Суспільство
Мочалки, що ростуть із землі. Як 50 насінин перетворилися на найбільшу в Україні ферму люфи та екобізнес
Сім років тому Володимир Жданов вперше побачив люфу. Це рослина, яка схожа і на огірок, і на кабачок. Та якщо дочекатися, аби вона дозріла, вийде… мочалка або губка для посуду. Це настільки вразило чоловіка, що він попросив у друзів відсипати трохи насіння. Воно пролежало в пакеті три роки, але все ж дочекалося свого часу. Тепер родина Жданових – не просто засновники сімейного бізнесу Family Loofa, а й власники найбільшої ферми люфи в Україні.
Володимир Жданов
Засновник сімейного екобізнесу Family Loofa
Усе почалося з каліфорнійських черв’яків
У 2011 році ми з дружиною вирішили займатися червоними каліфорнійськими хробаками, які здатні переробляти органічні відходи. Це була класна ідея, навіть мрія. Бізнес, який ґрунтується на утилізації органічних відходів. Завдяки хробакам можна отримувати біогумус та підживлювати землю. Це ж круто!
Ми розробили мініпроєкт, аби показати, як цих черв’яків можна з користю використовувати в громадах Херсонщини. Але, на жаль, керівники ОТГ не відзначились якоюсь активністю. Ти їм кажеш: «Ось, дивіться, механізм готовий, я буду допомагати, є всі ресурси». А вони дивляться на мене й відповідають: «Вова, а таке взагалі є десь в Україні? А в Херсоні таке є? Ні? То чого ти до нас прийшов?».
Читайте також: Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті
Тому реалізувати проєкт не вдалося, та й черв’яки потребують постійного догляду. З ними не вийде, як з люфою, – приїжджати лише на вихідні, а нагляд довірити батькам. Тому з цією мрією не вийшло, але ми все одно вірили, що зможемо створити власний екобізнес.
Історія про 50 «золотих» насінин
Якось у 2015 році ми завітали до друзів. І я побачив, що у них росте якась дивна й цікава рослина, схожа на кабачок чи великий огірок. Запитав, що це таке, виявилося, люфа. Я і не чув про таку рослину. Питаю у друзів: «А що з нею робити? Їсти?». А вони такі: «Ні, ми робимо для себе мочалки». Ну, круто! У мене одразу промайнула думка, що це крута ідея – вирощувати екологічні губки чи мочалки. Тому попросив трохи насіння. Взяли десь 50 «золотих» насінин.
Потім у нас був переїзд, купа клопотів, міське життя. Насіння просто чекало свого часу та три роки лежало в пакеті. Бувало дивився – лежить насіння люфи, думав, треба якось посадити. І в 2018 році ми вирішили, що варто зробити перший крок. Посіяли люфу між виноградом на батьківському городі в селі Каїри, що на Херсонщині. І з 50 насінин майже половина зійшла! Вийшло десь 20-30 мочалок та губок. Звісно, одразу все роздарували друзям, батькам, знайомим, кілька штук залишили собі. І ми побачили, що більшості це подобається! А перш за все – нам. Відтоді ми повністю перейшли на люфу.
Коли перша партія не продалася, запропонував посадити ще більше
Згодом вирішили посадити люфу знову. Вже не поруч із виноградом, а на окремій ділянці, все облаштували, посіяли, зростили. Але знаєте, що таке очікування? Ми думали, що все за мить розкуплять, а вийшло трохи інакше. Купували друзі, близькі, знайомі з Facebook, колеги. А значна частина залишалася просто лежати. Якось поступово ми більшість все ж розпродали, але під час збору нового урожаю попередня партія ще не закінчилася.
Та попри це у нас залишалася надія і віра, що все буде класно. Просто треба було змінити стратегію. І я запропонував дружині зробити не одну ділянку, а дві, розширитися. Вона спочатку здивувалася, адже ми й першу партію не змогли продати, але все ж підтримала мене. Не знаю, чи наважився б я на нову ділянку, якби не дружина. І ми це зробили – засадили три «сотки».
А разом із тим змінили нашу тактику. Почали спілкуватися з екомагазинами по всій країні. І вже в 2020 році почали продавати їм першу продукцію. Так, довелося поставити нижчу ціну, але пішли продажі. І ми зрозуміли, що намацали нашу цільову аудиторію, якій це цікаво. Тому цьогоріч вирішили знову розширитися, і замість двох ділянок засадити 0,3 гектари. Ми об’єднали батьківський город разом із ділянкою дружини, а люфу посіяли там, де колись були ті самі каліфорнійські черв’яки. Їхній гумус ще декілька років буде підживлювати землю.
Читайте також: Від парамедика до бізнесвумен. Як ветеранка війни створила власну справу на сушениках
Усі думають, що це просто, хоча насправді – це кропітка робота
Ті, хто не в темі, або ті, хто спробував щось посіяти вдома, кажуть: «Ну що там, кинув у землю, вона виросла, нічого робити не треба». Але люфа також потребує догляду, як і будь-яка інша рослина.
Вона дуже полюбляє вологу і тепло. Наприклад, цьогоріч тепло почалося доволі пізно, через це люфа довго не виходила із землі. І це був такий момент, коли ти можеш сподіватися лише на Бога. Старт – це найбільш примхливий етап у люфи. Взагалі радять, аби відстань між рослинами складала 60 см. Але ми засіваємо все суцільно, і якщо зійде весь ряд – потім просто прибираємо зайве. Інакше люфа може взагалі не вийти з ґрунту, а це означатиме, що ми втратили врожай.
А ще ми «олдскульники» і не використовуємо якісь неорганічні добрива чи захист. Так, в цьому насправді не було б нічого такого, бо ця люфа йде на мочалки та губки, а не для їжі. Але ми намагаємося, аби все було органічним.
Інколи питають, скільки продукції можна отримати з одного врожаю. Для мене це питання залишається відкритим. Якщо все класно, люфа рівненька і красива, тоді ще окей. Але ж для цього треба доглядати за рослиною. Інакше плід втратить ідеальну форму. Його покрутить, і все – мочалка вже не вийде, у кращому випадку зробимо губку для миття посуду. А іноді так крутиться, що взагалі не знаємо, що робити.
А ще люди думають, що все просто: люфа дозріла, зібрали, почистили, готово. Так, принцип такий, але це дуже кропітка ручна робота. Почистити – це ж не кинути до якоїсь машини. Так, справді, буває, що виходить почистити за хвилину. А інколи – втрачаєш купу часу та зусиль. Це рослина, вона десь товща, десь тонша, завжди різна.
Губка «живе» місяць, але не потребує миючого засобу
З власного досвіду можу сказати, що термін придатності залежить від користування, як і з будь-якою річчю. Наприклад, я щонеділі ходжу до бані. Мочалка з люфи, якою я користуюсь, через рік – ще абсолютно нормально. Я замінюю її лише тому, що в мене є люфа. І, звісно, є гігієнічні норми, яких теж треба дотримуватись.
Хтось пише: брехня, за три місяці ваша мочалка розлізлася. А як ви за нею доглядали? Адже там нічого складного: після використання просто відіжміть і дайте люфі висохнути. І тоді вона класно зберігатиметься.
Якщо це губка – то, звісно, посуд ми миємо значно частіше, аніж ходимо до бані. Але місяць можна користуватися. Там також все просто: струсили, поставили, аби висохла, і все.
До речі, головна перевага губки з люфи – ми повністю відмовилися від миючих засобів. Якщо посуд не супер брудний, достатньо просто теплої води. Люфа чудово прибирає жир. А ще вона класно чистить каструлі, не пошкоджуючи тефлонове покриття.
Вирішили створити сайт, коли чиновник запитав, як плетемо мочалки
Ми розуміємо, що продукція подобається багатьом людям, але вони не знають, як росте люфа. Якось я подарував мочалку одному з чиновників. А він мене потім питає «Володь, а як ви це робите? Ви її заплели? Я розумію, що люфа натуральна, але як робиш саму мочалку?».
Тоді ми зрозуміли, що потрібно створити сайт, додати більше інформації, зайнятися сторінкою в Instagram. Від «інсти» я взагалі був максимально далеким, але виявилося, що саме там наша цільова аудиторія.
Читайте також: Дорогоцінний пластик. Історія одеської майстерні, де створюють унікальні речі зі сміття
А пізніше виникла ідея влаштувати екскурсії. Ми не відкладали в довгу шафу, і через півтора місяці після того, як заговорили про це, зустріли перших гостей. Людям сподобалося. Їм цікаво навіть просто погуляти на свіжому повітрі, побачити, як росте та мочалка. Ми ділимося з відвідувачами власною історією, розповідаємо про люфу. А ще проводимо майстер-класи! Люди обирають собі люфу і власними руками роблять мочалку чи губку для посуду.
Наша аудиторія – це екологічно орієнтовані люди, яким не байдуже, що буде завтра з нашою країною. Люди, які люблять натуральні продукти. Ті, кому дійсно болить, хто дійсно переймається. Адже одна синтетична мочалка може розкладатися 200 років, а люфа взагалі не шкодить довкіллю. І таких людей більшає. І в Херсоні, і загалом в Україні. Наші покупці – це люди з усіх регіонів, абсолютно різного віку.
Найбільша ферма люфи в Україні
На самому початку думок про саме родинний бізнес не було. Але виявилося, що це цікаво кожному у нашій сім’ї. Батьки допомагають, діти цікавляться. Ми всі разом цим займаємося, тому це Family Loofa.
Зараз я можу з упевненістю на 99,9% заявити, що це найбільша ділянка з люфою в Україні. І за площею, і за об’ємом виробництва. Так, можуть бути невеликі якісь насадження, просто вирощувати на городі. Але в такому масштабі – аналогів точно немає.
Та попри це, звісно, є конкуренція. До того ж, частина екомагазинів як замовляли люфу з Китаю, так і продовжують це робити. Може, щось їх не влаштовує в українській. Ми все одно намагаємося шукати свого клієнта. Ціни на ринку дуже відрізняються: від абсолютно нелогічного демпінгу до якогось космосу. А тут потрібен баланс. І ми намагаємось його витримувати.
Ми б не займалися люфою, якби не розуміли, що цей бізнес має певну соціальну складову. Він спрямований на вирішення екологічних проблем. І якщо кожен із нас почне змінювати в своєму житті бодай щось, хай навіть губку на люфу, це вже буде великим внеском у майбутнє. Тому під кожним нашим дописом ми завжди вказуємо: «Робіть світ трохи чистішим та безпечнішим».
Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
