Суспільство
Як жив найбільший меценат України Євген Чикаленко (ВІДЕО)
Заможний поміщик з Одещини нагадав українцям, що вони не «малороси», а велика нація. У розпал імперського зросійщення власним коштом відроджував українську освіту та культуру.
Про Євгена Чикаленка та його спадщину розповідає ШоТам.
Євген Чикаленко — підприємець, який любив Україну «до глибини своєї кишені». Євген Чикаленко народився 1861 року в селі Перишори (нині Одещина) в заможній родині поміщиків.
Придбав ще понад 1100 десятин землі
У спадок отримав 1000 десятин землі, а пізніше вже власноруч придбав ще понад 1100. Закупив американську техніку та домігся високих врожаїв. Водночас Євген захопився ідеєю підтримки української нації, пригніченої загарбниками.
«Еліти тотально зросійщені або спольщені, а переважна більшість суспільства — селяни, робітники, містяни — вважають себе не українцями, а х*хлами, малоросами», — Владлен Мараєв, історик, автор Youtube-каналу «Історія без міфів».
Читайте також: Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи (ТЕСТ)
Чикаленко був одним з перших, хто почав це змінювати. Спочатку за поміркованими цінами продав селянам 700 десятин землі та почав просвітлювати людей. Далі власним коштом видав пів мільйона посібників з господарства українською. А в 1894, коли переїхав до Одеси, вийшов на поле громадської діяльності.
Почав займатися громадською діяльністю
Передплатив часописи «Зоря» та «Літературно-науковий вісник» для української громади. Завдяки йому ці матеріали охоче читалися й обговорювалися серед одеситів. В одеський період свого життя став співзасновником Української громади в Петербурзі.
«Одеська громада збирала словниковий матеріал, і київська. І коли Євген Чикаленко потрапив до Києва ще молодим 20-річним хлопцем, то він долучився до словарної комісії — теж збирав матеріали», — Інна Старовойт, історикиня.
Переїхавши до Києва, він приєднався до Старої Київської Громади, яку називав «цвітом української інтелігенції». Очолив відділ художньої прози часопису «Кіевская старина» та перетворив його на україномовний.
Профінансував 4-томний словник української мови Бориса Грінченка
А вже невдовзі профінансував 4-томний словник української мови Бориса Грінченка. Меценат не піарився на доброчинності, бо не хотів проблем з російською владою. Проте заснував і власним коштом видавав єдину в імперії щоденну україномовну газету «Рада».
Тоді видання не окупалося через незацікавлення народу в громадському русі, але все одно виходило. У 1904 Євген купує в Києві будинок, який пізніше стане «всеукраїнським вуликом». Там підпільно збиралися представники українських громад з Галичини, Наддніпрянщини, Москви.
Саме там формувалися перші цеглинки фундаменту майбутньої Центральної Ради. У Першу світову Євген уже мав репутацію українського «мазепинця» та переховувався від влади. А в революційному 1917 став співорганізатором Центральної Ради.
Долучився до Центральної Ради
Революцію Чикаленко зустрів з оптимізмом, але від державних посад відмовлявся. Бо вважав, що українці ще не готові до незалежності — давалося взнаки багаторічне імперське ярмо. У січні 1919 перед наступом більшовиків Євген виїхав з Києва — тоді, здавалося, ненадовго.
Життя в еміграції
Поїхав до Австрії, а потім до Чехословаччини, де вимушено залишився. Уже немолодий, Чикаленко переживав фінансову скруту та проблеми зі здоров’ям.
Його не покинули — українські емігранти збирали кошти на лікування, але він сприймав це із сумом.
«Як легко було колись жертвувати та як тяжко та незручно тепер приймати допомогу від інших», — Євген Чикаленко, український підприємець, меценат.
У той час більшовики кинули за ґрати його сина Петра — активного учасника українського державотворення. У Курській в’язниці син і помер. Незабаром не стало й дружини Чикаленка — це ще погіршило його стан.
Влітку 1929 року Євген Чикаленко пішов з життя в Чехії, заповівши розвіяти прах у рідних Перишорах. Відтоді минуло майже століття, та через втрату урни з прахом його заповіт так і не виконали.
У грудні 2021 пам’ятник Чикаленку відкрили в сусідній до його рідних Перишорів Мардарівці. Але головним монументом Євгена є пам’ять народу про найбільшого мецената України.
Нагадаємо, ми розповідали, як київський ювелір Йосип Маршак у ХХ ст. конкурував з Картьє та Фаберже.
Також дивіться відео, як українці влаштували наймасштабніше повстання в таборах ГУЛАГу.
Також ШоТам підготував відео, як генерал УНР захистив Польщу, розбивши більшовиків.
Суспільство
Міжнародний Благодійний фонд «Карітас України» оголосив аукціон зустрічей «Прихистки добра», щоб зібрати 2 мільйони гривень на шість прихистків для переселенців старшого віку. В аукціоні розігрують зустріч з письменниками, підприємцями та музикантами.
Про це повідомила пресслужба фонду.
Мета збору
У шести прихистках мережі Карітас — в Бориславі, Івано-Франківську, Коломиї, Тернополі, Чорткові та Одесі — зараз мешкають 154 людини старшого віку. Через скорочення міжнародного фінансування «Карітас України» просять про допомогу, аби ці люди й надалі могли отримувати безпечне житло, медичну допомогу, харчування, гігієнічні засоби, психосоціальні послуги та догляд.
Читайте також: Фестиваль добра: 700 дитячих мрій чекають на здійснення
Мешканці шістьох прихистків — це переважно вимушені переселенці старшого віку, одна з найуразливіших категорій населення під час війни. Більшість з них самотні, з інвалідністю або хронічними захворюваннями. Раніше ці бабусі й дідусі мешкали у Лимані і в Курахово, на сході і на півдні, але через постійні загрози з боку рф евакуювалися.
З ким можна зустрітися
Для участі у зборі треба зробити доброчинну ставку. Так можна виграти зустріч з лідерами думок за кавою, на прогулянці чи онлайн Розіграш проводять на інстаграм-сторінці аукціону. Аукціон триватиме до 29 травня до 23:00. Переможцем стає той, чия ставка підіймається найвище Початок — 2 тисячі гривень, один крок — 200 грн.
В аукціоні вже беруть участь: Оксана Забужко, Ірена Карпа, Артем Бородатюк, Костянтин Розенштраус-Макаров, Антоніо Лукіч, Тетяна Трощинська, Євгенія Клепа, Антон Птушкін, Лілія Пустовіт, Євгенія Кузнєцова, Роман Бахарєв, Олександра Матвійчук, Марина Саприкіна, Елизавета Фещенко, Володимир Луцик, Тарас Панасенко, Саша Ганапольська, Софія Андрухович.
Також на збір можна зробити довільну пожертву
Нагадуємо, що в Києві з’явиться новий безбар’єрний маршрут: деталі.
Фото: фейсбук-сторінки «Карітас Україна» та проєкту «Прихистки добра»
Суспільство
Двоє ветеранів ГУР з ампутаціями зійшли на Гімалаї. Іван Тарн та Олександр Дашко з позивними «Артан» і «Кракен» привертали увагу, аби зібрати 3 мільйони гривень на боротьбу з фантомними болями у проєкті Limitless.
Про це повідомили в ГУР Міноборони України.
«Життя після ампутації є!»
Двоє ветеранів спецпідрозділів ГУР МО України Іван Тарн та Олександр Дашко, які мають ампутації, піднімалися на Гімалаї для благодійного проєкту Limitless. Бійців у горах супроводжували професійні альпіністи Тетяна Яловчак і Тарас Поздній.
Розвідники піднялися на висоту 5280 метрів, тобто до базового табору «Еверест». Олександр Дашко, який має велику ампутацію ноги, поділився, що його знайомі до останнього не вірили у реальність такого задуму: «Мені казали, мовляв, туди люди навіть з двома ногами не піднімаються, а в тебе й так ноги нема, ти ще більше своє здоров’я угробиш — не лізь. Тож мені було важко, але це сходження мають побачити інші хлопці з ампутаціями. Вони повинні побачити, що життя після ампутації є!»
Читайте також: Готові досягати вершин навіть після поранень: це українські військові, які зійшли на Кіліманджаро
Місія проєкту
Під час сходження прагнули привернути увагу до проблем бійців, які мають ампутації, та зібрати 3 мільйони гривень на боротьбу з фантомними болями.
«Фантомний біль ― це коли в тебе нема кінцівки, але так болить, ніби вона в тебе є. Вона може боліти, може свербіти — і мозку треба якось прийняти. Деякі хлопці мучаться з цим роками», ― розповіли ветерани ГУР.
Нагадуємо, що в Криму активісти вшанували жертв геноциду кримськотатарського народу (ФОТО).
Фото: ГУР Міноборони України
У Чернівцях проведуть вісімнадцятий благодійний фестиваль «Буковинська мрія». Для дітей, які переживать складні періоди життя, підготують подарунки. До ініціативи можуть долучитися всі охочі, ставши для маленьких мрійників чарівниками.
Про це редакції повідомили в БФ «Місто Добра».
Мрії, які можуть стати реальністю
Захід готують для дітей, які вже зіштовхнулися з жорстокістю і серйозними проблемами дорослих. На свято завітають вихованці «Міста Добра» та пацієнти медичного центру «Дім метеликів». Серед них є діти з важкими, часто невиліковними діагнозами. Організатори хочуть подарувати свято й тим, хто через війну втратив батьків, дім — це підопічні проєкту «Наші діти», який фонд втілює спільно з Datagroup. Також на захід запрошують дітей, які живуть в родинах, де щодня борються з бідністю та відчаєм.
Читайте також: Три роки не бачив тата: 15-річного хлопця повернули в Україну з ТОТ
«Мрії цих дітей — реальні, щирі й дуже земні. Вони не просять зірку з неба. Вони пишуть листи з мріями про нове взуття, рожеві сукні, мультяшні” ляльки, цікаві книжки, перші в їхньому житті велосипеди, фарби для малювання, Лего або планшет, бо в їхньому світі це – щось велике і недосяжне», — розповідають у фонді.
Організатори пропонують відчути себе чарівниками та здійснити мрію когось із дітей. Таких людей у «Місті Добра» називають добродіями. Долучитися може кожен охочий. Для цього потрібно прочитати листи та надіслати подарунок. Крім того, «мрію» можна вручити й особисто. Усього у фонді потребують 700 пакунків з подарунками.
Деталі можна дізнатись за поштою: [email protected].
Мрії дітей щодня публікує засновниця фестивалю Марта Левченко на своїй фейсбук-сторінці.
Про фестиваль
«Буковинська мрія» — найбільший благодійний фестиваль Східної Європи, на якому вже понад 10 років втілюють дитячі мрії.
Вихованці дитячих притулків, малюки з інвалідністю та діти з бідних сімей пишуть листи-мрії, а дорослі можуть стати добрими чарівниками та допомогти реалізувати ці листи в життя.
За час існування фестивалю-табору більше 10000 мрій дітей стали реальністю. За словами організаторів, учасники перших фестивалів вже виросли і самі стали благодійниками.
Нагадуємо, що Артем Пивоваров подарував перуку з власного волосся пацієнтці Охматдиту (ФОТО).
Фото: БФ «Місто Добра»
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...