Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Дорогоцінний пластик. Історія одеської майстерні, де створюють унікальні речі зі сміття

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

У стінах невеликої одеської майстерні створюють справжні шедеври з переробленого пластику. Дорогоцінний пластик – саме так називається проєкт Євгена Хлєбнікова, мета якого зупинити забруднення планети. З матеріалу, який для більшості людей здається просто сміттям, Євген створює неймовірний декор, лавки, велопарковки та навіть тротуарну плитку. А ще він робить обладнання для переробки пластику на замовлення. Чоловік хоче довести, що перероблювати сміття можуть не тільки величезні заводи, а й маленькі майстерні. Як очищати довкілля від сміття і заробляти на цьому – читайте у нашому матеріалі. 

Євген Хлєбніков

Євген Хлєбніков

 Винахідник та інженер в проєкті Дорогоцінний пластик. Precious plastic Ukraine. Працював фотографом у Тернополі. Згодом переїхав в Одесу, де і створив проєкт з переробки пластику.

Пластик – це не сміття

Свій проєкт з переробки пластику я почав ще у 2016 році. Тоді я проживав у селі на Тернопільщині та займався фотографією. Але згодом мені стало не цікаво постійно сидіти біля комп’ютера і захотілось робити щось власними руками. Тоді я багато подорожував і гостро відчув проблему пластикових відходів всюди, особливо на природі, узбіччях, вздовж доріг, біля річок та озер. Якось я гуляв з сином у лісі і навіть в тому невеликому селі побачив гори пластику. Тоді й задумався, що не можна залишати нашим дітям такий світ.

Я повернувся додому і почав шукати в інтернеті інформацію, хто займається цим питанням, як взагалі пластик переробляється. Мене цікавило, чому є така проблема, адже пластик – це сировина, а гори сміття і досі лежать в лісах. Так натрапив на ініціативу голландського інженера Дейва Хаккінса. Він розробив обладнання для дроблення і показує, що пластик можна переробляти не тільки на величезних заводах, а й у маленькій майстерні. Інженер відкрито говорить, щоб люди приєднувались до його проєкту та додавали щось своє. Тим самим хоче довести, що пластик – це не сміття, а сировина з якої можна робити унікальні, функціональні та довговічні речі. Тому і така назва проєкту – Precious Plastic, що означає “дорогоцінний пластик”. Ми можемо створювати унікальні та ексклюзивні речі зі сміття і продавати їх дорого. 

Майстерня Євгена Хлєбнікова, де займаються переробкою пластику

Я почав створювати обладнання за ескізами Дейва. Тоді я поїхав в Одесу і показав його знайомим та розповів про ідею. І вони дуже зацікавились цим, і казали, щоб я їхав в Одесу і тут будемо працювати разом. Я надихнувся тим, що у мене повірили, адже в Тернополі я не отримував нормального відгуку. Чомусь там більшість цікавило, що я буду з цього мати. А поки я не міг дати відповідь на це питання, то люди вважали мене дивним. 

Робимо обладнання для переробки пластику

Свою діяльність я почав зі створення обладнання. Як я і казав, Дейв Хаккінс виклав у відкритий доступ відео, де показав всі креслення обладнання. На основі цього і я почав працювати. Звичайно, бюджету було мало, тому вже будівництво підлаштовував під себе, якісь матеріали купував дешевші. Всі помилки, які можна було зробити, я зробив. Але зараз вже я можу розповісти іншим, як треба робити, а як ні. До мене часто звертаються за порадами подібні ініціативи з України та навіть з-за кордону. Адже ми не тільки робимо речі з пластику, а й необхідне обладнання на замовлення.

Читайте також: Навчила верховинців сортувати сміття. Як завдяки Яніні Лучейко очищується карпатське село

У своїй майстерні ми переробляємо весь твердий пластик. У нас є пункт приймання, куди люди можуть принести будь-який пластик. Але перероблюємо ми не все. Наприклад, плівки ми сортуємо і віддаємо іншим підприємствам, які спеціалізуються на цьому. Також не займаємось переробкою ПЕТ-пластику, бо тут вже ринок сформувався. Весь інший пластик ми переробляємо – кришки з пляшок, одноразовий посуд, пакети з молока, пакети, харчові контейнери, дитячі іграшки і так далі. 

Як сміття стає дорогоцінним?

Всі вироби ми створюємо тільки під замовлення. Аксесуари, музичні інструменти, декор для дому, вішаки, стільниці  – список виробів з переробленого пластику дуже великий.  У нас є різні станки, які виконують різні функції. Тому залежно від замовлення, ми обираємо потрібний пластик і обладнання. А під деякі замовлення робимо навіть спеціальне обладнання. 

Під час виробництва спочатку ми сортуємо пластик за кольорами, а потім його відправляємо в обладнання, яке його подрібнює. Якщо ми створюємо якийсь великий об’єкт, то завдяки термопресу робимо листи. А якщо це виріб особливої форми, то засипаємо пластик в екструдер, який нагрівається і випускає пластикову нитку, під яку підкладаємо потрібну форму. Але для кожного виробу різна технологія, тому все залежить від замовлення. 

Важко сказати, які саме вироби найбільше мають попит. Все залежить від сезону чи певних обставин. Наприклад, якось ми зробили світильник отримали гарний відгук, це розлетілось в інтернеті і посипались замовлення. Але напевно найбільш стабільне замовлення – лавки. Частіше за все замовляє бізнес, який підтримує питання екології та таким показує людям, що вони думають не тільки про себе. 

Наші роботи мають попит не тільки в Україні, а й за кордоном. Іспанія, США, Голландія, Румунія – у багатьох країнах купують речі перероблені з пластику. До речі, подібні ініціативи є і в інших містах України. Десь 90% з них були у нас в гостях. Я без проблем ділюсь з ними досвідом, адже й сам колись їздив у Львівську майстерню, щоб подивитись як вони працюють.

Ми відрізняємось від пунктів приймання, бо до нас можна принести будь-який пластик

Ще на початку нашої діяльності, коли було маленьке обладнання, для створення виробу мені було достатньо вийти на прогулянку з сином до моря і зібрати сміття. Наприклад, ми збирали пів кілограма пластикових кришок на побережжі, мили вручну, сортували по кольору і робили з них вазочку. Повністю відмовитись від цього матеріалу неможливо, але можна його потім переробити, а не викидати на смітники. І наш проєкт створений для того, щоб люди перестали викидати пластик.

Читайте також: Сумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Проблема в тому, що люди починають вдома сортувати сміття, а здати його нікуди. Якщо людина взялась за це, то може вдома поставити кілька контейнерів – один для пластику, один для металу, один для скла, один для органіки. Ви ж не можете розмістити у квартирі 28 контейнерів, 4 з яких буде для пластику. Тому якщо люди сортують, то мають один контейнер для пластику. Тоді несуть його в якийсь найближчий пункт приймання. А їм кажуть: в цьому пакеті у вас 3 пляшки, ми візьмемо їх за 30 копійок, а інші несіть куди хочете. Мотивація сортувати сміття зникає. А до нас можна принести все, і потрібний пластик ми візьмемо в роботу, а, наприклад, плівку здамо на переробку. Єдина вимога – все приносити нам в чистому та сухому вигляді. Бо ми ж творча майстерня, а  не великий смердючий завод, де пластик проходить кілька стадій миття. Тому ми популяризуємо цю традицію – не викидати пластик, а бережно до нього ставитись.

Зараз пластик нам приносять одесити, а також відправляють і з інших міст. Я навіть не давав ніякого заклику, інформація поширилась завдяки сарафанному радіо. Люди телефонують, запитують чи можна принести пластик. І я завжди дуже вдячний їм. Бо це такий вихід для них з зони комфорту. Звичайно, набагато легше викинути та забути. Хтось каже, мовляв, навіщо паритись, споконвіку викидали і ми будемо викидати. А я пояснюю, що раніше не було таких складних матеріалів і природа знала як переробляти сміття. Пластик отруює землю, небезпечний для тварин. Природа не знає як переробити всю цю хімії. І наше завдання нести відповідальність за це. Не спалювати пластик і отруювати повітря, а здати його на переробку та отримати нові класні вироби. 

Робимо тротуарну плитку з пластику, який ніде не приймають

Ми перші в Україні, хто почав створювати тротуарну плитку. Але це був вимушений захід. Є певні типи пластику, яку дуже складно переробляти. Тому їх і не беруть пункти приймання. Це такий неліквідний пластик як ПЕТ-пляшки, одноразовий посуд, целофанові пакети. З такого матеріалу не можна зробити навіть ті ж лавки. Такий пластик накопичувався і ми змушені були вигадати технологію виробництва тротуарної плитки. Раніше подібну плитку вже намагались зробити інші винахідники, але додавали туди пісок і вона ставала не такою міцною. 

Завдяки гранту від ЄС ми створили обладнання та відпрацювали технологію. Ми подрібнюємо пластик, розігріваємо і заливаємо і форми. Так виходить тротуарна плитка. В результаті вона не дуже гарна – брудно-сірого кольору. Але це ж краще, ніж викидати неліквідний пластик на смітники. Ми змогли переробити 150 кілограмів сировини, щоб вийшло 108 шматків плитки.  І першу таку плитку вже виклали в одному з районів Одеси на дитячому майданчику. 

Тротуарну плитку з пластику вже встановили на дитячому майданчику в одному з районів Одеси

На жаль, ця технологія виробництва дуже складна та енергозатратна, тому плитка коштує дорого. І у нас немає задоволення від її виробництва. Бо коли ми створюємо музичні інструменти чи декор, то це дає людям радість і натхнення. А тротуарну плитку люди не цінують. Як різниця пластик чи бетон під ногами – ніхто на це не звертає уваги. Тому ми звикли займатись творчістю, робити унікальні штуки. Якщо це лавка, то вона різнокольорова, яскрава, унікальна, притягує погляди. А з виробництва тротуарної плитки не вичавиш творчості. Але все одно це чудовий спосіб позбутись неліквідного пластику. 

Плануємо створити банк пластику

Проєкт банк пластику – це така мрія, яка чекає свого втілення. Ідея полягає в тому, що буде вестись певний облік пластику, який здають люди. Якщо людина приносить кришечки, то це оцінюється у 20 гривень за кілограм, якщо посортувала їх за кольором – 30 гривень за кілограм. Але якщо нам приносять не сортоване сміття в пакеті, то це вже мінус 20 гривень.  Тобто людина має вибір, або сортувати вдома і мати у себе на рахунку кошти, або не заморочуватись, але перекладати відповідальність на нас. І оскільки ми це беремо в роботу, то потрібно заплатити 20 гривень за кілограм. 

Читайте також: Робимо домашній декор зі сміття. Як працює франківський екопроєкт RE: laboratory

Весь принесений пластик ми будемо важити і записувати на рахунок людини кошти. Таким чином формуватиметься особистий рахунок, яким можна керувати – або перевести комусь на рахунок, або обміняти на виріб. Але ми не комерційна організація, тому не передбачаємо вивід грошей. Тобто якщо назбиралось 1000 гривень, то людина не зможе просто забрати гроші, але зможе обміняти на виріб чи купити його дешевше.  Бо якби йшла мова, то й ціни за кілограм були інші – ринкова ціна 3 гривні.

Наш банк потроху вже працює, бо якось школа привезла нам 50 кг кришок від пластикових пляшок і ми записали на їх рахунок 1000 гривень. Поки облік ведемо в вайбері, але згодом це буде налагоджена система. Якщо школа захоче замовити собі лавку, то зможе скористатись цією сумою. Але, якщо хтось має на рахунку 1000 гривень, і захоче замовити світильник, який коштує стільки ж, то з рахунку може оплатити тільки 20% від вартості.  Тобто 800 гривень платіть нам, а 200 гривень знімемо з рахунку. Адже нам також потрібні кошти на виробництво, оренду. Я сподіваюсь, що зовсім скоро ми зможемо повноцінно запустити банк пластику. 

Я думаю. що завдяки таким ініціативам маленькими кроками ми йдемо до того, що пластик вийде зі статусу сміття і викинути пляшку буде просто якимось божевіллям. Як раніше люди могли легко викинути метал чи, наприклад, акумулятор від автомобіля. Зараз цього ніхто не робить, бо на цьому можна заробити. У людей змінюються переконання і я вірю в те, що ставлення до пластику теж зміниться. 

Суспільство

Норвегія надасть Україні нову партію зброї — Резніков

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Норвегія надасть Збройним Силам України нову партію зброї та навчатиме наших військових.

Про це повідомив очільник Міноборони України Олексій Резніков у твіттері.

«Я мав телефонну розмову зі своїм другом і колегою Міністром оборони Норвегії. Ми вдячні уряду Норвегії за рішення надати новий пакет військової допомоги та підготовку українських солдатів», – йдеться у повідомленні.

Читайте такожРоблю все, аби про Херсон не забули. Як активістка Оксана Глєбушкіна попри відстань допомагає рідному місту

Дивіться відеоКолишня депутатка Норвегії захищає Україну на передовій

Нагадаємо, Норвегія передасть Україні реактивні системи MLRS M270, а також:

Окрім того, Норвегія оголосила про збір коштів на Байрактар для ЗСУ.

Також ми повідомляли, що Норвегія приєднається до навчання воїнів ЗСУ в Британії.

Фото: mva.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

19-річна кулеметниця з Франківська захищає Україну на передовій (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

19-річна кулеметниця з Прикарпаття смалить на фронті окупантів.

Коли 8 років тому росія вдерлася в Україну, Оксані було лише 11. Тоді воювати за Україну пішов її дядько. А тепер і вона разом із ним боронить рідну землю.

Дівчина захищає позиції зі стрілецькою зброєю великого калібру. Та за потреби евакуює поранених і допомагає розвідці.

Дивіться відео«Будь ласка, змініться»: захисниця Ярина Чорногуз звернулася до українців

«Я не можу змиритися з тією думкою, що я сидітиму в тилу, а тут гинутимуть люди. Я не можу допустити думку, що я не житиму в Україні, десь переїду», — Оксана Рубаняк, захисниця України.

Пліч-о-пліч із досвідченими воїнами вона знищує ворогів. Побратими захоплюються стійкістю та відвагою Оксани.

«Це боєць, який має стальний характер, який знає свою роботу, який на рівні зі всіма чоловіками виконує свої функціональні обов’язки», — розповідають про Оксану побратими.

«Найважче на війні, – каже Оксана, – це втрачати побратимів».

Але, попри все, юна кулеметниця вірить у перемогу, бо впевнена: українці – нація нескорених людей.

«Вітання всім українцям! Ми обов’язково переможемо! Слава Україні!», — Оксана Рубаняк, захисниця України.

Нагадаємо, LEGO присвятив фігурки українським військовим медикиням.

Читати далі

Суспільство

Майстер на Волині «вишив» будинок із пластикових кришечок (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Майстер на Волині Микола Левчук з Іваничівської громади виклав на своєму будинку національний орнамент із пластикових кришечок.

Про це пише видання «Буг».

В орнаменті пан Микола використано понад 20 тисяч кришок. Візерунок спершу малював на папері, а тоді викладав його вдома на підлозі.

Як виникла ідея?

Микола Левчук – художник, раніше він малював картини. Однак після нещасного випадку з рукою улюблену справу довелося покинути. Одного разу прочитав статтю про жінку із Закарпаття, яка прикрасила свій двір різнокольоровими кришками.

Ідея так сильно йому сподобалася, що вирішив її «позичити». Але не просто прикрасити кришечками стіни хати, а викласти ними узори із вишиванки.

Так захопився, що забув про шкідливі звички

Захопився настільки, що навіть забув про свої шкідливі звички. Зокрема, кинув курити.

Будинок вийшов, немов справжня вишиваночка. Спочатку хотів зробити чорно-білий візерунок. Але пізніше зрозумів, що тоді буде не той ефект. Адже кольоровий – яскравіший і на будинку виглядає набагато гарніше.

«16 років збирав кришки. Але не кожного дня. А кілька днів на місяць. В основному зимою їх шукав. Але якщо порахувати усі дні, то більше року точно вийде потраченого часу на збір кришок», – зауважив майстер.

Дивіться відео: Прянична майстриня пече солодкі джавеліни для ЗСУ

Чоловік зізнався, що хоч заняття це йому й приносить величезне задоволення, але «вишивати» будинок не легко. Це довга й кропітка робота, яка вимагає не лише таланту, а й терпіння й наполегливості.

«Усі узори малював на папері, робив чернетки, підбирав кольори, кілька разів їх міняв. Потім тренувався – викладав ці візерунки на підлозі. Опісля виміряв стіну, робив спеціальні розрахунки і на вигладженій ґрунтовкою поверхні будинку креслив невеличкі квадратики, щоб знати куди саме чіпляти кришечку, і писав якого саме кольору він має там бути. А вже після цього брав кришечку на морозостійкий клей для зовнішнього використання, щоб довше трималась», – розповів чоловік.

Дивіться відео: Підприємець із Сєвєродонецька збирає дерев’яні будиночки, ніби дитячий конструктор

Самі узори почав наносити на будинок торік, а закінчив 2022 року навесні.

За словами Миколи, під час «вишивання» будинку виникали й труднощі. Наприклад, є кришечки, які на сонці вигоряють, втрачають свій колір і стають білими. Тоді їх приходиться замінювати. Також майстер боявся, що приклеєні кришечки не витримають сильного вітру і повідпадають. І тоді всі зусилля будуть даремними. Але вітер не завдав «вишиванці» ніякої шкоди.

Тепер пан Микола тішиться, що його будинок став найгарнішим і найоригінальнішим у селі.

Нагадаємо, майстер на Київщині виготовив скульптуру козака з уламків «Іскандера».

Також ми повідомляли, як майстрині на Вінничині створюють екокилимки та відроджують традиції ручного ткацтва.

Фото: bug.org.ua.

Читати далі