Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Будуємо Україну разом: як волонтери зі всієї країни подорожують та відновлюють Схід

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Станом на 2014-й рік на Донбасі було зруйновано майже п’ять тисяч житлових будинків. Скільки ще родин з того часу залишилось без даху над головою лишається лише здогадуватись. Офіційна інформація недоступна. Проте в Україні знайшлись люди, які готові допомогти! У тому ж 2014-му році львів’янин Віталій Кокор заснував волонтерську акцію “Будуємо Україну разом”. Вона мала на меті відновити будинки, знищені війною на сході України.  Проте, з часом, БУР перетворився на рух відповідальних активістів, які змінюють країну та змушують вірити у безкорисливі добрі справи задля спільного майбутнього Сходу та Заходу.

Ми поспілкувались з очільницею БУР Схід Євгенією Васильєвою та запитали, чи є потреба в ініціативі на сьомому році після початку війни. А також як долучитись волонтером та в якому випадку можна розраховувати на допомогу від БУР. 

Довідка. БУР виник як волонтерська акція у 2014 році задля відновлення будинків, які знищила війна на сході України. У 2014 та 2015 роках перші табори проходили виключно на Сході, а саме у Донецькій області. У 2016-му році додалась Луганська та Львівська області. А з 2017-го року табори щорічно відбуваються за запитом місцевих команд і більш ніж у 10 різних містах України та об’єднують молодь з різних куточків України та закордону.  БУР перетворився на рух, що формує нову генерацію відповідальних українців, які творять зміни. Тому БУР – ініціатива не лише про будівельників та будинки, а про будівництво мостів та комунікації між українцями.

Євгенія Васильєва, 

Євгенія Васильєва, 

менеджерка осередку БУР-Схід. Ще в студентські роки випадково потрапила в БУР, захопилася проєктом й згодом очолила східний напрямок. Сама родом з Авдіївки. 

Після регулярних обстрілів вдома випадкова поїздка до табору БУР стала святом

Через активні бойові дії в Авдіївці та тривалі переїзди у 2014-2015 роках я почувалась виснаженою. До того ж я закінчувала бакалаврат, вступала на магістратуру та знайшла нову роботу в міському відділі у справах сім’ї, молоді та спорту військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка. В мої обов’язки входило спілкування з громадськими організаціями міста. І одного дня до на нас завітала гостя з ГО “Пласт-Авдіївка”. Вона розповіла про БУР і попросила допомоги в супроводі неповнолітнього волонтера на табір. Вони турбувалися за хлопця та він сам їхав вперше й хвилювався. Поговоривши з колегами, вирішили відправити мене. Заодно я мала дізнатися про нові формати роботи з молоддю.

Тож у серпні 2016 року я подивилась декілька відео про проєкт, почитала короткий опис про наш тижневий табір та приїхала разом з пластуном до міста Сміла. Тоді я навіть не знала достеменно, куди їду і що ж там буде. Зовсім не ставила собі за мету їхати, щоб допомагати. Мені хотілося брати участь у нових форматах, проте я нічого не очікувала і мета була невеличка — довезти неповнолітнього. 

Але коли я спробувала, то зрозуміла в чому насолода… Цілий тиждень я працювала у багатодітній родині, де робили косметичний ремонт однієї з кімнат. А також на дитячому майданчику, де майстрували футбольні ворота та гойдалку. Неоціненно, коли бачиш конкретних людей, яким допомагаєш. Від того, як кожен зробить свою справу, буде залежати в яких умовах будуть жити ці люди… І це так приємно, коли наприкінці бачиш хороший результат і щасливі очі. Крім того, в процесі здобуваєш корисні будівельні навички. 

Табір БУР та його учасники. Фото: facebook.com/bur.east

Ночували в наметах, слухали пісні та запрошених спікерів

В той час табір став мега яскравою подією! Цей тиждень змінив догори дриґом моє розуміння про волонтерство, спілкування з однолітками, українську мову, формат таборів та ідейності, перспективи розвитку та включення у громадські ініціативи. Я спілкувалась із молоддю Донеччини, Полтавщини, Київщини, Львівщини та інших областей — всі такі різні, але дуже цікаві. Ми ночували в наметах, слухали пісні та цікаві історії від волонтерів і запрошених спікерів, а також багато розмовляли біля ватри. 

Читайте також: Скільки україномовних у Сєвєродонецьку, або одна історія про м’яку українізацію

БУР кардинально змінив моє ставлення до власного дозвілля. Я побачила, як молодь органічно та атмосферно проводить свій час, дізналась, як недорого подорожувати та побачила купу мальовничих непопулярних місць в Україні. І якщо вперше я потрапила на табір випадково, то вже наступного року брала відпустку й сама туди їхала. 

А згодом — покликала БУР до себе

Потім ми ініціативною групою покликали БУР в Авдіївку. Я займалась волонтерством на таборах щороку та брала участь у ще одній програмі від БУР — BUR.LAB. “Лабораторія відповідальності”. До того ж програма мотивувала реалізовувати проєкти в Авдіївці, постійно комунікувати з новими людьми та переплітати ініціативи БУР та Авдіївки. 

BUR.LAB. “Лабораторія відповідальності” — це навчальна програма з проєктного менеджменту у сфері громадської діяльності та підприємництва. Програма підтримує протягом року учасників в розробці та реалізації їх проєктів, а також передбачає можливість фінансування ініціатив. Більше інформації тут

Минулі роки роботи на Сході зібрали дуже різні досвіди та цікавинки. Найцінніше, що місцеві команди продовжують розвивати свої організації та міста, наприклад, команда ГО “Вільна Хата” (неформальний освітній та мистецький простір у Краматорську, який підтримує творчі, соціальні та волонтерські проєкти — ред.). Ініціатива співпрацює з іншими, часто навіть зустрічається в інших проєктах — як регіональних, так і всеукраїнських. І це мережування — одна з перемог громадських організацій та діячів. Ми охоче запрошуємо спільноту на події, табори або просто поділитись досвідом на таборах з іншими волонтерами, які тільки почали свій шлях.

Найбільший людський потенціал спостерігали на Сході

Станом на минулий 2019-й рік, волонтерська спільнота БУР налічувала близько 2 500 волонтерів і наступним етапом став розвиток волонтерських спільнот у регіонах та містах. Так з’явилась акція “БУРчик”, яка відбувається у форматі табору та толок протягом 1-2 днів для місцевих волонтерів.

БУРчик — міні-версія класичного БУР табору, яка несе цінності взаємодопомоги та добросусідства в громаді. Розвивають громадянську свідомість за допомогою короткострокових акцій: допомагають сім’ям у скруті, облаштовують громадські простори. Триває 1-2 дні. 

БУР почався зі Сходу і протягом 2014-2017 років табори були переважно тут. Тому найбільший людський потенціал спостерігали на Сході. Тож для початку вирішили створити осередок серед “східняків”, який і назвали БУР-Схід. Минулого року вже у якості осередку ми мали досвід співпраці з вісьмома громадами (три — у Донецькій та п’ять — у Луганській областях). В шести з них відбувались акції “БУРчик” та освітні події, а у двох — волонтерські табори та освітні події й культурні обміни. 

Волонтери БУР. Фото: facebook.com/pg/BuildingUkraineTogether

За цим прикладом та набутим досвідом створили сім осередків у обласних центрах — Чернівці, Харків, Запоріжжя, Львів, Київ, Закарпаття, Івано-Франківськ. 

Ми не говоримо про об’єднання Сходу і Заходу, а реалізуємо його 

З моменту заснування БУР ще у 2014 році й до цього часу люди в різних містах реагують на БУР однаково. Ті, кому ми допомагаємо вдячні й до кінця не можуть усвідомити таку доброзичливість. Це дійсно трохи дивакувато виглядає, коли в невеличкому місті близько 30 молодих людей в однакових футболках роблять ремонти на різних локаціях. Деякі ж люди сприймають нас, як церковне угрупування або секту. Є також і ті, хто вважають нас гуманітарною організацією, яка робить ремонти. З часом людей, які зрозуміли ідею і ставляться привітно стало більше. Місцеві починають з нами спілкуватися і згодом долучаються, а потім й взагалі беруть активну участь в БУР осередках. 

БУР осередки – середовище волонтерів та прихильників проєкту, що розвиває громадянську свідомість за допомогою акцій взаємодопомоги БУРчик. Тут акумулюється БУР енергетика і є місце для генерування та втілення ідей. Кожен може потрапити сюди, поволонтеривши на БУРчику. Розвивають 8 БУР осередків у Києві, Харкові, Запоріжжі, Івано-Франківську, Чернівцях, Закарпатті, Львові та на Сході (Донецька та Луганська області).

БУР згуртовує та підсилює відповідальних громадян, які сприяють розвитку країни. Своєю діяльністю ми створюємо громадські простори та об’єднуємо навколо них місцеву молодь й локальні громади задля розвитку їхнього міста. Крім того ми формуємо мережу активних волонтерів по всій Україні, та допомагаємо сім’ям у скруті відремонтувати їхні домівки.

Невелика команда робить великі справи

Веселі розваги від учасників БУР. Фото: facebook.com/BuildingUkraineTogether

Нас всього 24 людини на всю Україну з головним офісом у Львові. Тут знаходиться більшість команди. Кілька людей працюють у Києві, а я з Анастасією Севостьяновою відповідаємо за активності на Сході. Якщо говорити про організаційну структуру, то БУР має декілька відділів і кожен бажаючий може обрати цікавий йому напрям:

  • операційний — працює з громадами й організовує волонтерські табори;
  • програмний — відповідає за комунікації та пошук ресурсів за донорські програми, щоб забезпечити волонтерів; 
  • відділ по роботі з волонтерами — забезпечує школу проєктного менеджменту BUR.LAB і роботу з випускниками; 
  • відділ розвитку та партнерства — відповідає за програму БУРдрузі та співпрацює з партнерами. 

БУРдрузі — щомісячна підтримка БУРу людьми, які вірять в ідею програми та хочуть стати її частиною.​ Внески — благодійні.

В БУР можна отримати кошти на власний проєкт або запросити волонтерів у своє місто

Першочергово наші активісти отримують досвід волонтерства та подорожей, багато нових знайомств, статус волонтера БУР та початок шляху у БУРній спільноті. Згодом можна запросити табір у своє місто, долучитись до діяльності осередку або запропонувати його створення. А за участі у навчальній програмі BUR.LAB – Лабораторія відповідальності можна отримати стартове фінансування для власного проєкту. 

Якщо ж досвід діяльності волонтера цікавий, то можна стати спікером наших активностей. Кожен може проявитись відповідно до своїх бажань та навичок. Тому під час таборів намагаємось роздати ролі волонтерам, щоб за бажанням кожен зміг проявити та реалізувати себе. Наприклад, кожен охочий може стати кемп-лідером, відповідати за ватру, допомогти з фотографіями або постами для соцмереж — різноманітних завдань вистачає і все залежить від ініціативи волонтера. Щодо предметного, то волонтери на таборах отримують БУР-футболки та різні сувенірні приємності. Сама ж комунікація між волонтерами та організаторами побудована на горизонтальних зв’язках, що спрощує всі процеси всередині. 

До того ж ми часто запрошуємо волонтерів та надаємо можливість долучитись до інвестування в БУР через програму “БУР-друзі”. Та й загалом кажуть, що інші волонтерські проєкти та заходи з повагою ставляться до досвіду в БУР. 

Спимо в церквах, їмо в їдальнях — неймовірний досвід в БУР

Я дуже люблю табори БУР за їх неймовірну атмосферу та таких різних людей довкола. За час поки беру участь в таборах, де ми тільки не ночували: спортзали шкіл, гуртожитки або, навіть, в церквах. А коли організаторам не вдається знайти велике приміщення — облаштовуємо наметове містечко. І кожен волонтер знає: “Якщо їдеш на табір — бери свій спальний мішок та каримат”. Харчування також залежить від місцевої команди. Іноді харчуємось централізовано — в кафе чи їдальні. А буває наймаємо людей або ж чергові самостійно готують, поки інші працюють на об’єктах. 

Табір — це невеличкий механізм, де кожен може покластися на іншого, має свої завдання та відповідальний за їх виконання перед іншими. Табори додають життю іншого смаку. Коли повертаєшся додому, то бачиш світ дещо іншим. Ніби приходить розуміння, що добро робити дуже легко, а радіти варто простим речам.

Допомога родинам від БУР. Фото: facebook.com/BuildingUkraineTogether

Долучитись до волонтерів БУР — просто і ми завжди раді

Щоб стати волонтером табору, необхідно зареєструватись за ось цим посиланням. Головна умова — волонтер має бути від 16 років і старший. Сама реєстрація дуже проста:

  1. Заповнити хвилинну анкету
  2. Отримати e-mail з інструкціями
  3. Сплатити внесок — 250 гривень (місцеві волонтери не сплачують внесок)
  4. Придбати квиток на потяг чи автобус (вартість квитків повертається). У важкодоступні містечка організатори влаштовують доїзд. 

Зараз найбільше уваги приділяємо так званим унікальним людям, які ще жодного разу не були на таборах — хочемо все більше людей долучити до БУР. Також намагаємось збалансувати табір по гендеру — маємо чіткий розподіл хлопців і дівчат. Зазвичай, один табір відбувається протягом двох тижнів, але волонтери змінюються щотижня. Проте відштовхуючись від обсягів робіт та карантину, зараз є два формати: один заїзд на 10 днів або два заїзди по сім днів. Більше деталей можна дізнатись за посиланням

Через карантин маємо постійно адаптуватись до нинішніх умов та обмежень, то ж реєстрація на табори відкривається поступово і краще бути підписаним на нашу Facebook-сторінку

А щоб долучитись до подій БУР-осередків, можна підписатись на телеграм-канали кожного з них: БУР Чернівці

БУР Харків, БУР Запоріжжя, БУР Львів, БУР Київ, БУР Закарпаття, БУР Івано-Франківськ, БУР Схід

Допомагаємо поліпшити рівень життя на місцях

Команди та активісти, які долучаються до БУР, мають мрію: молодіжні простори, вуличні майданчики для гуртування жителів, розвиток своєї громади, школи, будинку. І це те, що варто уваги. Ідея, підкріплена пошуком рішень, діями та бажанням навчатись.

Найважливіші об’єкти в діяльності БУР — це громадські та вуличні простори, де можуть збиратися люди. Ми допомагаємо й тим громадським організаціям, які взяли в оренду приміщення і є потреба в його ремонті. Також ми допомагаємо багатодітним малозабезпеченим родинам або тим, де є учасники АТО-ООС. Такі родини зазвичай пропонують місцеві команди БУР за співпраці з соціальними службами. Ще один напрям реалізуємо завдяки співпраці з містами — малюємо мурали й організовуємо стінописи

Цього року — три громади і кожна різниться від іншої

Цього року командою БУР-Схід організовуємо табори у трьох громадах й всюди різні команди та різний досвід. Тож сподіваємось розширитися в обласних центрах Донецької та Луганської області й створити умови для волонтерських спільнот у різних містечках. 

Перша — це смт. Миронівський. За рекомендацією фонду Сергія Жадана нас запросили зустрітись зі спільнотою місцевої школи. Це активна тусовка вчителів, адміністрації, батьків та працівників бібліотеки. Кожен із них — окремо та спільно — працюють для розвитку школи та розкриття творчих здібностей дітей. Але кожен з учасників — активний житель своєї громади.

Друга — у місті Соледар. До міста нас запросила ГО “Радіо Джа”. Це команда місцевих музикантів та діячів, які вже мають досвід у громадському секторі та співпраці з органами місцевої влади. І зараз вони завдяки БУР працюють над створенням музичного простору, де будуть відбуватись репетиції та відкриті заходи. Віримо, що БУР та діяльність ГО сприятиме розвитку творчої спільноти Соледарської ОТГ.

Третя — село Званівка. Співпрацюємо з досвідченою командою ГО “Чарівні руни”, які реалізують багато проєктів, залучають організації у Донецькій області та розвивають молодь свого села. 

Читайте також: Забиваємо баки: як на Донеччині активісти навчають людей сортувати сміття і заробляти на цьому

Запроси БУР у своє місто і ми приїдемо 

Щороку напередодні наступного літнього табору в жовтні ми запускаємо форми для реєстрації. Анкета містить декілька запитань завдяки яким зрозуміло, чи спроможна місцева команда нас зустріти. Після чого обираємо декілька міст, куди прямуємо з попереднім візитом. Головне завдання організаторів — спланувати наш візит, протягом якого ми завітаємо з презентацією до місцевої влади, підприємців та родин.

Запроси БУР у своє місто. Фото: facebook.com/bur.east

І хоча БУР бере на себе всі витратні матеріали, проте просимо місцеву громаду долучатися до створення табору, в тому числі ресурсно. Тому агітуємо місцеві команди шукати підприємців, які б також могли інвестувати або поділитися будівельними матеріалами. Після чого обираємо 3-4 об’єкти в одному місті для табору. Важливо, щоб в родині не пиячили та обсяг робіт дозволяв закінчити протягом двох тижнів. Проїхавшись містами, польова команда планує зручний графік на весь сезон — з кінця травня по середину жовтня наступного року. Й починаємо!

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Відео дня

Суспільство

ЗСУ знищили 2 бронетранспортери МТ-ЛБ і танк противника Т-72Б (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни 40-ї артилерійської бригади та 92-ї механізованої бригади завдали удару по російських військах на сході і знищили два плавучі бронетранспортери ворога МТ-ЛБ і танк серії Т-72Б.

Відео опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Демілітаризація проходить чітко за планом», — підписали ролик наші захисники.

Про 40 ОАБр

40 окрема артилерійська бригада імені Великого князя Вітовта — з’єднання артилерійських військ, підпорядковане оперативному командуванню «Південь». Бригада створена 6 лютого 2015 року. Військове злагодження бригади відбувалося на полігоні Широкий Лан. Бригада названа на честь литовського княза Вітовта, який вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор’я.

Про 92 ОМБр

92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Дислокується у с. Клугино-Башкирівка, Харківська область. Бригада створена у 2000 році. Бригада носить почесну назву на честь Івана Сірка — кошового отамана Запорізької Січі у XVII столітті.

Дивіться відеоЯк командир 92 бригади ім. Івана Сірка захищає Харків від окупантів

Нагадаємо, Миколаївські десантники збили ворожий розвідувально-ударний вертоліт Ка-52.

Як ми повідомляли раніше, 40 ОАБр знищила цілу «плантацію» ворожої техніки.

Фото: facebook.com/92OMBr.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

В Україні зареєстрували перший вітчизняний сорт кіноа

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Сумський національний аграрний університет зареєстрував перший вітчизняний сорт кіноа.

Про це повідомив проректор університету Юрій Данько на свої фейсбук-сторінці.

Зазначається, що група науковців на чолі із завідувачем кафедри рослинництва Володимиром Троценко змогли «приручити» цю нехарактерну для України рослину та зареєструвати адаптований до українських кліматичних умов сорт «Квартет».

У цієї культури є ще одна назва — золото інків. Вони вважали, що кіноа допомагає воїнам стати витривалішими.

Кіноа найчастіше вживають люди з непереносимістю глютену, вегетаріанці, спортсмени і ті, хто намагається схуднути. Також дієтологи радять вживати кашу кіноа людям із цукровим діабетом, хворобами серцево-судинної системи або ожирінням.

«Сподіваємося, що найближчим часом ця культура селекції СНАУ займе чільне місце у сівозміні на полях місцевих аграріїв, а каша з кіноа — у раціонах наших захисників», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: «Привітання» на снарядах, тату та десант фіалколюбів. Як українці креативлять, аби зібрати гроші на ЗСУ

Нагадаємо, українські аграрії отримають безповоротні гранти на будівництво садів та теплиць.

Як ми повідомляли раніше, запустили міжнародний екопроєкт «Насіння для України», щоб допомогти аграріям.

Фото: facebook.com/yuriyidanko.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

«Привітання» на снарядах, тату та десант фіалколюбів. Як українці креативлять, аби зібрати гроші на ЗСУ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Фіалки, що закривають потреби воїнів-зв’язківців, «мільйонний» веломарафон вздовж лінії фронту та сувеніри зі збитих російських літаків. Аби зібрати кошти на допомогу військовим українці вигадують, здавалося б, неймовірні речі.

ШоТам зібрав кілька прикладів, які доводять: аби підтримати ЗСУ та допомогти волонтерам із закриттям збору, не обов’язково жертвувати великі суми. Інколи достатньо трохи покреативити.

«Привітання» для окупантів на снарядах

20-річний студент-айтівець Антон Соколенко з перших днів повномасштабного вторгнення намагався усіма можливими способами допомогти в боротьбі з окупантами. Спочатку хлопець приєднався до волонтерського центру та готував «коктейлі Молотова». Утім згодом стало зрозуміло: це марна робота, адже термін придатності таких «гостинців» – день-два, тоді як обсяги «виробництва» сягали сотень пляшок на добу.

Відтак Антон створив власний телеграм-канал для збору коштів на потреби ЗСУ. Коли донатити стали менше, айтівець почав шукати спосіб заохотити підписників жертвувати більше грошей. І знайшов! В одному з каналів він побачив, як хтось з волонтерів назбирав $3000 в обмін на написи на артилерійських снарядах. Ідею, схоже, швидко закинули, а Антон – підхопив і перетворив на креативний спосіб задонатити ЗСУ.

Ціна одного «привітання» для російських загарбників – 40 доларів. Дві «листівки» можна замовити зі знижкою – за $70.

«У вас є шанс вбити орків своїм текстом на артилерійському снаряді, яким буде обстріляно російських солдатів. Ви отримаєте фотографію з підписаним вами боєприпасом», – зазначено в публікації телеграм-каналу Combat Footage, який веде Антон. 

Веломарафон прифронтовими містами

Ця ідея належить львів’янину Богдану Прокоповичу. Хлопець подолав 1500 кілометрів прифронтовими містами, аби зібрати мільйон гривень на підтримку нашої армії. І зібрав навіть більше! Принцип марафону доволі простий: велосипедист проїжджав один кілометр за кожні 700 гривень донату.  У розмові з командою ШоТам Богдан назвав свою ідею чимось «на межі між неймовірною геніальністю і тотальною тупістю». 

«Неймовірна геніальність, тому що мені це здалося прикольним: роблячи те, що дуже люблю, я зможу зібрати досить велику суму на потреби війська. Тотальна тупість виявлялася в безлічі нюансів: спочатку не було зрозуміло, наскільки моя ідея безпечна, як під час поїздки знімати якісь речі так, щоб людям було цікаво дивитися, і водночас не зняти нічого зайвого, аби не зашкодити нашим військовим. Однак я подумав, що коли ти робиш щось настільки тотально тупе, воно стає геніальним», – розповів Богдан Прокопович.

Крім того, волонтер влаштував аукціон із «сувенірами» від брата, який служить у ЗСУ. З-під віртуального молотка пішли сухпайок російської армії, відпрацьований касетний снаряд від РСЗВ «Ураган» та уламок від ракети РСЗВ «Ураган». Більше про марафон прифронтовими зонами читайте в нашому матеріалі.

Брелоки з уламків російських літаків та гвинтокрилів

Керівник диджитал-агенції UAMASTER та волонтер Юрій Висовень поєднав захоплення авіацією з допомогою волонтерській ініціативі Drons for Ukraine . Завдяки його ідеї уламки ворожих літаків перетворюються на стильні брелоки. Отримати їх можна, задонативши на збір дронів понад $1000. І це спрацювало!

Лише за два тижні волонтерам вдалося продати 400 таких брелоків та зібрати $400 000 на закупівлю безпілотників для ЗСУ.

Фото: dronesforukraine.fund

«Усе просто: я – хлопчик, який дуже любить авіацію. З 23 років займаюсь парашутним спортом.Авіація викликає у мене захват. Я прекрасно розумів, що хлопців, які цікавляться мілітарною темою й літаками, у світі багато. Тому отримати шматок справжнього літака для них – суперкруто”, – пояснює Юрій.

Кожен брелок потрапляє до благодійників з написом на підкладці: «Зроблено в Росії та перероблено в Україні», картою Київщини й інформацією про літак чи гвинтокрил, який завдяки ЗСУ перетворився на металобрухт. І хоча ця ініціатива розрахована, перш за все, на іноземних добродіїв, долучитися та підтримати збір коштів на БПЛА для української армії можна за цим посиланням

Фото: dronesforukraine.fund

Понад 20 мільйонів гривень за хтивки

Теронліфанс – ініціатива, що зародилася в Твіттері на початку березня. Суть проєкту доволі проста: люди жертвують кошти на підтримку ЗСУ чи допомогу переселенцям, надсилають скріншот квитанції учасницям чи учасникам проєкту та отримують за це хтивку (нюдс) – еротичну фотокартку.

Ідея неодноразово наражалася на хейт, але головний показник будь-якої ініціативи – це її результат. Станом на кінець червня дівчатам та хлопцям з Теронліфансу вдалося зібрати на підтримку армії та українців понад 23 мільйони гривень.

Засновниці проєкту. Фото: ukrainky.com.ua.

«Спочатку ідея здавалася досить абсурдною. Але коли ми в перші дні зібрали близько 200 тисяч гривень, то стало зрозуміло – це працює. Ідея лежала на поверхні, тому що в твіттері багато дівчат люблять постити нюдси по четвергах. Ми лише направили це в потрібне русло. І до нас почали приходити ці дівчата з проханням приєднатися», – розповідає співзасновниця руху Теронліфанс Настя.

Продаж картин на підтримку армії

Прикладів таких ініціатив – безліч. Напевно, найвідоміша з них, – продаж роботи Марії Приймаченко «Квіти виросли коло четвертого блоку» за рекордні 500 тисяч доларів. До речі, згодом картинку передали Національному художньому музею України.

Ще один приклад – аукціон з роботою телеведучого та волонтера Сергія Притули. Свою картину «Батько і мати. Два сонця гарячих» Притула продав з молотка за 25 тисяч доларів. 

«Ескіз картини з’явився, коли мені було 16. Я вступив на перший курс Тернопільської академії народного господарства. Ви розумієте, що для хлопця такого віку подібна історія появи ідеї такого малюнку – це нормально. Намалював я на полотні це, коли мені було фактично 30. І от, коли мені 41, я це продав. Від ідеї до продажу минуло 25 років», – розповів волонтер.

Подібні ініціативи відбуваються доволі часто й на більш локальному рівні. Наприклад, блогерка та волонтерка Зоя Казанжи нещодавно провела аукціон з роботами художника, письменника та ветерана Валерія Пузіка. Усі лоти – картини, створені на передовій у 2015 році – вже знайшли нових власників.

Картини Валерія Пузіка.

Після повномасштабного вторгнення РФ Валерій знову повернувся на фронт, а у вільний час – продовжує малювати. Тож цілком ймовірно, що незабаром відбудеться новий аукціон – з картинами, створеними цьогоріч, після віроломного вторгнення російських окупантів. Слідкувати за оновленнями можна на сторінці воїна.

Дитячий блокпост

До підтримки наших воїнів долучаються навіть діти! Зокрема, на Львівщині малеча створила «Блокпост юного патріота заради мрії» та зверталася до водіїв з проханням підтримати наших військових гривнею.  І у них вийшло: всього за три дні діти назбирали на два бронежилети для воїнів Стрийщини, які сьогодні боронять Україну на передовій.

Татуювання в обмін на донат

Що роблять українські тату-майстри, поки наші воїни б’ють окупантів? Правильно, б’ють татуювання, а кошти спрямовують на підтримку ЗСУ. Один з таких кейсів – спільнота київських татуювальників, які зґуртувалися й щосуботи набивають нові малюнки в обмін на донат для ЗСУ. Завдяки цій ідей 20 майстрів назбирали вже понад 300 тисяч гривень.

Серед найпопулярніших запитів – тату з коктейлями Молотова, листям каштану, протитанковими ракетами, тризубом, культовою фразою українського прикордонника про «русскій воєнний корабль» та паляницею.

Фото: donttakefake.com.

«На початку ситуація в місті була небезпечною і клієнтів майже не було. У квітні кияни почали повертатись додому, місто стало оживати і з’явилась ідея зібрати декількох майстрів в одному місці та робити тату за донат для армії всім охочим. Для проведення обрали локацію на Нижньоюрківській 31 – приміщення клубу, який зараз не працює. Так ми могли знову займатися улюбленою справою і фінансово допомагати військовим», – розповів ініціатор проєкту, тату-майстер з Києва Саша Енімал.

Про креатив українців вже написало британське видання Guardian, а охочих допомогти армії й отримати нове татуювання з кожною суботою лише більшає. 

Фіалки для перемоги

Як фіалки можуть допомогти армії? Усе просто! Кілька днів тому волонтерка Наталія Церковна вирішила зібрати 150 тисяч гривень, аби придбати ретранслятор для наших зв’язківців. Сума – чимала, до того ж, щодня по всій Україні тривають десятки різних зборів на допомогу ЗСУ.

Однак допомогти Наталії вирішили… любителі фіалок! Спільнота селекціонерів організувала флешмоб #Квіти_для_Перемоги, аби допомогти Наталії якомога швидше зібрати необхідні кошти. 

До акції долучилися понад три десятки українців, що вирощують сенполії. «Ізабель», «Гейша», «Моя розумничка», «Рудий кіт», «Шанхайська троянда», «Лара Фабіян», «Ален Делон», «Біла Заздрість» та ще десятки різних сортів допомогли волонтерці зібрати всю суму! 

Чи зупинилися на цьому любителі фіалок? Звісно ні! Одразу після закриття збору Наталії ця спільнота неймовірних та шалених людей закрила ще один збір – волонтерки Юлії Гриценко. 

Що спільного у всіх цих кейсах? Допомогати – просто, і для цього не обов’язково донатити великі суми. Навіть 5 гривень можуть допомогти закрити збір. 

Відео дня
Читати далі