Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
https://www.youtube.com/embed/gjEFE7dpUQA?si=sFsJap9DCtXdMRA_SSSSSS

Суспільство

Іван Тиктор. Історія першого українського газетного магната (ВІДЕО)

Опубліковано

Воїн Галицької армії першим перетворив українську видавничу справу на бізнес.

Історію Івана Тиктора розповідає ШоТам.

Він воював за ЗУНР, а опісля став першим газетним магнатом в Україні. Іван Тиктор — видавець і підприємець, який присвятив життя українізації ЗМІ.

Іван народився 6 липня 1896 року в селі Красне на Львівщині в заможній сільській родині. Його батько був майстром, який міг відремонтувати будь-що.

«Ремонтував для односельців годинники, сільськогосподарську техніку. Ну і, швидш за все, планував, що його син після того, як вивчиться в Галицькій гімназії, продовжить його працю», —Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. І. Крип’якевича НАНУ та проєкту «Локальна історія».

Втім, батько віддав Івана навчатися до солідної гімназії, і це змінило життя хлопця. В останній рік навчання почалася Перша світова. Увесь клас добровільно пішов у Січові Стрільці. Ще зовсім юний Іван отримав звання підхорунжого, а згодом уже командував чотою Галицької армії.

Був свідком створення Західноукраїнської Народної Республіки

Він був одним з тих, хто бачив створення Західноукраїнської Народної Республіки. Та коли ЗУНР пала, Івана полонили поляки та відправили до табору неподалік Ґданська. З полону його витягнув батько завдяки купленій за чималі гроші довідці про благонадійність.

Після полону 25-річний Іван закінчив курси комерційної справи видавництва «Просвіта». І невдовзі в рідному Красному організував кооператив, кредитну спілку та кравецькі курси. У 1921 його покликали до правління видавництва «Червона калина».

Видання публікувало документи та спогади учасників боротьби за Україну, але було збитковим. Тоді Тиктор ризикнув — викупив видавництво й дав йому нове життя. Передплатники його газети «Новий час» отримували бонус — комплект українських книжок.

Оригінальний хід у видавничому бізнесі

А коли світ побачив тижневик для селян «Народна справа», Іван придумав оригінальний хід. Кожен передплатник в разі загибелі його рогатої худоби отримував допомогу в 120 злотих.

«Селяни — практичні люди. Не лише просто, щоб почитати газети: “О, я придбаю якийсь випуск газети, і разом з газетою отримаю відшкодування, якщо буде така потреба, якщо будуть втрати в сільському господарстві», — Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. І. Крип’якевича НАНУ та проєкту «Локальна історія».

Іванові вдалося розширити видавництво — для дітей вийшов журнал «Дзвіночок». Для поціновувачів гумору — «Комар», а для тих, хто цікавився політикою — «Наш прапор». Ледь не кожна українська родина на Галичині читала бодай одне з видань Тиктора.

Іван був упевнений: газети мають приносити гроші, а не існувати на пожертви меценатів. Розташовував на сторінках рекламу, надаючи перевагу українським рекламодавцям. І в 1934 об’єднав усі видання в концерн «Українська преса», а прибутки вкладав у нові проєкти.

Читайте такожТрагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи (ТЕСТ)

«Іван Тиктор заснував бізнес із виробництва ячмінної кави під назвою “Золотий колос”. Фірма стала серйозним конкурентом для єврейської фірми “Франка”, яку також полюбляли попивати в тодішньому Львові», — Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. І. Крип’якевича НАНУ та проєкту «Локальна історія».

Попереду в Тиктора було чимало планів та ідей, але їх зупинила Друга світова. Останній номер «Нового часу» вийшов 12 вересня 1939 — Львів уже бомбардували німецькі літаки. А незабаром радянські «визволителі» націоналізували весь концерн Тиктора.

На його базі почала виходити радянська пропагандистська газета «Вільна Україна». Виїхавши до Кракова, Іван став керівником видавництва, підконтрольного німцям.

«Люди займалися виключно культурною діяльністю, на їхніх руках немає жодної крові, вбитих ними людей, вони не працювали в концтаборах. Тоді практично вся Європа була окупована. Всієї Європи ви колаборантами точно не назвете», — Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. І. Крип’якевича НАНУ та проєкту «Локальна історія».

Коли Третій Рейх окупував Україну, Іван осів у Рівному, де працював у видавництві «Волинь». Через цю діяльність Тиктора ув’язнювало гестапо, а потім повернулися совєти, і довелося тікати. Прізвище Тиктор було добре відоме більшовикам і діяло як червона ганчірка на бика.

Друкував антирадянські матеріали

Адже Іван друкував антирадянські матеріали, воював за незалежну Україну, ще й працював в окупації.

«Найкраще, що його чекало, якщо б він лишився в СРСР – це мандрівка до Сибіру. В гіршому – це була би смерть. Бо ще в час І Світової війни він як український січовий стрілець воював проти російської імперії. Так, для більшовиків це був так само ідейний ворог, але це теж була росія. І, зрештую, як вояк Галицької Армії, не виключено, що в Наддніпрянщині міг брати участь в боях проти більшовиків», — Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. І. Крип’якевича НАНУ та проєкту «Локальна історія».

Дивіться відео: Як жив найбільший меценат України Євген Чикаленко

Коли родина Тиктора тікала з України, матір та сестри Івана не встигли — їх вивезли до Сибіру. А Іванові з дружиною та донькою вдалося виїхати до Австрії, а потім до Канади. У Канаді він намагався відновити друкарську справу.

Заснував «Клюб Приятелів Української Книжки» та видавав книги українських авторів. А українська інтелігенція Канади неодноразово вшановувала Івана Тиктора відзнаками. Побачити ж Батьківщину Іванові більше не судилося — він помер 26 серпня 1982 в Оттаві. Та ім’я першого газетного магната Івана Тиктора назавжди живе на сторінках історії України.

Також дивіться відео від ШоТам, як генерал УНР захистив Польщу, розбивши більшовиків.

Суспільство

Односельчани згуртувалися та збудували військовому дім

Опубліковано

Через важке поранення військовий був у тяжкому моральному стані, але односельчани не лишили його на самоті та вирішили збудувати для нього будинок! Уся Заліщицька громада на Тернопільщині донатила на нове житло. Вони за тиждень змогли добудувати для Степана дім, який понад 30 років стояв недобудованим. Зараз жителі села шукають можливості, як зробити ремонт всередині будинку, також волонтерів, які б могли допомогти Степану з протезуванням ніг.

Про це повідомляє ШоТам.

Історія Степана

Хлопець понад рік служив стрільцем-санітаром і вивозив з поля боя поранених та загиблих. На початку січня ворог влучив у бліндаж, де був хлопець. Той отримав важкі поранення – лікарям довелося ампотувати обидві ноги вище колін.

Степан був у пригніченому стані: відмовився віж їжі, ні з ким не хотів спілкуватися.

Читати також: У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Небайдужість Надії

Староста села Надія поїхала до хлопця в лікарню та пообіцяла побудувати дім, який колись розпочав його батько. Чоловік передчасно помер, і аж протягом 30 років посеред поля стояли лише стіни та дах. А хлопець усе життя жив з мамою в старій глиняній хаті.

Надія кинула клич громаді, що потрібно підтримати Степана та добудувати дім. І люди почали донатити та працювати! Добудували стелю, постелили на горищі утеплювач, залили стяжку, поставили вікна та двері. Щоб підʼєднати воду з криниці, викопали рів для труби довжиною аж в 100 метрів. У той день будувати прийшли понад 70 людей — це одна третина села!

Наразі односельчани шукають можливість, як зробити ремонт у самому будинку. Потрібні газова плита, сантехніка, меблі та побутова техніка. Найбільше жителі хочуть, щоб після лікування Степан повернувся в нову затишну оселю. А ще шукають волонтерів, які б могли допомогти з якісним протезуванням хлопця. Якщо ви хочете підтримати Степана – напишіть Надії чи задонатьте на картку: 5457 0825 0657 8165.

Нагадаємо, що для ЗСУ розробили антитепловізійне пончо та саперні берці: тривають випробовування.

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Опубліковано

Поруч з Мистецьким Арсеналом у Києві планується встановлення меморіалу на згадку про кримських татар, які були депортовані з Криму через радянський терор.

Про це повідомляє Комерсанту український.

Про проєкт

Місце для нового пам’ятника вже обране – район Художнього Арсеналу в Києві, на Печерську, неподалік від Лаври та музею Голодоморів.

Висота монумента складатиме 7 метрів, а всередині його будуть зображені “руки, колії та потяги”. Крім того, на пам’ятнику будуть вказані назви усіх селищ, звідки були депортовані люди.

Матеріали: камінь та латунь.

Спочатку планувалося, що пам’ятний знак буде заввишки до 2 метрів, але згодом проєкт зазнав змін.

Ми запропонували більше: сім метрів висота, зсунули трошки місце (розташування), перехрестя доріжок. Людина проходить і потрапляє у середину цього монументу. Три стели, дуже багато сенсів закладаємо: і руки, і колії, і потяги“, – розповідає художник, Рустем Скибін.

Читати також: Психологи пояснили, чому ми хочемо засинати під сторонні звуки

Історія депортації

Депортація кримських татар – геноцид, складовою частиною якого було насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини, Криму, здійснене упродовж кількох днів травня 1944 року.

Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року.

18 травня 1944 року – день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Цей день є днем трауру (крим. Matem künü) в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні.

Нагадаємо, що Київрада розгляне петицію про збереження садиби Маліна.

Також ми повідомляли, що Данія побудує в Україні містечка для психологічного відновлення дітей-сиріт.

Фото: Комерсант український

Читати далі

Суспільство

Український проєкт з спільнототворення у громадах отримав міжнародну нагоду

Опубліковано

Проєкт “Community reBuilding” від аналітичного центру Cedos, який передбачає створення 10 унікальних центрів спільнототворення в 10 громадах, переміг у номінації “Висхідні зірки” на конкурсі New European Bauhaus Prizes 2024.

Про це повідомляє Хмарочос.

Про конкурс

Кожного року Єврокомісія організовує конкурс з метою виявлення інноваційних ідей у галузі архітектури, дизайну та урбаністики, спрямованих на покращення місцевих громад і суспільства в цілому. Цього року Україна вперше приєдналася до цього заходу. Із понад 500 учасників у фіналі конкурсу представлено 4 проєкти з України.

Читати також: В київській області перейменують 7 населених пунктів

Про проєкт

Проєкт Community reBuilding спрямований на розвиток центрів спільнототворення у 10 українських громадах з населенням до 100 тисяч осіб. Громади отримали гранти у розмірі 1 000 000 гривень від WNISEF та Cedos, а також менторську підтримку від експертів різних сфер для створення та розвитку цих центрів.

Центри спільнототворення – це відкриті простори, де представники різних соціальних груп можуть збиратися для спільного проведення дозвілля, розвитку громади, співпраці та реалізації свого потенціалу. Вони були організовані на базі різноманітних об’єктів, таких як бібліотеки, ветеранські центри, будинки культури, старовинні будівлі аптек і т.д.

Нагадаємо, що відкрилась реєстрація на інвестиційний саміт SelectUSA: як взяти участь.

Фото: New European Bauhaus Prizes 2024

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 дні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство1 тиждень тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство2 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство2 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: