Міністерство освіти і науки України розгляне можливість впровадження дистанційних вступних іспитів на магістратуру студентам, які перебувають на окупованих територіях та завершують навчання на бакалавраті в переміщених вишах.
Під час наради, Віцепрем’єр-міністр Іриною Верещук запропонувала можливість введення спрощених умов вступу на магістратуру для абітурієнтів, що проживають на тимчасово окупованих територіях.
На основі результатів наради, Віцепрем’єрка доручила Міністерству освіти опрацювати можливість проведення дистанційних вступних іспитів на магістратуру для осіб, які навчаються на бакалавраті у вишах, розташованих в зоні переміщень.
Також було обговорено порядок визнання дипломів, отриманих на ТОТ, і спеціальні умови вступу для осіб, які проживають на таких територіях.
Міністерство нагадує, що особи, які перемістилися з ТОТ чи територій активних бойових дій після 1 січня 2024 року, можуть вступити на бакалаврат за співбесідою.
Нагадаємо, що за останні два роки українці почали більше вивчати англійську мову: дослідження.
Колись Оксана Коваленко розвозила гарячі багети на своєму старенькому BMW і мріяла про велику пекарню, з якої буде пахнути хлібом на увесь Чернігів. Багато років вона працювала над втіленням своєї мрії й створила підприємство «Наша Булочка». Коли місто було в облозі під обстрілами, саме ця пекарня безкоштовно роздавала хліб і так рятувала людей від голоду. Як вчинене добро повернулося до Оксани та як змінилося ставлення до хліба у чернігівців — дивіться у ШоТам!
“Ми просто робили свою роботу”, – ділиться Оксана.
Оксана Коваленко почала свій бізнес у 2001 році з 2 мішків борошна. Любов до випічки успадкувала від своєї бабусі.
“У мене навіть збереглася лопата для пічки, якою вона діставала хліб. Бабуся завжди казала, що ця лопата оберігає дім від блискавки”, – каже Оксана Коваленко.
Підприємиця ставила ставку на тодішню новинку – багети. Особисто розвозила свіжу випічку до крамниць та кіосків. Бізнес розвивався, “Наша Булочка” пекла багети та булочки тоннами. З 2014 року Оксана почала возити булочки у зону АТО. З того часу підприємиця завжди тримала запас борошна на 3 місяці.
Саме це борошно врятувало Чернігів від голоду у 2022 році. Окупанти підірвали млин та три автомобілі з хлібом. Три місяці пекарня працювала цілодобово, пекарі навіть жили у цеху.
“Постійно ми знаходилися під обстрілом, постійно не було електроенергії та води. Ну ми впоралися”, – каже підприємиця.
Але руйнування і розданий хліб похитнули економіку підприємства. Власними силами відновили млин, але на нове обладнання коштів не вистачило. І тоді зроблене добро, повернулося до Оксани, у вигляді гранту. Вона перемогла у конкурсі грантової підтримки “Курс на Незалежність”.
Нове пакувальне обладнання забезпечило ще 5 робочих місць. Завдяки цьому пакуванню випічка зберігається краще та довше. Тепер пекарня у разі потреби зможе дати місту ще більше хліба.
“Зараз у всіх моїх друзів та клієнтів, змінилося ставлення до хліба. Всі його бережуть, кладуть у холодильник, щоби він краще зберігався. Ніхто його не викидає, якщо щось залишається, то сушать сухарі”, – підсумовує Оксана.
Нагадаємо, раніше ми писали, як працює унікальна кухня-потяг від Укрзалізниці.
Рада Європейського Союзу затвердила мандат для початку перемовин з Україною про продовження Угоди про лібералізацію вантажних перевезень. Це дозволить Міністерству відновлення України та Європейській Комісії офіційно розпочати переговори з цього питання.
Про це повідомляє Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Рішення про мандат було ухвалено на засіданні Ради ЄС 29 квітня.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Після початку повномасштабної війни в українських школах створюють класи безпеки. Крім математики чи історії, учні тепер вчать домедичну допомогу, мінну безпеку та як поводитися при повітряній тривозі.
Один із таких класів безпеки існує в Баївській школі Боратинської громади на Волині. Вчителька основ здоров’я та завідувачка класу Альона Зарубко розповіла ШоТам, як діти розрізняють види мін та вчать пожежну безпеку, спостерігаючи, як горить тканина під праскою.
Діти у захваті від форми пожежників
Клас безпеки у місцевій школі в селі Баївці Боратинської громади відкрили 11 вересня 2023 року. Вчителька Альона Зарубко каже, що ідею створювати такі класи в українських школах запропонувало Міністерство освіти та науки на початку повномасштабної війни. Їх створюють для того, аби діти вчили пожежну та мінну безпеку, а ще знали, як поводитися при повітряній тривозі.
«У нашій школі ми завжди були за те, аби покращувати умови для школярів, тому коли з’явилася можливість створити такий клас, ми радо за це взялися», — ділиться Альона Зарубко.
Клас створювали за кошти місцевого бюджету та благодійників, витратили приблизно 300 тисяч гривень. А ремонтом та облаштуванням займалися працівники Баївської школи. Раніше в приміщенні класу була ігрова кімната для першокласників.
Вчителька каже, що головною емоцією учнів у день відкриття простору було захоплення. Тоді приїхали працівники ДСНС, які показували дітям прилади та проводили майстер-класи. В класі є робочі столи, симуляції та ігри, макети та манекени, тренажери для серцево-легеневої реанімації, костюми, справжні вогнегасники, протигази, бронежилет та ліки для аптечки.
«Діти обожнюють відвідувати заняття в класі безпеки, бо тут можуть роздивитися та торкнутися всього. А ще можуть самостійно увімкнути прилади. Проте найбільше діти люблять приміряти форму пожежників, медиків, працівників ДСНС, адже тоді наче відчувають себе в цій професії», — каже Альона.
Цікавіше спробувати самим, ніж читати з підручників
У класі безпеки проводять практичні уроки для предметів «Основи здоров’я» та «Здоров’я, безпека, добробут». Заняття відбуваються відповідно до навчальної програми. Теми — мінна безпека, пожежна безпека, домедична допомога та безпечний рух на дорозі, безпека в побуті та поведінка під час повітряної тривоги та обстрілів. Часто Альона організовує тематичні тижні — мінної чи пожежної безпеки. Крім того, в класі є ігрова зона для молодших школярів.
Дітям зараз найцікавіше дізнаватися про все, що пов’язане з війною. Багато запитують про міни: які вони бувають та де на них можна натрапити.
«А ще дітям дуже подобається наш пожежний куточок. Вони можуть потримати в руках вогнегасники, роздивитися пожежний щиток, розмотати пожежний гідрант та зрозуміти, як це все працює», — каже Альона Зарубко.
Вчителька ділиться: дітям набагато цікавіше побачити, що буде якщо залишити праску увімкненою та як загоряється тканина, аніж читати про це у підручнику. А ще їм дуже цікаво робити серцево-легеневу реанімацію манекенам. Діти розуміють, що це не так легко, як виглядає збоку.
«Тепер я знаю, які є види мін»
На заняттях в класі безпеки завжди найактивніші учні 5-7 класів. Також ці уроки відвідують учні інших шкіл громади, в яких немає таких класів. Учениця 7 класу Баївської школи Анна Пахачук каже, що у класі безпеки їй дуже цікаво: «Найбільше мені сподобалися тренувальні манекени, на яких ми вчилися надавати першу допомогу та робити штучне дихання».
Альона Зарубко розповідає, що часто учні дякують за заняття в класі і кажуть, що не знали, як виглядають певні міни. І що ніколи не можна використовувати мобільний телефон поблизу вибухонебезпечних предметів.
«Уроки в класі безпеки важливі для нас, щоб ми знали правила поведінки під час воєнного стану та не наражали себе на небезпеку», — каже учениця 6 класу Марина Дудар.
«Дуже пишаюся нашим класом безпеки та колективом, адже ми змогли облаштувати для учнів такий простір. А ще тим, що наші діти можуть тут навчатися та розвиватися, адже в наш час необхідно мати ці знання. Ми завжди знаходимо час та енергію попрацювати в класі, тому він не просто для картинки, а ми активно його використовуємо кілька разів на тиждень», — підсумовує вчителька Баївської школи.