Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Доглядають врятованих коней, реабілітують військових й тренують дітей. Цей кінний клуб на Полтавщині продовжує працювати попри війну

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Альона Дика з дитинства любила коней, понад десять років займалася верховою їздою в Іспанії, а після повернення в Україну заснувала власний кінний клуб «Ей-Ді». Тут навчають дітей кінному спорту, займаються реабілітацією військових та проводять безкоштовні заняття для дітей з інвалідністю. 

Не було змагання, з якого учні не привезли б жодної медалі, а деякі випускники вже працюють тренерами в престижних лондонських клубах. Також під час повномасштабної війни «Ей-Ді» став прихистком для понад пів сотні евакуйованих коней.

Як попри брак коштів кінний клуб працює під час війни, Альона розповіла ШоТам.

Альона Дика

власниця кінного клубу «Ей-Ді».

Професійно займатись кінним спортом почала на заробітках

Любов до коней у мене ще з дитинства. Я часто їх малювала, а батьки на зимові свята водили нас в місто покататись верхи. Коли підросла, то дізналася, що мій хрещений має невеличку стайню з кіньми. Десь з десяти років я її відвідувала, спілкувалася з іншими дітьми, які туди приходили, та допомагала доглядати за кіньми. Тоді зрозуміла, що дуже люблю цим займатися.

В Іспанії Альона почала професійно займатися кінним спортом. Фото з архіву героїні.

У 18 років я поїхала за кордон та влаштувалась на роботу хатньою робітницею в одну хорошу сім’ю. З часом вони стали цікавитися моїми захопленнями і з’ясувалося, що в їхніх родичів є невелика стайня. Я стала частою гостею цього місця, а потім купила собі першого коня та познайомилася з гарним тренером. Жила там більш як десять років, навчалася в різних закладах, займалася іспанською виїздкою та брала участь у змаганнях. Ми виїжджали в Європу, Німеччину, Францію, Бельгію. В Іспанії цілий культ верхової їзди, і я стала його прихильницею.

У 2011 році я повернулась в Україну. З часом ми з чоловіком придбали двох коней, і наші друзі та знайомі часто просили покататись на них. Тоді чоловік спитав, чи не хотіла б я професійно займатись тим, що так люблю. Ми докупили ще кілька коней і створили власний кінний клуб. Спершу клієнтами були друзі та знайомі, а потім я рекламувала нас в соціальних мережах, тому ми швидко набрали обертів і стали відомими. До повномасштабної війни у нас в клубі було 15 власних коней.

Не залишали ферму, бо там були коні

24 лютого ми прокинулись і були шоковані, як і всі українці. Я звично встала о 6 ранку, мала зібрати дітей до школи і піти в конюшню. Але над нашим будинком пролетів літак. За звуком я зрозуміла, що це бомбардувальник, бо в дитинстві жила поблизу військового аеропорту. Далі почула постріли від роботи ППО. Мій чоловік тоді вже був на роботі на фермі, при якій у мене була конюшня. Він зателефонував, сказав про початок війни і що потрібно вивозити дітей. Я дуже перелякалась за коней і весь ранок думала, що з ними робити. Ми з чоловіком відвезли дітей до батьків в село, а самі ж повернулися на ферму і жили там чотири місяці в невеликому обладнаному офісі. 

Я є суддею з кінного спорту, мене знають люди з усієї України. З часом ми отримували багато дзвінків з проханнями прийняти коней хоча б на перетримку.

За весь час великої війни ми прийняли понад 60 коней з Харківської, Донецької та Сумської областей. Наша стайня на той час була невелика, але був період, коли там одночасно розміщувалось 42 евакуйованих коні. Тоді вони жили як у рукавичці.

Далі їх вивозили за кордон ті власники, які мали таку можливість. Більшість з них спершу везли тварин, потім евакуювалися самі. На жаль, деякі коні залишались без власників, бо ті загинули. Таких тварин ми віддавали перевіреним людям чи дарували.

Перший час в нас були свої запаси сіна та зерна для власних коней. Але ж ніхто не очікував, що буде війна таких масштабів. Це був дуже важкий період фізично та емоційно. Коли ми бачили, що вже не можемо впоратись самостійно, то почали звертатися за допомогою у фонди. Отримали значну допомогу від UAnimals, які допомагали у закупівлі ліків. Ще нас підтримали один американський фонд та Всеукраїнська федерація кінного спорту. Але найбільше допомагали небайдужі люди, які долучалися до зборів на сіно та вакцини. 

За весь час великої війни у «Ей-Ді» прийняли понад 60 коней. Фото з архіву героїні.

Якось був такий місяць, що лише сіна ми мали придбати на 40 тисяч гривень, аби утримувати всіх евакуйованих коней. Тоді виїхали майже всі діти, що в нас тренувалися, не було заробітку, тому ми трималися лише завдяки волонтерам та людям, які безкорисно пропонували допомогу.

Випускниці нашого клубу працюють в Лондоні

До повномасштабної війни в Україні була заснована програма «Дитячий олімпійський StartUp». У змаганнях з верхової їзди брали участь діти від трьох-чотирьох рочків. І дітки з нашого кінного клубу теж. Не було таких змагань, щоб ми не привезли хоча б одну медаль.

У нас тренувалося багато дітей. Дві наші випускниці зараз працюють в престижних кінних клубах Лондона, чим я дуже пишаюсь.

Діти з «Ей-Ді» постійно завойовували медалі на змаганнях. Фото з архіву героїні.

Зараз у нас тренуються діти, які евакуювались з Харкова, а ще з-за кордону повертаються наші учні. Але нам все одно важко, бо не вистачає тих коштів, які ми заробляємо. Фактично весь прибуток з кінного клубу витрачаємо на утримання коней. Наразі маємо ще трьох коней, яких вивезли з Харківщини та 22 своїх коней. А ще в нас живе маленький віслючок. 

Військові залишали кошти на столі, хоча для них заняття безкоштовні

З 2014 року до нас зверталися організації, які займалися реабілітацією військових із зони АТО. Ми заснували безкоштовну програму, за якою можуть приїхати військові з психологами. Вони займаються за своїми методиками, а ми катаємо на конях їх та їхні сім’ї. У цьому році, під час вже повномасштабного вторгнення, ми самі звернулись у військові центри комплектування з пропозицією реабілітації військових. 

Іноді захисники приїжджають самі, з власної ініціативи. Були випадки, що військові приїжджали з рідними в цивільному одязі і не зізнавалися, що вони служать. Коли ми здогадувались і говорили їм, що для військовослужбовців у нас безкоштовне катання, то вони відмовлялись від цього. Казали, що в нас багато коней, яких треба доглядати і часто залишали кошти просто на столі.

Читайте також: Як обернути усі свої вміння на допомогу країні? Дружина ветерана з Волині лікує людей з фронту через коней, етнічний одяг та психологію

А ще ми проводили заняття для дітей з інвалідністю. З 2016 року у нас було 72 дитини, які відвідували заняття безкоштовно. Частину коштів на це покривала програма від міської влади. Зараз є безкоштовна група, де вчиться шість діток. Всі наші коні спокійні, не агресивні, тому діти почуваються біля них у безпеці.

Коні спокійні, тому діти біля них почуваються у безпеці. Фото з архіву героїні.

Коли бачу дітей щасливими, що вони не сидять вдома за гаджетами, а розвиваються, то я дуже радію. В мене є двоє синів-близнят, яким зараз по 9 років. Вони обожнюють кататись на конях і теж беруть участь в змаганнях. Кожен з них має власну конячку та обмундирування. Вони дуже сумують, коли я їду до коней, а їм доводиться залишатися вдома та робити уроки. Не раз після цього вони самостійно викликали таксі та приїжджали до мене на тренування. 

Клуб є сенсом усього мого життя

Зараз нам дуже складно, заготовляємо сіно на зиму, тому потрібно багато коштів. На жаль, нам довелось продати шість коней, аби могли утримувати всіх інших. Це складно, бо ми їх доглядаємо, тренуємо та любимо, а потім мусимо робити такий складний вибір.

Ми намагатимемось зберегти тих тварин, які зараз у нас є, адже для мене кінний клуб є сенсом усього мого життя. Найбільше я мрію про завершення війни, щоб ми перемогли і всі люди повернулися додому. А ще мрію добудувати наш клуб, гарно облаштувати територію та створити максимально комфортні умови, щоб дорослі та діти проводили тут більше часу.

У кінному клубі прагнуть залучати молодь та прищеплювати любов до природи. Фото з архіву героїні.

Складно щось планувати в наших умовах, але я б дуже хотіла в кінному клубі розвивати напрям фізичної реабілітації. Хочемо співпрацювати з медичними працівниками, аби допомагати військовим, які мають ампутації кінцівок. А ще хочемо активніше залучати молодь до занять кінним спортом та прищеплювати любов до природи. Дітей все більше захоплюють сучасні технології та не виключено, що в майбутньому вони бачитимуть коней лише на картинках. Ми б хотіли того не допустити. 

Суспільство

ДСНС отримала три піротехнічні автомобілі від Словенії (ФОТО)

Опубліковано

Сучасну техніку для розмінування передали у рамках співпраці з платформою UNITED24. Це допоможе фахівцям ДСНС ефективніше виконувати завдання з розмінування територій. Три автомобілі підвищеної прохідності «Козак ПМ-Л» передали Державній службі України з надзвичайних ситуацій за фінансової підтримки уряду Словенії.

Про це повідомляє ДСНС.

Призначення техніки

Автомобілі розроблені для перевезення обладнання, транспортування вибухонебезпечних предметів і розмінування. Новітня техніка підвищує мобільність і безпеку піротехніків у складних умовах.

Читати також: Рятують не тільки свою громаду, а й сусідні: на Одещині зібрали добровольців, аби швидко гасити пожежі

Голова ДСНС Андрій Даник висловив вдячність уряду Словенії та платформі UNITED24 за надану допомогу:
«Сучасні автомобілі «Козак ПМ-Л» забезпечать фахівцям мобільність і підвищать рівень безпеки під час виконання завдань із розмінування».

Нагадаємо, що КПІ запускає курс «Гуманітарне розмінування» для ветеранів і ветеранок.

Фото: ДСНС.

Читати далі

Суспільство

Землю ботанічного саду ім. Гришка у Києві захистили від забудови

Опубліковано

Договір, який передбачав будівництво житлових будинків та офісів на території Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка, буде розірвано. Таке рішення ухвалили після хвилі обурення серед киян.

Про це повідомив начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.

«У відповідь на мій лист-рекомендацію, Національний ботанічний сад імені Гришка підтвердив: інвестиційний договір, який викликав стільки обурення серед містян, буде розірвано», — зазначив Ткаченко.

Він додав, що питання забудови ботанічного саду стало резонансним для громади, адже йдеться про унікальну природну зону, яка є не лише окрасою Києва, а й об’єктом національного значення.

Нагадаємо, як може виглядати Палац Щеньовських після реновації: активісти показали візуалізації (ФОТО).

Фото: facebook.com/nbg.kiev.ua, Дмитро Перов.

Читати далі

Суспільство

Станіслав Асєєв і Ольга Скрипник отримали міжнародну премію Freedom Award 2024

Опубліковано

Український письменник, журналіст і правозахисник Станіслав Асєєв та очільниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник стали лауреатами престижної премії Freedom Award 2024 від данського фонду Poul Lauritzen Foundation.

Про це Асєєв повідомив на своїй сторінці у фейсбуці.

«Мав честь отримати Freedom Award 2024 данського фонду Poul Lauritzen Foundation у Копенгагені. Цього року вирішено було нагородити двох українців: мене та Ольгу Скрипник», — написав письменник.

Церемонія в Музеї данського спротиву

Нагородження відбулося 16 січня 2025 року в Копенгагені, у Музеї данського спротиву. У своєму виступі Ольга Скрипник присвятила премію українцям, які стали жертвами російської агресії, — військовополоненим, цивільним заручникам і мешканцям окупованих територій.

Читати також: З перших вуст про війну: 7 книжок від українських військових і воєнних журналістів

Скрипник розпочала свій виступ віршем Максима «Далі» Кривцова, поета й фотографа, який загинув на фронті:

Коли мене запитають, що таке війна
я без роздуму відповім: імена.

«Війна в Україні — це імена. Героїчних військових, полонених, вбитих дітей, тих, хто чинить опір у найскладніших умовах. Ця нагорода — знак поваги до незламності українського народу»,підкреслила Скрипник.

Що відомо про премію Freedom Award

Премію Freedom Award вручають щорічно за видатний внесок у захист прав людини в умовах ризику. Її заснував фонд Poul Lauritzen Foundation, заснований данським бізнесменом і учасником опору нацистській окупації Поулом Лаурітценом.

Нагадаємо, що Вікторію Амеліну посмертно відзначили за внесок у боротьбу за свободу слова.

Фото: фейсбук Станіслава Асєєва.

Читати далі