Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Скільки україномовних у Сєвєродонецьку, або одна історія про м’яку українізацію

Опубліковано

Колишня львів’янка двічі на тиждень збирає кількадесят жителів Сєвєродонецька, щоби попрактикувати з ними українську. Львів – Сєвєродонецьк – українська! Як взагалі ця парадигма вкладається в стереотипні уявлення про наш Схід? Важко. Але тим не менш, у найбільшому місті підконтрольної урядові Луганщини вже один рік діє український розмовний клуб. Як на таку ініціативу відреагували місцеві та скільки україномовних у Сєвєродонецьку — читайте в нашому матеріалі.

Мар’яна Вольська, 

Мар’яна Вольська, 

переїхала до Луганщини, щоб заснувати “Україномовний розмовний клуб” — відкритий простір, який знайомить місцевих з українською культурою. Раніше жила у Львові та працювала акторкою сучасного театру. 

Не такий вже російськомовний той Схід  

Раніше я жила у Львові та працювала методистом, а згодом — завідувачкою навчальної частини у професійно-технічному закладі приватної форми власності. Крім цього була акторкою Театру “Склад 2.0”. На початку грудня 2019-го року з особистих причин переїхала на Луганщину. 

Мені було цікаво вивчати кон’юнктуру міста і разом з тим його культурне життя. Часто відвідувала заходи організовані БФ “Восток-СОС”, де і познайомилася з його працівниками. Дізнавшись більше про їхню сферу діяльності запропонувала організувати україномовний клуб. 

 

Ідея про створення такого середовища прийшла з усвідомлення принципової монолітності російської мови. Чому принципової? Мабуть, тому, що люди, які мешкають в місті стверджують, що “тут так не розмовляють”, говорячи про українську. Насправді ж, велика кількість людей з сіл розмовляють українською. Щоправда, почути її можна не так часто. 

Приїжджаючи до міста у справах, вони розмовляють між собою українською, а з рештою людей — тільки російською. Якщо до цієї когорти додати переселенців, можна спрогнозувати зацікавленість у мовних практиках. Разом з тим, відсутнє середовище, де можна було б її реалізувати.

Я почала говорити про це, а Марія Гуляєва з БФ “Восток-СОС” запропонувала мені втілити цю ідею. Спершу сумнівалася, а потім все ж погодилася.

Свого часу в університеті вивчала політологію, релігієзнавство, культурологію. Саме цей “коктейль” допоміг мені розібратися у багатьох суспільно важливих питаннях і навчив мислити широко. Тому перші заняття будувалися на обговорені типових тем з вищезазначених предметів. 

Історія України = історія Малоросії?

На першому занятті було чимало людей — близько двадцяти. Більшість розповідали, що чудово розуміють українську, але розмовляти важко й немає з ким.

На той час ми домовлялися про заняття один раз в тиждень. Згодом учасники запропонували збиратися хоча б два рази. Це питання узгодили з благодійним фондом і відтоді бачимося частіше.

Я хотіла скерувати людей в першу чергу шукати інформацію в українських джерелах

Як і учасники, тематика занять через три місяці змінилася. З їхнього боку була висунута пропозиція розпочати спілкуватися на базі тем з історії України. Це був надзвичайно цікавий період у нашому клубі.

З’ясувалося, що у більшості є чітка фіксація на теорії Великої Росії з якої так-сяк виокремилася Малоросія. Було багато відкриттів, дискусій та суперечок. Моє завдання було скерувати людей в першу чергу шукати інформацію в українських джерелах і посилатися на факти, а не на думки телевізійних авторитетів.

Ми — не тільки про побалакати, але ще й про поїсти

За рік нашого існування багато всього змінилося. Наш клуб став чимось більшим. Раніше усі збиралися на тематичні заняття для спілкування. Сьогодні люди приходять, щоб поділитися з містянами своїм щирим бажанням дізнатися більше про українську культуру й традиції. 

Як це працює? Спочатку в нас були заняття присвячені традиційним святам. Потім виникла ідея зробити захід на якому усі ці теоретичні цікавинки стануть частиною дійства/атракції. 

Усе почалося з “Івана Купала-2019”. Дуже хотілося познайомити людей зі знайомою мені традицією святкування. На той час організовувала його з Оленою Сердюк і Тетяною Марусіною — акторками місцевого театру “Арт енд Гарт”. Захід був закритим і ми домовилися про дуже вузьке коло людей. Навіть з клубу не вдалося нікого запросити. Попри усі перешкоди на нього потрапило чимало людей, які невдовзі стали постійними учасниками клубу. 

Згодом були “Андріївські вечорниці”. Організовували спільно з працівниками БФ “Восток – СОС”. На цьому етапі не усі були активними, тому більшість учасників клубу були гостями. З цього вечора ми зарекомендували себе у якості цікавого івенту. Відвідувачі говорили, що ніколи раніше не брали участі в схожих заходах. З дописів, коментарів і відгуків було зрозуміло, що захід вдався. 

Товариство захотіло стати співорганізаторами різдвяних святкувань. Пригадую, хтось з них запитав чи на Різдво буде щось цікаве. Так народилася ідея відсвяткувати родинне свято з містянами.  “Різдво разом” відбувалося 25-го грудня минулого року. Воно почалося з лекції, де ми пояснили у чому причина розбіжностей у датах проведення. Та найцікавішим у святкуванні стало не це. 

Ми запропонували гостям принести до столу страви, якими вони б хотіли поділитися. 

Українські традиції на Сході країни — також люблять та поважають

Був страх, що такий задум не реалізується. На запланований час прийшли не усі, хто цікавився. Складалося враження, що нічого з цього не вийде. Але на середині лекції про Різдво люди почали масово приходити. У нас назбирався чималий стіл за яким сиділи абсолютно незнайомі люди. Кожен приніс по страві, а то й дві. Атмосфера була неймовірною. 

Далі за планом був вертеп. На жаль, у місті це не надто популярна традиція. Та на щастя, її сталими прихильниками є пластуни. От ми й запросили їх до себе. Крім цього учасники клубу в процесі планування івенту розповіли, що ніколи раніше не брали участі в такому театралізованому дійстві. Зійшлися на тому, що варто написати сценарій вертепу на сучасний лад і розпочати репетиції.

Виступ пластунів був феєричним. Багато людей не знали, що у нас взагалі є така організація. Мало того, вони принесли з собою Вифлеємський вогонь. Після такого заряду відбувся наш вертеп. Для його учасників це був чи не перший публічний виступ з часів школи. Але всі трималися купи. Ми навіть отримали чимало позитивних відгуків.

І “найсмачніше” — коляда разом. Усі, хто прийшов співали колядок, ділилися стравами, сміялися і дякували одне одному.

Квест по Шевченку

Ми не впали у зіркову хворобу і продовжили проводити заняття. Далі був Шевченко. Робити абищо — не хотілося. Але в останні тижні попереднього місяця народився сценарій літературного квесту. Ідея полягала в тому, щоб виокремити рядки з найвідоміших творів автора, де він описує не найкращі риси свого народу і просить нас не повторювати власні помилки.

Уривки з поеми “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим…” злилися в один сюжет. Глядач побачив трьох Шевченків. Їх грало три актора: художника, поета і мислителя. Всі вони показували певний період життя Тараса. Перший був юним, другий — у процесі заслання, третій — наприкінці свого життя.   

Перформанс “Думи” був важкою сходинкою як для організаторів, так і для глядачів. Більшість звикла бачити Шевченка у формі “Садок вишневий коло хати…”. Але певні моменти дійства супроводжувалися кадрами українсько-російської війни. Припускаю, що саме тому відеосюжет, який знімали місцеві журналісти так і не був опублікованим. 

Шевченківський перформанс

Карантин не закрив нам рота

Далі розпочався новий етап у житті клубу. Ми вирішили залучити нових людей і розпочали курс “Розмовляти українською — просто”. Він складався з базових тем за аналогією до вивчення іноземної мови. Було чудово і цікаво, але почався карантин. Новим людям не зайшов формат онлайн-зустрічей, тому збиралися зі сталим складом.

Також до останнього не планували робити святкування “Івана Купала-2020” у зв’язку з карантином. Але перед нами стартував інший масовий івент, який пройшов доволі успішно. До того ж, у нашому місті немає тих, хто захворів. Тому вирішили, що на відкритому повітрі з дистанціюванням — заходу бути. 

Серед організаторів була більшість учасників клубу, БФ “Восток-СОС” та клуб спортивного орієнтування “Sever”. Усе відбувалося у форматі фестивалю. На учасників чекали кілька локацій і цікаві завдання на вибір — спортивні чи обрядові. 

У клубі кожен має власну думку, але не заперечує й інші 

Україномовний розмовний клуб з часом перестав бути лише місцем практикування мовної навички. Це середовище, де кожен мимоволі запитує себе: “Хто я?”, “Що я думаю про це?”, “Хто такі українці?”, “Чим насправді є мова?”, “Що означає бути українцем?”, “Як мої рішення/думки/вчинки впливають на інших?”. І всі ці питання виникають у кожного — я не виключення.

Знайомлячись з новою інформацією та збільшуючи її навколо себе, вчимося бути щирими й бути собою. У клубі кожен має свою думку, але кожен знає про існування інших думок. І це зовсім не розділяє нас, а навпаки — робить близькими.

Клуб з часом перестав бути лише місцем практикування мовної навички

Надалі хочемо розвиватися і співпрацювати з іншими 

Дуже хочеться співпрацювати з різними організаціями. У нас вже є досвід роботи з Міським палацом культури, Луганським обласним академічним українським музично-драматичним театром, клубом спортивного орієнтування “Sever”. Такі кооперації виливаються у щось значне для міста та громади. 

Учасники клубу розуміють наскільки змінюється навколишній простір, коли громада стає активною через власний досвід. І це чудово! Ми й надалі будемо знайомити місто з усім українським та плануємо організовувати ще більше заходів. 

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

24.07.2020
Реклама

Суспільство

Вийшла книга про українську армію для підлітків

Опубліковано

Вийшла у світ книга про українську армію для підлітків «Шлях українського воїна».

Про це пише Український мілітарний портал.

Книга для дітей та юнацтва про українську армію створена у формі ілюстрованого видання для більш зручного сприйняття у такому віці.

Зміст книги «Шлях українського воїна» дозволить дізнатися про структуру і завдання сучасної української армії.

 

Читайте такожМонах-блогер Падре Серж: як священник на Тернопільщині підкорив YouTube

Армії, яку створювали наші предки, починаючи від походів князів Олега та Святослава. Армію, слава якої гриміла з часів Війська Запорізького до партизанів Повстанської армії. Це нащадки тих воїнів, які встали на захист Вітчизни в 2014 році і до цих пір несуть службу в лавах об’єднаних сил.

Книжка видана українською, кількість сторінок – 111, обкладинка тверда.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Читайте такожКуди віддати непотрібні книги — 5 варіантів

Нагадаємо, українська письменниця стала фіналісткою премії «Посол нової Європи».

Як ми повідомляли раніше, оприлюднили перелік найкращих українських книжок 2020 року.

Усі фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

Морські піхотинці вдосконалювали навички стрільб на «Козак-2» (ФОТО)

Опубліковано

На одному з полігонів в районі проведення операції Об’єднаних сил морські піхотинці вдосконалювали навички з водіння та практичного виконання вправ стрільб на бронеавтомобілях «Козак-2».

Про це повідомили у пресслужбі Командування морської піхоти ВМС ЗС України.

Зокрема, заняття з бойової підготовки проводились з навідниками та водіями.

«Протягом двох днів з нашим підрозділом проводились заходи бойової підготовки у межах допідготовки водіїв та навідників бронеавтомобілів «Козак-2», які ми нещодавно отримали на озброєння, – зазначив керівник занять».

 

Морпіхи здійснили багатокілометровий марш до визначеного району, де відпрацювали вправи стрільб з обладнаних та необладнаних позицій, а також під час руху.

Читайте такожПро життя, бізнес, секс та творчість: 9 українських подкастів на будь-який смак

Крім того, свої навички вдосконалювали командири машин, які мали здійснювати управління рухом та вогнем в умовах обмеженої видимості.Слід зауважити, що отримана техніка розширила бойові можливості морських піхотинців. За словами ж самих військових, ці машини мають певні переваги у порівнянні з іншими подібними зразками.

Читайте також: Роблять килимки та віддають на благодійність: як у соціальному магазині «Ласка» дають друге життя старим речам

У них краща прохідність, підвищений рівень комфорту для водія, командира машини та десанту, тощо. Пресслужба командування морської піхоти.

Нагадаємо, в Україні стартував проєкт підтримки ветеранів та ветеранок V-Corp.

Як ми повідомляли раніше, Україна та Йорданія започатковують військове співробітництво.

Усі фото: facebook.com/kmp.vmsu.ua.

Читати далі

Суспільство

Дайвери встановили новорічну ялинку на глибині 32 м

Опубліковано

Дайвери відсвяткували Старий Новий рік під водою, встановивши ялинку на глибині затопленого Новомиколаївського кар’єра на Дніпропетровщині.

Про це пише Укрінформ.

“Ялинка в глибині кар’єру, а значить, почався таки Новий, надихаючий і цікавий рік! Бути добру і комфорту, дайвери, і не забудьте загадати бажання”, – написав один із учасників.

У зимовому зануренні взяли участь 10 драйверів. Самій традиції 15 років.

 

Читайте також: Роблять килимки та віддають на благодійність: як у соціальному магазині «Ласка» дають друге життя старим речам

Дерево прикрасили дощиком і кульками. Прикраси закріпили, щоб їх не знесло водою. Ялинку встановили на глибині 32 метри, поряд з сейфом і старою друкарською машинкою.

Дайвери поводили хоровод навколо ялинки і залишили під водою подарунок іншим любителям підводного спуску – пляшку шампанського в сітці. Щоб не забруднювати довкілля, ялинку з прикрасами через деякий час обіцяють прибрати.

Довідка

Новомиколаївський кар’єр отримав свою назву через однойменне село поблизу. Він знаходиться на виїзді з Дніпра (у бік Сурсько-Литовського), а в ньому утворилося незвичайне озеро. Раніше в кар’єрі видобували граніт, доки не дійшли до ґрунтових вод. До того ж через потужну зливу прорвало греблю на річці Мокра Сура. Так і з’явилося незвичайне озеро, глибина якого сягає 50 метрів.

Читайте такожВ Андріївській церкві виконали одну із найвідоміших колядок (ВІДЕО)

Нагадаємо, у Тернополі відкрили найбільший у країні Різдвяний вертеп.

Як ми повідомляли раніше, показали новорічний феєрверк в Ужгороді з висоти пташиного польоту.

Усі фото: ukrinform.ua.

Читати далі

Тренди