Суспільство
Ілля Рєпін насправді Ріпин? Це тільки початок. Дізнайтесь, чому митець ніколи не був «російським художником» (ТЕСТ)
Вам досі здається, що Ілля Рєпін (чи все ж Ріпин?) – це якийсь російський художник? А якщо ми скажемо, що він народився на Харківщині, усе життя захоплювався Україною та тяжів до рідної Слобожанщини? Чому ж тоді росіяни так віддано називають його своїм? Усе просто: митця нахабно привласнили. У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене пояснюємо, чому Ілля Юхимович ніколи не був «російським художником».
Російська пропаганда невтомно називає митця «своїм», уникаючи згадок про місце його народження. Але ж ми знаємо, яке місто на Харківщині стало малою батьківщиною живописця, правда?
Дійсно, художник народився в Чугуєві, що на Харківщині. Він називав себе «працелюбною посередністю» та обожнював все українське. Але це не заважає колоніальні машині маніпулятивно називати українця «російським художником, народженим в Російській імперії».
Розберемося із прізвищем? Ілля все ж Рєпін чи Ріпин? А може, Ріпін?
Правильна відповідь тут лише одна – Ріпин, саме так підписував свої роботи сам художник. Ще один аргумент на користь саме такого варіанту написання – митець був нащадком козацького роду на прізвисько Ріпа. А звідси – й Ріпин.
Заробляти творчістю Ріпин почав ще в дитинстві. А як саме?
«Українська хата», 1880
Саме писанки стали першим джерелом заробітки юного митця. Він здавав їх до місцевого магазину, а в обмін отримував перші зароблені власноруч кошти. Дослідники вважають, що у Ріпина навіть була власна колекція писанок. Не дуже схоже на «російського митця», правда ж?
Першу художню освіту українець здобув у Чугуївському топографічному корпусі, а після закриття закладу навчався у місцевих іконописців та навіть розписував храми. У 19 років, зібравши всі зароблені кошти, Ілля вступає до…
Дійсно, Рєпін навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Власне, так само, як і Архип Куїнджі. Однак це не зробило його «російським художником» чи «росіянином». Митець залишався українцем та підтримував тісні зв’язки з Україною. Його не цікавило оспівування імперської Росії, Ріпин жив завданнями мистецтва і ностальгією за рідною Слобожанщиною та Україною загалом.
Отже, становлення Іллі Ріпина як митця відбулося вже безпосередньо в Петербурзі?
«Пахар. Лев Толстой на пашні». 1887
А от і ні, до Петербурга Ріпин приїхав вже підготовленим та талановитим митцем. Ось, як згадує українця його учень та мистецтвознавець Ігор Грабар: «Він був не просто провінціалом, юнаком сталевого гарту, казкової енергії та виняткового обдарування, але й високого мистецького вишколу». Що це означає? Ріпин як митець формувався не у російському Петербурзі, а на рідній Слобожанщині. Академія мистецтв лише допомогла митцю розвинути власні вміння, а не «подарувала їх».
А хто з художників справив на Ріпина найбільший вплив під час навчання в Петербурзі?
Так, саме Крамський. Той самий, якому належить один із найвідоміших портретів Тараса Шевченка. І той самий Крамський, якого росіяни зневажливо називають «Крамской», ніби вкотре заперечуючи українське походження митця.
Добре, а якщо так: Євген Чикаленко, Марко Кропивницький, Микола Мурашко та Дмитро Яворницький. Що об’єднує всіх цих українських діячів?
«Автопортрет за роботою», 1915
Усі ці українські діячі й справді були близькими друзями Іллі Ріпина. Погодьтеся, якось дивно, що «російський художник» товаришував із українськими істориками, митцями та націоналістами.
1863 рік – Валуєвський циркуляр, 1876 – Емський указ. Невдовзі після цього Ріпин пише картину «Вечорниці». Сучасні дослідники запевняють, що це був своєрідний протест. Чому?
«Автопортрет з Наталією Нордман», 1903
Уявіть! Попри всі утиски та заборони української мови Ріпин бере й підписує картину українською – «Вечорниці»! Ще цікавіше далі – «Вечорниці» купує Третьяков і вивішує у своїй знаменитій галереї під фактично забороненою назвою, і вся російська преса подає цю назву українською мовою. І це не остання робота на українську тематику, яку створив «перший художник росії». Чого варті лише картини «Запорожці» (1880–1891), «Чорноморська вольниця» (1908) та «Гайдамаки» (1898–1917).
Дослідники також впевнені, що Ілля Ріпин щиро захоплювався українською культурою. Але що найбільше вражало митця?
«Вечорниці», 1881
Ріпин захоплювався всією українською культурою, але найбільше – народними піснями. Ось, як це описує українська мистецтвознавиця та музична критикиня Галина Тюменєва: «Найглибший слід у душі художника залишила українська народна пісня. Рєпін гаряче любив свою батьківщину – Україну, і де б він не був, – у сяючому і гамірливому Петербурзі чи в усамітненні на своїй фінській дачі, – серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої батьківщини. Його любов до рідного краю знаходила своє активне вираження, якщо не у творчості, то в дружбі з земляками, у висловлюваннях чи просто у виконанні українських пісень».
Яка з цих картин стала останньою роботою Іллі Ріпина?
Останньою роботою Іллі Ріпина став «Гопак». Ось, як сам митець розповідам про це у листі до свого найближчого друга Дмитра Яворницького: «Дорогий Дмитре Івановичу!.. під великим секретом признаюсь Вам, що я знову взявся за Запорожжя! Ну, зрозуміло, знов пішла в хід уся Україна. З якою радістю і якимсь родинним трепетом серця, з жадібністю я перечитую все, що знайшлось… Ну, зрозуміло, починаючи з Вас: «Эварницкий – Запорожье»… Незважаючи на старість, я натрапив на хороший сюжет: Січ, вся Січ у веселощах… Гопак… Знову Запорожжя, і знову Ви, мій ментор Вергілій… Я стою перед Вами на колінах, приймаючи благословення… Огонь Запорожжя (як хороше сказано) ще не погас переді мною».
Ріпин помер у невеличкому фінському селищі, за заповітом тіло митця мали поховати у рідному Чугуєві. Проте через більшовиків вдова художника вирішила поховати чоловіка неподалік будинку й пагорба, який сам Ріпин називав…
«Автопортрет». Лінолеум, масло, 1920. Музей-садиба «Пенати»
Поблизу вілли Ріпина у фінському селищі Куоккала був пагорб, який митець прозвав Чугуєвою гіркою. Це вкотре доводить, що художнику ніколи не було байдуже на рідну Слобожанщину та Україну. Він завжди пам’ятав про неї. Навіть коли думав про смерть.
Нещодавно Музей Метрополітен визнав Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллю Ріпина українцями. А як їх підписували до цього?
Так, донедавна і Ріпин, і не менш геніальні Айвазовський та Куїнджі були для світу «росіянами». Але справедливість відновлюється, а російська колоніальна машина зазначає поразки за поразкою.
Тобто Ілля Ріпин народився на Харківщині, був нащадком козацького роду, товаришував з українськими істориками та митцями й присвятив Україні низку робіт, а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
Гопак, 1927
Саме так. Ілля Ріпин був українцем, і заперечувати це було б очевидною помилкою. Можливо, його складно назвати націоналістом чи відкритим бунтарем, який відкрито виступав проти імперії. Проте Україна завжди посідала особливе місце в житті та творчості митця. Але російській колоніальній машині байдуже на це. Художника привласнили так само, як і Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Архипа Куїнджі та ще сотні інших наших людей.
Поділіться своїми результатами:
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Американська акторка Анджеліна Джолі поспілкувалася з 14-річною Поліною, яка дістала тяжкі поранення внаслідок російського удару по Харківщині. Акторка також передала Поліні записку зі словами підтримки.
Про це повідомили в UNITED24.
Поліна отримала тяжкі поранення в лютому 2025 року в Ізюмі. Зараз дівчина проходить лікування в дитячій лікарні «Охматдит». Найбільша мрія дівчини — знову ходити. Їй допомагають у цьому українські лікарі.
Також дівчина розповіла психологам, що вона дуже хотіла б зустрітися з Анджеліною. До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн. Разом із цим дівчина отримала від Анджеліни Джолі записку зі словами підтримки та побажаннями залишатися сильною.
Читайте також: «Ви надихнули весь світ!»: Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО)
Нагадаємо, що принц Вільям зустрівся з українськими дітьми у школі в Естонії.
Фото обкладинки: Harald Krichel
«Нова пошта» 26 березня нагородила українських волонтерів, благодійні фонди та громадські організації відзнакою «Варті». Її отримали 12 переможців голосування серед українців. Також компанія визначила 21 організацію, що найбільше доклалися до підтримки українців через гуманітарні відправлення.
Про це повідомили в «Новій пошті».
Хто здобув відзнаку «Варті»
До голосування за переможців долучилися понад 55 тисяч українців. Загалом відзнаку отримали 12 людей та організацій, які працюють у різних сферах.
77-річний Григорій Янченко переміг у номінації «Найстарший волонтер», також відомий як Дядя Гриша. Під час окупації Херсона він вирушав у людні місця з прапором України на кріслі колісному та з увімкненим гімном. Зараз він живе у Запоріжжі, але рідко буває вдома — подорожує містами України, збираючи кошти для військових. Відзнаку Дяді Гриші вручили у Кропивницькому під час чергового збору.
Наймолодшими волонтерками стали 6-річна Олександра та 4-річна Кіра з Харкова. Саша вже отримувала нагороду «Варті» рік тому. Тоді організатори підготували для неї сюрприз — вона побачила батька-військового, якого ненадовго відпустили зі служби. Через місяць чоловік загинув на фронті. Попри втрату, дівчинка разом із подругою продовжує допомагати ЗСУ, вона збирає кошти на маскувальні сітки, турнікети та автівки. Вона отримала відзнаку у річницю загибелі батька.
За технологічність у волонтерстві відзнаку отримав Сергій Стерненко — автор безперервного збору «Русоріз». Стерненко також регулярно демонструє, як FPV-дрони працюють на передовій.
За креативний підхід нагородили блогера з Миколаєва Юрія Степанця, який нині мешкає в Одесі. Він є найвідомішим в Україні коміком на кріслі колісному та ініціатором «неходових зборів» для військових. Волонтер часто наголошує: не всі можуть воювати в ЗСУ, але кожен, попри втому й втрати, здатен бути для ЗСУ на своєму місці.
Читайте також: Волонтеру Фумінорі Цучіко зареєстрували місце проживання в Харкові
За евакуацію нагородили Катерину Андреєву, яка разом із військовими рятує поранених захисників із прикордоння Сумщини та Курщини. Вона також вивозить мирних жителів і покинутих тварин з-під обстрілів. Свою відзнаку Катерина присвятила батькові, який віддав життя за Україну. За медичну допомогу військовим українці висловили вдячність парамедикам з «Госпітальєрів», які врятували тисячі життів, а за підтримку жінок — руху VETERANKA.
Разом із цим відзнаку отримали:
- всеукраїнська благодійна організація Ukrainian Food Foundation за підтримку ВПО;
- Олександр Мізерій за культурний розвиток. Він є лідером гурту «Смерека» з Вінниччини та волонтером, який вже відіграв понад 350 благодійних концертів і зібрав понад 4 мільйони гривень для ЗСУ;
- Андрій Бурахович за допомогу армії своїми руками. Андрій — механік, який майже цілодобово ремонтує автівки для фронту і вже відремонтував понад дві тисячі машин;
- благодійний фонд «Діти героїв» за психологічну допомогу понад 12 тисячам дітей, які через війну втратили одного або обох батьків;
- Анастасія Слюсар — лідерка фонду, який допомагає дітям, зокрема на прифронтових територіях.
«Попри втому, труднощі й втрати, волонтери продовжують рухатися далі — підтримують тих, хто цього потребує, і знаходять нові способи допомагати. Це про людяність, небайдужість і неймовірну силу. Вони працюють не заради відзнак, а просто тому, що не можуть інакше. Ми дякуємо кожному й кожній та завжди будемо поруч», — розповіла співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Переможці за обсягами гуманітарних вантажів
Організатори відзначили 21 організацію та фонд, що найактивніше користувалися послугами «Гуманітарної Нової пошти». Переможців обирали за найбільшими показниками кількості та ваги відправлень, категорії допомоги та її системність. «Нова пошта» відзначила:
- благодійні фонди «На Хвилі» та «Рій» («Допомога армії»);
- благодійні фонди «Медицина Херсонщини» та «Лелека-Україна» («Медична допомога»);
- благодійні організації «Українські сестри та кідфрендлі» та «Співдружність України» («Допомога дітям»);
- громадську організацію «Покликані жити» та благодійний фонд «Летс Хелп» («Допомога людям старшого віку»);
- благодійні організації «З теплом у серці» та «Європейські традиції доброчинності» («Допомога людям з інвалідністю»);
- «Бахмутське товариство захисту тварин “ЛАДА”» та благодійний фонд «Разом добра сила» («Допомога тваринам»);
- громадські організації «Добробат» та «Б50» («Відновлення житла та добробуту»).
- благодійна організація «Громадянин» та громадська організація «Джуніорс» («Спорт та реабілітація»);
- благодійний фонд «Щаслива лапа» («Лідер серед вантажних перевезень);
- міжнародний благодійний фонд «Небайдужі» та громадська організація «Свідомі кияни» («Найбільша кількість відправлень гуманітарного вантажу»).
Разом із цим у номінації «Навігатор допомоги» перемогли Юлія Кудрик й Оксана Миколюк за активне консультування й онлайн-супровід щодо перевезення гуманітарних вантажів.
Як вручали нагороди
Відзнаку вручали місцеві активісти, блогери, лідери думок, представники «Нової пошти», а також люди, які раніше отримували допомогу від волонтерів-переможців.
Про відзнаку «Варті»
«Варті» — це щорічна відзнака для волонтерів від «Нової пошти», яку заснували у 2022 році. Її започаткували для того, щоби підкреслити внесок українських волонтерів і благодійників.
Нагадаємо, «Нова пошта» розробила сервіс для ефективнішої доставки посилок.
Раніше ми писали, що UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії.
Фото: «Нова пошта»
