До 2023 року Хмельницький має намір закупити 131 тролейбус і автобус для потреб міста загальною вартістю 916,5 млн грн. Про це зазначено у Програмі розвитку та вдосконалення міського пасажирського транспорту, яку затвердили депутати на черговій сесії міськради, повідомляє УНІАН.
Згідно з документом, планується придбати 60 низькопольних і 6 на автономному ходу тролейбусів. Їхня орієнтовна вартість становитиме 490,5 млн грн. Крім цього, закупівля 65 низькопольних автобусів обійдеться у 426 млн грн. Придбання транспорту профінансується з міського бюджету.
Також у програмі зазначається, що у Хмельницькому діє транспортна мережа з 22 тролейбусних та 45 автобусних маршрутів. Для її обслуговування щоденно виходить 72 одиниці електротранспорту (з 96 передбачених) та 278 автобусів (з 350 передбачених).
Нагадаємо, що у травні цього року ДП «АСЗ №1» компанії «Богдан Моторс» та КП «Хмельницькелектротранс» підписали контракт про закупівлю транспорту на умовах лізингу загальною вартістю майже 100 млн грн. Згідно з ним, Хмельницький отримає 10 автобусів «Богдан А70132» та 10 тролейбусів «Богдан Т70117», п’ять з яких матимуть до 20 км запасу автономного ходу, що дасть змогу з’єднати ділянки дороги, на яких відсутня контактна мережа.
«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.
Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.
Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.
Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.
9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.
Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.
“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.
Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.
Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.
“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.
Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.
“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.
Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.
“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.
“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.
Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.