Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Фотограф із Запоріжжя на візку: Еліна Околіт про любов до зйомок та магію в лікарнях

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Еліна Околіт вже півтора року професійно займається фотографією. Дівчина створює неймовірно атмосферні фото, “ловить” емоції та показує людей такими, які вони є. А ще Еліна лікарняний клоун, їздить до хворих дітей та дитячих будинків, і дарує малим радість.

Здавалося б, звичайна історія, але Еліна —  дівчина з інвалідністю, яка пересувається на “феррарі” зі Швеції. Так фотограф називає свою коляску. 

Ми поспілкувалися з Еліною Околіт про те, як вона прийшла до фотографії, які складнощі виникають на її шляху та чому магія насправді існує.

Еліна Околіт

Фотограф і лікарняний клоун

Любить подорожувати, пробувати щось нове і порушувати рамки зони комфорту.

Дістати з ящика любов до фотографії

Я давно любила фотографію, просто тримала це в закритому ящику і не показувала нікому. У квітні 2018 року у мене був переломний момент і я подумала, що час не можна витрачати на страхи і сумніви. Його просто може в будь-який момент не стати. Я вирішила, що пора любов до фотографії діставати з ящика.

Вчилася фотографії методом спроб і помилок. Спочатку записалася на літній курс до фотошколи, потім поїхала на майстер-клас до Дніпра. Почала відвідувати  фотомарафони від Canon, де влаштовували і конкурси, і лекції з крутими спікерами.

Мені було складно почати говорити: “Дивіться, я фотограф, я можу познімати, спочатку навіть безкоштовно”. Згодом я спробувала комерційні замовлення, почала отримувати хороший фідбек і зрозуміла, що це тільки початок. 

Страхи і стереотипи

Коли я починала займатися фотографією, я переймалася, як люди ставитимуться до фотографа з інвалідністю. Але чим більше я знімаю, тим краще сприйняття. Коли я вчилася, викладачі переживали, як я буду знімати, однак до всього можна пристосуватися, варто лише напружити мізки. Дуже приємно, коли повертаються до тебе не тільки як до людини, але і за твоїми роботами. Не з жалю, а за результатом.

Я не люблю, коли перехожі проходять повз і запитують у мене: “А що у вас трапилося?”. Часто говорять “людина з обмеженими можливостями”. Але правильно —  “людина з інвалідністю”, тому що в першу чергу це Людина. У неї є ім’я. І у нас просто інший вид пересування, і якби було безбар’єрне середовище, то цього б навіть не було помітно.

Майже два роки тому я отримала свій “Феррарі” зі Швеції. Це якісна коляска, яка кардинально відрізняється від наших. І це дуже полегшує пересування.

Читайте також: Гурток для хлопців без батька: як переселенець навчає дітей теслярству

Приїжджали якось волонтери по обміну, знімали соціальні ролики. І вони звернулися до мене за допомогою. Один з моментів, який ми знімали, був в автобусі. Водій попався відмінний, відкрив пандус, допоміг заїхати. Ми їдемо, знімаємо, посміхаємося і тут бабуся запитує: “А що ви тут робите?”. Ми сказали, що знімаємо програму про транспортне питання і людей з інвалідністю. І вона не витримала і каже: “Та вона взагалі на інваліда не схожа, сидить посміхається!”.

Зараз починають більше говорити про людей з інвалідністю, з онкологією, ЛГБТ. І це стає більш відкрито. Але у деяких людей в голові вата, вони думають, що якщо у людини щось не так (по їх стереотипам), то треба сидіти вдома і нічого не робити. Але ні, у тебе є голова робоча, руки робочі, вперед!

Що по чому? Види зйомок та ціни

Я роблю сімейні або портретні зйомки. Але якщо мені не підходить жанр, то я не піду знімати. Я пораджу фотографа, який круто впорається. Я не буду хапатися за все, лише б заробити. Люди приходять за тим, що бачать у мене, і тільки це я можу дати.

За годину роботи беру від 900 гривень, тому що дорого обходиться обслуговування камери. 

Весілля я поки не знімаю, бо для мене це дуже бентежно. Потрібно встигати ловити всі моменти. Я поки внутрішньо не готова до таких стресів. Але я роблю передвесільні лавсторі. Вони добрі тим, що пара нікуди не поспішає, може спробувати різні образи, багато часу на зйомку і ніхто нікуди не біжить. Але до нас це тільки приходить, за кордоном передвесільні зйомки постійно практикують.

Максимум у мене 10 зйомок на місяць, взимку менше. Наразі я пробую домашні зйомки – це буде тренд наступного року. Але вже зараз я пропоную це клієнтам. Якраз взимку, коли у людей тепла святкова атмосфера, виходять хороші кадри. У своєму будинку люди розслаблені, спокійні, не обмежені в часі.

Про труднощі та недоступний Київ

В студіях у Запоріжжі великі проблеми з доступністю. Там високі поверхи і немає ліфта. У цьому плані важко, тому що не хочеться нікого смикати і комусь фітнес влаштовувати. Так, це можна продумати, попросити когось або заздалегідь домовитися. Але хотілося б бути більш незалежною. Якщо в Києві багато студій з ліфтами, то в Запоріжжі ті три студії, в яких постійно знімаємо, вони всі недоступні.

А от на природі знімати не складно. Можна підібрати локації, доїхати до них на громадському транспорті або машині. Це набагато простіше. Іноді я заздалегідь ходжу на локації і обираю, які з них підійдуть за світлом та розташуванням.

Зараз в Запоріжжі з’явилося набагато більше соціального транспорту і більшість водіїв паркуються біля бордюру, відкривають пандус. У Києві круто налагоджений проїзд в метро, ​​але служба допомоги з 8:00 до 20:00 працює. І якщо ти не встиг, то доводиться ловити перехожих і просити їх допомогти спуститися. Водії наземного транспорту часто паркуються далеко від бордюру, доводиться просити людей допомогти заїхати. Тому коли у мене запитують, чи не хочу я переїхати до Києва, адже там набагато більше можливостей, я розумію, що до такого стресу поки не готова.

Коли я була у Валенсії, то, прогуляв три години, раптом усвідомила, що не думаю, де і що потрібно об’їхати, де знайти пандус. Настільки там все доступно. Але переїжджати я не хочу. Хочу, щоб у нас було так. І я знаю, що це реально.

Магія у відділені онкохірургії

У квітні минулого року я познайомилася з організацією, яка займається лікарняною клоунадою. І я захотіла з ними.

Ми їздимо по лікарнях і дитячих будинках, спілкуємося з дітьми, жартуємо, розважаємо і підіймаємо їм настрій. Працюємо з кожною дитиною по двоє.

Куди б ти не приходив, в дитячий будинок або у лікарню, ти йдеш віддавати, а насправді в рази більше отримуєш. Історії, які я звідти приношу, вони змінюють мене і допомагають бачити світ ширше.

Там відбувається справжня магія. Ми якось прийшли в палату у відділення онкохірургії, де було три дитини. З двома дівчатками ми швидко знайшли спільну мову, а дівчинка років 16-ти виявилася дуже закритою. Запитали, що їй підіймає настрій, а вона сказала: “Коли в палаті сонячно”. На вулиці було дуже похмуро, жодного натяку на сонечко. Але ми вирішили поворожити: позбирали у велику шапку бажання, підійшли до вікна і почали магічний ритуал. І через хвилину у всіх був шок: палату заполонило сонячне світло. Дівчинка тут же розкрилася, вона повірила, що її мрії можуть збуватися.

Фотографії про момент і людину в ньому

Я знайшла себе у фотографії. Я знаю, що хочу передавати через знімки, але свій стиль поки формую. Чим довше я йду своїм шляхом, тим більше розумію, що не хочу його залишати. Тому що все почало виходити.

У дитинстві дідусь діставав наші фотографії, на яких зображені мої рідні у буденних справах, стоять десь у дворі, посміхаються. Я бачила, наскільки вони щирі. І я подумала, хочу робити фотографії про момент, про людину в ньому.

З планів на майбутнє —  більше розвиватися у фотографії, проходити навчання і практикуватися. У мене набагато більше ідей зараз, що б я хотіла показати у своїх роботах. В планах зробити фотовиставку і говорити там про важливі історії.

І за всіма правилами “як треба знімати” не втратити свій стиль.

Читайте також: Сім соціальних проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком 

Підтримай ШоТам

Суспільство

На Київщині реконструювали плавальний комплекс з двома басейнами (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Славутичі Київської області реконструювали плавальний комплекс. Тепер там є два басейни – дорослий на 25 метрів і дитячий на 10 метрів.

Про це повідомили у пресслужбі Київської обласної державної адміністрації.

Наголошується, що це знаковий для регіону спортивний об’єкт. Його свого часу звели наприкінці 1980-х років і він потребував модернізації, зокрема і впровадження принципів безбар‘єрності.

Під час реконструкції враховували потреби усіх верств населення. Площа плаваного комплексу становить 1880 квадратних метрів. Потужність – 1770 відвідувачів на місяць.

Читайте також«Повна банка» Карпат і любові. Як молода пара створила «банківську справу» з варенням та екологічною місією

Нагадаємо, на Рівненщині відкрили новий сучасний басейн.

Як ми повідомляли раніше, у Сєвєродонецьку на Луганщині завершили ремонт басейну «Садко».

Фото: koda.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

В Україну привезуть меч гетьмана Петра Сагайдачного

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Меч Петра Сагайдачного привезуть в Україну з нагоди 400-річчя смерті українського гетьмана.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерство культури та інформаційної політики України.

Усі охочі зможуть подивитись на пам’ятку. Про привезення меча Сагайдачного домовилися міністри культури України та Польщі. Також мають намір започаткувати культурні маршрути Польщі, Литви та України.

Читайте такожКуди поїхати на вихідних? 15 маленьких міст та сіл України для небанальних подорожей взимку

Наразі меч Петра Сагайдачного знаходиться у зброярні Вавельського королівського замку, що в Кракові. Його в 1621 році майбутній король Речі Посполитої королевич Владислав IV Ваза вручив Сагайдачному за перемогу з турками під Хотином.

Меч виготовлений зі сталі, золота, срібла та оздоблена діамантами. Має напис польською «Владислав (у дар) Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа». На захисному щитку гарди відтворена сцена з біблійної притчі про суд царя Соломона.

Про Петра Сагайдачного

Петро Конашевич-Сагайдачний (1582 — 1622) — український полководець, православний шляхтич гербу Побуг, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун братських шкіл. Канонізований Православною Церквою України як святий у лику благовірний гетьман.

Нагадаємо, у Софійському соборі у Києві урочисто представили Мазепинське Євангеліє.

Як ми повідомляли раніше, у Києві запустили мультимедійну виставку про українську мелодію.

Фото: dyvys.info.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Дніпропетровщині завершують капремонт амбулаторії сімейної медицини (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Сурсько-Литовському на Дніпропетровщині завершують капітально ремонтувати амбулаторію сімейної медицини. Внутрішні роботи на завершальному етапі.

Про це повідомили у пресслужбі облдержадміністрації.

Триповерхова будівля вже з яскравим фасадом, новими вікнами та покрівлею. Частину приміщень перепланували. 

Будівлю раніше використовували як стаціонар. Нині модернізують у сучасний заклад сімейної медицини за програмою «Велике будівництво».

Для Сурсько-Литовської громади, яка об’єднує чотири села, нова амбулаторія – дуже важливий об’єкт. Медзаклад, куди зверталися раніше – залишав бажати кращого. Не вистачало й оснащення.

Усередині встановили ліфт. Щойно дозволить погода – підрядники впорядкують навколишню територію. Заасфальтують доріжки, укладуть тротуарну плитку. Коли ремонт завершать, амбулаторія зможе приймати 80 відвідувачів на день.

Читайте також«Виробництво почали з сараю й 170$». Як ветеран із Харкова знайомить світ з українськими ножами та новим видом спорту

Медзаклад роблять комфортним і для відвідувачів з інвалідністю. Центральний вхід обладнали пандусом та збільшили ширину сходинок.

Нагадаємо, у Вінниці дитяча лікарня отримала благодійну допомогу від Ізраїлю.

Як ми повідомляли раніше, на Полтавщині після капремонту відкрили амбулаторію.

Фото: adm.dp.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі