Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Хліб не на смітник, а тваринам у притулки: як платформа No bread waste рятує харчові відходи

Партнерський матеріал

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

З дитинства  нас привчали шанувати хліб і не викидати ні крихти. Наші предки мали особливе ставлення до цього продукту. А що відбувається зараз? Тонни буханок з різних підприємств та ресторанів просто викидають на смітник. Щороку в Україні на звалищах опиняється близько 7 млн тонн органічних відходів, значна частина з яких – хліб. Але ж є ті, хто так потребує цього продукту.

Чи знали ви, що в одному з київських притулків для тварин потрібно півтори тонни хліба? Маріанна Маршаленко взялась за розв’язання цієї проблеми та створила проєкт “Хліб – не сміття”. Вже у квітні в Україні з’явиться електронна платформа No bread waste, яка об’єднає ресторани і готелі для вивозу хліба до притулків. Це дасть можливість зменшити кількість органічних відходів на звалищах, а також нагодувати тисячі тварин Київщини.

Маріанна Маршаленко

Маріанна Маршаленко

Засновниця електронної платформи No bread waste

Побачила як в ресторанах викидають кілограми хліба

Раніше я кілька років працювала у готелі, при якому був ресторан. Я з жахом побачила, що купу не використаного хліба щодня викидають на смітник. Якщо продукт побував на столі у гостей, то, зазвичай, його забирають і роблять сухарі. Але якщо такої потреби немає – викидають. Відходи просто величезні.

І це глобальна проблема, яка стосується всіх закладів громадського харчування.  Колись я відвідувала один ресторан і там вирішила запитати, куди ж вони дівають хліб зі столів. Пам’ятаю, як молодий офіціант зніяковівши зізнався, що вони викидають продукт на смітник. Українські звалища і так на третину заповнені відходами, відбувається глобальна катастрофа. Смітників в Україні вже стає більше, ніж національних парків.  Органічні відходи гниють роками, забруднюючи довкілля. А ми тут ще й хліб викидаємо, який здавна нас навчали шанувати.

Читайте також: Зберегти природу і допомогти нужденним: як працює перший банк їжі в Україні

Саме тоді я налаштувала збір хлібу на підприємстві, де працювала. Та саме головне – його доставку в два притулки Київської області. Адже тварини мають величезну потребу у хлібі. Після довгих узгоджень з власниками, шеф-кухарем, все ж таки вдалось налагодити збір – ми поставили спеціальні кошики для хліба з табличкою “допоможіть тваринам вижити, поки вони не знайдуть нову домівку”. І дуже радувало те, що офіціанти залюбки долучались і були раді зробити щось корисне для суспільства прямо на робочому місці.

Проблеми з логістикою

Розуміючи, що є потреба в хлібі набагато більше, я завжди думала як масштабувати проєкт, не залучаючи додатково координаторів – адже це нелегка робота: шукати водіїв, які б їхали за 50 км від Києва, де знаходиться притулок Сіріус, і зможуть доставити з ресторану хліб, а також бути посередником у процесі забору-вивозу хлібу з підприємства. 

Але мені вдалось це зробити і десь рік ми працювали так. За тиждень у притулок ми могли поставляли 100-літровий мішок хліба.

Та згодом я звільнилась з підприємства  і пішла працювати у громадський сектор. Проєкт призупинився, бо не було людини, яка б керувала цим процесом – телефонувала водіям, узгоджувала все с ресторанами та притулками. 

Читайте також: Сайт для зоознайомств. Як GladPet допоможе вам знайти друга, не виходячи з дому

Але це питання не покидало мене і боліло, що більше у цьому напрямку нічого не відбувається.  І рік тому, коли я дізналась про можливість взяти участь у 2020 EaP Civil Society Hackathon, що є проєктом ЄС “Регіональний механізм розвитку громадянського суспільства країн Східного партнерства”. До мене прийшла ідея створити інноваційну платформу No bread waste, завдяки якій ми змогли б розв’язувати логістичну проблему цього проєкту . Мій проєкт відібрали до участі і завдяки команді і менторам ми створили прототип. В результаті, проєкт посів друге місце серед всіх проєктів, що взяли участь. Як людині, яка ніколи не стикалась з IT-проєктами, участь в Хакатоні дала неймовірний поштовх йти далі, а найголовніше – віру в те, що я з цим впораюсь.

No bread waste об’єднає ресторани, притулки та водіїв

Платформа No bread waste буде представлена у двох  частинах – сайт та мобільний додаток. Платформа об’єднає трьох учасників – притулки для тварин, що потребують прикорм для тварин, ресторани, які готові поділитись залишками хлібу та водіїв, які зможуть допомогти з доставкою пакунків до притулку.

Сайт No bread waste

Щоб зареєструватись потрібно заповнити форму. На платформі водії будуть бачити в онлайн-режимі, які ресторани готові віддати пакунок з хлібом. Я називаю їх  хеппі-бег. Водій забирає це замовлення, обирає притулок, у який зможе відвести. Притулок отримує повідомлення, що до нього скоро приїде пакунок з хлібом.

Мобільний додаток No bread waste

Тому якщо ви водій, і хочете зробити добру справу – долучайтесь до платформи за посиланням. Їдучи дорогою, ви зможете завести пакунок, допомогти тваринам та в такий спосіб  сприяти захисту довкілля.  Крім того, запрошуємо рестораторів, які готові поділитись хлібом, заповнивши форму. І вже у квітні після запуску платформи, ми запросимо всіх, хто заповнив форму, до спільної  роботи.

Щотижня тварини потребують тонни хліба

Я вже давно займаюсь соціальними проблемами та допомагаю притулкам. Тому коли виникла проблема з хлібом, у мене навіть не було вагань, що  з ним робити. Я знала, що притулки мають величезну потребу у цьому продукті. Хліб використовують як додатковий корм, домішують у каші та іншу їжу, але цього продукту просто не вистачає. Найбільший притулок для тварин “Сіріус”, який знаходиться у Федорівці, що на Київщині, має величезну потребу у хлібі і витрачає шалені гроші на закупівлю. То чому б не об’єднатись та не поставляти хліб з ресторанів у притулки?

“У нашому притулку близько 3000 тварин, для яких щотижня ми купуємо 2 тонни хліба, щоб додавати його в їжу. Маріанна має чудову ідею проєкту, щоб допомагати нам. Завдяки такій ініціативі ми отримували близько 70 кг хліба в тиждень. Ще й з доставкою! А це дуже складно, бо наш притулок знаходиться за містом. Ми закликаємо всіх приєднатись до проєкту і допомогти з доставкою. Наш притулок має можливість економити і замість того, щоб купувати хліб, ми можемо придбати корма, крупи чи стерилізувати тварин”, – каже Олександра Мізинова, керівниця притулку для тварин “Сіріус”. 

Читайте також: «Тварини летять до нас через паркан». Як живе найбільший в Україні притулок для тварин

Ми плануємо стартувати наприкінці квітня після завершення карантину, коли ресторани повернуться до звичайного режиму роботи. Зараз починаю налагоджувати роботу з ресторанами. Вже є низка закладів, які готові з нами працювати після запуску платформи.

Це повністю соціальний проєкт, я не залучала кошти, не подавалась на гранти. При створенні платформи мені допомогли друзі-айтішники. Мені вдалось знайти однодумців, яких також турбує питання екології і годування тварин. І я переконана, що No bread waste зможе вирішити дві глобальні проблеми – зменшити органічні відходи на звалищах, а також допомогти тваринам із їжею. 

Відео дня

Суспільство

Мільярдер Річард Бренсон відвідав Гостомель і готовий допомогти відбудувати АН-225 «Мрія»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Легендарний засновник компанії Virgin Galactic, британський мільярдер Річард Бренсон відвідав Гостомель. Він цікавився можливістю відбудувати аеродромом ДП «Антонов» та відновити літак АН-225 «Мрія».

Про це написав народний депутат України Давид Арахамія у своєму телеграмі.

Як стало відомо, проєкт будівництва нового літака «Мрія» вже в роботі і Річард Бренсон готовий допомогти відновити нову «Мрію».

Зазначається, що нова «Мрія» буде оновленою версією на базі сучасного цифрового обладнання.

«Він [Бренсон] висловив готовність допомагати всім, чим зможе, був приємно приголомшений нашим оптимізмом і тим, що навіть у такі важкі хвилини ми думаємо про те, як здійснити стрибок в авіакосмічному будівництві», — заявив Арахамія.

Читайте також: ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Хто такий Річард Бренсон?

Річард Чарльз Ніколас Бренсон — британський підприємець, засновник корпорації Virgin Group, яка розробляє літак для космічного туризму. У жовтні 2007 року Бренсон потрапив до британського рейтингу «100 геніїв сучасності», складеного консалтинговою компанією Creators Synectics.

11 липня 2021 року Річард Бренсон здійснив туристичний політ у космос. Мільярдер на кораблі VSS Unity піднявся на висоту 80 км над Землею.

Що сталося з Ан-225 «Мрія»?

У лютому 2022 року під час агресії Росії проти України літак Ан-225 «Мрія» був зруйнований. Ця втрата приголомшила колектив «Антонова», світову авіаційну спільноту, безліч замовників із перевезення вантажів найбільшим літаком.

Попри тяжкі часи, колектив підприємства не хоче допустити повної безповоротної втрати легендарного літака. Для цього є всі підстави – конструкторська та науково-технічна документація, а найголовніше – велике бажання та натхнення колективу.

Кілька фактів про «Мрію»

Ан-225 «Мрія» (кодове ім’я НАТО — «Козак» англ. Cossack) — найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ імені Антонова. Головний конструктор — Віктор Ілліч Толмачов.

Ан-225 із максимальною злітною масою 640 тонн є найважчим літаком у світі. Для порівняння, третій за вантажопідйомністю (після Ан-124 «Руслан») американський військово-транспортний літак C-5 Galaxy має максимальну злітну масу 381 тонн.

Нагадаємо, «Антонов» створює міжнародний фонд для відродження Ан-225 «Мрія».

Як ми повідомляли раніше, українців вразило відео, як «Мрія» готується до військового параду.

Фото: Тарас Думенко.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Щосуботи кияни та киянки мають можливість прикрасити себе новим татуюванням і одночасно підтримати Збройні сили України. Благодійна акупунктура, тату-марафон, флешдей – ці заходи можна називати по-різному, але всі вони проходять під одним гаслом: «Донать ЗСУ – отримай тату».

Організатор благодійної ініціативи, тату-майстер Саша Енімал розповів ШоТам про перші пів мільйона гривень на ЗСУ, тренди під час війни та українську мову в татуюваннях.

Набиваю тату й уявляю, як ми відвойовуємо свою землю

Малювати я любив з раннього дитинства. Мені подобалося фантазувати, зображувати психоделічні мотиви, придумувати нові створіння. Пригадую свій перший психоделічний малюнок: у п’ять років у маминому паспорті я намалював дулю, в якій було дуже багато маленьких пальців, приблизно 60. Це зображення запам’яталося, по-перше, тим, що було авторським, а по-друге, я отримав добрячого прочухана за нього.

У дитячому таборі я почав малювати на тілі своїх однолітків і захопився дизайном, зокрема розмальовував собі одяг. Доволі в ранньому віці носив довге волосся, мав пірсинг. Мені подобалося прикрашати себе й усе навколо. Татуювання – це певною мірою вдосконалення тіла, його домальовування. Перше тату я зробив людині у 2004 році, однак тоді це було хобі, на яке я не витрачав багато часу. А з 2016 року захоплення переросло в професію та роботу, яка мене забезпечує.

Тату-майстер Саша Енімал

Робити татуювання – для мене цей процес є одним з найприємніших у житті. Я можу його асоціювати із чим завгодно. Наприклад, коли набивав блекворк (це зафарбовування великих ділянок тіла), то уявляв, що в такий спосіб наша армія відвойовує свої території назад. Зафарбоване ніби було мапою України. 

На першому заході зібрали понад 26 тис. грн

На початку квітня у своєму Інстаграмі я опублікував пост, в якому закликав тату-майстрів до проведення флешдей – це коли професіонали виставляють свої малюнки, люди вибирають ескізи й одразу втілюють їх. На цю ідею мене наштовхнув знайомий майстер з України, який вже доволі давно проживає в Лос-Анджелесі. Він влаштував флешдей, де сам робив татуювання й донатив на ЗСУ. Я вирішив теж організувати таку ініціативу, трохи змінивши її – я запропонував долучитися своїм друзям-колегам. Як локацію ми обрали Нижньоюрківську, 31 – у мене багато знайомих, які там здають приміщення. Ми вибрали найбільш відповідне за розміром і спробували.

Уже 6 квітня відбулася перша благодійна акупунктура, в якій взяли участь 12 майстрів. Умови були такі: охочі отримати тату показували скриншот з донатом на ЗСУ від 500 грн і могли собі вибрати флеш або отримати фріхенд-татуювання – це коли щось малюється від руки. І з першого разу прийшло доволі багато людей. Тоді ніяких заходів майже не відбувалося, людям бракувало спілкування, тож вони були дуже заохочені прийти. Усі були раді бачити одне одного.

Благодійний флешдей у Києві

Після першого заходу я почав рахувати за скриншотами, скільки коштів задонатили люди. Вийшло приблизно 18 тис. грн. Однак потім я отримав ще скриншоти – загалом ми зібрали 26,2 тис. грн. Я зрадів – люблю бути приємно здивованим, адже готувався до найгіршого. Думав, що прийдуть п’ять майстрів і десять людей, що ми зможемо зібрати приблизно 10 тис. грн. А вийшло так, що багато хто хотів допомогти й долучитися до ініціативи. Так ми почали організовувати благодійні івенти щосуботи. Провели вже десять тату-марафонів.

З андеграунду – до музею

Кілька заходів ми провели в колаборації з артпростором «Ґражда» в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе на Андріївському узвозі. На Нижньоюрківській ми винаймали приміщення, а артпростір надав нам локацію безкоштовно. «Ґражда» ставили музику, готували їжу та напої, а ми робили татуювання. Атмосфера відчутно змінилася, було дуже кайфово. Ми вийшли з андеграунду Нижньоюрківської на Андріївський узвіз, і це дуже надихнуло.

Не скажу, що минуле приміщення було гірше, адже й воно по-своєму вплинуло на процес. Локація на Нижньюрківській – це місце, де люди вже багато років проводять техновечірки, тож там відповідний настрій. А на наш захід у музеї заходило багато людей просто з вулиці, які збиралися подивитися на скульптури, а окрім цього, побачили й татуювання. Це була цікава суміш.

Коли прилітають ракети, мотивація працювати зростає

Команда майстрів у благодійних тату-марафонах змінюється постійно. Половина майстрів відвідують кожний івент, а інша половина – тільки один раз. Були люди, які спочатку долучалися, а потім перестали. Однак з’явилися й нові. Загалом я і розраховував, що так буде – люди втомлюються, витрачають свої гроші на витратні матеріали, а це немалі суми. Зазвичай тату-марафон триває з 12:00 до 21:00. Після нього нам ще треба зібрати й відвезти всі речі. А я взагалі беру на заходи все в подвійній кількості: два місця для татуювань, два столи, дві лампи, два стільці. Загалом забираю все, що є в моїй студії.

Ескізи для татуювань

Протягом тижня майстри працюють у своєму звичному режимі, а суботу виділяють на благодійність. Я помітив, що коли в місті все спокійно, у майстрів менше мотивації долучатися до тату-марафонів, а коли прилітають ракети – вона зростає та з’являються сили. Люди діють, тому що війна продовжується, і вони хочуть наблизити країну до перемоги чим можуть.

Найпопулярніші ескізи – на українську тематику

Війна змушує людей діяти активніше. Наприклад, хтось протягом п’яти років збирався набити татуювання й постійно відкладав, а тут війна. Людина думає, що треба швидше набивати, поки кінцівки на місці та взагалі є можливість це зробити. До того ж часто клієнти хочуть зафіксувати на своєму тілі історичний момент у формі татуювання.

Нині найпопулярніші запити від клієнтів – на українську тематику. І ми теж малюємо відповідні ескізи: народні візерунки, герби, козаків тощо. Я помічаю, як за останні місяці змінюються уподобання, і це відбувається тоді, коли на війні відкривається щось нове. Ми дізнаємося щось про «Джавеліни» або російський корабель – це починають бити спочатку більше, а потім менше. Найнесподіваніший запит від клієнта за цей час – величезний герб, який ми зробили хлопцю на весь торс, від шиї до ременя. У мене самого теж є тату з українською тематикою – напис «Крим», це моя батьківщина. Тільки, на жаль, з російською буквою, яку треба виправити на українську. А ще маю на руці телефонний код міста Полтава «0532», тому що доволі багато років там прожив.

Тату з українським тризубом на потилиці

Довгий шлях до української мови

Охочих набити собі щось українською мовою проти мирного часу стало набагато більше. Як і людей, які перейшли на неї в побуті. Ми на наших івентах заохочуємо відвідувачів розмовляти українською. Взагалі я б хотів написати плакат, що на наших заходах – тільки українська мова, але ж у нас вільна країна.

Сам я перейшов на українську три тижні тому. Мій шлях до цього був доволі довгий. У Криму змалечку мене оточувала російська мова, але вона мені не дуже подобалася з естетичної точки зору, оскільки для мене вона різка. Я з дитинства любив вивчати щось нове, і освоєння української мови було для мене саме таким. Спробував перейти з російської, коли мені було 17. Тоді я розмовляв українською пів року. Потім влаштувався на роботу, де мені треба було чітко відповідати на важкі запитання. Я не витримав і зламався: знову перейшов на російську, тому що так було швидше й легше відповідати.

Тату-майстер Саша Енімал з подругою

Повномасштабна війна стала поштовхом пережити перші три тижні суржику перед тим, як я перейшов на українську. Вважаю, що мова відіграє дуже велику роль у цій війні. І зокрема, це одна з причин того, чому на нас напала Росія. Коли я жив у Криму, на весь півострів було три українські школи. Час від часу я мешкав у Полтаві, а коли повертався до Феодосії, то з мене кепкували, що я кажу не «чо», а «шо». Мої друзі-підлітки, коли чули, як на пляжі спілкуються українською люди із Заходу України, сміялися. Для них це був прикол. Яким чином кримчани можуть вважати себе українцями, якщо не знають мову? Вони ж не можуть навіть прочитати Конституцію України.

Набив «Вибухівку» інструктору з особистої безпеки

Про нашу благодійну ініціативу з тату написали багато світових ЗМІ: The Guardian, Reuters, NBC News та інші. Іноземці висловлюють слова підтримки, однак я не сказав би, що розголос якось вплинув на нашу діяльність. Звісно, я не знаю, як би було, якби цього не відбулося, але я роблю татуювання тим самим людям, яким робив і до цього. З’являються й нові, але з таким самим темпом, як було раніше.

Читайте також: Мільйон на ровері. Як львів’янин проїхав 1500 км прифронтовими містами, аби зібрати кошти на ЗСУ

Нещодавно я зробив татуювання одному французу за 200 євро. Ще він купив у мене мої малюнки за 50 євро. Ми з ним були знайомі ще до війни – це товариш мого майстра з Парижа. Він інструктор з особистої безпеки, приїхав в Україну після початку повномасштабної війни та співпрацює з охоронцями, які захищають українських посадовців. Я йому набив міну й напис українською «вибухівка».

На благодійних івентах ми зібрали пів мільйона гривень

На тату-марафонах я планував зібрати пів мільйона гривень – це була основна ціль. Ми досягли її доволі швидко, тож, здавалося б, можна й розслабитися. Але ця хвиля йде, це працює, усе всім подобається, тому ми продовжуємо. Сьогодні цілий день спілкувалися з командою, обговорювали, де будемо проводити наступний захід. Я припускаю, що згодом може настати спад і ми будемо робити тату-марафони менш активно. Однак поки що всі натхненні й хочуть іти далі. 

Тату з коктейлем Молотова на нозі

Мене дуже підтримує можливість займатися улюбленою справою навіть під час війни. Незважаючи навіть на те, що тричі прилітали ракети за 800 м від моєї студії на «Лук’янівській». Завдяки тому, що я у професії давно й реалізувався в ній до певної міри, вона дає мені можливість продовжувати працювати й донатити. У мене велика аудиторія в Інстаграмі, і підписники постійно пишуть, що надихаються моїми думками, тож я можу підтримувати людей і в такий спосіб.

Усі фото – з особистого архіву героя.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

Україна звільнила з полону 144 захисників, із них 95 – оборонці «Азовсталі»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Україна звільнила з полону 144 захисників, 95 із них – оборонці «Азовсталі». Це найбільший обмін полоненими від початку повномасштабної війни.

Про це повідомили на сторінці Головного управління розвідки Міноборони.

«Проведено черговий обмін полоненими, завдяки якому додому повернулись 144 українських захисники. Це найбільший обмін від початку повномасштабного російського вторгнення. Зі 144 звільнених – 95 оборонців “Азовсталі”. Серед них – 43 військовослужбовці полку Азов», – йдеться в повідомленні.

Загалом під час обміну було звільнено 59 нацгвардійців, 30 воїнів ВМС, 28 бійців ЗСУ, 17 прикордонників, 9 тероборонівців та 1 поліцейського.

«Із них 23 офіцери та 69 військовослужбовців сержантського та старшинського складу. Найстаршому зі звільнених виповнилось 65 років, наймолодшому – 19. Більшість звільнених українців мають важкі ушкодження: вогнепальні та осколкові поранення, вибухові травми, опіки, переломи, ампутації кінцівок. Усі вони отримують належну невідкладну медичну та психологічну допомогу», – додали в ГУР.

Нагадаємо, раніше в Головному управлінні розвідки Міноборони повідомили про звільнення двох українських пілотів, які перебували в полоні у російських окупантів.

Також ми повідомляли, що додому повернувся морський піхотинець Роман Грибов, який є автором легендарної фрази на адресу російського корабля.

Фото: 5.ua.

Відео дня
Читати далі