Суспільство
Місяць – і на місці руїн з’являється нове житло, або Як я створила компанію з виробництва модульних будинків
«30-45 днів – і ті, хто втратив житло, можуть отримати нове», – розповідає Марія Шиян. До повномасштабного вторгнення вона мала успішний ритейловий бізнес та щасливе життя. Утім увесь минулий рік підприємиця присвятила зовсім іншій справі – будівництву модульних домівок для тих, хто втратив житло через війну.
Сьогодні її компанія Tera M займається виробництвом та встановленням будинків, а фінансові питання закривають міжнародні донори. Завдяки цьому проєкту вже 40 родин знову отримали дім – просто на місці того, який знищили окупанти. Про ініціативу, релокацію, рекордну швидкість будівництва та головні виклики Шиян розповіла команді ШоТам.
«Не переймайся, я знаю, що робити, я про тебе подбаю»
До 24-го лютого 2022 року я займалася благодійністю й волонтерством, але доволі опосередковано. Не було такого, що мені доводилося не спати ночами, тягати коробки чи шукати пляшки для коктейлів Молотова. У мене було життя, власний бізнес та плани на майбутнє.
Усе це забрала росія о п’ятій ранку 24-го лютого. Тієї ночі мене розбудила моя адміністраторка. Вона родом з Донецька, 2014 року стала вимушеною переселенкою. Для неї все це відбувалося вже вдруге. Досі пам’ятаю її слова: «Машо, почалося. Але ти не переймайся, я знаю, що робити. Я це вже проходила, я про тебе подбаю».
Вона телефонувала мені з Києва, а я саме прямувала туди з Волині. Я їхала, дивилася на потік зустрічних машин і плакала. Що чекає на всіх нас далі? Здавалося, це все якась чудовищна помилка. Як це – прийшли окупанти й хочуть відібрати нашу землю? Та, на жаль, помилки не було. Була війна.
Київ перетворився на суцільний спротив
До Києва я дісталася швидко й відразу відчула, як місто перетворилося на суцільний організм. Усі метушилися, щось шукали, діставали абсолютно неможливі речі, пакували їжу, одяг, амуніцію, організовували водіїв і транспорт. Працювали усі. Звісно, я не могла залишатися осторонь.
Ми з чоловіком вирішили попри все залишатися в Києві. Робити все можливе, аби допомогти вигнати ворога з нашої країни. І робота закипіла. Перші дні ніхто не спав і не їв. Пригадую, я могла розігріти їжу, залишити все у мікрохвильовці, піти вирішувати якісь нагальні питання, а повернутися лише за кілька годин, коли все вже охололо. І так по колу.
Ми облаштували невеличке приміщення-укриття й запрошували туди волонтерів. Комунікували з партнерами по бізнесу, які були на зв’язку 24/7. Організовували людей і транспорт, аби доставляти гуманітарні вантажі з кордону. За кілька днів ми набрали просто шалений темп. Відчувалося, що люди перетворилися на «таран», який стоїть на захисті своєї країни.
Дім на заміну тому, який забрала війна
Десь наприкінці березня ми побували там, де пройшлася російська армія, залишивши після себе руїни та зруйновані доміки. Згодом це ви видовище змусило здригнутися кожного з нас. Власне, саме тоді й промайнула думка, що людям, які втратили домівки, потрібно десь жити. Бодай перший час, і бажано – в Україні.
Я зрозуміла, що тих, хто поїде за кордон, буде надзвичайно складно повернути додому. Поясню чому. Вони поїдуть, почнуть життя з нуля, їхні діти підуть у садочки та школи, вчитимуть мову, здобуватимуть освіту. А коли виростуть – навряд чи захочуть повертатися туди, звідки довелося рятуватися через війну. Та й дорослим буде складно вкотре починати все заново.
Тому вже в квітні ми почали розробляти план, шукати проєкт модульного житла, який зможе задовольнити наші вимоги, а водночас – фінансування. І нам пощастило. Вже через місяць ми отримали кошти від міжнародних донорів, а в липні встановили перший модульний будиночок на місці зруйнованого окупантами житла.
Важливо встановлювати будинки саме на ділянках, які належать людям. Там, де колись – до приходу російської армії – був їхній дім. Адже там вже є комунікації, світло, а людина відчуває свою власність.
Це пані Ганна, яка втратила будинок під час активних бойових дій в Макарові. Того вечора уламок ракети влучив у будинок та застряг в підлозі. Незабаром будівля спалахнула, пожежа почала розходитись навколо.
Сьогодні пані Ганна разом із сином живуть у модульному будинку від Tera M. Його встановили на місці зруйнованої уламками ракет домівки.
Найнижча ціна за найвищу якість
З першим будиночком ми отримали безцінний досвід і побачили, як потрібно діяти. Та найважчим для нас і досі залишається необхідність переконувати донорів і благодійників у тому, що житло потрібне вже зараз, сьогодні, а не після перемоги України. На щастя, нам це вдається, і за час повномасштабного вторгнення ми забезпечили домівками 40 родин.
Наступний важливий момент – співвідношення ціни та якості. Ми мали максимально здешевити ціну за будівництво одного будинку, але при цьому не втратити якість, навпаки – щоразу її покращувати. Адже одна з умов організацій, які погоджуються фінансувати наш проєкт, – довговічність.
Здебільшого прийнято вважати, що модульні будинки – це щось нетривале, тимчасове, але насправді ні. Якщо він правильно сконструйований і змонтований із дійсно якісних матеріалів, то в ньому можна жити щонайменше 30 років, якщо не всі 50. Тож відтоді, як встановили наш перший будинок, ми намагаємося збільшувати термін використання модульного житла, а водночас – пришвидшувати швидкість збірки.
30-45 днів – і будинок готовий
Швидкозбірні модульні будиночки – це, можна сказати, конструктор для дорослих, який складається з модулів різного розміру. Їх можна переставляти, додавати чи прибирати, змінюючи під потреби майбутніх мешканців. Для зовнішнього оздоблення ми використовуємо сучасні поєднання дерева та металу, тому виглядають вони як щось «лофтове».
Читайте також: Три доби – і можна жити. У Вінниці створюють будинки-лего, які можна зібрати за 72 години. ШоТам дізнався, як це можливо
Пари середнього віку вважають таке рішення стильним, а от люди третього віку – не завжди. Ми ж прагнемо, щоб ті, хто втратив житло, відчули себе знову вдома. Тому завжди звертаємо увагу на майбутніх власників і їхні вподобання щодо. Робимо усе можливе, щоб люди відчували себе дійсно комфортно й затишно.
Сьогодні нам вдалося налагодити процес виготовлення будинків до автоматизму. Навіть попри те, що наше виробництво встигло релокуватися з Києва на захід України. Чому переїхали? Для цього була низка причин. Серед них – дешевша оренда, нижча вартість роботи і менші відстані. Скажімо, якщо в Києві для доставлення деталі з одного кінця міста в інший потрібно було заплатити 2 тисячі гривень, то тут усі ці деталі розташовані у боксах, які часто розташовані поруч одне з одним. А це суттєво економить і час, і кошти.
Завдяки цій оптимізації термін виробництва одного модульного будинку наразі коливається від 35 до 45 днів. Це надзвичайно швидкий показник, який водночас не дозволяє нам знижувати якість збірки чи монтажу. А один із останніх будиночків ми встановили всього за три з половиною тижні, перевершивши середній показник. Цей дім, до речі, розрахований для дітей з інвалідністю, а отже, облаштований спеціально під їхні потреби.
Отримати будинок може не кожен
Кошти на наші модульні будинки виділяють донори, а отже, саме донори й вирішують, для кого це житло монтується. Попри це зберігаються певні умови, які ніхто не може порушувати: домівку отримує родина, яка втратила попереднє житло через військові дії та не має альтернативного місця для проживання. Як, власне, і фінансової можливості відновити будинок власними силами. Але при цьому всі жителі наших модульних домівок прагнуть залишатися в Україні.
Завдяки цим критеріям ми впевнені, що сім’ї, які втратили все, нарешті отримають дах над головою. І їм не доведеться їхати за кордон в пошуках кращої долі.
До того ж ми не віддаємо людям порожній будинок із «голими» стінами. Навпаки, робимо так, аби його власники одразу відчували підтримку та турботу. А тому під час передачі житла кожна модульна домівка наповнена всім необхідним: від сантехніки до рушників.
Допомагати варто вже, а не після перемоги
Так, ми вже подарували другий дім 40 родинам, але в порівнянні із загальною потребою – це дуже мало. Практично щодня я спілкуюсь з новими людьми, потенційними благодійниками. Пояснюю всі обставини й намагаюся переконати донорів у важливості цього проєкту.
Я знову й знову наголошую, що не варто чекати на закінчення війни. Працювати потрібно тут і зараз. Адже вже за 30-45 днів сім’я, яка втратила через війну фактично все, може отримати нове довговічне житло й можливість почати все заново. Сподіваюсь, нам вдасться забезпечити будинками якомога більше людей. Людей, які втратили дім через російську агресію.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
