Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Хочемо, щоб намисто передавалося у спадок». Як бренд Roots створює етноприкраси

Опубліковано

Мода швидкоплинна, проте є бренди, які стоять на сторожі українських традицій та цінностей. Проєкт Roots відтворює прикраси за етнографічними зразками 19-20 століття: намисто з коралів та перлів, дукачі, срібні сережки-півмісяці. Все це носили в давнину наші пращури.

Випускниця кафедри фольклористики Ярина Дронь з першого курсу хотіла дізнатися більше про українську культуру, ніж те, що давала навчальна програма. Захоплення традиційною музикою, старовинним одягом, літературою вилилося в бізнес, мета якого — зберегти надбання української культури та відродити традицію передавати прикраси в спадок.

Ярина Дронь

Ярина Дронь

Засновниця бренду етноприкрас Roots, грає в гурті US Orchestra.
Закінчила кафедру «Фольклористики» Інституту філології Київського національний університет ім. Тараса Шевченка. Народилася в місті Монастириська, Тернопільської області.

Все почалося з одягу

Спочатку я захопилася одягом. Мені подобалися старовинні речі, які я куповувала на антикварних ринках. Є навіть невеличка колекція. Прикраси завжди доповнювали стрій. І коли збираєш старовинний одяг з конкретного району та області, без прикрас виходить, скажімо, не повна етнографічна одиниця. 

Як кажуть в Roots, в них немає випадкових людей. В основному, це люди, які відчувають свою ідентичність і хочуть її підкріплювати

Потім захотілося придбати антикварні намиста, але вони були дуже дорогі: від $3 за грам старовинного коралу. Тоді для мене, студентки, це була захмарна сума. Вирішила для себе зробити такої форми й фактури, щоб виглядало як старе. Купила коралову прикрасу десь в торгівельному центрі, розпустила її та зібрала в такому вигляді, як собі придумала. Не скажу, що це було «вау». Зараз навряд чи таке б зробила. Але тоді виглядало не так вже й погано. 

Дослідницький підхід у бізнесі

Крок за кроком захоплення переросло в бренд прикрас Roots, де ми беремо за основу етнографічні зразки кінця 19-го — початку 20 століття: коралі, перли, дукачі, срібні сережки. Якщо брати давніший період, то таких речей вже й не збереглося. Адже прикраси зношувались. 

Ми досліджуємо наукові та літературні джерела. Але найбільш інформативні — старі світлини. Всі фотографії, які зустрічаю — зберігаю. Потім безліч разів передивляюся та  завжди знаходжу щось нове. Багато потрібної інформації трапляється в художній літературі того часу, в самого лише Тараса Шевченка скільки! Це не фактологічні дані, але вони додають контекст щодо побутування прикрас.

Використовуємо також спеціалізовані видання, проте їх не багато. Це такі, як наприклад, альбом «Українські прикраси», де зібрані колекції в усій їх розмаїтості та територіальній особливості. З фактичного матеріалу — це найкраще джерело. Там є що відтворювати. 

Їздять в експедиції та розпитують бабусь

Записувати від сільських мешканців інформацію — дуже важливо. Оскільки я ще займаюся традиційною музикою, то зі своїм  гуртом часто їздила в експедиції та дізнавалася від старих людей факти про музику. І  заодно завжди запитувала про прикраси. 

Якось ми їздили по селах навколо Батурина і Бахмача. І от в селі Носелівка Чернігівської області бабуся розповідала, що було в неї червоне коралове намисто, яке вона одягала, коли боліла голова, щоб втамувати фізичний біль. Щоправда тієї прикраси вже не мала, щоб показати. Такі історії зустрічаються часто, коли спілкуємося з людьми 1920-30-х років народження. 

Читайте також: Була завучем – стала бізнесвумен: як донецька педагогиня створює автентичні прикраси

Бабуся може розказати, що намисто, наприклад, було в її матері. Проте більш детальної інформації не вивідати, тим паче що це був вичерпний ресурс. Якщо вже хтось проїжджав в тому селі, запитував про прикраси та купив в тієї бабусі намисто, або вона віддала його — вже не повернеш. Якщо усну інформацію вона може ще раз розказати, то прикрасу вона ще раз вже не покаже. 

Звідки беруть корали

Попри різноманіття коралу, не весь можна адаптувати до традиційної естетики. Як колись, так і тепер корал в Україні не видобувають. В давнину його завозили з Середземного та Червоного морів. Через купців корали потрапляли у містечка та села.

Прикраси випускають колекціями. На весну в Roots планують зробити лінійку з перламутру

Корали — живі організми, види морських поліпів, які знаходяться на межі зникнення. Зараз промисловий видобуток червоного корала заборонений в Середземному морі. Тому цей вид використовують в дуже малих кількостях у високому ювелірному мистецтві — там, де один камінчик в персні. Більш доступний в ціні та кількості тихоокеанський корал.

Чому важлива градація за розміром

Я закуповую вже готові намистини. В мене їх є близько 20 видів. Найважче підібрати різні за розміром, але однакові за формою, або їх комбінувати в одну прикрасу. Тому завжди в пошуку. Коли знаходжу щось схоже, то в мене загораються очі.

Читайте також: Унікальні прикраси від українських майстрів, не дорожчі за 200 гривень

Градація від більших по центру до менших по краях — характерна особливість  традиційного намиста. Коли є перехід розміру, це фактурно збагачує прикрасу. В низці центральна коралова намистина може бути оздоблена срібним обручем, зробленим за старовинними зразками. Цим в Roots вже займаються наші ювеліри.

Як наближають до сучасності 

Ми випускаємо прикраси колекціями й не буває такого, що зробив однакові 20 штук і вони всі як один. Десь намистинка буде інакша, бо це живий матеріал. Тримаємося традиційного мінімалізму, не перевантажуємо фурнітурою. Обережні із стилізаціями.

прикраси Roots
Останнім часом 30% покупок здійснюють чоловіки, які купують прикраси на подарунок

Ми не сліпо відтворюємо прикраси, які носили в давні часи наші пращури, й ні кроку вліво, ні кроку вправо. Так, ми намагаємося наблизити до оригінального дизайну, традиційної естетики. Проте не до конкретно якоїсь однієї одиниці, а скоріше до загального сприйняття коралового намиста як такого, що мало сотні варіантів, але в цілому виглядало типово.

Як мода на перли доходила до селян

Використовуємо не тільки корал, але й перли, які теж носили в Україні, щоправда ще раніше — 17-18 століття. Вони також були дорогі. Є відомості, що в дочки гетьмана Війська Запорозького Івана Самойловича було 50 низок перлів приданого. Через дорожнечу такі прикраси більше носили міщани, заможні верстви населення. І тільки потім мода дійшла до селян, які також хотіли для себе щось модне, нове. Здебільшого, вони одягали доступніші прикраси зі скла, що імітували перли. Випадків, коли на початку 20 століття в селі носили справжні перли, дуже мало.

етноприкраси
Намисто з натуральних перлів. В давнину кількість прикрас вказувала на статус жінки

В 30-ті роки цей пласт культур надзвичайно постраждав. Адже люди все виміняли на їжу. Навіть були спеціальні комісії, які забирали не тільки продовольство в людей, але й коштовні речі. Однак, навіть після голоду та війни, все одно щось вдалося зберегти.

Фактично це три матеріали, з якими ми працюємо: корал, перли, і зовсім скоро буде ще перламутр. Також раніше носили скло, бісер. Але в мене душа лежить більше до натуральних матеріалів.

Звідки в «бідних» селян намисто

Мене запитували, звідки в селян було стільки намиста, зважаючи на їх бідність. Насправді це стереотип. Адже до 20-х років, до Революції 1917–1921 років, люди не так вже бідно жили, як могло здатися. Вони мали у розпорядженні землю після скасування панщини й трошки вдихнули свободи. Харчувалися із свого господарства, самі виробляли та шили собі одяг. 

Люди не витрачали гроші так, як ми зараз: кожного дня ходимо в магазин і купуємо продукти. Купівля дорогих прикрас була для них інвестицією. Вони все одно знаходили можливість надбати такі речі, які потім передавалися у спадок від матері до доньки й далі. Так коштовності зберігались в межах однієї сім’ї.

етноприкраси Roots
Клієнти часто говорять, що вони купують одну прикрасу, але планують придбати потім ще: «Бо в мене ще є дві донечки, я мушу їм надбати»

Тобто колись прикраси були вічними, а не сезонними. Ми щиро хочемо, щоб це сприйняття повернулося в наш час швидкої моди. Адже зараз так мало речей, які тебе тримають, закореняють. Тому в позиціонуванні бренду червоною ниткою проходить ідея передавати прикраси у спадок.

Суспільство

ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку

Опубліковано

У штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в Парижі під час 219-ї сесії ухвалили рішення про дії та програму надзвичайної допомоги Україні.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.

«Відтепер генеральний директор ЮНЕСКО здійснюватиме активний моніторинг ситуації в Україні в її міжнародно визнаних кордонах з метою забезпечення безпосередньої участі ЮНЕСКО у заходах для відновлення України в рамках мандата організації», – йдеться в повідомленні. 

Рішенням, зокрема, передбачено здійснення генеральним директором активного моніторингу ЮНЕСКО ситуації після підриву Росією дамби Каховської ГЕС. Результатом моніторингу має стати підготовка плану дій для подолання негативних наслідків для навколишнього середовища у зв’язку з цим екоцидом.

Читайте також: В Україні врятували від злочинців цінний артефакт

Своєю чергою директор із стратегічного планування секретаріату ЮНЕСКО

мобілізувала понад 66 млн дол. для допомоги Україні. 

У МКІП зауважили, що делегації Великої Британії, США, Іспанії, Австрії, Австралії, Франції, Литви, Японії, Італії, Словаччини, Ісландії, Чехії, Німеччини, Чилі, Польщі та Ірландії висловили підтримку суверенітету та територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах України, засудили російську агресію й злочини Росії проти культурної спадщини, системи освіти, сектору науки України. 

Крім того, делегати засудили викрадення Росією українських дітей, а також руйнування дамби Каховської ГЕС.

Делегації підтвердили готовність продовжувати фінансову підтримку програм ЮНЕСКО для України в окремих сферах, зокрема для захисту об’єктів культурної спадщини в Одесі, Києві, Львові та інших містах, та закликали організацію продовжувати мобілізувати ресурси для відновлення сфер мандата ЮНЕСКО в Україні. 

Заява групи друзів України в ЮНЕСКО на підтримку України з суворим засудженням російської агресії була оголошена делегацією Великої Британії від імені 44 держав.

Своєю чергою делегація України при ЮНЕСКО у виступі підкреслила важливість надзвичайної допомоги Україні для відновлення сфер мандата організації, які зазнали шкоди внаслідок російської військової агресії. 

«Українці вкотре наголосили, що цілями російських ракетних атак є електростанції, телекомунікації, звичайні житлові будинки та громадський транспорт, тобто цивільна інфраструктура», – зауважили в МКІП.

Нагадаємо, у Великій Британії інженери компанії Evolve Dynamics працюють над розробкою технології, яка може допомогти українським розвідувальним дронам протистояти російським засобами радіоелектронної боротьби.

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явився новий мурал

Опубліковано

У Києві з’явився новий мурал від художниці Фуллен, якій раніше забороняли створювати в столиці.

Про це повідомляє видання “Ти Київ”

Художник Самій Кучерявий з команди Євгенії Фуллен працював над цією роботою, що зображує Михайла Грушевського на вулиці Михайла Котельникова, 51.

Читайте також: В Україні розробили бойовий ШІ-модуль Wolly з дистанційним керуванням

Попри тимчасову заборону на створення нових муралів у Києві, Фуллен висловила намір створити ще один стінопис із Залужним у Подільському районі та мурал, присвячений загиблому Герою Дмитру Коцюбайлу, відомому як “Да Вінчі”.

Поки невідомо, яка буде реакція столичної влади на ці проєкти.

Нагадаємо, у Польщі видали поетичну збірку військової поетеси.

Фото: Ти Київ

Читати далі

Суспільство

У Польщі видали поетичну збірку військової поетеси

Опубліковано

У польському видавництві KIT Stowarzyszenie Żywych Poetów видали переклад поетичної збірки “KOŁO WOJNY” військової і поетки Ярини Чорногуз. 

Про це повідомила поетеса на своїй сторінці у Facebook.

Дякую Радеку Вишневському за увагу до моїх текстів та за довгу й ретельну роботу з виданням. Дякую перекладачці і поетці Анеті Камінській за витончену й уважну роботу з перекладом. Давала багато пояснень військових термінів, до яких Анета знаходила польські відповідники“, — написала вона.

Придбати збірку можна за посиланням.

В Україні збірка “Як вигинається воєнне коло” вийшла 2020 року у видавництві “Фоліо”.

“Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає…” — йдеться в анотації.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки розпочало роботу над інструктивно-методичними рекомендаціями з впровадження технологій штучного інтелекту в закладах загальної середньої освіти.

Фото: Ярини Чорногуз

Читати далі