На Київщині буде нова набережна і оглядовий майданчик біля храму

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.

Чому ми його робимо? Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.

Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Раніше Валентина працювала в гарному колективі на швейному підприємстві, займалася благоустроєм міста, а ще організовувала свята в рідному Куп’янську. Та навіть після пережитої окупації жінка не зламалася, а змогла евакуювати людей до Харкова й запустити соціальний бізнес.

ШоТам розповідає історію Валентини Нечволод, яка, попри втрату дому, знайшла в собі сили допомагати людям і за грант відкрила жіночий простір для переселенок у Харкові.

Швейна фабрика, свята для дітей і громадський активізм

До повномасштабної війни я працювала швачкою на фабриці та була ведучою свят у Куп’янську. Я обожнювала роботу ведучої — це була моя віддушина. Особливо мені подобалося дарувати радість дітям. А ще в моєму житті був громадський активізм, адже я займалася благоустроєм нашого будинку та міста загалом. 

До повномасштабної війни пані Валентина була місцевою активісткою у Куп’янську. Фото надала Валентина Нечволод

У будинку завжди треба було щось відремонтувати, але коштів не вистачало, тому ми з донькою почали подаватися на грантову підтримку. Донька взяла на себе роботу з паперами, а я зустрічалася з будівельниками, депутатами, підраховувала витрати, ходила на прийом до мера та підписувала договори. 

Пані Валентина зі своїми дітьми Аліною та Максимом. Фото надала Валентина Нечволод

Завдяки цьому ми отримали від міста 60 тисяч гривень на ремонт нашого будинку, а потім виграли 300 тисяч в обласному конкурсі й облаштували біля нього скейтмайданчик. Майданчик збудували восени, але на його відкриття випав перший сніг, тому діти розчистили його та каталися, адже дуже цього чекали. Ми були дуже щасливі, але все знищили росіяни.

Вивезла 25 людей з села

24 лютого рано-вранці мене розбудив дзвінок від доньки, яка повідомила, що почалася велика війна. На той час вона була в Києві, але хотіла приїхати додому в Куп’янськ. Проте мости вже були підірвані, тому моя донька провела в потязі майже чотири доби, доки не дісталася до Львова. Свого 14-річного сина я також відправила до неї. 27 лютого Куп’янськ окупували російські війська. Я не виїхала, адже не могла полишити свою маму, а вона категорично відмовилася від евакуації. Так мама жила в селі Сеньків, а я залишалася в місті, аби діставати для неї їжу та ліки.

Коли на початку вересня я вчергове йшла до мами, мене попередили, що біля села вели бій. Було дуже страшно, але я однаково пішла, і дорогою мене підібрав якийсь чоловік на автівці. Майже біля села нас зупинили військові — звично я думала, що це росіяни, навіть не піднімала голови, просто спокійно сиділа. Але коли вони відчинили двері машини та звернулися до мене українською, я побачила український прапор і вже не стримувала сліз.

Над селом було багато диму, в хаті вибило вікна — мама дуже плакала. В ту ніч знову був бій — вдома було дуже гучно, й ми чули, як тріщав шифер. 

Розбиті будинки в рідному селі пані Валентини. Фото надала Валентина Нечволод

У селі не залишилося нікого з влади, але багато людей хотіли евакуюватися. Мені дуже допомогли наші військові, до яких я щодня приходила, щоб скористатися інтернетом. Так я контактувала з донькою, складала список охочих виїхати, а вона шукала нам автобус для евакуації. А ще я переписувалася з родичами односельців і згодом ходила селом до людей та переказувала їм вітання.

Частина людей, які виїхали до Харкова завдяки пані Валентині. Фото надала Валентина Нечволод

Біля села продовжувалися бої, але 17 вересня один сміливий водій таки приїхав по нас. Так я змогла вивезти маму та ще 25 людей із Сенькова до Харкова.

Виграла два гранти й облаштувала жіночий простір

Коли я приїхала до Харкова, то мала багато боргів перед банком, адже ми сім місяців жили в окупації з кредитною карткою — у мене не було роботи, мама не отримувала пенсію, але треба було купувати ліки та за щось жити.

Я знайшла роботу швачки. Але зима була дуже складна: часто вимикали світло, було далеко їздити з роботи додому. До того ж, згодом нас переселили в гуртожиток в іншому районі, тому я мусила шукати нову роботу.

Згодом моя донька побачила в інтернеті оголошення від благодійного фонду «Право на захист» — там відкрили набір на навчання для людей, які хотіли розпочати власну справу. Окрім того, можна було позмагатися за грант у 3 тисячі доларів. 

Я вирішила спробувати. Два місяці нас навчали, як робити рекламу, наймати людей, нараховувати їм зарплатню — все необхідне, щоб запустити власний бізнес. Також ми мали скласти план, що треба купити з меблів та обладнання. Почати справу було дуже дорого, тому ми з донькою додатково подали свою ідею на державний грант від «Дії».

Куточок краси в жіночому просторі, який відкрила Валентина Нечволод. Фото: ШоТам

Донька спитала, чим би я хотіла займатися. Я подумала, що було б дуже доречно створити жіночий простір для переселенок, аби вони могли прийти поспілкуватися, поремонтувати свій одяг, пошити постільну білизну, зробити гарну зачіску і загалом адаптуватися на новому місці.

Читайте також: Робота не для звіту, а для людей: як переселенка в Дніпрі розвиває центр для 7000 жителів Донеччини

Те, що ми робимо, дає можливість почуватися щасливими дорослим і дітям

Ми відкрили жіночий простір «Незалежна» 19 грудня минулого року. У нас працюють майстрині, які можуть постригти чи пофарбувати відвідувачок, зробити манікюр і педикюр, запропонувати масаж. Ми стараємося надавати жінкам багато послуг в одному місці. А ще зараз шукаємо швачку, яка б шила для наших клієнтів одяг, як я планувала від початку. Те, що ми робимо, дає їм можливість почуватися красивими та щасливими, попри таку страшну ситуацію в країні.

Валентина Нечволод розповідає про відкриття жіночого простору. Фото: ШоТам

Ми намагаємося приділити увагу не лише жінкам і дівчатам, але й дітям. Для них ми створили дитячу кімнату, і поки мами наводять собі красу, їхні дітки граються та весело проводять час. Зараз у місті проводять не так багато дитячих свят, тому це стараємося робити ми з командою в просторі. 

Перше свято для діток я організувала 1 червня минулого року, аби відсвяткувати День захисту дітей. Це був захід для переселенців, які жили в гуртожитку поблизу, але й для жителів міста також. Я була така щаслива, адже коли бачу дитячі усмішки, то на душі стає тепліше. Дитинство не повернеться, тому я хочу дарувати їм емоції зараз.

Пані Валентина організувала свято для дітей-переселенців. Фото надала Валентина Нечволод

Спершу я це робила сама за власні кошти, а тепер залучаю волонтерів і благодійні організації, адже дітки хочуть подарунків і солодощів. Нам дуже допомагає благодійна організація «Червона калина», яка надала нам іграшки та канцелярію, а ще фонд «Голоси дітей», який приїжджав до нас з майстер-класами. 

Пані Валентина з дітьми під час майстер-класу. Фото надала Валентина Нечволод

Діти дуже задоволені, тому ми плануємо й далі проводити для них свята. А ще шукаємо спонсорів, аби придбати музичну колонку. 

Читайте також: Діти мають бути дітьми: у прифронтовій громаді на Харківщині переселенки створили особливий хаб

Довго шукала роботу, тому допомагаю іншим жінкам у такій ситуації

Наша «Незалежна» є соціальним бізнесом, адже ми беремо на роботу саме переселенок. Зараз у нас працюють три жінки, які втратили дім. Я сама є внутрішньо переміщеною особою, яка довго шукала роботу, тому розумію, як це складно, тому й вирішила допомагати іншим жінкам у такій ситуації. 

Окрім того, у нас на Харківщині дуже неспокійно — люди фактично живуть «на валізах», — тому ми часто шукаємо нових людей у команду. Наприклад, зараз нам потрібна швачка. 

Пані Валентина мріє, щоб її жіночий простір розвивався та дарував людям радість. Фото: ШоТам

Ми хочемо, щоб наш жіночий простір для переселенок розвивався. Це місце зараз є для мене всім, адже діти живуть окремо, а мама померла. До нас можна прийти не лише на роботу чи щоб отримати послуги, а й просто поспілкуватися. Ми будемо раді допомогти чи просто підтримати добрим словом. 

Найбільше я мрію про те, щоб закінчилася війна й добре склалося життя моїх дітей. Щоб простір працював, і тут було більше можливостей для жінок і дівчат. 

Я дуже пишаюся своїм жіночим простором. Але я хочу допомагати переселенцям і вірю, що в мене все вийде. І щиро бажаю всім українцям мріяти та вірити в себе.

За запитом «намалюю вашого улюбленця» на OLX від початку вересня зʼявилася вже майже сотня оголошень — юні художники пропонують відтворити фото домашніх котів чи собак користувачів за символічні суми. Декому за свої перші «зарплати» навіть вдалося купити іграшки або ж зібрати кошти на військо.

ШоТам поспілкувалися з 10-річним «підприємцем» з Рівного, а також з художницею-студенткою, яку тренд з дитячими малюнками надихнув заробляти на мрії.

Жартівливий допис в соцмережі завірусився

Никодиму з Рівного 10 років. У вересні цього року завдяки малюванню хлопець зміг заробити понад 7 тисяч гривень лише за три дні. 

Никодим з Рівного, що малює на замовлення. Фото надала Наталія Купріюшина

Почалося все з допису його мами Наталії Купріюшиної в соцмережі Х про те, що хлопчик гарно малює і також може стати частинкою тренду, який швидко набирає популярності. 

«Я зробила цей допис, бо сину подобається щось малювати, але навіть не думала, що це набере якихось обертів. Це дуже милий тренд — дітки розвиваються та збирають на щось. А в нас пішла така хвиля замовлень, що ми досі в шоці», — каже Наталія.

І хоча допис жінки був радше жартівливим, на нього відгукнулися перші замовники — так 6 вересня Никодим намалював кішку Котю для військової.

Перший малюнок Никодима — кішка Котя. Фото надала Наталія Купріюшина

«Поки йому це подобається, я буду підтримувати»

Наталія розповідає, що Никодим змалку любить малювати, а вона радіє, що сину це подобається. Хлопчик мріяв заробити кошти, аби придбати собі трендовий щоденник з героями улюбленого мультсеріалу.

«Я не встиг собі його купити, бо мені це надіслали як подарунок з того твіттера. Тому я купив собі LEGO-набори, а зараз збираю на найбільший набір із серії про Гоґвортс», — каже хлопець.

Після школи Никодим відразу робить уроки, а потім кілька годин проводить за малюнками. У хлопця вже замовили понад сотню зображень домашніх улюбленців, і за декілька днів він встиг намалювати близько п’ятдесяти. Початкова вартість малюнка була 20 гривень, згодом — 40, але мама Никодима ділиться, що часто люди надсилали більші оплати для заохочення.

Наталія наголошує, що син має свою окрему монобанку, до якої вона не має доступу й ніяк не розпоряджається цими коштами.

Найвідомішим малюнком Никодима наразі є мемний кіт Сирський. Він є дуже популярним в соцмережі Х, тому хлопця попросили його зобразити.

Один з найпопулярніших малюнків Никодима. Фото надала Наталія Купріюшина

Никодим уже замислюється про те, куди витрачатиме кошти, коли придбає омріяний набір. Серед варіантів — накопичувати більші суми або ж купляти собі щось смачненьке до школи, адже через навчання та нове прибуткове хобі у хлопця майже немає вільного часу.

«Я позитивно ставлюся й до цього тренду, і до того, що цим займається мій син. Головне, щоб це не спричинило якогось навантаження на дитину чи медійного тиску. Але я за цим слідкую, все контролюю, і поки йому це подобається, я буду підтримувати», — запевняє Наталія.

Замовити малюнки Никодима можна через соцмережі його мами — в Х або інстаграмі.

Надихнулася дитячою творчістю в інтернеті

Малюнки маленьких художників надихають і молодь, яка теж активно долучається до тренду, — наприклад, 18-річна студентка з Києва під творчим псевдонімом Künaylan (з кримськотатарської «соняшник» — прим. ред.), яка навчається на філологиню-перекладачку й цікавиться українською та кримськотатарською фольклористикою.

Дівчина також любить малювати з дитинства, проте не вчилася цього професійно. Каже, що вирішила спробувати зображати на замовлення домашніх улюбленців після того, як дізналася про тренд з дитячими оголошеннями на OLX. Дівчина навіть намалювала собачку з лого сайту та отримала від нього вподобайку.

Один з перших малюнків, які створила дівчина. Фото надала Кунайлан

Кунайлан мріє зібрати кошти на телефон, аби подарувати його своїй мамі, а 15% з кожного малюнка дівчина віддає на збори для ЗСУ. Зараз на монобанці їй вдалося накопичити майже 900 гривень, проте художниця мріє розвиватись у творчості та купувати для себе кращі матеріали. Зараз вона планує малювати на замовлення, аби мати невеликий, але стабільний дохід.

У дівчини вже замовили 14 малюнків, вісім з яких завершені. 

«Ціна залежить від складності роботи: простий нерозмальований скетч коштує 15 гривень, розмальований — вже 19, а готовий повноцінний малюночок вартує 29 гривень. Часто люди платять більше, за що я дуже вдячна. Можуть заплатити 50 чи 80 гривень, але тоді я стараюся зробити їм додаткові малюночки-подаруночки», — ділиться Кунайлан. 

Малюнок кішки, який дівчина створила на замовлення через ОLX. Фото надала Кунайлан

На один повноцінний малюнок художниця-аматорка витрачає до двох годин, скетчі створює за годину. Їх купують переважно підлітки, але й були замовлення від дорослих.

Рідні також підтримують Кунайлан і заохочують розвиватися в цьому напрямку. У майбутньому дівчина мріє зібрати власний повний український стрій і придбати фотоапарат.

Замовити малюнки Кунайлан можна через інстаграм або оголошення на OLX.

Комунальне підприємство «Київавтодор» активно впроваджує безбар’єрні рішення для пішохідної інфраструктури міста.

Про це повідомляє пресслужба КМДА.

Інклюзивні перехрестя

Цьогоріч вулиці та перехрестя Києва продовжують ставати доступнішими для всіх категорій громадян.

Серед ключових інфраструктурних оновлень:

• Пішохідні переходи на перетині вулиць Старобориспільської і Миколи Хвильового.
• Перехрестя проспекту Валерія Лобановського з вулицями Володимира Брожка та Деміївської.
• Інклюзивний підхід також заплановано на перехресті вулиць Вадима Гетьмана і Олекси Тихого.
  На цих локаціях облаштують наземні переходи, що дублюватимуть підземні або надземні, роблячи їх доступними для маломобільних груп.

Читати також: «Нова пошта» показала «Поштомат Незламності», який працює без світла та заряджає телефони

Результати по безбар’єрності

З початку 2024 року:

• Повністю інклюзивними зроблено 10 об’єктів.
• 224 пішохідні переходи обладнані пониженими бордюрами.
• Побудовано та відремонтовано 18 пандусів.
• Вкладено 43 тисячі кв. м тротуарного покриття з безфаскового ФЕМу, що забезпечує безпечну навігацію для всіх.

Подальші плани

До кінця року заплановано знизити бордюрний камінь та облаштувати тактильну плитку на 260 пішохідних переходах. Наразі відповідні роботи вже виконано на 191 об’єкті.

У 2025 році «Київавтодор» продовжить адаптувати інфраструктуру, аби зробити дороги та пішохідні зони Києва повністю відповідними вимогам безбар’єрності, створюючи комфортні умови для всіх.

Нагадаємо, що у Києві відновлює роботу «Поруч-Space»: як записатися на безплатні гуртки та активності для дітей.

Фото: Freepik.