росія та Білорусь – далеко.

Колега організувала вивезення обладнання з клініки

Прибувши до Чернівців, я спочатку знайшов приміщення для клініки. У той період було дуже складно знайти житло: до міста приїхало багато людей, зокрема з Києва та Київщини. Ми з родиною оселилися в селі Балинці Івано-Франківської області, де прожили місяці два. Щодня я діставався на роботу по дві години в один бік. Хоча відстань до Чернівців не така велика, 73 км, однак там була ділянка дороги з ямами по коліно, і на її подолання йшло багато часу. Згодом, коли кияни повернулися додому, ми знайшли квартиру в Чернівцях і переїхали.

Коли я з родиною виїжджав з Краматорська, то не вивозив обладнання з клініки. Цим зайнялася моя колега Олена Шестакова, яка виїжджала пізніше. Тоді, на початку весни, вона вагалася й не знала, куди переїжджати їй з дітьми: за кордон, в Центр або на Захід України. Я знав, що вона закохана в свою справу, стоматологія – це її покликання та важлива частина життя. Тому запропонував варіант продовжити займатися улюбленою роботою, переїхавши до Чернівців.

Олена погодилася, однак їй потрібно було зібрати все обладнання, організувати завантаження, усе проконтролювати, нічого не забувши. Виявилося, що коли вона прибула з устаткуванням на Нову пошту, саме в цей часовий проміжок там не працювали на відправлення. Олені довелося супроводжувати вантаж до найближчого відділення, яке працювало. Воно виявилося в місті Павлограді Дніпропетровської області. Хоч і з такими складнощами, однак із Краматорська вдалося вивезти все обладнання. Згодом до Чернівців переїхала й Олена.

лікар-стоматолог за робочим столом

До нас приходять як місцеві мешканці, так і переселенці

13 квітня стоматологія Vlasov відкрилася в Чернівцях. Наша команда значно зменшилася: лікарка-ортодонтка нині живе в Дніпрі, асистентка виїхала до Німеччини, хірург теж мешкає не в Чернівцях, однак приїжджає до нас на операції, імплантації зубів. Незважаючи ні на що, серед переліку наших послуг є терапевтична, ортопедична й хірургічна стоматологія. На жаль, дитячий і ортодонтичний прийоми поки що випали.

Нашу клініку добре прийняли в Чернівцях. Насправді люди всюди ходять за одним і тим самим – за якісними послугами. Якщо вони дійсно такі, то все одно звідки я приїхав. Про нас написали журналісти – і частина клієнтів записалися до нас, дізнавшись про клініку зі статті. Ми лікуємо як місцевих мешканців, так і переселенців: з Києва, Бучі, Миколаєва, Одеси, Слов’янська. Деякі з них живуть по сусідству з клінікою. Стоматологію Vlasov знайшли й наші клієнти з Краматорська. Наприклад, одна жінка, яка лікувалася у нас довгий час, дізналася, що ми переїхали, і приїздила на прийом саме до нас.

Я записався в місцеву бібліотеку, залишив там свої візитівки – і нас відвідав хтось із читачів. Приходять люди, які працюють неподалік. Хтось потім приводить своїх дітей, а хтось – батьків. Щоб люди дізналися про нас, ми розігрували свої послуги в інстаграмі. Переможці приходили в клініку, бачили, як саме ми працюємо, записувалися та продовжували лікування вже у звичайному режимі.

стоматолог відкрив
Клініка Vlasov у Чернівцях.

Найголовніше – не опускати руки

Я хочу мати змогу безкоштовно допомагати переселенцям, військовим та іншим вразливим категоріям населення. Для цього потрібно залучити допомогу благодійних фондів. Таку ідею в Чернівцях ще ніхто не реалізував, і я хочу бути першим. Було б добре, щоб хтось із місцевих фондів взяв на себе функцію розподілу коштів між пацієнтами й направляв їх до мене. Я би їх лікував, надаючи фото-, відеозвіт і необхідні документи.

Вважаю, що нехай це й прозвучить утопічно, але тоді всім буде добре. Люди, які передають гроші до фонду, будуть впевнені, що їхні кошти використовуються за призначенням. Ті, хто має потребу в лікуванні, отримають таку можливість. А я теж працюватиму й допомагатиму людям. І ще хотів би запропонувати роботу кільком стоматологам серед переселенців.

Читайте також: Калімби з Азовського узбережжя. Українські майстри створюють унікальний музичний інструмент, що дарує спокій під час війни

Нині багато хто з підприємців змушений, як і я, повторно відкривати свій бізнес у новому місці й адаптуватися. Переконаний, що найголовніше – не опускати руки. Смуток – це тяжкий гріх. Якщо є бажання продовжувати улюблену справу, вивести її на новий рівень і підтримати свій колектив, то все можливо.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі