Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam
Етнічні флейти Етнічні флейти

Суспільство

Флейти для медитації: як майстер з України підкорив своїми виробами Європу та Тибет

Опубліковано

Пімаки, бансурі, сякухаті, окарини – все це назви етнічних флейт, які на Хмельниччині виготовляє українець Віталій Че. Його захоплення музикою переросло в рідкісне ремесло. Вже вісім років Віталій працює з деревом, майструє музичні інструменти та пише власну музику, намагаючись знайти ідеальний звук. З-під рук майстра виходять унікальні за своїми формою та звучанням флейти, попит на які є у поціновувачів етно в усьому світі.

Флейти

Віталій Че

Майстер з Хмельниччини, що займається виготовленням етнічних флейт та авторських експериментальних інструментів. Свої вироби представляє у майстерні Che Flutes Workshop. Захоплюється музикою, має власний альбом “На одинці з природою”.

Перші флейти робив інтуїтивно 

Все почалось з музики. Так склалось, що років до 15 років я взагалі її не слухав, а у підлітковому віці різко почав цікавитись. Спочатку мені подобались важкі напрямки, рок – Linkin Park, Rammstein, Metallica. Поступово я перейшов на пост-рок. Там я вперше почув  звучання етнічних інструментів. Почав розбиратись в інструментальній музиці, слухати піано, скрипки. 

Якось я дивився телевізор і в музичній передачі, здається на Першому національному, я почув звук флейти. Мене так це захопило, що я пішов гуглити назви флейт, дивитись, як вони виглядають та які особливості мають. Тоді я подумав – а чому б не спробувати зробити собі флейту самостійно.  

Та вісім років тому знайти інформацію було дуже складно, навіть в інтернеті. Блоги про музичні інструменти не були такі популярні.

Щоб почерпнути досвід, я кілька разів зустрічався з іншими майстрами з країн колишнього СНД. Я оглядав їхні роботи, звертав увагу на те, які вони на дотик та звук. 

Але, знову ж таки, наприклад флейти пімак дуже популярні і їх можна було будь-де знайти та оцінити. А що стосується лісових флейт або окарин, я їх ніде не бачив. Це була справжня рідкість. Тож, я розробляв їх самостійно, інтуїтивно налаштовував різні тональності, тембри. 

Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків

Раніше, скажімо, ще роки чотири тому, я був єдиним, хто робив лісові флейти та дерев’яні окарини в Україні. А потім з’явились послідовники, інші майстри, які перехопили естафету (сміється)

Флейти індіанських племен, буддистських монахів та авторські інструменти для медитацій 

Кожному виду флейт притаманні свої унікальні лад, тембр та звучання. Перші два-три роки я майстрував бамбукові флейти – бансурі та сякухаті. Бансурі – це прообраз класичної металевої флейти родом з Індії. Це поперечні інструменти, які дмуть в бік. Сякухаті – флейта для медитацій, яка походить з Японії. Це був інструмент монахів-дзен. Вони зосереджували свою практику на грі на флейті. Для сучасної пересічної людини така музика не дуже зрозуміла. Вона побудована на незвичних, неєвропейських інтервалах. Її треба вчитись розуміти.

Зараз я рідко виготовляю такі флейти через дефіцит матеріалу. Якісний бамбук – рівненький, сортовий –  важко знайти. Його треба замовляти з-за кордону.  

Останні років п’ять я займаюсь флейтами типу пімак та окарини. Пімак – одна з найвідоміших флейт в етносвіті. Але так її називають тільки в Україні та пострадянських країнах. В оригіналі вона має назву Native American Flute, тобто флейта північноамериканських індіанців. Це один з найдавніших музичних інструментів індіанських племен. Він має м’яке та мінорне звучання. 

Ще одна цікава флейта – окарина. Найчастіше вона робиться з глини, на кшталт наших карпатських глиняних зозульок.  Слово пішло від італійського “качка”, бо форма флейти дійсно схожа на качечку.  Але я виготовляю їх не з глини, а з дерева. Так мало хто робить. У дерев’яному варіанті у цих флейт цікавий тембр – багатший, ніж у глиняних. 

У пошуках ідеального тембру я також роблю авторські медитативні інструменти на кшталт флейт. Навіть не знаю, як їх назвати. Це мікс між окариною і флейтою пімак. Окарина – духовий інструмент з закритою камерою, а флейта пімак – з відкритою. Мої інструменти –  це спроби поєднати ці два види. 

Нове життя відмерлим деревам 

Ключове у роботі над флейтою – це знайти правильне дерево. Я не можу штучно задати йому діаметр, а це дуже важливо. Тому треба знайти гілку з правильними пропорціями. 

Всі матеріали я шукаю в наших українських лісах або у закинутих садах. Наприклад, бабуся в мене живе осторонь від великих міст, в старенькому селі, що вимирає. Там багато закинутих садків з сухостоєм – це відмерлі дерева, які ще тримаються на корені. Я часто приїжджаю туди за матеріалом. Для роботи обираю гілки дерев, які відмерли, але ще не згнили. Такі, що висохли на стовбурі або ж ті, які завалило блискавкою.

Для виготовлення флейт підходять гілки дерев, що вже відмерли, але ще не згнили. Грибки, що заводяться під корою, часто малюють неповторні візерунки.

В них є специфіка – такі гілки дуже гарні з точки зору забарвлення. В перші місяці після того, як дерево впало, під корою починають заводитись грибки і малювати на дереві неймовірні візерунки. Їх неможливо відтворити вручну, вони дуже гарні. Звертаю також увагу на природні цікавинки на гілці, наприклад, незвичайні сучки.

І, власне, важлива порода дерева. Я віддаю перевагу твердим породам, зазвичай це фруктові дерева. Підходять ясен, клен, груша, яблуня, абрикос. 

Змайстрував вже близько 700 унікальних екземплярів

Ми працюємо вдвох з дружиною. Я займаюсь виробництвом флейт та налаштуванням звуку, а дружина – дизайном. Вона малює на інструментах за допомогою пірографії – техніки випалювання по дереву. Малюнки вона придумує сама або ж перемальовує, якщо хтось хоче конкретне зображення на замовлення. 

Я перфекціоніст, тому на місяць вдається виготовити лише 4-5 флейт. Річ у тому, що кожен сучок на гілці, з якої робиться флейта, впливає на звук.

На початку роботи складно проаналізувати, яким він буде. Як наслідок, дуже часто інструмент відбраковується. Буває так, що над однією флейтою я сиджу три тижні й врешті-решт спалюю її. Якщо взяти у відсотках, то 25-30% того, що я роблю, йде в брак. А буває, що піде діло і можна за три-чотири дні зробити дуже хорошу флейту. 

Я не рахував, але за час діяльності, думаю, виготовив близько 600-700 флейт. І всі вони – унікальні, адже природа – неповторна, а кожна гілка по-своєму особлива. 

Створення флейти – це точна математика

Робота над флейтою складається з декількох етапів. Для початку ми обираємо правильний розмір дерева. Після цього гілка розрізається навпіл. Це автентичний метод, який використовували індіанці. Бо, якщо просто просвердлити гілку наскрізь, майже неможливо буде правильно вирізати середину і налаштувати звук.  

У розрізаній гілці стамесками (теслярський інструмент) вибирається середина та вирізається свисток. Все це робиться за формулою і залежить від довжини дерева, його діаметру та товщини стінки. 

Флейти
Процес виготовлення флейти. Майстер використовує автентичний метод індіанців, при якому гілка розрізається навпіл і стамесками вирізається “свисток”.

Потім переходимо до лакування та склейки. Флейту потрібно покрити лаком або спеціальним маслом, щоб вона не псувалась та відштовхувала вологу. Водночас неправильно підібраний лак може впливати на звук та поглинути його. 

Після склейки відбувається налаштування флейти. І теж за формулою. Я просвердлюю дірки – звукові отвори, потім перевіряю тюнером їх звук. Що дають ці дірки? Якщо порівняти з гітарою, то вони обрізають довжину хвилі, яка знаходиться всередині тіла флейти. Чим більший отвір – тим коротша хвиля. Відповідно, розширяючи дірку, ми можемо зробити потрібну для нас ноту. Зараз є спеціальні програми та тюнери для перевірки звуку. А коли цього не було, перевіряли за допомогою піаніно. Індіанці взагалі робили це на слух. 

Звичайно, ці самі інструменти можна було б робити, і їх дехто робить, за точними шаблонами. Ти просто дотримуєшся заданої формули й за допомогою токарського верстата можеш виготовити одразу партію в 100 штук. І всі вони звучатимуть однаково, бо стінка в них буде однакова. Але я віддаю перевагу індивідуальному підходу. 

Купують в подарунок тибетським монахам

Мої покупці –  це здебільшого люди, які захоплюються етнічною музикою, йогою, медитацією, езотерикою або філософією. Ті, які якимось чином вивчали культуру народу, що виготовляв ці флейти. Якщо це північноамериканські пімаки – індіанську культуру. Якщо це японські сякухаті – японську культуру або медитацію. Оскільки етнічні флейти – дуже вузьке направлення, знайти мої вироби не важко. 

Я відправляв флейти в багато країн світу. Часто замовляють з Америки, Австралії, Індії, Китаю та, звичайно, Європи. Взагалі, з-за кордону дуже часто цікавляться моїми інструментами. Навіть був випадок, коли хлопець з України їхав на Тибет до свого вчителя та духовного наставника і купив йому у подарунок мою флейту. 

Хтось їх колекціонує, а є й такі, для кого це перша флейта в житті. Багато хто взагалі починає займатись музикою саме з таких інструментів.  

Кожна з тих флейт, що я роблю – підходить для новачків. Вони народні, тож налаштовуються на досить зрозумілий та інтуїтивно простий для сприйняття звуковий ряд. Єдине, обираючи першу флейту, потрібно звернути увагу на те, щоб вона не була дуже низькою за звучанням. Для гри на низьких флейтах потрібно мати досвід в плані дихання. Потрібно сильно та багато дмухати і це може бути складно. Плюс такі низькі флейти зазвичай великих розмірів і у новачка можуть не діставати пальці до отворів. З нею некомфортно починати. Краще обирати інструменти середніх тональностей, типу фа, соль, четвертої октави. 

Українська природа – моє натхнення

У моїй роботі дуже важливе натхнення. Його я черпаю з нашої української природи – надихаюсь пейзажами, лісами, струмками. І, звичайно, музикою, яку я пишу.  

В мене є альбом “На одинці з природою”, який я написав чотири роки тому.

Тоді у мене була мрія – випустити альбом, в якому все буде своє. І музика, і інструменти, на яких грають, і фонові звуки. Я досяг її.

Я записував різні звуки атмосфери – річки, вітри, скрипи дерева, снігу. Вони слугували фоном для звучання флейти. Всі флейти, на яких я граю – виготовлені самостійно. Цей альбом багатьом відгукнувся в соцмережах. Музику навіть використовувати в документальних екологічних фільмах. Не дуже відомих, локальних, але все ж таки. Одну мелодію навіть взяли для якоїсь комп’ютерної гри у стилі фентезі. Назву, на жаль, вже не можу згадати – я втратив листування.

Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур

Зараз я продовжую працювати над новими мелодіями, намагаюсь додавати музику на нових інструментах у свій майбутній альбом. Але коли він вийде навіть не можу сказати. Все залежить від натхнення. 

Суспільство

300 бабусь і дідусів України отримали продуктові набори в рамках національного проєкту ДоБаДі

Опубліковано

Національний проєкт «ДоБаДі» за квітень 2021 року адресно передав 300 продуктових наборів для людей поважного віку.

Про це ШоТам повідомили організатори благодійної акції.

Про проєкт

Зазначається, що 6,5 млн українських пенсіонерів отримують державні пенсії в розмірі до 3000 грн. Самотні дорослі люди у великих містах мають більше можливостей отримувати допомогу: від благодійних фондів, соціально-відповідального бізнесу і небайдужих сусідів. Бабусі та дідусі у селах живуть в соціальній ізоляції, особливо під час пандемії і, тому, позбавлені можливості отримувати системну підтримку. Саме для них був створений проєкт ДоБаДі.

БФ «Життєлюб», МБФ «Карітас України» та компанія Нова пошта об’єднались та запустили національний проєкт допомоги людям старшого віку з уразливих груп населення маленьких міст і сіл по всій країні.

Повна назва проєкту «ДоБаДі» – доставка турботи до Ба та Ді по всій Україні. Це можливість з кожного столичного хмарочосу дотягнутися до похилої стріхи в маленькому селі та подбати про тих, хто цього насправді потребує.  Адже, в першу чергу, допомога надається самотнім, важкохворим, соціально незахищеним людям старшого віку.

Читайте також«Ця робота змінила моє життя». Чому молодь їде в села і маленькі міста на два роки?

Як працює допомога?

Механіка така: благодійний фонд «Життєлюб» збирає кошти та закуповує продукти у партнерській мережі АШАН, в свою чергу, Нова пошта безкоштовно пакує та доставляє набори до населених пунктів, а «Карітас України» передає продуктові набори безпосередньо Ба та Ді.

У квітні пакунки з продуктовими наборами отримали вже 300 Ба та Ді з передмість Дрогобича, Волновахи, Кам’янського, Полтави, Хмельницького та Нововолинська.

Ініціатори проєкту планують не зупинятись і щомісяця розширювати масштаб допомоги, додаючи на карту все більше містечок, де мешкають наші життєлюби. Так, у травні, географія проєкту збільшиться ще на 2 міста. Набори піклування отримуватимуть також Ба та Ді Переяслава та Коломиї.

Читайте також: Іграшки з 90-х та власні сни: шість українських музеїв, до яких хочеться повертатися

До партнерів проєкту доєднався як середній, так і великий бізнес – це СуперОнуки з IT сфери, фінансових компаній, ресторанів.

МБФ «Карітас України» покриває потреби людей золотого віку у Волновасі.

Пан Володимир – підопічний проєкту, переселенець, з 2015 року проживає у Кам’янському: «Оскільки дружина має слабке здоров’я, доводиться витрачати значну частину грошей на ліки. Тому для нашої сім’ї великою допомогою є продуктові набори від Карітаса, Життєлюба і Нової пошти. Ми дуже вдячні за таку підтримку, особливо напередодні Великодніх свят».

Як перші три ноти «До-Ре-Мі», проєкт «ДоБаДі» – про найперші і найголовніші цінності свідомого суспільства, про піклування і допомогу старшим людям, які, свого часу, віддали турботу нашим поколінням.

Як долучитись до проєкту?

Будь-який бізнес може стати благодійником, взявши під опіку одне з міст та забезпечувати його потребу в 50-ти продуктових наборах впродовж принаймні трьох місяців. Вартість одного набору – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн.

Читайте такожВ Україні тепер можна «підвісити» продукти для літніх людей

Нагадаємо, «Україна без сміття» закликає робити благодійні сторіз для побудови сортувальної станції.

Як ми повідомляли раніше, фонд «Життєлюб» запустив масштабний проєкт допомоги старшим людям.

Читати далі

Суспільство

У Києві встановили арт-інсталяцію у вигляді лави із книг (ФОТО)

Опубліковано

У сквері Київських інтелігентів, що на перетині вулиць Гончара й Велика Житомирська, встановили лаву-інсталяцію у вигляді книг.

Про це пише Хмарочос.

Зазначається, що автором нового об’єкта є засновник майстерні вуличних меблів ТИ (AU) Роман Литвин.

Для інсталяції «Усьому свій час» використали померлі дерева.

Наголошується, що майстерня ТИ купує на спеціалізованих аукціонах деревину дубів, що усихають природним шляхом. Потім її обпалюють за японською технологією якісуґі.

Читайте такожЕтична косметика: як обрати засоби, які не тестують на тваринах

Довідка

Сквер Київських інтелігентів було засновано 2013 року з ініціативи мешканців, які вберегли ділянку від незаконної забудови. У сквері встановлено скульптури Костянтина Скритуцького, які зображають чотирьох птахів – горобця, крука, сови та рибалочки.

Нагадаємо, у Житомирі з’явилася зебра-вишиванка.

Усі фото: facebook.com/sanchenko.oleksandr; facebook.com/ra.lytvyn.

Читати далі

Суспільство

Завершилося виробництво психологічного трилера «Між нами» з Ірмою Вітовською

Опубліковано

Завершено виробництво українського психологічного трилера «Між нами» Соломії Томащук.

Про це повідомили у пресслужбі Держкіно.

В основу фільму лягла історія двох жінок, які спираються одне на одну в пошуках шляхів розв’язання власних ціннісних та емоційних проблем. У головних ролях – Анастасія Пустовіт та Ірма Вітовська.

Стрічку створено компанією Up Ua Studio, продюсерка Поліна Герман. Фільмування трилеру відбулося влітку 2020 року у Києві.

Читайте також«Мозок як у тумані». Що таке синдром хронічної втоми, чим він небезпечний та як уникнути

У фільмі йдеться про складний вибір між близькою людиною та моральними принципами.

Дві головні героїні — Саша та Аня змушені його зробити: Саша стосовно власного чоловіка, Аня стосовно сина.

Драматизм ситуації загострюється, коли вони виявляються залучені у темну історію злочину. Слоган стрічки — «Тільки нікому не кажи!».

Головні ролі виконали:

  • Анастасія Пустовіт («Коли падають дерева», «Перші ластівки. Zалежні»),
  • Ірма Вітовська («Мої думки тихі», «Казка старого мельника»),
  • Дмитро Сова,
  • Євген Єфремов,
  • Михайло Дзюба,
  • Сергій Детюк, Євгеній Ламах.

Читайте такожЕтична косметика: як обрати засоби, які не тестують на тваринах

В одній зі сцен у повному складі знялись музиканти гурту «Вагоновожатые».

«Між нами» – ігровий повнометражний дебют режисерки та сценаристки Соломії Томащук.

Раніше режисерка зняла декілька короткометражних фільмів.

Читайте також«Хочемо, щоб нас почули». Як люди з інвалідністю стали професійними акторами

Співавтор сценарію та оператор-постановник стрічки Юрій Дунай, добре відомий глядачу по фільму «Черкаси».

Художник — постановник Юрій Григорович, композитор — Антон Байбаков.

Кінопроєкт став одним з переможців 11-го конкурсного відбору Держкіно.

Загальна вартість виробництва картини склала 11,2 млн грн (100% державна підтримка).

Нагадаємо, вийшла нова серія іронічного серіалу про інклюзію «Школа Доступності».

Як ми повідомляли раніше, у Кенії покажуть фільм про українського Героя Василя Сліпака.

Усі фото: usfa.gov.ua.

Читати далі