Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Скільки україномовних у Сєвєродонецьку, або одна історія про м’яку українізацію

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Колишня львів’янка двічі на тиждень збирає кількадесят жителів Сєвєродонецька, щоби попрактикувати з ними українську. Львів – Сєвєродонецьк – українська! Як взагалі ця парадигма вкладається в стереотипні уявлення про наш Схід? Важко. Але тим не менш, у найбільшому місті підконтрольної урядові Луганщини вже один рік діє український розмовний клуб. Як на таку ініціативу відреагували місцеві та скільки україномовних у Сєвєродонецьку — читайте в нашому матеріалі.

Мар’яна Вольська, 

Мар’яна Вольська, 

переїхала до Луганщини, щоб заснувати “Україномовний розмовний клуб” — відкритий простір, який знайомить місцевих з українською культурою. Раніше жила у Львові та працювала акторкою сучасного театру. 

Не такий вже російськомовний той Схід  

Раніше я жила у Львові та працювала методистом, а згодом — завідувачкою навчальної частини у професійно-технічному закладі приватної форми власності. Крім цього була акторкою Театру “Склад 2.0”. На початку грудня 2019-го року з особистих причин переїхала на Луганщину. 

Мені було цікаво вивчати кон’юнктуру міста і разом з тим його культурне життя. Часто відвідувала заходи організовані БФ “Восток-СОС”, де і познайомилася з його працівниками. Дізнавшись більше про їхню сферу діяльності запропонувала організувати україномовний клуб. 

Ідея про створення такого середовища прийшла з усвідомлення принципової монолітності російської мови. Чому принципової? Мабуть, тому, що люди, які мешкають в місті стверджують, що “тут так не розмовляють”, говорячи про українську. Насправді ж, велика кількість людей з сіл розмовляють українською. Щоправда, почути її можна не так часто. 

Приїжджаючи до міста у справах, вони розмовляють між собою українською, а з рештою людей — тільки російською. Якщо до цієї когорти додати переселенців, можна спрогнозувати зацікавленість у мовних практиках. Разом з тим, відсутнє середовище, де можна було б її реалізувати.

Я почала говорити про це, а Марія Гуляєва з БФ “Восток-СОС” запропонувала мені втілити цю ідею. Спершу сумнівалася, а потім все ж погодилася.

Свого часу в університеті вивчала політологію, релігієзнавство, культурологію. Саме цей “коктейль” допоміг мені розібратися у багатьох суспільно важливих питаннях і навчив мислити широко. Тому перші заняття будувалися на обговорені типових тем з вищезазначених предметів. 

Історія України = історія Малоросії?

На першому занятті було чимало людей — близько двадцяти. Більшість розповідали, що чудово розуміють українську, але розмовляти важко й немає з ким.

На той час ми домовлялися про заняття один раз в тиждень. Згодом учасники запропонували збиратися хоча б два рази. Це питання узгодили з благодійним фондом і відтоді бачимося частіше.

Я хотіла скерувати людей в першу чергу шукати інформацію в українських джерелах

Як і учасники, тематика занять через три місяці змінилася. З їхнього боку була висунута пропозиція розпочати спілкуватися на базі тем з історії України. Це був надзвичайно цікавий період у нашому клубі.

З’ясувалося, що у більшості є чітка фіксація на теорії Великої Росії з якої так-сяк виокремилася Малоросія. Було багато відкриттів, дискусій та суперечок. Моє завдання було скерувати людей в першу чергу шукати інформацію в українських джерелах і посилатися на факти, а не на думки телевізійних авторитетів.

Ми — не тільки про побалакати, але ще й про поїсти

За рік нашого існування багато всього змінилося. Наш клуб став чимось більшим. Раніше усі збиралися на тематичні заняття для спілкування. Сьогодні люди приходять, щоб поділитися з містянами своїм щирим бажанням дізнатися більше про українську культуру й традиції. 

Як це працює? Спочатку в нас були заняття присвячені традиційним святам. Потім виникла ідея зробити захід на якому усі ці теоретичні цікавинки стануть частиною дійства/атракції. 

Усе почалося з “Івана Купала-2019”. Дуже хотілося познайомити людей зі знайомою мені традицією святкування. На той час організовувала його з Оленою Сердюк і Тетяною Марусіною — акторками місцевого театру “Арт енд Гарт”. Захід був закритим і ми домовилися про дуже вузьке коло людей. Навіть з клубу не вдалося нікого запросити. Попри усі перешкоди на нього потрапило чимало людей, які невдовзі стали постійними учасниками клубу. 

Згодом були “Андріївські вечорниці”. Організовували спільно з працівниками БФ “Восток – СОС”. На цьому етапі не усі були активними, тому більшість учасників клубу були гостями. З цього вечора ми зарекомендували себе у якості цікавого івенту. Відвідувачі говорили, що ніколи раніше не брали участі в схожих заходах. З дописів, коментарів і відгуків було зрозуміло, що захід вдався. 

Товариство захотіло стати співорганізаторами різдвяних святкувань. Пригадую, хтось з них запитав чи на Різдво буде щось цікаве. Так народилася ідея відсвяткувати родинне свято з містянами.  “Різдво разом” відбувалося 25-го грудня минулого року. Воно почалося з лекції, де ми пояснили у чому причина розбіжностей у датах проведення. Та найцікавішим у святкуванні стало не це. 

Ми запропонували гостям принести до столу страви, якими вони б хотіли поділитися. 

Українські традиції на Сході країни — також люблять та поважають

Був страх, що такий задум не реалізується. На запланований час прийшли не усі, хто цікавився. Складалося враження, що нічого з цього не вийде. Але на середині лекції про Різдво люди почали масово приходити. У нас назбирався чималий стіл за яким сиділи абсолютно незнайомі люди. Кожен приніс по страві, а то й дві. Атмосфера була неймовірною. 

Далі за планом був вертеп. На жаль, у місті це не надто популярна традиція. Та на щастя, її сталими прихильниками є пластуни. От ми й запросили їх до себе. Крім цього учасники клубу в процесі планування івенту розповіли, що ніколи раніше не брали участі в такому театралізованому дійстві. Зійшлися на тому, що варто написати сценарій вертепу на сучасний лад і розпочати репетиції.

Виступ пластунів був феєричним. Багато людей не знали, що у нас взагалі є така організація. Мало того, вони принесли з собою Вифлеємський вогонь. Після такого заряду відбувся наш вертеп. Для його учасників це був чи не перший публічний виступ з часів школи. Але всі трималися купи. Ми навіть отримали чимало позитивних відгуків.

І “найсмачніше” — коляда разом. Усі, хто прийшов співали колядок, ділилися стравами, сміялися і дякували одне одному.

Квест по Шевченку

Ми не впали у зіркову хворобу і продовжили проводити заняття. Далі був Шевченко. Робити абищо — не хотілося. Але в останні тижні попереднього місяця народився сценарій літературного квесту. Ідея полягала в тому, щоб виокремити рядки з найвідоміших творів автора, де він описує не найкращі риси свого народу і просить нас не повторювати власні помилки.

Уривки з поеми “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим…” злилися в один сюжет. Глядач побачив трьох Шевченків. Їх грало три актора: художника, поета і мислителя. Всі вони показували певний період життя Тараса. Перший був юним, другий — у процесі заслання, третій — наприкінці свого життя.   

Перформанс “Думи” був важкою сходинкою як для організаторів, так і для глядачів. Більшість звикла бачити Шевченка у формі “Садок вишневий коло хати…”. Але певні моменти дійства супроводжувалися кадрами українсько-російської війни. Припускаю, що саме тому відеосюжет, який знімали місцеві журналісти так і не був опублікованим. 

Шевченківський перформанс

Карантин не закрив нам рота

Далі розпочався новий етап у житті клубу. Ми вирішили залучити нових людей і розпочали курс “Розмовляти українською — просто”. Він складався з базових тем за аналогією до вивчення іноземної мови. Було чудово і цікаво, але почався карантин. Новим людям не зайшов формат онлайн-зустрічей, тому збиралися зі сталим складом.

Також до останнього не планували робити святкування “Івана Купала-2020” у зв’язку з карантином. Але перед нами стартував інший масовий івент, який пройшов доволі успішно. До того ж, у нашому місті немає тих, хто захворів. Тому вирішили, що на відкритому повітрі з дистанціюванням — заходу бути. 

Серед організаторів була більшість учасників клубу, БФ “Восток-СОС” та клуб спортивного орієнтування “Sever”. Усе відбувалося у форматі фестивалю. На учасників чекали кілька локацій і цікаві завдання на вибір — спортивні чи обрядові. 

У клубі кожен має власну думку, але не заперечує й інші 

Україномовний розмовний клуб з часом перестав бути лише місцем практикування мовної навички. Це середовище, де кожен мимоволі запитує себе: “Хто я?”, “Що я думаю про це?”, “Хто такі українці?”, “Чим насправді є мова?”, “Що означає бути українцем?”, “Як мої рішення/думки/вчинки впливають на інших?”. І всі ці питання виникають у кожного — я не виключення.

Знайомлячись з новою інформацією та збільшуючи її навколо себе, вчимося бути щирими й бути собою. У клубі кожен має свою думку, але кожен знає про існування інших думок. І це зовсім не розділяє нас, а навпаки — робить близькими.

Клуб з часом перестав бути лише місцем практикування мовної навички

Надалі хочемо розвиватися і співпрацювати з іншими 

Дуже хочеться співпрацювати з різними організаціями. У нас вже є досвід роботи з Міським палацом культури, Луганським обласним академічним українським музично-драматичним театром, клубом спортивного орієнтування “Sever”. Такі кооперації виливаються у щось значне для міста та громади. 

Учасники клубу розуміють наскільки змінюється навколишній простір, коли громада стає активною через власний досвід. І це чудово! Ми й надалі будемо знайомити місто з усім українським та плануємо організовувати ще більше заходів. 

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Суспільство

Ізраїль відновив роботу свого посольства в Києві

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Ізраїль відновив роботу свого посольства в Києві, яке з 22 лютого тимчасово перемістилося до Львова.

Про це повідомили на сторінці посольства в Twitter.

«Посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський підняв ізраїльський прапор біля будівлі посольства Ізраїлю в Києві», – йдеться в повідомленні.

Додамо, станом на 15 травня до української столиці повернулися 39 посольств. За даними МЗС України, переважно роботу своїх місій відновили країни Європи та Азії.

«Це ще один доказ того, що наші партнери вірять у перемогу, майбутнє та перспективи України», — зазначило міністерство.

Нагадаємо, Австрія повернула своє посольство до Києва після того, як евакуйовувала його через новий етап російсько-української війни.

Раніше ми повідомляли, що Велика Британія повертає своє посольство в Україні зі Львова назад до Києва.

Фото: 24tv.ua

Читати далі

Суспільство

«Чорні Запорожці» показали, як українська «Стугна» нищить техніку ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Бійці 72 ОМБр. імені Чорних Запорожців розгромили бронетехніку росіян пострілом з українського ПТРК «Стугна-П».

Про це повідомили на сторінці бригади в Telegram.

За словами військових, вітчизняний протитанковий комплекс не втомлюється громити російську бронетехніку. Цього разу оператори «Стугна-П» спалили ворожий танк, який «не встиг» заховатися посеред лісу.

«Протитанковий ракетний комплекс українського виробництва “Стугна” не стомлюється нищити техніку окупантів. Разом наближаємо перемогу!», – йдеться в повідомленні 72 ОМБр.

У бригаді також зауважили, що на моніторі управління українського ПТРК можна помітити арабські символи. Бійці запевнили, що на відео потрапив комплекс з експортної серії, який через вторгнення росіян опинився не у потенційних покупців, а на передовій.

Нагадаємо, ЗСУ розгромили склад боєприпасів РФ пострілами з американських гаубиць M777.

Раніше ми повідомляли, що ЗСУ відбили наступ окупантів під Золотим і Сиротиним на Луганщині.

Фото: novynarnia.com.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ розгромили склад боєприпасів РФ пострілами з американських гаубиць M777 (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські військові розгромили склад боєприпасів окупантів під Ізюмом, що в Харківській області. Для цього воїни ЗСУ застосували американські гаубиці М777.

Про знищення складу напередодні повідомили у зведенні Генерального штабу ЗСУ. Згодом волонтер Роман Донік уточнив, що по позиціях ворога працювали гаубицями М777.

За словами Доніка, це одне з перших реальних досягнень зброї, наданої нашими союзниками.

Також, за даними волонтера, склад боєприпасів ворога вдалося знищити бійцям об’єднаного угруповання військ «Слобода». Крім боєкомплектів українські захисники також розгромили щонайменше 8 одиниць техніки та десятки окупантів.

«Перші реальні досягнення зброї поставленої союзниками під Ізюмом. Склад БК росіян. Був. Пряме влучання з М777. При детонації знищено: до роти окупантів; 7 БМП; 1 танк. Працює ОУВ Слобода», – розповів Донік.

Знищений склад боєприпасів РФ на Харківщині. Фото: Роман Донік.

Про гаубиці М777

M777 — польова причіпна гаубиця калібру 155 міліметрів. M777 має цифрову систему управління вогнем, яка є аналогічною до систем управління вогнем у самохідних артилерійських установках. Максимальна далекобійність звичайними снарядами – 24,7 км. Гаубиця M777 може вести вогонь високоточними снарядами M982 Excalibur з максимальною дальністю до 40 км.

Гаубиці М777. Фото: Міноборони США.

Нагадаємо, напередодні Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний показав фото, як американські гаубиці М777 нищать окупантів на передовій.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ «пересіли» на маневрені баггі з українським протитанковим комплексом «Корсар».

Фото: facebook.com/CinCAFU

Читати далі