«Алло! Мені більше нема кому подзвонити». Як волонтери стають телефонними друзями для самотніх людей

Щоб підтримати людей, які залишилися на самоті в пандемію, в Україні запустили проєкт «Мій телефонний друг». Завдяки ініціативі вже понад 500 самотніх людей старшого віку з усієї України знайшли собі телефонного друга, з яким діляться наболілим, розповідають про свої справи та дізнаються актуальні новини.

На гарячу лінію служби в день телефонує в середньому 34-45 людей, які потребують дружньої підтримки. Усі телефонні дзвінки, що приходять на гарячу лінію, з 12.00 до 20.00 приймає операторка гарячої лінії, студентка філологічного факультету Мелітопольского державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького Катерина Дуднік. Ми поспілкувалися з дівчиною, щоб дізнатися, хто та з якими запитами найчастіше звертається, чому люди, маючи родину, відчувають себе самотніми та як проєкт об’єднує покоління.

Катерина Дуднік

операторка гарячої лінії проєкту «Мій телефонний друг». Студентка першого курсу магістратури Мелітопольского державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

Як працює телефонне волонтерство

У нас команда «розкидана» по всій Україні, тому все відбувається дистанційно. Вже навчилися працювати в такому режимі, хоча це складніше, ніж спілкуватися наживо.
Нам телефонує на лінію самотні люди похилого віку та й не тільки похилого. Вчора, наприклад, телефонував військовий, якому 40 років. Він втратив дружину, а діти вже дорослі та з ним не живуть. Поділився, що почувається самотнім.

Я реєструюю людину, запитую, як до неї зручно звертатися волонтеру. Дізнаюся про її вік та в якій проживає області. Важливо, щоб волонтер і підопічний були з різних областей, аби убезпечити один одного від коронавірусу. Бувають випадки, коли вони діляться з нами своїми думками і потім хочуть зустрітися, але ми попереджаємо про те, що не варто цього робити задля їхньої ж безпеки.

Читайте також: Як зробити добру справу на свята? 10 варіантів

Далі я цікавлюся їхніми інтересами, щоб потім передати волонтеру, який вже буде знати хоча б коротко, що людині подобається, які теми можуть зацікавити. Адже спілкуватися вперше складно. Потім протягом семи днів ми підбираємо телефонного друга підопічним, які зареєструвалися.

Перед першою розмовою волонтера й підопічного я телефоную підопічному і попереджаю, коли саме подзвонить телефонний друг та узгоджую зручний час. Зв’язок з волонтерами ми тримаємо через чат-бот, адже їх дуже багато і це зручний інструмент для швидкої комунікації. А ті, хто потребує друга, телефонують на номер гарячої лінії. Якщо підопічні дуже хвилюються, то просять мене зателефонувати їхнім волонтерам.

Михайло Іванович та його баян

Це був один з перших моїх днів на лінії і до нас зателефонував Михайло Іванович з Вінничини. З сюжету по ТСН про нього вже, мабуть, знають усі. У Михайла Івановича є баян. Він любить зателефонувати на гарячу лінію і спитати: «Катюша, як справи? А давай я тобі пограю?». Я кажу, що мені можуть зателефонувати паралельно. А він: «Ну декілька хвилинок». І от я сиджу і слухаю його музичну гру.

Він може грати щось однакове, бо йому складно вивчити щось нове через те, що майже незрячий. Але попри це, він дуже позитивний і це не впливає на якість його життя. Коли я хворіла, він мене підтримував. Запитував чим лікуюся, що п’ю. Радив пити більше чаю. Так само він спілкується зі своєю волонтеркою і також хвилюється за неї.

В неї була складна операція і він часто запитував у мене: «Що там моя Жанночка, я хвилююся за неї». Розповідав, як намагається не турбувати зайвий раз та чекав, поки вона сама йому зателефонує. Михайло Іванович також готовий підтримати зі свого боку, хоча йому самому нелегко.

Відчувається, що це не просто суха розмова телефоном, а щось тепле та щире.

Більшість наших підопічних дізнається про ініціативу з радіо та газет. Деякі знаходять в оголошенні. Після того, як по ТСН показали сюжет про Михайла Івановича, дзвінків побільшало у два рази. Казали в слухавку, що бачили самотнього дідуся (Михайло Іванович) і також захотіли телефонного друга.

Як волонтери проходять навчання

Перед тим, як розпочати спілкування з людиною, усі охочі стати телефонним другом, проходять навчання, під час якого їм пояснюють, що таке телефонне волонтерство. Зазвичай, це молоді дівчата та хлопці від 14 років. Оскільки в Україні проєкт реалізовують вперше, волонтери з ентузіазмом сприймають таку можливість. Разом з тим, як це робити, вони не знають. Ми пояснюємо, що бувають різні люди і потрібно до кожного знайти підхід. Розповідаємо, як можна застерегти свого підопічного від коронавірусу і що йому розповісти про це. Навчальний онлайн-курс триває усього годину. Це п’ять коротких уроків до п’яти хвилин. У кінці курсу майбутні волонтери проходять тестування для перевірки власних знань. Ті, хто успішно пройшов тестування, отримують сертифікат. Далі підписують угоду про волонтерство та конфіденційність інформації.

Наостанок запитуємо, чи готовий доброволець почати одразу волонтерити. Якщо «так», надаємо контакти підопічного і вони починають спілкування.

Волонтер може обрати, з ким спілкуватися. Адже одним комфортніше з жінкою говорити, іншим навпаки — з чоловіком. Бабусі іноді самі просять: «Можна мені з дівчиною спілкуватися, бо у мене є до неї дівчачі питання». Я нотую усі їхні бажання.

У нас багато підопічних, у яких є тільки радіо — єдиний їхній друг у чотирьох стінах. Якщо є підтримка, старість може бути на радість. А коли людину в людини не залишилось родичів та друзів, або вона живе з інвалідністю, то це насправді дуже складно.

Тамара Петрівна і казки

Одного разу подзвонила Тамара Петрівна, яка має онкологію. Якось при розмові вона запитала: «Катюша, у тебе немає часом книжок дитячих?». Їй лікар порадив, що така література має допомогти та покращити її емоційний стан. Звичайно, таких книжок не було, але я пообіцяла, що пошукаю у знайомих та друзів.

Врешті зібрали книги з казками та відправили поштою. Потім вона телефонує та плаче: «Катю, я давно не відчувала такої доброти». Я заспокоїла її та попросила, щоб поділилася враженнями, коли прочитає. До сих пір буває, що на вихідних можу хвилин 20 спілкуватися з Тамарою Петрівною. Вона ділиться тим, що приготувала, що прочитала. Каже, «Катюша, ти телефонуй мені, я ж не знаю, коли ти вільна».

Хто найчастіше телефонує

Загалом звертаються люди похилого віку, в яких є діти, але вони від них поїхали чи то за кордон, чи то просто в інше місто, де більше можливостей для розвитку. Не те щоб вони забули про своїх батьків, просто зазвичай їх спілкування — це коротка розмова спитати, як справи та повідомити, що все добре. Однак людина все одно почувається самотньою.

Про що спілкуються

Я перша особа, з якою дистанційно контактує людина і від якої чує всю інформацію щодо проєкту «Мій телефонний друг». Коли людина в розпачі, я її вислуховую. Коли тобі погано і починають підтримувати словами типу«Ти все витримаєш», то хочеться ще більше плакати від усвідомлення, що тобі потрібно триматися. Думки починають крутитися в голові, і ти хочеш, щоб тебе просто вислухали. Цим людям також потрібно, щоб їх просто вислухали.

Читайте також: Як стати Таємним Сантою для незнайомців чи нужденних? Сім добрих ініціатив

Наприклад, бабуся втратила сина. Я нотую таку важливу деталь, щоб надалі волонтер орієнтувався, в якому бабуся може бути стані. Часто люди запитують про що можна говорити. Загалом про все, що їх цікавить. Мені телефоном бабуся розповідала про те, як пережила голодомор. Мені здається, волонтери можуть також багато чого почерпнути для себе з таких розмов. Таким чином ми поєднуємо покоління, через спілкування та живі історії.

Підопічні вважають, що вони та їх волонтери дуже різні. Буває, що хочуть спілкуватися зі старшою людиною. Тоді запитую: «А чому ви думаєте, що така людина як я не зможе з вами поговорити? Я пройшла певний етап в своєму житті і також можу багато цікавого розказати. Переконую їх таким чином і показую, що дружба не має вікових обмежень.

Диски з мультиками

З Харківської області в нас була підопічна, яка теж захотіла собі друга. Дізналася про нас по радіо. Вона має DVD-програвач і телевізор, але телебачення не підключено, тому що немає грошей платити за нього. Щоб скрасити свої карантинні будні, вона попросила в мене диски. Якраз тоді я приїхала додому і ми з мамою перебрали купу дисків, вибрали ті, які могли б їй сподобатися. Це були комедії, серіали, навіть мультфільми, тому що вона зазначила, що в них музика хороша. І от я їй надіслала ці диски, чекаю на реакцію, адже вона з пошти ще не забрала їх.

Казала, що одного дня пройшлася трошки ближче до пошти, зрозуміла, що ніби як досить сил. Стало важко йти. Іноді підопічні не люблять ділитися, яка в них хвороба. Можуть сказати просто, що з інвалідністю такої-то групи. Ми одразу розуміємо, що людині важко про це говорити і стараємось не травмувати її питаннями.

Нікого, окрім кішки

Люди телефонують з різним настроєм. Відчувається, що вони справді самотні. Нещодавно подзвонила жінка і каже: «У мене, крім моєї кішки, нікого немає. Пуша — єдина жива істота в хаті та моя розрада, тому я до вас і звернулася». Вона з позитивом про це говорила, але водночас розкрила тему своєї самотності.

Частина людей дзвонить на лінію «на позитиві». Можливо, розуміють, що тут теж живі люди, і якщо кожна людина буде говорити лише про негатив, то волонтерам буде морально складно. Кожна людина — це хтось особливий.

Читайте також: Волонтерський рух “ОЗОН”: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Проєкт «Мій телефонний друг» запустила Українська Волонтерська Служба у партнерстві з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).

Якщо ви потребуєте телефонного друга, телефонуйте на номер гарячої лінії — 0 800 202 147. Лінія працює з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 21:00. Усі дзвінки безкоштовні. Оператори зареєструює вас та підберуть молоду людину для спілкування.

Якщо ви хочете стати волонтером, реєструйтеся за посиланням.