Суспільство
Доглядають врятованих коней, реабілітують військових й тренують дітей. Цей кінний клуб на Полтавщині продовжує працювати попри війну
Альона Дика з дитинства любила коней, понад десять років займалася верховою їздою в Іспанії, а після повернення в Україну заснувала власний кінний клуб «Ей-Ді». Тут навчають дітей кінному спорту, займаються реабілітацією військових та проводять безкоштовні заняття для дітей з інвалідністю.
Не було змагання, з якого учні не привезли б жодної медалі, а деякі випускники вже працюють тренерами в престижних лондонських клубах. Також під час повномасштабної війни «Ей-Ді» став прихистком для понад пів сотні евакуйованих коней.
Як попри брак коштів кінний клуб працює під час війни, Альона розповіла ШоТам.
Професійно займатись кінним спортом почала на заробітках
Любов до коней у мене ще з дитинства. Я часто їх малювала, а батьки на зимові свята водили нас в місто покататись верхи. Коли підросла, то дізналася, що мій хрещений має невеличку стайню з кіньми. Десь з десяти років я її відвідувала, спілкувалася з іншими дітьми, які туди приходили, та допомагала доглядати за кіньми. Тоді зрозуміла, що дуже люблю цим займатися.
В Іспанії Альона почала професійно займатися кінним спортом. Фото з архіву героїні.
У 18 років я поїхала за кордон та влаштувалась на роботу хатньою робітницею в одну хорошу сім’ю. З часом вони стали цікавитися моїми захопленнями і з’ясувалося, що в їхніх родичів є невелика стайня. Я стала частою гостею цього місця, а потім купила собі першого коня та познайомилася з гарним тренером. Жила там більш як десять років, навчалася в різних закладах, займалася іспанською виїздкою та брала участь у змаганнях. Ми виїжджали в Європу, Німеччину, Францію, Бельгію. В Іспанії цілий культ верхової їзди, і я стала його прихильницею.
У 2011 році я повернулась в Україну. З часом ми з чоловіком придбали двох коней, і наші друзі та знайомі часто просили покататись на них. Тоді чоловік спитав, чи не хотіла б я професійно займатись тим, що так люблю. Ми докупили ще кілька коней і створили власний кінний клуб. Спершу клієнтами були друзі та знайомі, а потім я рекламувала нас в соціальних мережах, тому ми швидко набрали обертів і стали відомими. До повномасштабної війни у нас в клубі було 15 власних коней.
Не залишали ферму, бо там були коні
24 лютого ми прокинулись і були шоковані, як і всі українці. Я звично встала о 6 ранку, мала зібрати дітей до школи і піти в конюшню. Але над нашим будинком пролетів літак. За звуком я зрозуміла, що це бомбардувальник, бо в дитинстві жила поблизу військового аеропорту. Далі почула постріли від роботи ППО. Мій чоловік тоді вже був на роботі на фермі, при якій у мене була конюшня. Він зателефонував, сказав про початок війни і що потрібно вивозити дітей. Я дуже перелякалась за коней і весь ранок думала, що з ними робити. Ми з чоловіком відвезли дітей до батьків в село, а самі ж повернулися на ферму і жили там чотири місяці в невеликому обладнаному офісі.
Я є суддею з кінного спорту, мене знають люди з усієї України. З часом ми отримували багато дзвінків з проханнями прийняти коней хоча б на перетримку.
За весь час великої війни ми прийняли понад 60 коней з Харківської, Донецької та Сумської областей. Наша стайня на той час була невелика, але був період, коли там одночасно розміщувалось 42 евакуйованих коні. Тоді вони жили як у рукавичці.
Далі їх вивозили за кордон ті власники, які мали таку можливість. Більшість з них спершу везли тварин, потім евакуювалися самі. На жаль, деякі коні залишались без власників, бо ті загинули. Таких тварин ми віддавали перевіреним людям чи дарували.
Перший час в нас були свої запаси сіна та зерна для власних коней. Але ж ніхто не очікував, що буде війна таких масштабів. Це був дуже важкий період фізично та емоційно. Коли ми бачили, що вже не можемо впоратись самостійно, то почали звертатися за допомогою у фонди. Отримали значну допомогу від UAnimals, які допомагали у закупівлі ліків. Ще нас підтримали один американський фонд та Всеукраїнська федерація кінного спорту. Але найбільше допомагали небайдужі люди, які долучалися до зборів на сіно та вакцини.
За весь час великої війни у «Ей-Ді» прийняли понад 60 коней. Фото з архіву героїні.
Якось був такий місяць, що лише сіна ми мали придбати на 40 тисяч гривень, аби утримувати всіх евакуйованих коней. Тоді виїхали майже всі діти, що в нас тренувалися, не було заробітку, тому ми трималися лише завдяки волонтерам та людям, які безкорисно пропонували допомогу.
Випускниці нашого клубу працюють в Лондоні
До повномасштабної війни в Україні була заснована програма «Дитячий олімпійський StartUp». У змаганнях з верхової їзди брали участь діти від трьох-чотирьох рочків. І дітки з нашого кінного клубу теж. Не було таких змагань, щоб ми не привезли хоча б одну медаль.
У нас тренувалося багато дітей. Дві наші випускниці зараз працюють в престижних кінних клубах Лондона, чим я дуже пишаюсь.
Діти з «Ей-Ді» постійно завойовували медалі на змаганнях. Фото з архіву героїні.
Зараз у нас тренуються діти, які евакуювались з Харкова, а ще з-за кордону повертаються наші учні. Але нам все одно важко, бо не вистачає тих коштів, які ми заробляємо. Фактично весь прибуток з кінного клубу витрачаємо на утримання коней. Наразі маємо ще трьох коней, яких вивезли з Харківщини та 22 своїх коней. А ще в нас живе маленький віслючок.
Військові залишали кошти на столі, хоча для них заняття безкоштовні
З 2014 року до нас зверталися організації, які займалися реабілітацією військових із зони АТО. Ми заснували безкоштовну програму, за якою можуть приїхати військові з психологами. Вони займаються за своїми методиками, а ми катаємо на конях їх та їхні сім’ї. У цьому році, під час вже повномасштабного вторгнення, ми самі звернулись у військові центри комплектування з пропозицією реабілітації військових.
Іноді захисники приїжджають самі, з власної ініціативи. Були випадки, що військові приїжджали з рідними в цивільному одязі і не зізнавалися, що вони служать. Коли ми здогадувались і говорили їм, що для військовослужбовців у нас безкоштовне катання, то вони відмовлялись від цього. Казали, що в нас багато коней, яких треба доглядати і часто залишали кошти просто на столі.
Читайте також: Як обернути усі свої вміння на допомогу країні? Дружина ветерана з Волині лікує людей з фронту через коней, етнічний одяг та психологію
А ще ми проводили заняття для дітей з інвалідністю. З 2016 року у нас було 72 дитини, які відвідували заняття безкоштовно. Частину коштів на це покривала програма від міської влади. Зараз є безкоштовна група, де вчиться шість діток. Всі наші коні спокійні, не агресивні, тому діти почуваються біля них у безпеці.
Коні спокійні, тому діти біля них почуваються у безпеці. Фото з архіву героїні.
Коли бачу дітей щасливими, що вони не сидять вдома за гаджетами, а розвиваються, то я дуже радію. В мене є двоє синів-близнят, яким зараз по 9 років. Вони обожнюють кататись на конях і теж беруть участь в змаганнях. Кожен з них має власну конячку та обмундирування. Вони дуже сумують, коли я їду до коней, а їм доводиться залишатися вдома та робити уроки. Не раз після цього вони самостійно викликали таксі та приїжджали до мене на тренування.
Клуб є сенсом усього мого життя
Зараз нам дуже складно, заготовляємо сіно на зиму, тому потрібно багато коштів. На жаль, нам довелось продати шість коней, аби могли утримувати всіх інших. Це складно, бо ми їх доглядаємо, тренуємо та любимо, а потім мусимо робити такий складний вибір.
Ми намагатимемось зберегти тих тварин, які зараз у нас є, адже для мене кінний клуб є сенсом усього мого життя. Найбільше я мрію про завершення війни, щоб ми перемогли і всі люди повернулися додому. А ще мрію добудувати наш клуб, гарно облаштувати територію та створити максимально комфортні умови, щоб дорослі та діти проводили тут більше часу.
У кінному клубі прагнуть залучати молодь та прищеплювати любов до природи. Фото з архіву героїні.
Складно щось планувати в наших умовах, але я б дуже хотіла в кінному клубі розвивати напрям фізичної реабілітації. Хочемо співпрацювати з медичними працівниками, аби допомагати військовим, які мають ампутації кінцівок. А ще хочемо активніше залучати молодь до занять кінним спортом та прищеплювати любов до природи. Дітей все більше захоплюють сучасні технології та не виключено, що в майбутньому вони бачитимуть коней лише на картинках. Ми б хотіли того не допустити.
Суспільство
«Нова пошта» спільно з брендом аксесуарів ручної роботи TSVITE TEREN створили 100 срібних браслетів з пташкою і коробкою з гравіюванням «Завтра буде». Виріб призначений для тих хто, вірить у майбутнє.
Про це повідомили на сторінках «Нової пошти».
За задумом творців прикраси, пташка — символ свободи, дому та душі. Слоган «Завтра буде» — обіцянка собі, що все буде добре.
Читайте також: «Азов» та REYTEL’ випустили благодійний браслет «СТАЛЬ» (ВІДЕО)
Червоний браслет можна виграти в розіграші, що проходить з 16 червня до 20 липня на сайті.
Прикрасу з чорним ланцюжком можна придбати зі знижкою 70%, обмінявши 700 боксів у застосунку «Нової пошти».
У колаборації «Нова пошта» та TSVITE TEREN хотіли нагадати: доки ти отримуєш посилки, життя пташкою несеться вперед.
Нагадуємо, що захисник набив тату з віршем сестри, який підтримував його в російському полоні (ВІДЕО).
Фото: фейсбук сторінка «Нової пошти»
На весілля сестри захисник, який повернувся з полону, підготував подарунок. Військовий набив тату з її віршем, який підтримував його в неволі.
Відео з події в тіктоці поширив ведучий весілля Андрій Венгерчук.
«Твої слова я хочу зберегти на все життя на своєму тілі. Дякую тобі, що ти в той день підтримала мене. Сьогодні я підтримую тебе», — сказав на весіллі сестри військовий.
Вірш нареченої до свого брата прочитала мама. Тату зі словами підтримки захисник набив на грудях.
«Дякую, що є такі люди, і що на весіллях можна познайомитися з такими прекрасними людьми», — зазначив автор відео, яке в тіктоці вподобали понад 130 тисяч користувачів.
Нагадуємо, що фронтмен Imagine Dragons та його брат анонсували гру, у якій підтримали Україну.
Також ми писали, що головний артист балетної трупи з Маямі відтворив танець 8‑річної Аріни з Ірпеня (ВІДЕО).
Фото обкладинки: скриншот з відео Андрія Венгерчука
Притулки по всій Україні вигадують зворушливі та креативні способи, як долучити небайдужих до порятунку тварин, — ви можете стати для них опікуном чи навіть котохрещеним.
ШоТам зібрали три ініціативи, які дозволяють дбати про кожного хвостатого — кицю Трішу чи песика Боліка — дистанційно.
Станьте котохрещеним у Kitty House
У притулку Kitty House придумали душевну ініціативу — «котохрещений». Це як хрещені тато або мама, тільки для пухнастика — ви підтримуєте конкретного котика фінансово, а у відповідь отримуєте:
- іменний сертифікат котохрещеного;
- фото й відео вашого підопічного;
- подарунок від притулку;
- а також першочергове право забрати котика додому, якщо у вас колись з’явиться така можливість.
Котохрещені покривають витрати на їжу, лікування й вакцинацію тварини. Опіка коштує від 700 гривень на місяць.
«Тих котиків, у яких найменше шансів знайти родину, ми підібрали для цієї ініціативи. Наприклад, киця Тата у нас із серпня 2022 року. Вона має флегматичний характер, але насправді ніжна до тих, кого впускає у свій котячий світ.
Або киця Тріша — старенька, з норовливим характером справжньої британки. Їй 14 років, вона на пожиттєвому лікуванні. Такі тварини особливо потребують котохрещених, бо мають найменше шансів бути усиновленими», — розповідає маркетологиня притулку Юліана Яцковина.
Кішка Тріша шукає котохрещеного, адже потребує фінансової підтримки та любові. Фото з допису притулку Kitty House
Як стати котохрещеним?
- Напишіть у Kitty House.
- Оберіть свого пухнастого підопічного.
- Зробіть донат на його потреби.
- Отримуйте оновлення про вашого котика.
Також ви можете зробити донат на монобанку притулку.
Читайте також: Майже без їжі та в окупації. Як вижив і відновився найбільший в Україні притулок для тварин «Сіріус»
Опікуйтесь твариною на відстані з Happy Paw
Ставайте для хвостика з притулку опікуном на відстані. Так ви зможете піклуватися про собаку чи кота, бачити результати своєї допомоги та покращувати життя тварин.
«Іноді життя змінюється не від великого дива, а від маленької, але постійної турботи. Опіка тваринки на відстані — це можливість стати для когось цілим світом, навіть якщо ви ніколи не бачились вживу», — розповідають у дописі благодійного фонду Happy Paw.
На фото Болік, якому вже два роки. Він шукає люблячу сім’ю, яка буде ним опікуватися. Фото з сайту благодійного фонду Happy Paw
На сайті Happy Paw ви обираєте собаку чи котика, яких хочете підтримати. Далі в профілі тварини натискаєте на кнопку «Взяти під опіку» й оплачуєте рахунок. У свою чергу, фонд щомісяця передає в притулок корм і необхідні речі. ⠀
Вартість опіки:
- котик — 600 гривень на місяць;
- собачка — від 700 до 1900 гривень.
Опікуни отримують доступ до фото та відео зі своїм хвостиком і можливість навідати тварину в притулку. Також на вас чекатимуть «пухнасті листи» від підопічних з фото та відео.
«Можливо, саме ваше рішення стати опікуном на відстані для хвостика стане початком нового життя для когось із тваринок», — додають у Happy Paw
Якщо не маєте можливості щомісяця фінансово опікуватися твариною, але хочете ощасливити хвостатих улюбленців, найдієвіший спосіб — одноразово пожертвувати гроші на їхнє утримання та лікування.
Станьте опікуном для тварин з Гостомельського притулку
Гостомельський притулок для тварин пропонує стати реальним другом для одного з його хвостиків. Вартість утримання улюбленця — від 1500 гривень на місяць, що покриває корм, ветеринарну допомогу й обробки від паразитів.
Друг тварини отримує щомісячні фото- та відеозвіти, можливість приїхати в притулок та брати участь у соціалізації хвостика й пошуку родини.
Ставайте опікуном для тварини, а натомість отримуйте щомісячну порцію милоти від підопічного. Фото з допису Гостомельського притулку
Як долучитись?
- Оберіть тварину на сайті або приїжджайте в притулок.
- Заповніть анкету на опікунство.
- Станьте тим, хто змінює чиєсь життя.
«Віримо, що кожен хвостик знайде свого друга та буде купатися у вашій любові та турботі», — пишуть у Гостомельському притулку.
Також ви можете зробити разовий донат або підписатися на щомісячну допомогу та стати патроном притулку, щоб подарувати тваринам турботу й відчуття, що вони не самі. Один донат, — і в когось з’явиться шанс на щасливе життя.
Читайте також: «Домівка врятованих тварин» розігрує електрокар за донати