На Київщині та Харківщині продовжують відновлювати зруйновану інфраструктуру

Лабораторія журналістики суспільного інтересу (PIJL) спільно з European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF)  продовжила проєкт стипендій для незалежних медіа, які працюють в Україні в умовах війни. Проєкт реалізується в рамках програми «Голоси України» за фінансової підтримки Міністерства Закордонних Справ Німеччини.

Про це йдеться на сайті “Грант”.

Це можливість отримати стипендію на підтримку журналістської діяльності, переміщення або подолання кризової ситуації у розмірі 900 Євро в місяць (в еквіваленті в гривні) протягом 5-8 місяців поточного року. 

Хто може взяти участь?

• незалежні регіональні медіа з регіонів, які найбільше постраждали внаслідок воєнних дій, зокрема переміщені редакції (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Сумська, Чернігівська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська, Київська області); 
• редакції зі всієї країни, які опинились у критичній ситуації.

Читайте також: Вчити англійську навіть під час війни. Мовна школа у Чернігові відновила роботу після ракетного удару завдяки гранту

Обовʼязкові умови: 

• працювати не менше 2 років на українському ринку;
• знаходитись на території України;
• створювати власний контент, що становить суспільний інтерес.

Прийом заявок першої хвилі триває до 10 травня 2024. 

Для подання заявки необхідно заповнити онлайн форму за посиланням.

Нагадаємо, назвали фіналістів конкурсу «Честь Професії – 2024».

Фото: Слово і Діло

Стільці перекинуті й вкриті уламками скла. Стеля впала, а двері вирвані. Це наслідки у школі англійської мови у Чернігові після ракетного обстрілу драмтеатру у серпні 2023 року. 

Та засновниця «Приватної Мовної Школи» Інна Черевко не втратила надії, відновила приміщення завдяки гранту від Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини і продовжує покращувати рівень англійської мови чернігівців. 

«Мені не треба лікар, мені треба англійська» 

Інна за професією вчителька англійської мови і літератури. А її сестра Наталія —  вчителька початкових класів та англійської мови. Якось сидячи на кухні сестри вирішили створити власну школу іноземних мов. Так у 2010 році з’явилася «Приватна Мовна Школа» — сестри орендували невеличкий кабінет у Чернігові:

«У першій половині дня у тому кабінеті викладала сестра, а в другій — я. Так ми мінялися. Працювали тільки вдвох, тож я була і викладачкою, і секретаркою», — пригадує Інна. 

Щоб знайти клієнтів сестри дали рекламу в газету і звідти прийшла одна клієнтка:

«Наш кабінет був поряд із кабінетом гомеопатів. І от заходить бабуся: стильно вдягнута, з ціпком. А я кажу їй, що лікар у сусідньому кабінеті, мовляв, ви помилилися. А вона: “Мені не треба лікар, мені треба англійська мова”. Цій жінці було тоді 82 роки і вона кілька років вивчала англійську у нас, бо в неї діти жили за кордоном і вона літала в гості. Ми з нею здружилися, зараз її вже, на жаль, немає в живих, але до останнього моменту вона повторювала неправильні дієслова і була готова до комунікації. Тепер я завжди пригадую нашу Євгенію Дмитрівну, яка була класним прикладом, що англійська потрібна у будь-якому віці».

Першими в місті готували до міжнародних іспитів

«Сарафанне радіо» спрацювало і все нові клієнти приходили вчити англійську мову. За рік чи два мовна школа уже потребувала розширення, і крім Інни та Наталії з’явилася ще одна викладачка.

Сестри продовжували розвиватися і стали першими в місті, хто почав готувати професійно і сертифіковано до здачі міжнародних іспитів, таких як IELTS та TOEFL:

«Тобто чернігівці, ті, які до війни виїхали в Канаду на навчання, або на постійне місце проживання, вони всі вивчали англійську мову саме у нас. Потім ми стали сертифікованим центром Cambridge, підготовки до Кембриджських екзаменів, потім відкрили напрям корпоративної англійської мови».

Бізнес ріс, Інна каже, додали і розмовні клуби, і спільні перегляди фільмів та обговорення, проводили благодійні проєкти. Як представники Чернігівщини брали участь у наймасштабнішому уроці англійської мови для Книги рекордів Гіннеса. 

«Ми переїхали в офіс в самому центрі міста, біля драмтеатру, у нас було два поверхи, класна команда. Під час ковіду ми дуже швидко почали працювати через Zoom. А потім трапилася повномасштабна війна», — каже Інна.

Англійська стала в пригоді учням під час евакуації

Початок повномасштабного вторгнення для Інни почався із дзвінка адміністраторки «Приватної Мовної Школи»:

«Телефонує мені і питає, чи треба на роботу виходити. Я говорю, звичайно, а чому ні? Це ж був робочий день. А вона каже: “Так війна ж почалася”».

Звісно, в той день на роботу не пішов ніхто, Чернігів росіяни тоді не окупували, але були вже на околицях. Інна каже, всім було не до англійської мови:

«Знаєте, що мене дуже надихало? Я теж на певний час виїжджала за кордон. А мені писали люди з різних куточків світу, хтось поїхав в Ірландію, хтось у Британію, США чи Польщу — дякували за уроки, за те, що справді можуть порозумітися з людьми».

Після того, як околиці міста звільнили від окупаційних військ, школа почала продовжувати роботу, спочатку онлайн. 

«Це такий момент, коли ти розумієш, що та справа, якою ти займаєшся — така rewarding. Я навіть не знаю, як краще це слово перекласти українською. Тобто ти бачиш результат, і це не гроші, не відгуки, а коли ті знання людині допомогли врятувати життя чи просто адаптуватися», — розповідає Інна.

Будинок Наталії згорів через обстріли, тому жінка виїхала за кордон та не планує повертатися, тож Інна уже два роки займається бізнесом сама.

«Страшно уявити, якби в кабінеті хтось був»

Літо 2023 року теж було не дуже активним. «На щастя», — додає Інна. Адже 19 серпня ракета прилетіла у Чернігівський драмтеатр, недалеко від якого Інна винаймає офіс для школи.

«Зазвичай ми паркуємо машини в центрі, поруч в нас класний парк, інколи навіть студенти просять у гарну погоду проводити заняття на лавочках. Та на момент обстрілу нікого не було в офісі. І я дякую Богу, що так сталося», — каже Інна.

Повністю впали стелі, повиривало двері, всі стіни потріскалися, шматки скла стирчали зі стін, саме такі деталі пригадує Інна:

«Страшно уявити, якби в кабінеті хтось був. Зазвичай ми завжди хизувалися, що ми в самісінькому центрі, драмтеатр у нас за 10 метрів через дорогу. Але ось сталося таке, і наші студенти масово почали писати й пропонувати допомогу».

Інна каже, спочатку зафіксували усі збитки, зробили фото, а тоді влаштували суботник — і разом зі студентами поприбирали скло, затягнули плівкою вікна. Звісно, проводити заняття там більше не було можливості.

Грант витратила на ремонт стель та електрику

Та у Facebook Інна побачила інформацію, що у Чернігівській міській раді буде зустріч для підприємців, які постраждали від обстрілу:

«Скажу чесно, я до цього ставилася дуже скептично. Думала, це чергова зустріч просто. Але спитала знайомих і таки поїхала. Зустріла там своїх сусідів: представників бізнесів, які теж постраждали. Дівчата, які представляли проєкт МОМ, були дуже професійними: відповіли на всі питання, розказали про документи, про всі нюанси».

За умовами треба було написати бізнес-план. Інна каже, що представники МОМ прийшли і оглянули стан офісу. 4500 євро гранту підприємиця витратила на ремонт систем освітлення, електропостачання та стелі. А також купили ноутбук та навчально-методичні матеріали:

«Дуже вдячна, що був такий проєкт. Круто, що є фонди, які готові допомагати».

«Приватна Мовна Школа» у Чернігові продовжує працювати. У колективі четверо викладачів. Звісно, людей навчається менше, ніж до повномасштабної війни — зараз це близько 150 людей. Та був і період, коли чернігівці поверталися з-за кордону і хотіли покращити свою англійську, адже побачили, що знань «Kyiv is the capital of Ukraine» недостатньо, каже Інна. 

Переклад для міжнародних делегацій та вклад у перемогу

У школі є індивідуальні та групові заняття, а також корпоративний сектор: викладачі навчають співробітників компаній у Чернігові, наприклад допомагають їм підготуватися до міжнародних виставок.

«Ми також працюємо з обласною військовою адміністрацією. Усі міжнародні делегації, які приїжджають до нас, ми супроводжуємо перекладом. Я цим пишаюся. В цьому є наш вклад у перемогу», — поділилася Інна.

Сама Інна викладає частково підготовку до міжнародних іспитів, до IELTS, або проводить тренінги для компаній. Каже, обожнює викладати, бо це величезний заряд енергії.

«Наші викладачі постійно навчаються. Зараз проходимо курс у Х’ю Деллара, автора підручників, за яким ми працюємо. А ще плануємо скоро вводити новинку у школу. Я закінчую зараз навчання у США по Language coaching. Це такий специфічний підхід до англійської мови, коли людині може якийсь блок заважати почати навчатися, закінчити навчання чи просто запам’ятовувати. А Language coaching допомагає швидко зрозуміти в чому проблема».

Цього напряму в Україні майже немає, він зовсім-зовсім новий. І «Приватна Мовна Школа» буде першим закладом, який сертифіковано буде використовувати цей підхід в англійській мові. Елементи підходу будуть застосовувати у груповій роботі, але й проводитимуть індивідуальні сесії.

Попри війну мовна школа у Чернігові продовжує працювати:

«Раніше були івенти, благодійні заходи, багато студентів… Зараз все затихло. Але, зважаючи на те, яка ситуація зараз, то все одно добре, що ми можемо працювати у відносній безпеці», — каже Інна.

«Одна з наших клієнток колись написала, що якщо і їсти фастфуд, то тільки в “ЗАвертаї”», — каже засновник смарт-ресторану «ЗАвертай» у Бучі Олексій Гончаров.

Олексій з дружиною Іриною вимушено переїхали в Бучу з Луганщини. Завдяки підтримці Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини відкрили минулого року оригінальний заклад швидкого і корисного харчування. Тепер жителі Бучі можуть смакувати «завертай» — страву зі свіжих продуктів, яку створюють за три хвилини. 

«Наша карма — робити бізнес в тих місцях, які були зруйновані»

Олексій та Ірина до 2014 року жили на Луганщині в Кадіївці (тодішній Стаханов). Чоловік із партнером розвивав мережу «Фуд Тайм», а Ірина мала бізнес із продажу косметики. У 2014 році з початком російської агресії на Сході вони переїхали до Гірського — невеликого міста біля Сєвєродонецька, де жили батьки Олексія. Цю територію Луганщини у 2014 росіяни не окупували. Подружжя відкрило власну мініпекарню, кав’ярню-кондитерську, а ще планували створити мінімаркет, проте мрії змінила повномасштабна війна. 

У Гірському сімейний бізнес Гончарових зруйновано, Олексій навіть не знає, чи від приміщення залишилися хоча б стіни. З весни 2022 року місто окуповане. Сім’я Гончарових спершу виїхала на Закарпаття, а коли ЗСУ деокупували Київщину, то переїхали до Бучі, де живуть родичі Олексія.

Після року життя в Бучі подружжя вирішило започаткувати власну справу. 

«Відколи пам’ятаю наш бізнес, ми завжди відбудовували зруйноване, піднімали все з руїн. Ми з дружиною навіть думали про те, що це якась наша карма — робити бізнес в тих місцях, які були зруйновані», — каже Олексій.

Підприємець ділиться, що спершу планували відкрити пекарню, адже вже мали такий досвід, але в той період Буча не потребувала такого закладу: «На Київщині клієнти більш вибагливі, багато бачили, тому ми вирішили створити щось незвичайне. Так виникла ідея смарт-ресторану “ЗАвертай”».

Техніку та меблі закупили за грант

Втілити ідею в життя допомогла грантова підтримка від Міжнародної організації з міграції (МОМ). Підприємець каже, що про цю організацію знав ще з часів роботи на Луганщині, навіть кілька разів вдалося співпрацювати. «МОМ завжди була для нас однією з найвідоміших та найнадійніших грантодавців, тому ми вирішили взяти участь у грантовому конкурсі від них», — згадує Олексій. Це був проєкт «Розвиток МСП: економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та відновлення бізнесу», що фінансувався Урядом Німеччини через Німецький банк розвитку KfW.

На створення смарт-ресторану «ЗАвертай» виділили 20 тисяч євро, завдяки яким закупили необхідне обладнання — вироби з нержавіючої сталі, меблі, барну стійку, су-від для приготування страв, теплову та холодильну техніку й інше. Також підприємців підтримали Данська рада у справах біженців та німецький проєкт GIZ. Ще частину коштів сім’я Гончарових вклала самостійно.

Швидка їжа, від якої добре

Олексій каже, що в сучасному шаленому ритмі зі щільними робочими графіками люди не завжди знаходять час на якісне харчування. Постійно харчуватися фастфудом шкідливо, а на ресторан не всі мають час та кошти. А ще люди проводять багато їздять в автівці. Тому підприємці вирішили запропонувати їжу, яку готують три хвилини та її зручно їсти в дорозі. Родзинкою закладу є «завертай» — страва зі свіжих овочів та зелені з рибою чи м’ясом у тортильї. 

У закладі не готують на грилі та не роблять фрі з використанням олії. Виключно технологія су-від, за якої продукти готують у вакуумі під низькими температурами. Так їжа зберігає свої корисні властивості. А ще для «завертаїв» роблять натуральні соуси та використовують багато зелені.

«Слово “фастфуд” має негативне забарвлення, адже відразу на думку спадає шкідлива вулична їжа. Ми руйнуємо уявлення про фастфуд та хочемо давати людям великий вибір швидкого, але здорового харчування», — каже Олексій.

«А нам нормальну їжу дайте, будь ласка»

Чоловік ділиться, що у закладу не було пафосного яскравого дня відкриття з різноколірними кульками. Тоді часто вимикали електрику, люди були пригнічені через повітряні тривоги та обстріли. Олексій шукав генератори та акумулятори, тому не мав часу на маркетинг. Та все ж «ЗАвертай» отримав своїх клієнтів, дехто навіть став постійним.

Дуже символічно, що через дорогу до закладу розташований МакДональдз. Олексій каже, що деякі відвідувачі навіть ділилися своєю радістю, адже тепер за такі ж кошти можна поїсти корисну їжу. «У закладі ми бачили кумедні випадки — коли в автівці на задньому сидінні діти мають пакетики з Маку, а батьки приїжджають до нас і кажуть “А нам нормальну їжу дайте, будь ласка”», — ділиться підприємець.

«Створюю продукт, за який мені не соромно»

У закладі працевлаштували кількох переселенців. Серед них — кухарі Тетяна та її чоловік Віталій, які раніше працювали в сімейній пекарні Гончарових у Гірському. «Коли навесні 2023 Олексій зателефонував і сказав, що відкривають заклад, то наступного дня я вже була у Бучі, бо була впевнена, що це щось цікаве — сумно в команді Олексія не було ніколи», — згадує Тетяна, і додає: «Це для мене не просто робота. Я створюю корисний та смачний продукт, за який мені не соромно», — каже Тетяна.

В «ЗАвертаї» працевлаштували і переселенців з інших міст. Наприклад, Аліна переїхала в Бучу з Миколаївщини. Про вакансію кухаря до закладу дізналася завдяки Ірпінському центру зайнятості в березні минулого року. 

«За рік роботи “ЗАвертаю” ми пишаємось, що змогли вгадати та зробити для наших клієнтів новий продукт, якого тут не вистачало. Я радий, що наш креативний підхід до кухні оцінили мешканці Бучі. Ми донесли свою ідею до клієнтів та отримали від них ефект “вау”. А ще пишаюся, що попри втрату дому та колишнього бізнесу ми змогли почати власну справу на новому місці», — підсумовує Олексій.