Суспільство
«На газ і гальма тиснуть руками». Як луцька майстерня переобладнує авто для людей на візку
Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Валентин Шабунін після аварії змушений був сісти на візок. Все життя він їздив на авто, але трагедія стала серйозною перешкодою. Але він не розгубився — і переобладнав машину на ручне керування. А згодом почав робити це й для інших. Його автомайстерня «Поршень» у Луцьку вже понад шість років дає шанс на кермування людям з інвалідністю. На педалі в таких авто тиснуть не ногами, а руками. Його клієнти перестають відчувати себе обмеженими, адже можуть йти працювати у службу таксі та самостійно їздити на роботу.
Валентин Шабунін
Власник соціального проєкту Автомайстерня «Поршень» у Луцьку, засновник громадської організації «Автомобільний клуб інвалідів Поршень Волині»
Раніше працював на млині інженером-механіком транспортного відділу у Луцьку, має дві вищі освіти: педагог вищої школи та інженер-механік автомобільного будівництва
Людина на візку теж може керувати автомобілем
Я працював у Луцьку інженером-механіком транспортного відділу на млині. Потім переганяв вантажні автомобілі, доки не потрапив в аварію у 2007 році. Як наслідок — зламав хребет, отримав інвалідність, ноги перестали працювати і я сів на візок. Перший час, звичайно, була сильна депресія. Я не знав, що робити. Коли трішки відновився, захотів сісти за автомобіль. Але виникла потреба переобладнати його на ручне керування. Я приїжджав на своєму «Запорожцю» до кількох станцій технічного обслуговування у Луцьку. Та скрізь розводити руками, мовляв, ремонтуємо лише іномарки. Я їм сказав, що якщо ви таку просту машину не можете відремонтувати, то й іномарку я б на ремонт до вас не віддав. І тоді зрозумів, що я не один, хто хоче переобладнати авто, але не має такої можливості. То чому б не зайнятися цим самостійно?
Автомобіль на ручному керуванні відрізняється тим, що там усе управляється руками. Це універсальний пристрій, який вмонтовують у підлогу. Достатньо просто потягнути важіль на себе для прискорення або натиснути для гальмування. Натомість у звичайному керуванні водії ногами натискають на педалі. Якщо машина має механічну коробку передач, то однією рукою людина вижимає зчеплення, а іншою тисне на газ і гальмо. А якщо автівка автоматична — то це просто газ і гальмо на одному важелі. Це ідеальне рішення для людей, у яких відмовили ноги. Вони звикають керувати за допомогою рук і далі собі живуть повноцінним життям: мають можливість працювати у сфері таксі, їздити на роботу тощо. І вже людина не відчуває себе у чомусь обмеженою.
Знімаємо приміщення за гривню на рік
Спершу я пробував переобладнувати авто для друзів і знайомих у 2012-му. Просто під’їжджав до когось і на асфальті лазив довкола машини і ремонтував, де не міг, допомагали товариші. Але попит зростав, і вже почали звертатися незнайомі люди. І тоді я подумав, що можна було б створити свій соціальний автоклуб, де самому працювати та допомагати людям. Мерія тоді підтримала мою ідею, допомогла знайти приміщення. Мені його місто надає за символічну плату — 1 гривню в рік. Приміщення у Луцьку мені дали прямо в центрі — на вулиці Ковельській, 8. Для людей на візку тут зробили спеціальний доступний в’їзд. Надали тоді ще підіймача, матеріали, інструменти та зробили ремонт. Зараз допомагають з оновленням інструментів, бо вони — не вічні, й з часом ламаються.
На цьому місці я у 2014 році створив автоклуб «Поршень». Це не є бізнес-проєктом, де реально можна заробляти мільйони. Це допомога людям з інвалідністю, добра справа, яка водночас допомагає і мені триматися плаву. Бо ми розуміємо, що вони не є дуже багатими, але мають автомобілі, на яких їм треба їздити. Тому ціни на встановлення ручного керування дуже лояльні. Я беру кошти винятково за витратні матеріали, плачу токарю за роботу та комунальні платежі. А вже якщо людина хоче, то може й трохи зверху віддячити. У мене є товариші, які як волонтери допомагають з тим, з чим я не справляюся. Наприклад, підіймають машину, скидають колеса, розбирають сидіння, роблять заміри тощо.
Наша автівка з ручним керуванням поїхала до США
Переобладнання авто дійсно має шалений попит. До нас приїжджали вже з усіх регіонів України, навіть встановили одне ручне керування для тих, хто їздить у США. Знайомі поїхали туди на навчання і на постійне місце проживання, але там лише громадяни Америки отримують переобладнані автомобілі. А для тих, хто просто приїхав туди, це коштує дуже дорого. Так от, вони придбали автівку, і в нас встановлювали. Залишилися задоволені.
Від початку цього року ми вже переобладнали щонайменше 16 автомобілів. Пам’ятаю, приїхав колись один чоловік. Він все життя працював на лісництві, аж поки не впав з крана і зламав хребет. Коли відновився, пробував бути кранівником, але не зміг їздити на авто. Зробив у нас ручне керування, і життя в нього почалося знову. Почав перевозити людей, які займаються бізнесом. Згодом пішов у службу таксі. Зараз їздить, вже дві машини встиг змінити: одну продав — купив новішу, а зараз придбав ще ліпшу. І чоловік зараз відчуває себе повноцінним, має багато клієнтів, які вже напряму йому дзвонять. І він себе почуває дуже щасливим, що комусь потрібен, робить добру справу і має можливість заробляти на хліб.
Читайте також: Панорамні вікна й сонячні батареї. Як архітектор Алекс Валентіров створив дитсадок, якому дивується світ
Нещодавно до нас звернулися з Академії внутрішніх справ у Києві. У них є велика автошкола, і їм дали завдання зробити для навчання людей автомобілі з ручним керуванням. Тепер ми працюємо з ними, одну машину вже зробили їм, ще дві мають привезти. Інструктор буде сидіти збоку, а людина, у якої не працюють ноги, зможе спокійно вчитися їздити.
Хочемо, аби «Поршень» став автошколою
Вартість переобладнання авто, якщо це механічна коробка, коштує від 4500 до 5000 гривень, залежно від обсягу робіт. Якщо це вантажівка, то буде трохи дорожче, адже потрібно більше матеріалу. Переобладнання автоматичної коробки передач коштує від 3500 до 4000 гривень. Якщо людина зробила у нас ручне керування, а потім вирішила через певний час продати цей автомобіль, проблем не буде. Ми робимо нове керування без пошкоджень для автомобіля, яке ставиться окремо. Тобто, його можна зняти за 15 хвилин, і не буде помітно, що воно там було. Ба більше, в такому авто люди можуть одразу і педалями користуватися, і керувати руками. Ми робимо універсально, тому одне іншому не заважає.
Для охочих переобладнати своє авто потрібно зв’язатися зі мною наперед і домовитися про час. Виготовлення та встановлення ручного кермування на авто з коробкою автомат — це 3-4 дні, в з механічною — 4-5 днів. Якщо людина раніше не їздила з ручним керуванням, то я сідаю за кермо, вона збоку, і ми вивозимо машину за місто. Дорогою я все розповідаю, показую, як що працює. Ми взагалі в планах хочемо створити автошколу на базі автоклубу, зараз узгоджуємо це з міською радою. Наприклад, у Львові є автошкола для людей з інвалідністю, але не всім зручно так далеко їхати. В нас багато місцевих, хто хоче вчитися. Теорію вони можуть проходити у звичайній автошколі, а ми вже можемо їх навчати практично. У мене є дві вищі освіти (викладач вищої школи та інженер-механік автомобільного будівництва) та необхідний стаж роботи. Тому зараз працюємо у цьому напрямку.
З візком життя не закінчується
В Україні більше немає автомайстерень, які працюють як соціальний проєкт. А от як бізнес — є. Наприклад, у Миколаєві ставлять ручне керування, але в них ціни кусаються — приблизно 1000 доларів за таку послугу. У нас же можна все зробити значно дешевше. Для мене ця справа — одне задоволення. Те, що я на візку, не заважає мені переобладнувати автомобілі. Я у візку дружину знайшов, у ньому ж одружився, маю двох доньок. Я адаптувався до життя, спокійно працюю. Хочу, щоб інші люди з інвалідністю також не були обмежені.
Ще з планів — домовитися з міською радою, щоб в організацію мені дали двох людей: зварювальника і слюсаря. Зарплату їм мають сплачувати з коштів міста. Адже поки що я працюю сам, хіба що, як я казав, допомагають товариші. Бо на візку не всюди можна добратися в автомобілі. А хочеться якось розвиватися, мати можливість допомогти все більшій кількості людей. Адже про нас дізнаються, попит росте, і потрібно думати над розширенням функціоналу.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
