Українці взяли під опіку пенсіонерку та оточили її турботою (ВІДЕО)

Це історія, яка повертає віру в людей. У свої 85 пані Галина залишилася без хати та з пораненням в голову: всьому виною російська ракета. Але у хвилини найбільшого відчаю їй на допомогу прийшли небайдужі люди.

Про пані Галину розповідає ШоТам.

«Вони мені душу віддають — хіба ж я не бачу? Алла сама не доїсть, а мені дасть. По-людськи, по-людськи!», — розповідає пані Галина.

Історія пані Галини — з тих, що повертають віру в людей. Коли російська ракета впала прямо на її будинок, то не родичі, а геть чужі люди взяли її під опіку. Дали їй дах над головою, щодня її провідують і навіть влаштували святкування 85-річчя.

Кілька поколінь киян знають пані Галину як продавчиню квітів біля станції метро. Уже пів століття вона торгує тут хризантемами та орхідеями, які вирощує на власному подвір’ї. Вірніше, вирощувала… Бо її хатину вщент знищила російська ракета. Це сталося в червні 2023. Жінка як завжди поливала квіти, аж раптом почула шум у небі.

«Дивлюся на небо — лента біла. Як бахнуло… іще бачила, як хата горіла», — Галина Мисак, пенсіонерка, квіткарка.

Галину відкинуло ударною хвилею, осколки поцілили в голову.

«Очі так одкрила — все в крові, усе ж на мені брудне, і земля… Воно як бахнуло, то й пісок, і кров…», — Галина Мисак, пенсіонерка, квіткарка.

Коли пані Галина потрапила до лікарні, першими до неї примчали не рідні, а покупці її квітів. Старший син і племінниця приїхали пізніше, але ця зустріч завершилася скандалом… Стосунки з родичами — окремий біль пані Галини. Посварилися й зникли. А поки вона відновлювалася після трепанації черепа, інші люди шукали їй житло.

Читайте також: Найкрутіші онуки – ми з вами. Як фонд «Юлині бабусі» допомагає самотнім літнім людям на деокупованій Київщині

Волонтери Віка й Богдан та інші небайдужі орендували Галині затишну квартиру неподалік від метро.

«Ми коли орендували, то це було, по-перше, про те, як вона себе буде тут почувати. По-друге, це невисокий поверх, щоб коли повітряна тривога, мала змогу спуститись у сховище. Квартира підходить по всіх показниках: щоб їй комфортно було, тепло, зручно й близько до її улюбленого метро», — Вікторія, волонтерка.

З того дня Віка й інші добрі люди регулярно навідуються до пані Галини. Приносять їжу, одяг, допомагають з побутом, сплачують оренду квартири та комунальні. Знайшлися й люди, які постачають їй квіти на продаж, поки в неї немає власних. А нещодавно нові друзі влаштували Галині сюрприз і привітали її з 85-річчям!

«І одежу купили — Алла мені таку сукню красиву, хусточку купила. А Віка столову цілу, кафе найняла. Це хіба не подарунок?», — Галина Мисак, пенсіонерка, продавчиня квітів.

Пані Галина неймовірно вдячна всім, хто нею опікується, і називає їх «Божими людьми». Але найбільше все ж мріє про повернення додому.

«Чого хочу? Щоб зробити документи, щоб у мене було моє житло. У мене ж моє забрали, у мене ж усе було!», — Галина Мисак, пенсіонерка, квіткарка.

На жаль, її будинок неможливо відновити. Дивом з-під руїн вдалося врятувати лише кілька ікон і «Кобзар» Шевченка. А ще — портрет молодшого сина, який трагічно загинув ще дитиною. Саме в пам’ять про маленького Юру вона всі ці роки плекає любов до квітів, бо син їх обожнював.

«Він настільки любив квіти, що спеціально директор школи викликав мене й діда і каже: «У вас такий син, що ми йому зробимо уроки квітів», — Галина Мисак, пенсіонерка, квіткарка.

Волонтери готові відбудувати оселю наново, але постає питання документів, спадку й родичів. Які палко сварилися в лікарні, але з того моменту жодного разу не навідалися до пані Галини. На щастя, зараз поруч з нею є люди, яким вона небайдужа. Якщо ви теж хочете допомогти пані Галині, підтримайте її гривнею на картку, яку ми лишаємо в дописі.

Нагадаємо, у Києві фонд «Життєлюб» відкриває простір, де літні люди можуть безоплатно займатися танцями і йогою.

Також дивіться відео, як 102-річна бабуся плете кікімори для українських військових.