Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Етнічні флейти Етнічні флейти

Суспільство

Флейти для медитації: як майстер з України підкорив своїми виробами Європу та Тибет

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Пімаки, бансурі, сякухаті, окарини – все це назви етнічних флейт, які на Хмельниччині виготовляє українець Віталій Че. Його захоплення музикою переросло в рідкісне ремесло. Вже вісім років Віталій працює з деревом, майструє музичні інструменти та пише власну музику, намагаючись знайти ідеальний звук. З-під рук майстра виходять унікальні за своїми формою та звучанням флейти, попит на які є у поціновувачів етно в усьому світі.

Флейти

Віталій Че

Майстер з Хмельниччини, що займається виготовленням етнічних флейт та авторських експериментальних інструментів. Свої вироби представляє у майстерні Che Flutes Workshop. Захоплюється музикою, має власний альбом “На одинці з природою”.

Перші флейти робив інтуїтивно 

Все почалось з музики. Так склалось, що років до 15 років я взагалі її не слухав, а у підлітковому віці різко почав цікавитись. Спочатку мені подобались важкі напрямки, рок – Linkin Park, Rammstein, Metallica. Поступово я перейшов на пост-рок. Там я вперше почув  звучання етнічних інструментів. Почав розбиратись в інструментальній музиці, слухати піано, скрипки. 

Якось я дивився телевізор і в музичній передачі, здається на Першому національному, я почув звук флейти. Мене так це захопило, що я пішов гуглити назви флейт, дивитись, як вони виглядають та які особливості мають. Тоді я подумав – а чому б не спробувати зробити собі флейту самостійно.  

Та вісім років тому знайти інформацію було дуже складно, навіть в інтернеті. Блоги про музичні інструменти не були такі популярні.

Щоб почерпнути досвід, я кілька разів зустрічався з іншими майстрами з країн колишнього СНД. Я оглядав їхні роботи, звертав увагу на те, які вони на дотик та звук. 

Але, знову ж таки, наприклад флейти пімак дуже популярні і їх можна було будь-де знайти та оцінити. А що стосується лісових флейт або окарин, я їх ніде не бачив. Це була справжня рідкість. Тож, я розробляв їх самостійно, інтуїтивно налаштовував різні тональності, тембри. 

Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків

Раніше, скажімо, ще роки чотири тому, я був єдиним, хто робив лісові флейти та дерев’яні окарини в Україні. А потім з’явились послідовники, інші майстри, які перехопили естафету (сміється)

Флейти індіанських племен, буддистських монахів та авторські інструменти для медитацій 

Кожному виду флейт притаманні свої унікальні лад, тембр та звучання. Перші два-три роки я майстрував бамбукові флейти – бансурі та сякухаті. Бансурі – це прообраз класичної металевої флейти родом з Індії. Це поперечні інструменти, які дмуть в бік. Сякухаті – флейта для медитацій, яка походить з Японії. Це був інструмент монахів-дзен. Вони зосереджували свою практику на грі на флейті. Для сучасної пересічної людини така музика не дуже зрозуміла. Вона побудована на незвичних, неєвропейських інтервалах. Її треба вчитись розуміти.

Зараз я рідко виготовляю такі флейти через дефіцит матеріалу. Якісний бамбук – рівненький, сортовий –  важко знайти. Його треба замовляти з-за кордону.  

Останні років п’ять я займаюсь флейтами типу пімак та окарини. Пімак – одна з найвідоміших флейт в етносвіті. Але так її називають тільки в Україні та пострадянських країнах. В оригіналі вона має назву Native American Flute, тобто флейта північноамериканських індіанців. Це один з найдавніших музичних інструментів індіанських племен. Він має м’яке та мінорне звучання. 

Ще одна цікава флейта – окарина. Найчастіше вона робиться з глини, на кшталт наших карпатських глиняних зозульок.  Слово пішло від італійського “качка”, бо форма флейти дійсно схожа на качечку.  Але я виготовляю їх не з глини, а з дерева. Так мало хто робить. У дерев’яному варіанті у цих флейт цікавий тембр – багатший, ніж у глиняних. 

У пошуках ідеального тембру я також роблю авторські медитативні інструменти на кшталт флейт. Навіть не знаю, як їх назвати. Це мікс між окариною і флейтою пімак. Окарина – духовий інструмент з закритою камерою, а флейта пімак – з відкритою. Мої інструменти –  це спроби поєднати ці два види. 

Нове життя відмерлим деревам 

Ключове у роботі над флейтою – це знайти правильне дерево. Я не можу штучно задати йому діаметр, а це дуже важливо. Тому треба знайти гілку з правильними пропорціями. 

Всі матеріали я шукаю в наших українських лісах або у закинутих садах. Наприклад, бабуся в мене живе осторонь від великих міст, в старенькому селі, що вимирає. Там багато закинутих садків з сухостоєм – це відмерлі дерева, які ще тримаються на корені. Я часто приїжджаю туди за матеріалом. Для роботи обираю гілки дерев, які відмерли, але ще не згнили. Такі, що висохли на стовбурі або ж ті, які завалило блискавкою.

Для виготовлення флейт підходять гілки дерев, що вже відмерли, але ще не згнили. Грибки, що заводяться під корою, часто малюють неповторні візерунки.

В них є специфіка – такі гілки дуже гарні з точки зору забарвлення. В перші місяці після того, як дерево впало, під корою починають заводитись грибки і малювати на дереві неймовірні візерунки. Їх неможливо відтворити вручну, вони дуже гарні. Звертаю також увагу на природні цікавинки на гілці, наприклад, незвичайні сучки.

І, власне, важлива порода дерева. Я віддаю перевагу твердим породам, зазвичай це фруктові дерева. Підходять ясен, клен, груша, яблуня, абрикос. 

Змайстрував вже близько 700 унікальних екземплярів

Ми працюємо вдвох з дружиною. Я займаюсь виробництвом флейт та налаштуванням звуку, а дружина – дизайном. Вона малює на інструментах за допомогою пірографії – техніки випалювання по дереву. Малюнки вона придумує сама або ж перемальовує, якщо хтось хоче конкретне зображення на замовлення. 

Я перфекціоніст, тому на місяць вдається виготовити лише 4-5 флейт. Річ у тому, що кожен сучок на гілці, з якої робиться флейта, впливає на звук.

На початку роботи складно проаналізувати, яким він буде. Як наслідок, дуже часто інструмент відбраковується. Буває так, що над однією флейтою я сиджу три тижні й врешті-решт спалюю її. Якщо взяти у відсотках, то 25-30% того, що я роблю, йде в брак. А буває, що піде діло і можна за три-чотири дні зробити дуже хорошу флейту. 

Я не рахував, але за час діяльності, думаю, виготовив близько 600-700 флейт. І всі вони – унікальні, адже природа – неповторна, а кожна гілка по-своєму особлива. 

Створення флейти – це точна математика

Робота над флейтою складається з декількох етапів. Для початку ми обираємо правильний розмір дерева. Після цього гілка розрізається навпіл. Це автентичний метод, який використовували індіанці. Бо, якщо просто просвердлити гілку наскрізь, майже неможливо буде правильно вирізати середину і налаштувати звук.  

У розрізаній гілці стамесками (теслярський інструмент) вибирається середина та вирізається свисток. Все це робиться за формулою і залежить від довжини дерева, його діаметру та товщини стінки. 

Флейти
Процес виготовлення флейти. Майстер використовує автентичний метод індіанців, при якому гілка розрізається навпіл і стамесками вирізається “свисток”.

Потім переходимо до лакування та склейки. Флейту потрібно покрити лаком або спеціальним маслом, щоб вона не псувалась та відштовхувала вологу. Водночас неправильно підібраний лак може впливати на звук та поглинути його. 

Після склейки відбувається налаштування флейти. І теж за формулою. Я просвердлюю дірки – звукові отвори, потім перевіряю тюнером їх звук. Що дають ці дірки? Якщо порівняти з гітарою, то вони обрізають довжину хвилі, яка знаходиться всередині тіла флейти. Чим більший отвір – тим коротша хвиля. Відповідно, розширяючи дірку, ми можемо зробити потрібну для нас ноту. Зараз є спеціальні програми та тюнери для перевірки звуку. А коли цього не було, перевіряли за допомогою піаніно. Індіанці взагалі робили це на слух. 

Звичайно, ці самі інструменти можна було б робити, і їх дехто робить, за точними шаблонами. Ти просто дотримуєшся заданої формули й за допомогою токарського верстата можеш виготовити одразу партію в 100 штук. І всі вони звучатимуть однаково, бо стінка в них буде однакова. Але я віддаю перевагу індивідуальному підходу. 

Купують в подарунок тибетським монахам

Мої покупці –  це здебільшого люди, які захоплюються етнічною музикою, йогою, медитацією, езотерикою або філософією. Ті, які якимось чином вивчали культуру народу, що виготовляв ці флейти. Якщо це північноамериканські пімаки – індіанську культуру. Якщо це японські сякухаті – японську культуру або медитацію. Оскільки етнічні флейти – дуже вузьке направлення, знайти мої вироби не важко. 

Я відправляв флейти в багато країн світу. Часто замовляють з Америки, Австралії, Індії, Китаю та, звичайно, Європи. Взагалі, з-за кордону дуже часто цікавляться моїми інструментами. Навіть був випадок, коли хлопець з України їхав на Тибет до свого вчителя та духовного наставника і купив йому у подарунок мою флейту. 

Хтось їх колекціонує, а є й такі, для кого це перша флейта в житті. Багато хто взагалі починає займатись музикою саме з таких інструментів.  

Кожна з тих флейт, що я роблю – підходить для новачків. Вони народні, тож налаштовуються на досить зрозумілий та інтуїтивно простий для сприйняття звуковий ряд. Єдине, обираючи першу флейту, потрібно звернути увагу на те, щоб вона не була дуже низькою за звучанням. Для гри на низьких флейтах потрібно мати досвід в плані дихання. Потрібно сильно та багато дмухати і це може бути складно. Плюс такі низькі флейти зазвичай великих розмірів і у новачка можуть не діставати пальці до отворів. З нею некомфортно починати. Краще обирати інструменти середніх тональностей, типу фа, соль, четвертої октави. 

Українська природа – моє натхнення

У моїй роботі дуже важливе натхнення. Його я черпаю з нашої української природи – надихаюсь пейзажами, лісами, струмками. І, звичайно, музикою, яку я пишу.  

В мене є альбом “На одинці з природою”, який я написав чотири роки тому.

Тоді у мене була мрія – випустити альбом, в якому все буде своє. І музика, і інструменти, на яких грають, і фонові звуки. Я досяг її.

Я записував різні звуки атмосфери – річки, вітри, скрипи дерева, снігу. Вони слугували фоном для звучання флейти. Всі флейти, на яких я граю – виготовлені самостійно. Цей альбом багатьом відгукнувся в соцмережах. Музику навіть використовувати в документальних екологічних фільмах. Не дуже відомих, локальних, але все ж таки. Одну мелодію навіть взяли для якоїсь комп’ютерної гри у стилі фентезі. Назву, на жаль, вже не можу згадати – я втратив листування.

Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур

Зараз я продовжую працювати над новими мелодіями, намагаюсь додавати музику на нових інструментах у свій майбутній альбом. Але коли він вийде навіть не можу сказати. Все залежить від натхнення. 

Підтримай ШоТам

Суспільство

Нацбанк випустить пам’ятну монету на свята «Рік Тигра»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Національний банк України вводить в обіг з 9 грудня 2021 року нову пам’ятну монету «Рік Тигра», повідомили у пресслужбі установи.

На грошовому знаку номіналом 5 грн буде зображений стилізований символ східного календаря 2022 року.

За даними НБУ, монету виготують з нікелевого срібла, а її діаметр становитиме 35 мм. Тираж грошового знаку – 50 тис. штук.

На пам’ятній монеті з одніго боку викарбують зображення тигра, який стане покровителем 2022 року, сніжинки, квіти, гілки та плоди.

Читайте такожМальовничі Карпати та край козацької слави: кращі трейли цього літа для любителів побігати

Водночас на другій стороні грошової одиниці буде зображено всі 12 символів східного календаря, логотип Банкнотно-монетного двору, малий Державний герб, написи Україна та 2022, стилізований годинник зі стрілкою та інші символи.

Нагадаємо, нещодавно Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету Хотинська битва номіналом 5 грн, тираж якої становив 35 тис. штук. На ній зображено Хотинська фортеця, захисники, табір супротивників та річка Дністер. Водночас вказано, що грошовий знак випущено у 2021 році.

Нагадаємо,

Фото: bank.gov.ua; apostrophe.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Тиждень без їжі: вражаюча історія військового медика, який виходив з оточення (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Вони тиждень вибиралися з російського оточення. Лікар та дві медсестри ніч повзли у траві.

Влітку 2014 року під час боїв за висоту Савур-Могила. В’ячеслав Вигівський з двома медсестрами потрапили у засідку.

«Наша машина була вже: чотири ободи, ні вікон, ні дверей. Радіатор тече, бензин тече…», – В’ячеслав Вигівський.

«Потім прийшли бойовики, обстріляли з усіх боків КаМАЗ, чи ніхто не ховається в траві».

«Ми залягли просто серед дерев, кущів. Через пів години-годину почали з’являтися голоси, цокання зброєю і характерний російський говір», – В’ячеслав Вигівський.

«Товариші медичні працівники, виходьте з піднятими руками. Ми вам гарантуємо життя…».

Медикам довелося пройти справжнє пекло.

«Порозставляли всіх на точки і ланцюгом пішли прочісувати повністю цю зеленку».

«Так, як у військових фільмах показують, тобто ідемо і перед собою стріляємо. Пройшли серед нас».

Далі медики рухалися наосліп: без карти, без зв’язку. Врешті вийшли до спорожнілого села.

«Біля сільради з’явився зв’язок. Ми тільки встигли сказати, що ми потрапили в оточення і не виключено, що нас можуть взяти в полон».

Для порятунку медиків військові розгорнули спецоперацію. Спілкувались кодовими фразами, бо бойовики перехоплюють ефір. На половині маршруту медики зрозуміли, що загубилися.

Читайте також30 років ЗСУ. Перевір, що ти знаєш про історію та сучасність Збройних сил України (ТЕСТ)

«Тиждень ми вже нічого не їли. Пили струмкову воду, зі ставка».

Заряд на телефоні – одна рисочка. На одну фразу.

«Кожного дня об 11:30 ми будемо виходити на закинуту ферму серед поля».

До останнього не знали, хто прийде на цю зустріч: свої чи ворог.

«Переді мною впритул виросла постать в спортивному костюмі з отакенним стволом», – В’ячеслав Вигівський.

«Він каже: “Ти хто?”. Я зрозумів, якщо я зараз нічого не скажу, то буде постріл. Відповів, що лікар”».

«Він, розуміючи, що палець вже на спусковому гачку, другою рукою забирає, щоб не вистрілити. Каже: “Де ви ходите?”».

Читайте такожЗа плечима – Майдан та фронт. Історія волонтерки з Дніпра Аліни Михайлової

«Ось така історія»

В’ячеслав Вигівський нагороджений Орденом Богдана Хмельницького. За три тижні через його руки пройшло 480 поранених.

Нагадаємо, Посольство США долучилося до челенджу «30 днів вдячності» до 30-річчя Збройних Сил України.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Літаки, танки і БТРи: яке озброєння отримали військові на 30-річний ювілей ЗСУ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Харкові на площі Свободи під час урочистестей з нагоди 30-річчя створення Збройних Сил України відбулася передача озброєння та військової техніки армійцям.

У Харкові армійцям були передані сертифікати на броньовані автомобілі «Козак-2М1», танки Т-64, бронетранспортери БТР-4.

Під час відеовключення з аеродрому в смт Озерне на Житомирщині відбулася передача сертифікатів на:

  • модернізований літак Су-27 з підвищеними бойовими характеристиками,
  • навчально-бойовий літак L-39,
  • вертоліт Мі-8,
  • дообладнаний за стандартами НАТО воєнно-транспортний літак Ан-26. 

Ан-26 було відремонтовано на заводі цивільної авіації у Києві. Літак Су-27 відремонтований і модернізований по першому варіанту на Запорізькому авіаремонтному заводі. Літак Л-39 відремонтований на авіаремонтному заводі у Чугуєві. Вертоліт Мі-8 МТ, який відремонтовано на Конотопському авіаремонтному заводі.

У Краматорську командувач Операції об’єднаних сил, генерал-лейтенант Олександр Павлюк передав військовим сертифікати на 34 броньовані автомобілі «Козак-2М1».

Читайте також30 років ЗСУ. Перевір, що ти знаєш про історію та сучасність Збройних сил України (ТЕСТ)

Військовим у Києві були передані сертифікати на 13 легкоброньованих автомобілів Hummer, наданих США в межах матеріально-технічної допомоги. Ще 15 сертифікатів на такі автомобілі передали у Львові.

В Одесі відбулася церемонія включення до складу Військово-Морських сил патрульних катерів «Айленд» і передача сертифікатів на катери цього типу та автомобілі Hummer.

Читайте такожЗа плечима – Майдан та фронт. Історія волонтерки з Дніпра Аліни Михайлової

Нагадаємо, патрульні катери «Фастів» та «Суми» урочисто ввели до складу ВМС ЗС України.

Як ми повідомляли раніше, Посольство США долучилося до челенджу «30 днів вдячності» до 30-річчя Збройних Сил України.

Фото: president.gov.ua, armyinform.com.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі