Суспільство
Бойові завдання? Не все так просто. До чого готуватися жінкам, які прагнуть мобілізуватися – відповідає військова
Марії Смірновій 23 роки, і останні сім місяців вона щоранку одягає український однострій. Дівчина вирішила мобілізуватися, коли зрозуміла, що волонтерства вже недостатньо, аби почуватися дійсно корисною. Відтоді вона обіймає посаду діловода в одному з підрозділів ЗСУ.
У розмові з ШоТам Марія розповіла, до чого варто готуватися жінкам, які прагнуть одягнути піксель та присягнути на вірність народу України. Спойлер: насамперед варто подбати про взуття та особисту гігієну.
Я мобілізувалася до «своїх» – так завжди простіше
Я мобілізувалася більш ніж пів року тому, і точно можу сказати, що не шкодую. Це був мій свідомий вибір, коли я зрозуміла для себе, що волонтерство – це недостатня допомога війську від мене під час повномасштабної війни. Перед цим я активно волонтерила, діставала для бійців все, що було потрібно, навіть те, що здавалося неможливим.
Крім того, з початком російського вторгнення я втратила роботу, адже мій керівник одразу став до лав захисників і закрив свій бізнес. Тому трималася я лише на волонтерстві та допомозі свого хлопця і друзів.
Тож за кілька місяців допомоги у тилу – мобілізація стала для мене абсолютно логічним та виваженим рішенням. До того ж мені запропонували долучитися до прекрасного батальйону, де я мала знайомих, а йти до «своїх» – завжди простіше. Це, до речі, моя перша порада тим дівчатам чи жінкам, які хочуть прийти на службу.
Шукайте знайомих, це допоможе з адаптацією
Вже зараз, після того, як отримала трохи досвіду, я можу розповідати про українську армію і, особливо, про жінок у війську. За моїми спостереженнями, з плином великої війни дівчат у війську стає дедалі більше. Хтось мобілізується, хтось переводиться з батальйону в батальйон, а хтось приходить до командира і просить взяти під своє крило до конкретного підрозділу.
Якщо з’явилося бажання одягти військовий піксель і додати «родзинки» у своє життя, я раджу йти туди, де є бодай хтось зі знайомих. Адже саме це полегшить контраст між очікуванням та реальністю. Через знайомих можна дізнатися про умови, в яких перебувають військові у батальйоні, про забезпечення необхідними речами, а також про ставлення керівництва, побратимів чи посестер до новеньких.
Та й загалом, це як у звичайному цивільному житті: знати когось в обличчя завжди приємніше, аніж йти у повну невідомість. Через знайомих, імовірно, буде простіше налагодити контакт з рештою людей у новій та незнайомій для вас ситуації.
Ще варто розуміти, що в армії немає однакового соціального зрізу людей. Тут максимально строката та різношерста аудиторія: від тих, хто закінчив 7 церковних класів, і до тих, хто отримує вже третю вищу освіту. Це водночас цікаво, але може спричинити певні непорозуміння між військовослужбовцями. Важливо вміти слухати, прислухатися, поважати одне одного і домовлятися.
Потрапити на бойове завдання – не так просто, як здається
Я – діловод одного з підрозділів ЗСУ. Це означає, що моя робота пов’язана з документами, як насправді й у більшості жінок у війську. Зазвичай саме цю посаду отримують жінки, які приходять на службу. Звісно, тут не йдеться про бойові виїзди, це не про цілодобовий ризик своїм життям. Але це не менш важливо і не так просто, як здається.
Адже контролювати потрібно кожен папірець і далеко не всі вміють з першого разу складати і писати рапорти так, щоб їх не довелося переробляти. Саме тому потрібні діловоди, які можуть навести лад там, де це потрібно.
Читайте також: «Я не хочу нікуди бігти». Історія журналістки з Києва, яка замість евакуації обрала службу в теробороні
А от потрапити на бойові виїзди – не так просто. Насамперед потрібно мати чимало навичок і знань. Адже більшість військових відхрещуються від жінок, бо впевнені, що їх потім потрібно буде рятувати, витягати, нести мало не на руках. Ніхто не захоче слухати: «Мене не потрібно рятувати, я можу сама, піклуйтеся про себе».
Утім ніхто не каже, що жінці неможливо потрапити на війну. Це далеко не так, але для цього потрібно докласти чимало зусиль. Зокрема здобути необхідні знання у тій галузі, де ви хотіли б розвиватися, і намагатися пробиватися туди, де не вщухають обстріли. І вже тоді ваші навички знадобляться, аби змусити ворога замовкнути.
Мобілізуватися зараз важче, ніж пів року тому
Наразі приєднатися до війська дещо складніше, аніж, наприклад, у квітні. Тоді, коли потрібні були люди, мало хто звертав увагу на вік, стать, здоров’я та наявність неповнолітніх дітей у добровольців. Натомість сьогодні потрібно пройти чимало лікарів, аби точно переконатися, що ваше здоров’я витримає всі армійські навантаження.
Тому отримати бажаний квиток і одягнути однострій вдасться не всім, хто цього так хоче. Тобто без належного фізичного стану, а саме гарного здоров’я, ані чоловіка, ані жінку на службу не візьмуть. А тому можна сказати, що армія поступово починає повертатися до всіх норм і точностей, які були у нас до 24-го лютого.
Жіночою гігієною забезпечують лише волонтери
Раджу підготуватися до армії, як фізично так і психологічно. Це не п’ятизірковий готель і геть не зручні апартаменти на сході чи півдні України. Ні. Умови можуть бути абсолютно різними. І, як правило, такими, до яких мало хто звик. Це може бути приміщення без опалення чи взагалі намет із буржуйкою, біля якої доведеться чергувати, щоб вчасно підкинути дрова.
Це зазвичай спільний душ і спільна кімната з чоловіками. Доволі рідко у підрозділі буває достатньо жінок, щоб робити для них окреме комфортне приміщення. І до цього доведеться звикнути, щоб якісно виконувати свою роботу. Мені пощастило, бо там, де я зараз, є можливість бути з жіночим колективом і мати навіть окрему вбиральню.
Але так буде не завжди і не далеко не всюди. Важливий момент про жіночу гігієну. Армія нею не забезпечує. Це тільки волонтерська допомога або ж ваша власна ініціатива. Те, що потрібно жіночій частині нашого батальйону, привозять виключно волонтери, при чому намагаються робити це цілими коробками. У нас вже їх стільки, що інколи не знаємо, де їх складати. Ми не домовлялися, а просто періодично хтось приходить і ставить коробку зі словами: «Це – жіноче».
Сухий душ, серветки та зручне взуття – ваш «мінімум»
Попри наявність волонтерською допомоги я раджу самостійно запасатися усім, що вам потрібно. Адже тільки ви знаєте, що точно підходить, не спровокує алергію і буде комфортним. З обов’язкового – це сухий душ і гігієнічні серветки. Це те, що точно стане у пригоді. Адже сходити в душ – це розкішна опція, яка періодично буде недоступною.
Унісекс. Це про форму в армії. Вона вважається унісекс і відрізняється розмірами. Та все ж у більшості випадків український піксель – з широкими плечима та вузькими стегнами. А це не підходить жінкам.Однак форма є, її завжди можна «підігнати» під себе. Для моїх розмірів знайшлося все, крім взуття.
39 розміру, здається, тут просто не існує або дуже бракує. Але це не проблема, тому що я купила і ношу берці, в яких мені дійсно зручно. І вам раджу, адже ноги – це надважливо. Вони мають бути в якісному взутті, в якому нога не буде втомлюватися, пітніти і покриватися грибком. До слова, грибок – одна з найбільш популярних проблем на службі.
Часто доводиться не знімати берці днями, якщо не тижнями. На щастя, зараз не березень 2022-го, коли всі магазини були зачинені і армійського взуття ніде немає. Тепер можна купити все що завгодно і за доступні ціни.
Не ігноруйте відпустки та вихідні
Щодо психологічного навантаження. Моя посестра Наталя, яка з 2020-го року на контракті, пояснює: потрібно готуватися до того, що рідних ви не будете бачити місяцями. Це витримує не кожен чоловік і не кожна жінка. Ні коханого, ні батьків, ні дітей поруч немає і не буде. Подзвонити чи бодай написати повідомлення вдасться не завжди: то часу не буде, то зв’язку.
Але до цього звикаєш, принаймні, Наталя звикла. З часом стане важче повертатися додому. Адже війна і цивільне життя – це дві різні речі, інколи хочеться кинути все, зібрати речі у баул і втекти додому. Та за кілька днів вже захочеться повернутися назад, бо служба затягує.
Читайте також: Я – резервістка тероборони, і це не страшно. Як волонтерка Марта Юзьків тренується захищати Київ
Тому ще одна підказка: коли є змога – обов’язково беріть вихідні та відпустки. За новим законом військовослужбовці мають повне право брати відпустку і їхати додому, як і на будь-якій цивільній роботі.
Приїжджайте, робіть гігієнічний манікюр, пофарбуйте брови, попіклуйтеся про своє ментальне здоров’я і не забувайте про життя, яке було у вас до пікселя. Це не означає, що потрібно кидати роботу заради нігтиків. Однак перевантажуватися до повного вигорання також не варто.
Можу відверто сказати, що ані я, ані Наталя, ані інші дівчата поруч не шкодують про свій вибір. Він складний і періодично здається камінням на плечах, але це минає після чергової виконаної задачі. Якби у мене була можливість повернутися у минуле і знову опинитися перед вибором, я б без вагань вдруге одягнула український однострій.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
