Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«Тварини летять до нас через паркан». Як живе найбільший в Україні притулок для тварин

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Побачити безпритульну собаку на вулиці — не рідкість. Вони сплять на зупинках громадського транспорту чи бігають територію місцевого ринку. Одні потрапляють під колеса автівок, інші — відчувають на собі, що таке людська жорстокість. Щоб допомогти чотирилапим, 20 років тому на Київщині відкрили притулок «Сіріус», який з перших днів існує за кошти благодійників.

Спочатку там опікувалися кількома тваринами — тепер їх у притулку більш як три тисячі. Собак і котів там годують, стерилізують, доглядають за ними, а волонтери — вигулюють та допомагають шукати нових господарів. Понад 5000 тварин знайшли свій дім. Сьогодні «Сіріус» потребує підтримки небайдужих, адже через карантин люди почали рідше забирати звірят та допомагати йому існувати фінансово.

Олександра Мезінова,
Олександра Мезінова,

Директорка притулку «Сіріус»
З дитинства мріяла стати оперною співачкою, але через любов до чотирилапих присвятила їм все своє життя. Створила та вже понад 20 років очолює найбільший в Україні притулок для тварин. Зараз він розміщений у селі Федорівка, Київської області

 

Хотіла стати співачкою, а зайнялася собачками

За своїм фахом я не мала жодного стосунку ні до ветеринарії, ні до кінології. Я не працювала з тваринами. Мене просто з дитинства батьки привчали, що найбільша цінність — життя. І неважливо, про людину це чи про інших істот. Мої батьки завжди рятували домашніх і диких звірів. Ми часто додому приносили й сов, і їжаків — лікували їх, а потім випускали.

Ми дуже любили тварин, в нас було чотири акваріуми рибок, коти й собаки. Мама була педагогом і завжди прилаштовувала знайдених собак чи котів серед своїх учнів. Тому це все було в крові. 

Я взагалі мріяла про сцену, хотіла стати оперною співачкою, але так склалося життя, що почала займатися іншою справою.

Вже у дорослому віці я почала допомагати чотирилапим сама. Спочатку забирала їх додому, лікувала, а потім влаштовувала. І це тривало доти, доки я не зрозуміла, що таким чином допомагати багатьом тваринам не вдасться. І тому почала думати про те, як відкрити свій притулок.

Буквально голодувала заради притулку

Почала я з того, що більш як 20 років тому організувала благодійний фонд «Сіріус». Через нього хотіла зібрати хоч якісь кошти, щоб потім можна було на них побудувати або відремонтувати будівлю й обладнати її під притулок. Але позитивного відгуку від людей я не знайшла.

Всі дивно на мене дивилися і вважали, що це дурний намір, мовляв, «навіщо займатися безпритульними тваринами — вони й так нікому не потрібні». Коштами ніхто не допомагав, тим більше, що у мене не було ні проєкту, ні точного плану.

Мій чоловік постійно був у відрядженнях, а перед від’їздами залишав гроші на сім’ю. Цю суму я ділила на сина, чотирьох домашніх собак, притулок і, що залишалося, на себе. Доводилося дуже сильно заощаджувати на їжі. Зізнаюся, іноді я втрачала притомність через голод. Але якось той період ми пережили.

Тягла мішок корму власноруч

Так чи інакше, за 50 км від Києва я знайшла приміщення колишнього корівника і домовилася про оренду. Тоді ще не було особливого уявлення про те, як повинен виглядати притулок. Для розуміння, спочатку я взагалі вважала, що притулку не потрібна велика територія, і він може бути розміщений на одному з поверхів якоїсь будівлі. Думала, буду виводити бездомних тварин на повідцях на прогулянку. Та й сімейних грошей було недостатньо, щоб займатися цим «на широку ногу». Але ось так потихеньку в нас почали з’являтися звірі.

Чесно, мені було так приємно, що я десь можу цим займатися і рятувати тварин. За потреби, я возила їх до ветеринарів, а потім ще й на стерилізацію, коли дізналася про цю процедуру, шукала їм нові родини. Опікувалася ними я одна, але потім потрохи почали долучатися волонтери, щоб допомогти у догляді, та перші меценати. Стало трішки легше. Але брак коштів ми відчували чи не постійно.

Найбільшою складністю тоді було те, що в мене не було машини, тож ці 50 км до притулку давалися складно. Доводилося їздити на ринок громадським транспортом, купувати мішок крупи та тягти його на собі. Уявіть, моя вага — 42 кг, а доводилося нести мішок вагою 50 кг. Як могла, так і тягнула до автобуса, їхала, а потім ще пів кілометра знову тягла.

Для пухнастиків головне — сім’я

І ось так ми росли — поки не стало майже 3300 тварин одночасно у притулку. Переважна більшість у нас — собаки (їх десь 3000), решта — коти. Доглядають за ними дев’ять фахівців та кухар. Ми їх годуємо, поїмо, деяких вигулюємо. Крім того, на вихідні до нас приїжджають волонтери, які допомагають розливати воду, розносити їжу, вигулювати, прибирати, фотографувати, соціалізувати чотирилапих. Також до нас з Німеччини приїжджала кінологиня, яка займалася з нашими пухнастиками на волонтерських засадах.

Намагаємося максимально пристроювати їх «в хороші руки». У цьому допомагають наші волонтери, які роблять їм дуже чудові фотографії та поширюють у соцмережах і на інших ресурсах. Взагалі це наша головна мета — врятувати й прилаштувати. Тому що проживання в притулку я не вважаю правильним: як би ми не любили наших тварин, ми не маємо фізичної можливості ними займатися так, як це робили б у сім’ї.

І хоча в останні роки люди частіше беруть звірів з притулку, ніж це було на початку існування «Сіріуса», більшість чотирилапих все ж проживають своє життя з нами. Для розуміння, торік у нас було приблизно 3000 тварин, з них ми влаштували десь 800. Зараз через карантин люди рідко їх забирають. Тобто, ми можемо знайти сім’ю десь для восьми собак чи котів на місяць, хоча надійде до нас пів сотні нових.

Тварин кидають до нас через паркан

Люди часто запитують, як чотирилапі до нас потрапляють. Переважно нам їх підкидають. Наприклад, ми виходимо за ворота і бачимо мішки чи коробки з кошенятами та цуценятами, або ж вони прив’язані до стовпчиків. Іноді люди перекидають нам котів прямо через ворота, і це сумно, адже вони потрапляють у вольєри, і нічого доброго з цього не виходить. Люди навіть не дивляться, куди вони їх кидають. Буває й так, що через паркан до нас летять мішки — переважно це має плачевні наслідки.

Читайте також: Сайт для зоознайомств. Як GladPet допоможе вам знайти друга, не виходячи з дому

Також люди приносять до нас побитих звірів, адже не всі можуть ними займатися. Доводиться нам брати це на себе: і лікування, й оплату, й догляд.  Буває, що їх нам просто привозять, бо господарі кудись їдуть і не хочуть їх брати з собою. Або ж небайдужі повідомляють, коли знаходять десь хворих тварин. Дзвонять нам і кажуть, що не можуть забрати додому, запитують, чи зможемо взяти до себе. Ми не дозволимо собі, щоб людина просто залишила собаку чи кота на трасі, де немає жодної «живої душі». Доводиться забирати.

Зараз намагаємося особливо не брати безпритульних, тому що у нас важка ситуація. Їх забагато, вольєри переповнені, а коштів бракує. Ми в нескінченних боргах. Наш притулок витрачає приблизно 800 тисяч гривень на місяць, а збирає від меценатів та небайдужих у кращому випадку лише половину суми. Особливо складно стало в період карантину, тому що багато підприємств скоротили благодійні програми, а деякі взагалі їх «заморозили». Та й люди не так охоче допомагають, адже самі не розуміють, що буде завтра.

Нові вольєри допоможуть з влаштуванням

З роками у нас сильно руйнуються вольєри, тому моя мрія — втілити в життя проєкт реконструкції притулку. Хочемо, щоб у нас з’явилися модулі, в яких буде по 16 вольєрів, куди вміщатимуться приблизно по 50 тварин. Це будуть сучасні стаціонарні вольєри, а не тимчасові дерев’яні, зі спальними місцями та вигульним двориком.

На це відгукнувся один меценат, який вирішив нам допомогти. З його допомогою нам вже встановили один такий модуль і зараз будують ще один. Це просто космос в порівнянні з тим, що у нас є. І хотілося б знайти організації, які б допомогли нам до кінця реалізувати цей проєкт. Це життєво важливо для комфорту тварин та наших співробітників, які щодня прибирають, годують, доглядають за ними.

Також нові вольєри приваблюють відвідувачів. Їм набагато приємніше ходити й вибирати собі нового члена родини ось в таких модулях, ніж рядами напіврозвалених вольєрів. Я просто спостерігаю, що люди рідко звертають увагу на тих котів та собак, які сидять в дерев’яних вольєрах. Тож це ще й додаткове залучення людей для влаштування звірів, що дуже важливо для нас.

Хочемо стати найменшим притулком

Ще одна моя мрія — максимально скоротити кількість тварин у притулку, влаштувавши їх у родини. Я б дуже хотіла, щоб ми з найбільшого в Україні притулку стали самим маленьким. Не знаю, як інші притулки, але я думаю, що вони теж були б не проти скоротитися. Це величезна праця, особливо в таких масштабах.

Ми пропонуємо таку концепцію, що притулок повинен стати перевальним пунктом, тому що найголовніше — це, щоб чотирилапі не застрявали в притулках. Якщо раніше для мене головним був порятунок чотирилапих, то тепер розумію, що пошук родини — це дуже важлива річ. Це щастя тварини, вона повинна потрапити до хорошого господаря і прожити життя гідно.

Шукаємо кошти для підготовки до зими

Те, що нам 20 років, — це велика цифра. Ми змогли стільки проіснувати за свій кошт та з допомогою небайдужих, і це дійсно дивовижна річ. Це українське чудо. Напевно, усе це завдяки порядним і світлим людям, які мене розуміють. Вони знають, що притулок — це для мене життя, і що цих пухнастиків я ніколи не покину. Тому вони спокійні, і можуть допомагати як фінансово, так і фізично.

Зараз нам вкрай потрібна допомога людей, яким не байдуже на долю чотирилапих. Нам бракує коштів для підготовки до зими, а морози вже почалися. Також ми закликаємо людей: не купуйте тварин. Заходьте до нас у гості, і, можливо, серед тисяч чотирилапих ви знайдете того, хто припаде вам до душі та стане не просто другом, а повноцінним членом родини. Він з нетерпінням чекає на вас!

Підтримай ШоТам

Суспільство

На Полтавщині після капремонту відкрили амбулаторію (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Кременчуці на Полтавщині після капітального ремонту відкрили амбулаторію, повідомив на своїй сторінці у соцмережі фейсбук міський голова .

За його інформацією, в амбулаторії закупили сучасне медичне обладнання та інвентар.

Прийом пацієнтів у амбулаторії проводять 7 сімейних лікарів, тут можна зробити діагностичні дослідження: аналізи крові, сечі, електрокардіограму, також у наявності швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити.

Читайте також«Вакцинація рятує не гірше за молитву». Історія лікаря з Сум, який став священником та руйнує стереотипи серед вірян

Працює денний стаціонар та маніпуляційний кабінет.

Читайте також«Просто доклади зусиль». П’ять винаходів українських підлітків, якими захоплюється світ

Понад 27 тисяч мешканців мікрорайону тепер отримуватимуть кваліфіковану медичну допомогу в комфортних умовах.

Нагадаємо, лікарня на Чернігівщині отримала обладнання на понад 7 млн грн.

Як ми повідомляли раніше, у харківському госпіталі відремонтували приймальне відділення.

Фото: facebook.com/vitalii.maletskyi.official.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Чернігівщині зводять металевий каркас на мосту через Снов (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

На мосту через Снов в Чернігівській області дорожники споруджують металевий каркас майбутньої монолітної плити, повідомили у пресслужбі Укравтодорі на фейсбук-сторінці.

Між Сновськом та Гвоздиківкою мостобудівники активно будують прогонову споруду мосту через річку Снов. Скоро усі 84 балки будуть встановлені. Поки зі сторони Гвоздиківки проводять монтаж балок на останньому 12 прогоні, з іншої сторони, на виїзді зі Сновська, розпочато стикування металевого каркасу для бетонування монолітної плити прогонової будови.

Біля міста Сновськ на трасі Р-83 Славутич – Любеч – Ріпки – /М-01/ – Городня – /Н-28/ – Сновськ – Корюківка – Семенівка – Костобобрів – Чайкине – /Н-27/ капітально ремонтуємо міст через річку Снов. Роботи розпочали 2021 року. Тоді побудували тимчасову об’їзну дорогу через водну артерію та провели демонтаж старих конструкцій. Зроблені опори мосту з ригелями. Наразі на початку 2022 року продовжується спорудження прогонової будови.

Читайте такожЯк у київських заторах народився стартап на $650 тис. (ВІДЕО)

Міст через річку Снов поблизу Сновська – один з великих мостів на території Чернігівської області. Його довжина – 270,5 метра. Вік мосту 45 років, збудований 1976 року. До капітального ремонту був аварійний, виявлені руйнування бетонних частин мосту та тріщини на несучих конструкціях.

До капітального ремонту мосту входить:

  • ремонт проміжних та крайніх опор,
  • монтаж прогонової будови,
  • улаштування мостового полотна, шару гідроізоляції, деформаційних швів, асфальтобетонного покриття,
  • влаштування тротуарів, системи водовідведення, освітлення, ремонт підходів до мосту.

Нагадаємо, у Запоріжжі фурами випробовують на міцність новозбудований вантовий міст.

Фото: facebook.com/Ukravtodor.Gov.Ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Ізраїльська кінокомпанія зніматиме на Львівщині стрічку про Другу світову війну з бюджетом €4 млн

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Кінокомпанія «LACO FILMS» з Ізраїлю домовилася про зйомки фільму про Другу світову війну на Львівщині.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської обласної державної адміністрації.

Стрічка має назву «Кімната Маріани» (режисер Емануель Фінкель). Сюжет фільму оснований на реальних подіях, які відтворюють життя єврейської родини з ґетто під час років Другої світової війни. Основні локації зйомки – територія Західної України, а саме Львівська область.

Генеральний продюсер компанії «LACO FILMS» Алексі Осмоловські повідомив, що фільм буде знятий повністю українською.

Читайте також«Просто доклади зусиль». П’ять винаходів українських підлітків, якими захоплюється світ

«Одна з головних героїнь є відомою французькою акторкою сучасності й вона з вересня минулого року спеціально для ролі у фільмі розпочала вчити українську мову для повного занурення глядача у автентичність тих часів», – сказав Алексі Осмоловські.

Кіномитці сформують орієнтовний перелік завдань, які потребуватимуть можливої допомоги у вирішенні під час реалізації проєкту, що потребуватимуть допомоги чи координації зусиль.

Читайте також«Так» українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Підготовка до зйомок кінопроєкту розпочнеться у березні. Зйомки фільму розпочнуться у квітні та триватимуть до червня. У зйомках візьмуть участь понад 300 осіб. Бюджет фільму понад 4 млн євро.

Нагадаємо, мультсеріал YoYo від українських стріт-арт художниць вийшов онлайн.

Як ми повідомляли раніше, вийшов офіційний трейлер мультфільму «Мавка. Лісова пісня» за мотивами п’єси Лесі Українки.

Фото: loda.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі