Суспільство
Бойові завдання? Не все так просто. До чого готуватися жінкам, які прагнуть мобілізуватися – відповідає військова
Марії Смірновій 23 роки, і останні сім місяців вона щоранку одягає український однострій. Дівчина вирішила мобілізуватися, коли зрозуміла, що волонтерства вже недостатньо, аби почуватися дійсно корисною. Відтоді вона обіймає посаду діловода в одному з підрозділів ЗСУ.
У розмові з ШоТам Марія розповіла, до чого варто готуватися жінкам, які прагнуть одягнути піксель та присягнути на вірність народу України. Спойлер: насамперед варто подбати про взуття та особисту гігієну.
Я мобілізувалася до «своїх» – так завжди простіше
Я мобілізувалася більш ніж пів року тому, і точно можу сказати, що не шкодую. Це був мій свідомий вибір, коли я зрозуміла для себе, що волонтерство – це недостатня допомога війську від мене під час повномасштабної війни. Перед цим я активно волонтерила, діставала для бійців все, що було потрібно, навіть те, що здавалося неможливим.
Крім того, з початком російського вторгнення я втратила роботу, адже мій керівник одразу став до лав захисників і закрив свій бізнес. Тому трималася я лише на волонтерстві та допомозі свого хлопця і друзів.
Тож за кілька місяців допомоги у тилу – мобілізація стала для мене абсолютно логічним та виваженим рішенням. До того ж мені запропонували долучитися до прекрасного батальйону, де я мала знайомих, а йти до «своїх» – завжди простіше. Це, до речі, моя перша порада тим дівчатам чи жінкам, які хочуть прийти на службу.
Шукайте знайомих, це допоможе з адаптацією
Вже зараз, після того, як отримала трохи досвіду, я можу розповідати про українську армію і, особливо, про жінок у війську. За моїми спостереженнями, з плином великої війни дівчат у війську стає дедалі більше. Хтось мобілізується, хтось переводиться з батальйону в батальйон, а хтось приходить до командира і просить взяти під своє крило до конкретного підрозділу.
Якщо з’явилося бажання одягти військовий піксель і додати «родзинки» у своє життя, я раджу йти туди, де є бодай хтось зі знайомих. Адже саме це полегшить контраст між очікуванням та реальністю. Через знайомих можна дізнатися про умови, в яких перебувають військові у батальйоні, про забезпечення необхідними речами, а також про ставлення керівництва, побратимів чи посестер до новеньких.
Та й загалом, це як у звичайному цивільному житті: знати когось в обличчя завжди приємніше, аніж йти у повну невідомість. Через знайомих, імовірно, буде простіше налагодити контакт з рештою людей у новій та незнайомій для вас ситуації.
Ще варто розуміти, що в армії немає однакового соціального зрізу людей. Тут максимально строката та різношерста аудиторія: від тих, хто закінчив 7 церковних класів, і до тих, хто отримує вже третю вищу освіту. Це водночас цікаво, але може спричинити певні непорозуміння між військовослужбовцями. Важливо вміти слухати, прислухатися, поважати одне одного і домовлятися.
Потрапити на бойове завдання – не так просто, як здається
Я – діловод одного з підрозділів ЗСУ. Це означає, що моя робота пов’язана з документами, як насправді й у більшості жінок у війську. Зазвичай саме цю посаду отримують жінки, які приходять на службу. Звісно, тут не йдеться про бойові виїзди, це не про цілодобовий ризик своїм життям. Але це не менш важливо і не так просто, як здається.
Адже контролювати потрібно кожен папірець і далеко не всі вміють з першого разу складати і писати рапорти так, щоб їх не довелося переробляти. Саме тому потрібні діловоди, які можуть навести лад там, де це потрібно.
Читайте також: «Я не хочу нікуди бігти». Історія журналістки з Києва, яка замість евакуації обрала службу в теробороні
А от потрапити на бойові виїзди – не так просто. Насамперед потрібно мати чимало навичок і знань. Адже більшість військових відхрещуються від жінок, бо впевнені, що їх потім потрібно буде рятувати, витягати, нести мало не на руках. Ніхто не захоче слухати: «Мене не потрібно рятувати, я можу сама, піклуйтеся про себе».
Утім ніхто не каже, що жінці неможливо потрапити на війну. Це далеко не так, але для цього потрібно докласти чимало зусиль. Зокрема здобути необхідні знання у тій галузі, де ви хотіли б розвиватися, і намагатися пробиватися туди, де не вщухають обстріли. І вже тоді ваші навички знадобляться, аби змусити ворога замовкнути.
Мобілізуватися зараз важче, ніж пів року тому
Наразі приєднатися до війська дещо складніше, аніж, наприклад, у квітні. Тоді, коли потрібні були люди, мало хто звертав увагу на вік, стать, здоров’я та наявність неповнолітніх дітей у добровольців. Натомість сьогодні потрібно пройти чимало лікарів, аби точно переконатися, що ваше здоров’я витримає всі армійські навантаження.
Тому отримати бажаний квиток і одягнути однострій вдасться не всім, хто цього так хоче. Тобто без належного фізичного стану, а саме гарного здоров’я, ані чоловіка, ані жінку на службу не візьмуть. А тому можна сказати, що армія поступово починає повертатися до всіх норм і точностей, які були у нас до 24-го лютого.
Жіночою гігієною забезпечують лише волонтери
Раджу підготуватися до армії, як фізично так і психологічно. Це не п’ятизірковий готель і геть не зручні апартаменти на сході чи півдні України. Ні. Умови можуть бути абсолютно різними. І, як правило, такими, до яких мало хто звик. Це може бути приміщення без опалення чи взагалі намет із буржуйкою, біля якої доведеться чергувати, щоб вчасно підкинути дрова.
Це зазвичай спільний душ і спільна кімната з чоловіками. Доволі рідко у підрозділі буває достатньо жінок, щоб робити для них окреме комфортне приміщення. І до цього доведеться звикнути, щоб якісно виконувати свою роботу. Мені пощастило, бо там, де я зараз, є можливість бути з жіночим колективом і мати навіть окрему вбиральню.
Але так буде не завжди і не далеко не всюди. Важливий момент про жіночу гігієну. Армія нею не забезпечує. Це тільки волонтерська допомога або ж ваша власна ініціатива. Те, що потрібно жіночій частині нашого батальйону, привозять виключно волонтери, при чому намагаються робити це цілими коробками. У нас вже їх стільки, що інколи не знаємо, де їх складати. Ми не домовлялися, а просто періодично хтось приходить і ставить коробку зі словами: «Це – жіноче».
Сухий душ, серветки та зручне взуття – ваш «мінімум»
Попри наявність волонтерською допомоги я раджу самостійно запасатися усім, що вам потрібно. Адже тільки ви знаєте, що точно підходить, не спровокує алергію і буде комфортним. З обов’язкового – це сухий душ і гігієнічні серветки. Це те, що точно стане у пригоді. Адже сходити в душ – це розкішна опція, яка періодично буде недоступною.
Унісекс. Це про форму в армії. Вона вважається унісекс і відрізняється розмірами. Та все ж у більшості випадків український піксель – з широкими плечима та вузькими стегнами. А це не підходить жінкам.Однак форма є, її завжди можна «підігнати» під себе. Для моїх розмірів знайшлося все, крім взуття.
39 розміру, здається, тут просто не існує або дуже бракує. Але це не проблема, тому що я купила і ношу берці, в яких мені дійсно зручно. І вам раджу, адже ноги – це надважливо. Вони мають бути в якісному взутті, в якому нога не буде втомлюватися, пітніти і покриватися грибком. До слова, грибок – одна з найбільш популярних проблем на службі.
Часто доводиться не знімати берці днями, якщо не тижнями. На щастя, зараз не березень 2022-го, коли всі магазини були зачинені і армійського взуття ніде немає. Тепер можна купити все що завгодно і за доступні ціни.
Не ігноруйте відпустки та вихідні
Щодо психологічного навантаження. Моя посестра Наталя, яка з 2020-го року на контракті, пояснює: потрібно готуватися до того, що рідних ви не будете бачити місяцями. Це витримує не кожен чоловік і не кожна жінка. Ні коханого, ні батьків, ні дітей поруч немає і не буде. Подзвонити чи бодай написати повідомлення вдасться не завжди: то часу не буде, то зв’язку.
Але до цього звикаєш, принаймні, Наталя звикла. З часом стане важче повертатися додому. Адже війна і цивільне життя – це дві різні речі, інколи хочеться кинути все, зібрати речі у баул і втекти додому. Та за кілька днів вже захочеться повернутися назад, бо служба затягує.
Читайте також: Я – резервістка тероборони, і це не страшно. Як волонтерка Марта Юзьків тренується захищати Київ
Тому ще одна підказка: коли є змога – обов’язково беріть вихідні та відпустки. За новим законом військовослужбовці мають повне право брати відпустку і їхати додому, як і на будь-якій цивільній роботі.
Приїжджайте, робіть гігієнічний манікюр, пофарбуйте брови, попіклуйтеся про своє ментальне здоров’я і не забувайте про життя, яке було у вас до пікселя. Це не означає, що потрібно кидати роботу заради нігтиків. Однак перевантажуватися до повного вигорання також не варто.
Можу відверто сказати, що ані я, ані Наталя, ані інші дівчата поруч не шкодують про свій вибір. Він складний і періодично здається камінням на плечах, але це минає після чергової виконаної задачі. Якби у мене була можливість повернутися у минуле і знову опинитися перед вибором, я б без вагань вдруге одягнула український однострій.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі