Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Етнічні флейти Етнічні флейти

Суспільство

Флейти для медитації: як майстер з України підкорив своїми виробами Європу та Тибет

Опубліковано

Пімаки, бансурі, сякухаті, окарини – все це назви етнічних флейт, які на Хмельниччині виготовляє українець Віталій Че. Його захоплення музикою переросло в рідкісне ремесло. Вже вісім років Віталій працює з деревом, майструє музичні інструменти та пише власну музику, намагаючись знайти ідеальний звук. З-під рук майстра виходять унікальні за своїми формою та звучанням флейти, попит на які є у поціновувачів етно в усьому світі.

Флейти

Віталій Че

Майстер з Хмельниччини, що займається виготовленням етнічних флейт та авторських експериментальних інструментів. Свої вироби представляє у майстерні Che Flutes Workshop. Захоплюється музикою, має власний альбом “На одинці з природою”.

Перші флейти робив інтуїтивно 

Все почалось з музики. Так склалось, що років до 15 років я взагалі її не слухав, а у підлітковому віці різко почав цікавитись. Спочатку мені подобались важкі напрямки, рок – Linkin Park, Rammstein, Metallica. Поступово я перейшов на пост-рок. Там я вперше почув  звучання етнічних інструментів. Почав розбиратись в інструментальній музиці, слухати піано, скрипки. 

Якось я дивився телевізор і в музичній передачі, здається на Першому національному, я почув звук флейти. Мене так це захопило, що я пішов гуглити назви флейт, дивитись, як вони виглядають та які особливості мають. Тоді я подумав – а чому б не спробувати зробити собі флейту самостійно.  

Та вісім років тому знайти інформацію було дуже складно, навіть в інтернеті. Блоги про музичні інструменти не були такі популярні.

Щоб почерпнути досвід, я кілька разів зустрічався з іншими майстрами з країн колишнього СНД. Я оглядав їхні роботи, звертав увагу на те, які вони на дотик та звук. 

Але, знову ж таки, наприклад флейти пімак дуже популярні і їх можна було будь-де знайти та оцінити. А що стосується лісових флейт або окарин, я їх ніде не бачив. Це була справжня рідкість. Тож, я розробляв їх самостійно, інтуїтивно налаштовував різні тональності, тембри. 

Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків

Раніше, скажімо, ще роки чотири тому, я був єдиним, хто робив лісові флейти та дерев’яні окарини в Україні. А потім з’явились послідовники, інші майстри, які перехопили естафету (сміється)

Флейти індіанських племен, буддистських монахів та авторські інструменти для медитацій 

Кожному виду флейт притаманні свої унікальні лад, тембр та звучання. Перші два-три роки я майстрував бамбукові флейти – бансурі та сякухаті. Бансурі – це прообраз класичної металевої флейти родом з Індії. Це поперечні інструменти, які дмуть в бік. Сякухаті – флейта для медитацій, яка походить з Японії. Це був інструмент монахів-дзен. Вони зосереджували свою практику на грі на флейті. Для сучасної пересічної людини така музика не дуже зрозуміла. Вона побудована на незвичних, неєвропейських інтервалах. Її треба вчитись розуміти.

Зараз я рідко виготовляю такі флейти через дефіцит матеріалу. Якісний бамбук – рівненький, сортовий –  важко знайти. Його треба замовляти з-за кордону.  

Останні років п’ять я займаюсь флейтами типу пімак та окарини. Пімак – одна з найвідоміших флейт в етносвіті. Але так її називають тільки в Україні та пострадянських країнах. В оригіналі вона має назву Native American Flute, тобто флейта північноамериканських індіанців. Це один з найдавніших музичних інструментів індіанських племен. Він має м’яке та мінорне звучання. 

Ще одна цікава флейта – окарина. Найчастіше вона робиться з глини, на кшталт наших карпатських глиняних зозульок.  Слово пішло від італійського “качка”, бо форма флейти дійсно схожа на качечку.  Але я виготовляю їх не з глини, а з дерева. Так мало хто робить. У дерев’яному варіанті у цих флейт цікавий тембр – багатший, ніж у глиняних. 

У пошуках ідеального тембру я також роблю авторські медитативні інструменти на кшталт флейт. Навіть не знаю, як їх назвати. Це мікс між окариною і флейтою пімак. Окарина – духовий інструмент з закритою камерою, а флейта пімак – з відкритою. Мої інструменти –  це спроби поєднати ці два види. 

Нове життя відмерлим деревам 

Ключове у роботі над флейтою – це знайти правильне дерево. Я не можу штучно задати йому діаметр, а це дуже важливо. Тому треба знайти гілку з правильними пропорціями. 

Всі матеріали я шукаю в наших українських лісах або у закинутих садах. Наприклад, бабуся в мене живе осторонь від великих міст, в старенькому селі, що вимирає. Там багато закинутих садків з сухостоєм – це відмерлі дерева, які ще тримаються на корені. Я часто приїжджаю туди за матеріалом. Для роботи обираю гілки дерев, які відмерли, але ще не згнили. Такі, що висохли на стовбурі або ж ті, які завалило блискавкою.

Для виготовлення флейт підходять гілки дерев, що вже відмерли, але ще не згнили. Грибки, що заводяться під корою, часто малюють неповторні візерунки.

В них є специфіка – такі гілки дуже гарні з точки зору забарвлення. В перші місяці після того, як дерево впало, під корою починають заводитись грибки і малювати на дереві неймовірні візерунки. Їх неможливо відтворити вручну, вони дуже гарні. Звертаю також увагу на природні цікавинки на гілці, наприклад, незвичайні сучки.

І, власне, важлива порода дерева. Я віддаю перевагу твердим породам, зазвичай це фруктові дерева. Підходять ясен, клен, груша, яблуня, абрикос. 

Змайстрував вже близько 700 унікальних екземплярів

Ми працюємо вдвох з дружиною. Я займаюсь виробництвом флейт та налаштуванням звуку, а дружина – дизайном. Вона малює на інструментах за допомогою пірографії – техніки випалювання по дереву. Малюнки вона придумує сама або ж перемальовує, якщо хтось хоче конкретне зображення на замовлення. 

Я перфекціоніст, тому на місяць вдається виготовити лише 4-5 флейт. Річ у тому, що кожен сучок на гілці, з якої робиться флейта, впливає на звук.

На початку роботи складно проаналізувати, яким він буде. Як наслідок, дуже часто інструмент відбраковується. Буває так, що над однією флейтою я сиджу три тижні й врешті-решт спалюю її. Якщо взяти у відсотках, то 25-30% того, що я роблю, йде в брак. А буває, що піде діло і можна за три-чотири дні зробити дуже хорошу флейту. 

Я не рахував, але за час діяльності, думаю, виготовив близько 600-700 флейт. І всі вони – унікальні, адже природа – неповторна, а кожна гілка по-своєму особлива. 

Створення флейти – це точна математика

Робота над флейтою складається з декількох етапів. Для початку ми обираємо правильний розмір дерева. Після цього гілка розрізається навпіл. Це автентичний метод, який використовували індіанці. Бо, якщо просто просвердлити гілку наскрізь, майже неможливо буде правильно вирізати середину і налаштувати звук.  

У розрізаній гілці стамесками (теслярський інструмент) вибирається середина та вирізається свисток. Все це робиться за формулою і залежить від довжини дерева, його діаметру та товщини стінки. 

Флейти
Процес виготовлення флейти. Майстер використовує автентичний метод індіанців, при якому гілка розрізається навпіл і стамесками вирізається “свисток”.

Потім переходимо до лакування та склейки. Флейту потрібно покрити лаком або спеціальним маслом, щоб вона не псувалась та відштовхувала вологу. Водночас неправильно підібраний лак може впливати на звук та поглинути його. 

Після склейки відбувається налаштування флейти. І теж за формулою. Я просвердлюю дірки – звукові отвори, потім перевіряю тюнером їх звук. Що дають ці дірки? Якщо порівняти з гітарою, то вони обрізають довжину хвилі, яка знаходиться всередині тіла флейти. Чим більший отвір – тим коротша хвиля. Відповідно, розширяючи дірку, ми можемо зробити потрібну для нас ноту. Зараз є спеціальні програми та тюнери для перевірки звуку. А коли цього не було, перевіряли за допомогою піаніно. Індіанці взагалі робили це на слух. 

Звичайно, ці самі інструменти можна було б робити, і їх дехто робить, за точними шаблонами. Ти просто дотримуєшся заданої формули й за допомогою токарського верстата можеш виготовити одразу партію в 100 штук. І всі вони звучатимуть однаково, бо стінка в них буде однакова. Але я віддаю перевагу індивідуальному підходу. 

Купують в подарунок тибетським монахам

Мої покупці –  це здебільшого люди, які захоплюються етнічною музикою, йогою, медитацією, езотерикою або філософією. Ті, які якимось чином вивчали культуру народу, що виготовляв ці флейти. Якщо це північноамериканські пімаки – індіанську культуру. Якщо це японські сякухаті – японську культуру або медитацію. Оскільки етнічні флейти – дуже вузьке направлення, знайти мої вироби не важко. 

Я відправляв флейти в багато країн світу. Часто замовляють з Америки, Австралії, Індії, Китаю та, звичайно, Європи. Взагалі, з-за кордону дуже часто цікавляться моїми інструментами. Навіть був випадок, коли хлопець з України їхав на Тибет до свого вчителя та духовного наставника і купив йому у подарунок мою флейту. 

Хтось їх колекціонує, а є й такі, для кого це перша флейта в житті. Багато хто взагалі починає займатись музикою саме з таких інструментів.  

Кожна з тих флейт, що я роблю – підходить для новачків. Вони народні, тож налаштовуються на досить зрозумілий та інтуїтивно простий для сприйняття звуковий ряд. Єдине, обираючи першу флейту, потрібно звернути увагу на те, щоб вона не була дуже низькою за звучанням. Для гри на низьких флейтах потрібно мати досвід в плані дихання. Потрібно сильно та багато дмухати і це може бути складно. Плюс такі низькі флейти зазвичай великих розмірів і у новачка можуть не діставати пальці до отворів. З нею некомфортно починати. Краще обирати інструменти середніх тональностей, типу фа, соль, четвертої октави. 

Українська природа – моє натхнення

У моїй роботі дуже важливе натхнення. Його я черпаю з нашої української природи – надихаюсь пейзажами, лісами, струмками. І, звичайно, музикою, яку я пишу.  

В мене є альбом “На одинці з природою”, який я написав чотири роки тому.

Тоді у мене була мрія – випустити альбом, в якому все буде своє. І музика, і інструменти, на яких грають, і фонові звуки. Я досяг її.

Я записував різні звуки атмосфери – річки, вітри, скрипи дерева, снігу. Вони слугували фоном для звучання флейти. Всі флейти, на яких я граю – виготовлені самостійно. Цей альбом багатьом відгукнувся в соцмережах. Музику навіть використовувати в документальних екологічних фільмах. Не дуже відомих, локальних, але все ж таки. Одну мелодію навіть взяли для якоїсь комп’ютерної гри у стилі фентезі. Назву, на жаль, вже не можу згадати – я втратив листування.

Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур

Зараз я продовжую працювати над новими мелодіями, намагаюсь додавати музику на нових інструментах у свій майбутній альбом. Але коли він вийде навіть не можу сказати. Все залежить від натхнення. 

Суспільство

Цього року запустять залізничний маршрут між Україною та Словаччиною

Опубліковано

Цього року планують запустити новий міжнародний залізничний маршрут з української столиці Києва у словацьке місто Кошице. Відповідну пропозицію схвалив уряд Словацької Республіки.

Про це повідомляє Міністерство відновлення України.

Маршрут слугуватиме, зокрема, для того, щоб більше українців могли скористатися послугами міжнародного аеропорту в Кошице. 

Читайте також: Мінцифра анонсувала безоплатний освітній тренінг з відкритих даних

З Києва поїзд доїжджатиме до станції Ганиська біля Кошице через прикордонний перехід «Павлово — Матовске Войковце».

Утім, до запуску маршруту ще триватиме організаційно-підготовча робота.

Нагадаємо, команда Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури провела зустріч з представниками латвійської авіакомпанії airBaltic. Однією з тем обговорень стало повернення компанії на український ринок.

Фото: Міністерство відновлення України

Читати далі

Суспільство

Фільм жахів з елементами еротики: у Чернівцях відбудеться прем’єра української стрічки “Морена”

Опубліковано

Премʼєра українського фільму-міфу «Морена», який знімали на Буковині, відбудеться на Миколайчук OPEN. Фільм жахів з елементами еротики «Морена» режисера Сергія Альошечкіна увійде до позаконкурсної програми третього Миколайчук OPEN. Стрічку завершили у 2018-му році. Вперше вона зустрінеться з глядачем у Чернівцях в червні 2024-го року.  

Про це повідомили організатори Миколайчук OPEN

Фестиваль Миколайчук OPEN відбудеться з 15 до 23 червня.

За сюжетом закохана пара Ганна та Юрко влітку приїжджає на гостини до батьків дівчини у невеличке село. Молода відьма Іванка, яку односельці прозвали Мореною, кладе око на Юрка в ніч на Івана Купала та наражає його на небезпеку. Своїм чаклунством відьма змушує Ганну, заради життя коханого, пов’язати себе з Іванкою містичними узами. Це стає початком низки таємничих вбивств та перетворень, яким доведеться протистояти молодим закоханим.

Читайте також: Студія Triomatica Games презентувала нову детективну гру, дія якої розгортається у Києві

«Минулоріч ми показали на Миколайчук OPEN чорну треш-комедію “Вересень”. Це був фільм про який ходили легенди і далеко не всі вірили, що він справді існує. “Морена” — не менш легендарна стрічка. Тут поєдналися фільм жахів з буйним еротизмом, містичність сюжету та таємнича історія раптової багаторічної паузи між завершенням зйомок і виходом у прокат. Нам пощастило мати нагоду першими показати цей фільм, який претендує на те, щоб зайняти особливе місце в історії українських жахастиків», – розповів програмний директор фестивалю Алекс Малишенко.

Головну роль Ганни втілила Таїсія-Оксана Щурук, відома за серіалом «Перші ластівки». Її партнер(-к)ами по знімальному майданчику стали Ірина Громадська, для якої роль відьми стала дебютом у повному метрі, Василь Баша («Поводир»), Ілля Валянський, Віталій Ажнов («І будуть люди») та Олександр Мельник («Кіборги»).

Режисер, сценарист та оператор-постановник фільму — Сергій Альошечкін, відомий своїми телепроєктами, які знімає вже 20 років. Зйомки фільму проходили у Карпатах, а також на Буковині у селі Іспас та Київщині. 

Дистрибʼютором в Україні стала кінокомпанія FILM.UA Дистрибуція. На Миколайчук OPEN відбудеться українська премʼєра «Морени», а в широкий прокат стрічка вийде восени 2024 року. Фільм створено продакшеном Ganzafilm за підтримки Держкіно.

Раніше фестиваль Миколайчук OPEN оголосив перші міжнародні та українські стрічки з програми третьої едиції. Нову секцію фантастичного кіно «Під сузірʼям близнюків» відкриє продюсерська робота Стівена Содерберга «Божественність» (Divinity). До дня народження Івана Миколайчука відбудуться покази наново відсканованої стрічки «Іду до тебе» та легендарних «Тіней забутих предків» з музою фестивалю Ларисою Кадочниковою. Також на Миколайчук OPEN відбудеться українська фестивальна премʼєра доку оскарівського лауреата Стіва Макквіна «Окуповане місто». 

Нагадаємо, більша частина ФОПів  (57%) у 2023 році зареєстрували жінки.

Фото: Кадр з фільму Морена

 

Читати далі

Суспільство

“Біжу заради маленьких сердець”: у День Києва відбудеться благодійний забіг

Опубліковано

26 травня, у Києві, відбудеться 31-й щорічний “Пробіг під каштанами”. Організатори повідомили про реєстрацію. Гасло проєкту незмінне — #біжу заради маленьких сердець. Цьогоріч учасники бігтимуть для порятунку маленьких пацієнтів Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України. Зібрані кошти спрямують на закупівлю необхідного медичного обладнання для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ.

Про це йдеться на сайті пробігу.

У зв’язку з воєнним станом в Україні, організатори “Пробігу під каштанами” вирішили провести захід в онлайн-форматі. Учасники з усього світу запрошуються вийти на пробіжку або прогулянку в безпечних місцях, щоб пройти традиційну 5-кілометрову дистанцію.

Читайте також: Знай більше: “НотаЄнота” запрошує освітян долучитися до проведення антифейкових ігор з протидії дезінформації

Для участі в заході необхідно зареєструватися на сайті probig.in.ua та сплатити благодійний внесок у розмірі 300 гривень.

Потім потрібно завантажити та роздрукувати онлайн-номерок. У День Києва, 26 травня 2024 року, учасники повинні надягнути номерок, вийти на пробіжку чи прогулянку, опублікувати фото або відео в соціальних мережах з хештегами #probig2024 та #біжузарадималенькихсердець.

Також з’явилася можливість обирати формат отримання стартового пакета: через відділення Нової пошти або в офісі, який працюватиме з 20 по 24 травня 2024 року за адресою: місто Київ, вулиця Вʼячеслава Чорновола, 28/1, Центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Учасники, які бігатимуть за межами України, можуть завантажити онлайн-номерок на сайті.

Нагадаємо, у лютому 2024 року Міністерство оборони оголосило про розробку застосунку “Армія+”, спрямованого на потреби військових. Перед складанням “дорожньої карти” розробок було проведено опитування кількох тисяч військовослужбовців.

Фото: 30-й “Пробіг під каштанами”

Читати далі