Ґео Шкурупій – український письменник, який відчинив свою дорогу в літературне життя у 20-х роках. Він виступав як поет-футурист, талановитий прозаїк та неординарний репортер. Його друзі звали Жоржем, а критики визнавали вундеркіндом. Шкурупій був максималістом у творчості: він прагнув спробувати все, і в його випадку це завжди було досить успішним.
Артист промовляє повість “Штаб смерти”, яка відкриває нові шляхи та перспективи для української прози, стаючи маніфестом в культурній революції. Автор, Шкурупій, знаходиться в залі. Йому всього двадцять років, а він вже називає себе королем футуропрерій.
Редакція ШоТам зібрала 10 фактів з життя митця, які можуть бути вам цікавими.
Дитинство та перший важливий вибір
20 квітня 1903 року народився майбутній король. Справжнє ім’я – Георгій Данилович Шкурупій. Батько, Данило Омелянович Шкурупій, працював на залізниці, а мати, Ольга Владиславівна, була вчителем. Хлопчика назвали Георгієм; вдома його кликали Жорою, а друзі – Жоржем.
У Києві десятирічний Жора вступив до чоловічої гімназії. У школі товаришував із Олексієм Шимковим, якому потім присвятить поему. Коли у Петрограді цар зрікся престолу, а в Києві проголосили УНР, п’ятикласники опинилися у вирі революції. Георгій зробив свій перший важливий вибір. Вибір на користь українства.
***
Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем… Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь ніч і туман.
Нема, нема нам спокою в шинках, парує кров на ножах.
Літературне угруповання “Ґроно”
У редакції “Більшовика” Шкурупій познайомився з письменниками Валер’яном Поліщуком і Сергієм Пилипенком. Поліщук заснував угруповання “Ґроно”, до якого приєднався і сімнадцятирічний Георгій.
Вони видавали літературно-мистецький збірник “Ґроно”, де Шкурупій опублікував свої твори. “Ґроністи” прагнули створити новий стиль у літературі, відповідний соціальним змінам. Хоча Шкурупій був наймолодшим, він відігравав важливу роль у групі. Участь у вечорі пролетарської поезії підтвердила його позицію. “Ґроністи” швидко видавали другий збірник, який висвітлював революційні події.
***
Під сліпим ліхтарем… Зламано невинности шкиви, вогнем не спалахує горн.
Тихше, тихше, місто! Зупинись, анархії хода! Довіку здивована свистом на розі стоїть свята…
Журнал “Семафор у майбутнє”
Уосени 1921 року Михайло Семенко прибув до Києва, і літературне життя розцвіло. Редакція “Більшовика” стала центром українського футуризму. Шкурупій і його друг Шимков працювали в “Більшовику”, але також спробували створити власну футуристську групу “Комкосмос”.
Згодом до Києва приїхав Семенко і заснував Асоціацію панфутуристів, яка об’єднала тих, хто виступав за революцію у літературі. Вони зібралися у редакції “Більшовика”, де обговорювали свою творчість і виступали перед аудиторією. У травні 1922 року з’явився журнал “Семафор у майбутнє”, що став викликом для української літератури та мистецтва.
“Семафор у майбутнє” — це виклик. Не тільки для української літератури, а й для театру, образотворчого мистецтва. Режисер Марко Терещенко обґрунтовував “мистецтво дійства”. Метамаляр Оле Шимков обіцяв засобами джіуфарбджитсу покласти на лопатки всіх художників світу.
Полювання на російську поезію
У той самий час Гео Шкурупій оголошував небачене полювання на російських поетів. Він заявляв:
“Я дуже спритний команч у преріях футуризму і в мене безкінечне ласó дотепности, яким я виловлю вас, як буйволів”.
Він мріяв зробити смичок зі скальпа Маяковського, флейту з хребта Камєнського, а шкуру Єсєніна натягнути на барабан у звукестрі свого кінематографу.
***
У бій, у бій, іде наш іде наш флагман,
Е-гей! Вітер співає в щоглах, посвист у линвах застряг, хвилює, розпалює погляд чорний корсарський стяг. Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь ніч і туман. Кров’ю заллято палубу вщерть, борт продірявив таран, очима лякає смерть зарізаний капітан.
Жаль, жаль нам високих рей… Е-гей!
Збірка “Психетози”
У 1922 році вийшла його перша збірка “Психетози” з підзаголовком “Вітрина третя” і авторським визначенням “Король футуропрерій”. Між віршами були вставлені фотографії різних механізмів з гаслами “Двигунами, двигунами розуму знищимо упередження серця” або з підписом “Ось такими двигунами двигати по голові міщан”.
Шкурупій – поет міста. Він поет заводів і семафорів, індустріального й робітничого міста, де панують “натовпи пацанів і трампів”.
Плідні 20-ті
З його 19 років почали виходили його збірки віршів: “Барабан” (1923), “Жарини слів” (1925). Театр Гната Михайличенка ставить свою другу прем’єру – “Небо горить” – на вірші Семенка, Шкурупія і Слісаренка, везе її на гастролі до столиці, Харкова.
Редакція “Більшовика” випускає двотижневий ілюстрований універсальний журнал “Глобус”. Його майже повністю віддано в руки футуристів. Вони розсилають запрошення до співпраці київським літераторам, зокрема своїм ворогам неокласикам, за підписами Семенка й Шкурупія.
Виходить “Жовтневий збірник панфутуристів” (1923). Семенко написав гасла, а Гео Шкурупій і Нік Бажан зробили колаж – вони, міняючи й компонуючи шрифти, розташували ці гасла на сторінках та обрамили ними тексти інших авторів.
***
Він барабанить про світову печаль, за ясність твоїх очей… Ти не можеш збагнуть барабанщика, ти здивуєшся, коли він не візьме тебе.
Бий, бий, одбивай похоронні такти, барабане печалі! Стукай, серце, про скорий кінець! Оплесків не буде засміяному барабанщику, велетенському барабанові всіх сердець.
Промови та перше визнання
Повість “Штаб смерти” звучить на літературному вечорі в Харкові, спровокувавши полеміку: це щось нове, свіже і абсолютно відмінне від стилю Хвильового.
У Києві, на вечорі в театрі Шевченка, Шкурупій виступає з вступною промовою про нову українську прозу. Нарешті, у 1925 році виходять дві його збірки прози, і професор Олександр Білецький визнає його “вундеркіндом української літератури”. Королю футуропрерій всього 22 роки.
Військові табори та маніфест
Улітку 1927 року Гео Шкурупій провів місяць у військових таборах. На полігоні під Києвом хлопці проходили муштру і слухали лекції. Шкурупій із тих навчань зробив репортажне оповідання “Місяць з рушницею”.
“Місяць…” — це, мовляв, творчий маніфест Гео Шкурупія, короля, який очолив революцію в літературі. Шкурупій узагалі не боявся і сміливо ламав звичні рамки й усталені правила. Він експериментував, і експерименти йому вдавалися. “Місяць з рушницею” — суміш белетристики і документа — нова фішка панфутуристів. Вони писали репортажні оповідання, повісті й романи — і хто добере, де там вигадка, а де факти.
“Коли вулицями проходить з музикою або з піснями загін червоноармійців, я несамохіть починаю йти в ногу. Тоді я сам собі нагадую циркового коня, що при перших звуках вальса починає танцювати”, – так починається повість.
ВУФКУ та ВАПЛІТЕ
Восени 1924 року Семенко покинув київських панфутуристів і перебрався до Харкова, щоб працювати у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ).
За собою він потягнув Шкурупія, Бажана, Яновського й інших. Шкурупій став редактором недовговічного “Журналу для всіх”, з якого вийшло тільки одне число. Пізніше Шкурупій працював у харківській газеті, але через фінансові труднощі змушений був повернутися до Києва. Він продовжував працювати в ВУФКУ і до кінця 1930 року був редактором на Київській кінофабриці. У 1926 році були представлені на екрани два фільми за його сценаріями — “Синій пакет” і “Спартак”, але жоден з них не зберігся.
У Харкові Шкурупій і Бажан приєдналися до Всеукраїнської асоціації пролетарських літераторів і мистецтв (ВАПЛІТЕ), яка мала дуже авторитарні засади. Коли в 1927 році в Києві з’явився журнал памфлетів “Бумеранг”, зібраний і виданий Семенком, від Шкурупія і Бажана вимагали пояснень: чому вони публікуються у футуристичних виданнях? Після цього вийшла “Зустріч на перехресній станції” (1927), де знову були представлені твори Семенка, Шкурупія і Бажана.
Кінець футуропрерій
3 грудня 1934 року, на третій день після вбивства в Ленінграді Сергія Кірова, Гео Шкурупія був заарештований.
Це спричинило початок так званих “кіровських” арештів — першу масову хвилю терору. 27 квітня 1935 року Гео був засуджений до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і відправлений на Соловки. 25 листопада 1937 року “особлива трійка” переглянула його справу і винесла засудження до смертної кари.
Гео Шкурупія було розстріляно 8 грудня біля Ленінграда, але місце його загибелі досі залишається невідомим. На той час королю футуропрерій було 34 роки.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі