Емігрувати чи залишитися? Шукати роботу за фахом? Чи погоджуватись на будь-яку? Ці питання крутяться в голові не однієї українки.
Як молода лікарка Аліна Цьоміна спробувала знайти себе за кордоном і що з цього вийшло — розповідає ШОТАМ.
Вона виїхала до Угорщини як біженка, але повернулась за 2 місяці.
І якщо в Угорщині для неї знайшлася лише найпростіша робота на кухні, то в Україні молоду спеціалістку одразу запросили на посаду акушера-генеколога на Волині. А ще надали житло у громаді!
Молода лікарка Аліна Цьоміна виїхала з Харкова евакуаційним потягом на початку війни. Дісталась Угорщини і швидко знайшла там роботу: нарізала салати, чистила овочі та мила посуд. Через 2 місяці роботи зрозуміла: працюватиме лише за фахом і лише вдома.
«Повернутися до України я захотіла тому, що я хотіла працювати по своїй професії, по своїй спеціальності», — Аліна Цьоміна акушерка-гінекологиня.
Читайте також: «Щойно вивезли тварин – снаряд знищив конюшню». Кінний клуб із Кремінної знайшов другу домівку на Тернопільщині
Кликало дівчину додому і серце. Коханий Міхаель ‒ німець, приїхав в Україну ще у березні як доброволець. Захищає кордони на Харківщині і вчить українську.
«Я довго думала, як почати з ним учити українську, тому що в нас інші літери. І я розпочала з букваря. Він вже знає “дякую”, “привіт”, “мама”», — Аліна Цьоміна акушерка-гінекологиня.
В Україні дівчина знайшла роботу за фахом на сайті Державної служби зайнятості. Її запросили в лікарню Маневичів, що на Волині.
«Я повірив у неї як людину. Вона молода і з нею можна буде працювати, вона зможе розвиватися. Ми її зарахували на ставку акушера-гінеколога стаціонарного відділення. Щоб її трошки зацікавити, — на території нашої лікарні є незадіяне одне приміщення під житло. Ми готові дати їй те житло, щоб вона перебувала в нас якнайдовше довше і працювала в нас», — каже Олег Бегаль, директор Маневицької багатопрофільної лікарні.
Нині Аліна працює, аби українців ставало ще більше. І будує з коханим плани на майбутнє, найголовніший з яких ‒ Перемога.
Нагадаємо, команда ілюстраторів будує вольєри для врятованих із зони бойових дій тварин.
Також ШОТАМ розповідав, як 93-річний переселенець із Лисичанська став «пігулкою бадьорості» для волинян.
