Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Страви з «Енеїди» та сучасні вечори на хуторі біля Диканьки. Як геологиня закохує людей в Полтавщину через етнотури

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Коли геологиня Галина Кримінська з Харкова вперше приїхала до Полтави, то засмутилась, адже все було не так, як вона собі уявляла. Жінка не побачила хуторів, не зустріла Солоху, а галушки, які скуштувала вперше, їй не смакували. Проте після початку повномасштабної війни вона переїхала сюди разом з нареченим і знайшла для себе місце сили — село Опішня поблизу Полтави.

Тут Галина жила в хатах-мазанках минулого століття на поселенні «Старий хутір», пила свіжий трав’яний чай біля печі, а ще верещала від радості, коли спробувала верещаку з «Енеїди». З часом жінка вирішила поділитися цим місцем з іншими. Так з’явився проєкт «Мрійники тур», який знайомить туристів зі столицею українського гончарства.

Галина Кримінська

засновниця «Мрійники тур».

Коли була в Полтаві вперше, то не знайшла тут хутора й Солохи

До повномасштабної війни значну частину мого життя займали мандрівки. Я родом з Коблева — мальовничого півдня України, але переїхала до Харкова, коли вступила в університет. Після навчання залишилася там жити та працювати геологинею в «Нафтогазі». 

Я часто мандрувала Україною, адже вважаю, що потрібно добре пізнати свою країну перш ніж мандрувати за кордоном. Я відвідувала цікаві місця і як туристка, і під час геологічних експедицій: ми з колегами їздили на практики, жили в наметах та організовували свій побут.

За пів року до повномасштабної війни я один раз приїхала в Полтаву. Тоді місто мені не сподобалося: не смакувала їжа і я не розуміла, чому українська звучить не скрізь. Також не було мого романтизованого уявлення про Солоху, галушки та хутір. Мене це дуже засмутило, і з цим я повернулася до Харкова. 

У Харкові я жила на Салтівці. Як і всі інші прокинулася вдосвіта 24 лютого від вибухів. У перший же день великої війни ми з коханим вирішили поїхати до його батьків на Полтавщину. Коли переїхали, то я почала пізнавати регіон, гуляти по Полтаві та околицях, дізнаватись історію архітектури та відвідувати цікаві місця. Якось під час мандрів я натрапила на поселення «Старий хутір» в Опішні й подумала, що це саме те місце з моєї уяви, яке я так довго шукала. 

Вирішила поділитися своїм місцем сили з іншими

Я давно хотіла організовувати геологічні тури, аби руйнувати міфи, що ми є бідною на ресурси та корисні копалини державою. Хочу довести, що це не так, бо на мою думку, навіть Донецьку область окупували, зокрема, через природні ресурси. Проте робити геологічні поїздки я зараз не можу, адже маю основну роботу — продовжую працювати у сфері геології в Полтаві — тому вдається мандрувати лише десь поряд. 

Якось я пила каву на хуторі в Опішні та подумала, що було б добре, якби про цю столицю українського гончарства дізналися більше людей. Я вирішила показати це місце іншим, аби більше українців знали нашу культуру й історію, через які нас хочуть знищити. 

Хата-мазанка. Фото з особистого архіву Галини Кримінської

Я хотіла, щоб люди на хуторі відчували те, що там відчуваю я. А ще в мене був досвід участі в геологічних поїздках, тому я взялася за організацію свого першого етнотуру в Опішню. Коли я анонсувала це у власних соцмережах, то відгукнулися багато моїх знайомих. А потім я написала блогерці Софії Безверхій, яка родом з Полтавщини — вона приїхала на цей перший тур, прорекламувала його, і після цього було дуже багато повідомлень від охочих завітати в Опішню. 

Перший тур був неймовірний — я не очікувала такої віддачі від людей та настільки щирого захоплення. До мене приїхали справжні шанувальники всього українського, вони всі розмовляли виключно українською, хоч і були з російськомовних регіонів.

Гості в одязі поєднали етностиль із сучасними елементами. Коли я побачила їх на вокзалі, то була вражена та не могла повірити, що зібрала таких людей. Оскільки був попит, я вирішила робити наступний тур.

Верещака в хатині-мазанці

Тур триває три дні та дві ночі. Під час нього ми живемо в хатинах минулого століття на поселенні «Старий хутір» в Опішні. Це дуже важливо для нас, адже ми не просто ведемо людей у музей чи на майстер-класи, але й після цього проводимо в хатину-мазанку минулого століття, де їм запалили піч, принесли щось смачне та напоїли свіжим трав’яним чаєм. 

Господарі хутора пригощають гостей стравами, які відтворюють з «Енеїди»: верещакою, шпундрою, качаною кашею, вергунами. Коли я вперше спробувала верещаку, то верещала від радості, бо це дуже смачно. А ще на хуторі є екоферма, звідки господарі беруть продукти для страв з «Енеїди». Уся ця атмосфера ніби переносить у село, до бабусі в стару теплу хатину.

Страви з «Енеїди». Фото: ШоТам

Знайомимо людей зі столицею українського гончарства

Ми живемо в будиночках 1914, 1928, 1930, 1960 років, які відновили на місці або перенесли з різних куточків Полтавщини. Опішня — це столиця українського гончарства, селище здавна заселяли люди. Ми ходимо в «Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному», де на двох гектарах парку розміщені скульптури на різну тематику. Крім цього, обов’язково відвідуємо «Музей родини Кричевських», адже Василь Кричевський — засновник українського модерну, який, попри переслідування радянської влади, збирав старожитності.

На третій день (за бажанням) ми ходимо до реконструкції оглядової вежі козацьких часів, яка є найвищою точкою Полтавщини. Іноді можемо зайти в «Музей-садибу родини Пошивайлів». Ще за життя вони почали збирати унікальні гончарні вироби та створили музей у своєму будинку. 

Зараз у музеї працівники вмикають мініфільм з голосами гончарів цього роду: можна почути полтавський говір, а також розповіді про глину та гончарське ремесло, яке занепало через радянську владу. Вони ділилися, як їм не вистачає, коли гончарі спільно ставлять вироби в піч і співають українських пісень, тому вони хотіли це зберегти. Директором музею є онук Пошивайлів, який продовжує справу гончарів багатьох поколінь. 

Також ми ходимо на майстер-клас із гончарства в сучасній опішнянській артілі. Тут можна створити посуд на гончарному колі, зліпити свистунця чи розписати опішнянську кераміку.

Створення горщика. Фото з особистого архіву Галини Кримінської

У хатинах-мазанках є сучасні комфортні умови

Колись я залишилася на хуторі зі своїм нареченим, і мені було дуже приємно спілкуватися з власниками. Вони запалюють піч у хатинах, власниця відновлює страви з «Енеїди». Вони займаються цим уже 13 років, хоч на початку їх відмовляли відновлювати будинки. До повномасштабного вторгнення люди приїжджали на хутір, але потім попит упав. А я розумію, що такий бізнес варто підтримувати, аби він далі існував. 

Засновники хутора Марина та Олександр Куденець займаються справою уже 13 років. Фото: ШоТам

Тут можна пожити в хатині минулого століття, погрітися біля печі та поїсти в хаті верещаку.

Важливо, що господарі подбали про комфорт гостей і добудували ванну, туалет, поставили холодильник, провели стабільний інтернет. Тому ще одна мета мандрівок в Опішню — підтримати поселення «Старий хутір».

Опішня прийматиме людей на вечорниці та Різдво

Я все організовую сама, також іноді подруга допомагає відповідати в приватних повідомленнях, коли багато запитів від людей. А ще в нас є фотограф, який робить чудові живі фото. Зараз великий попит на тури: люди питають про поїздки взимку та навесні, а також хочуть, аби були сімейні тури. Поки приїжджали лише дівчата з різних регіонів або жінки із сім’ями. 

Хочу, аби більше людей дізналися про Опішню. У найближчому часі буде два тури: в листопаді Опішня прийматиме гостей на дівочі вечорниці, де будуть лекції та посиденьки, а в грудні планую організувати колоритну поїздку на Різдво з дідухами, музиками, традиційними стравами. Згодом планую тур у співпраці зі стилісткою, яка розповідатиме про поєднання сучасного та старовинного стилів. Вона підбиратиме образи та створюватиме їх разом з гостями. Планую ще один тур, в який додам різні локації Полтавщини, які зустрічалися у творах українських письменників.

Мрію про перемогу та щоб люди більше цікавилися нашою культурою

Опішня — це душа України. Радянська влада хотіла це знищити, заховати й переконати, що цього немає, а воно є, і нам варто цим пишатися. Я хочу ділитися цим місцем, аби наші захисники загинули недаремно. Минулого року на фронті загинув мій батько — це був дуже тяжкий період мого життя. Тоді я шукала спокій саме на хуторі «Старий млин» в Опішні. 

Я розумію, що ми переможемо, але люди й далі розмовлятимуть мовою ворога, нічого не знатимуть про українське, продовжуватимуть казати, що ми схожі з росіянами. Мені боляче навіть від цієї думки. Багато людей в Україні втратили своїх рідних. Якщо це не можна виправити, то треба, щоб це хоч було недарма. Мене надихає усвідомлення, наскільки це важливо, і чому я це роблю. 

У листопаді Опішня прийматиме гостей на дівочі вечорниці. Фото: ШоТам

Я народилася та виросла в російськомовному середовищі, тому чудово розумію, як працює ворожа пропаганда та як насаджуються їхні наративи. Ця пропаганда працювала і на мене: все жила я розмовляла російською і перестала 24 лютого, бо мені стало гидко спілкуватися цією мовою. Хоч організація турів забирає багато сил, але я розумію, що це все не просто так.

Я мрію про перемогу України та щоб ми почали розвиватися, навчилися цінувати українське, продавати наш бренд і голосно розповідати світові про те, ким ми є. Більше не хочу під час подорожей чути від іноземців питання «чому ви говорите російською, якщо ви українці». У мене часто були конфлікти з росіянами, мене обурювала їхня неповага, тому я хочу зробити все від мене залежне, аби такого не було. Я знаю, що так буде, але треба до цього йти та дочекатися такого часу, бо українці — це неймовірна нація.

Суспільство

Лікарка з Донеччини відкрила мережу перукарень за 20 км від фронту (ВІДЕО)

Опубліковано

Щоб чоловіки завжди могли постригтися та поголитися, лікарка Анастасія Яремчук відкрила цілу мережу перукарень «Шерлок» за 20 кілометрів від фронту. А щоб працевлаштувати місцевих, вона перенавчає на барберів навіть слюсарів і художників. Як Анастасія з сім’єю змінює уявлення про професію, мріє про масштабування та хоче випустити у світ якомога більше кадрів, дивіться в новому випуску ШоТам!

“Так сталося, що я потрапила під обстріл. Просто була на вулиці – мені вдалося вижити. Це мій другий день народження”, – каже Анастасія.

Липневий день 2014 року змінив життя Анастасії назавжди.

“Я була у батьків у Горлівці. Сім’я прийняла рішення, що нам потрібно виїжджати”, – згадує Анастасія Яремчук.

Переїжджати вирішили у Краматорськ – туди евакуювали університет дівчини.

“Я закінчила інтернатуру, і мене залишили на кафедрі онкології та радіології ДНУ асистенткою кафедри”, – згадує.

Згодом сім’я дівчини купили квартиру у Дружківці. Кілька років Настя з чоловіком працювали на два міста та лікували жителів Донеччини. Коли вся країна дізналася про повномасштабне вторгнення Настя дізналася про вагітність.

“Коли почалася евакуація, ми з чоловіком були активно задіяні в основній роботі – це медицина. І я і чоловік – лікарі, тому у нас трішки було непорозуміння стосовно того, що я повинна їхати”, – каже Настя.

“До того часу я з цим не погоджувався, що вона мене не послухала, тому що ризикувати двома життями я не міг”, – згадує чоловік Анастасії Вадим Федоренко.

Анастасія взяла на себе дистанційне управління однією з лікарень Донеччини. А згодом вона помітила, що Дружківка стає “чоловічим” містом, адже жінки з дітьми виїхали. Крім того, в області були проблеми з водою, тож до медичних потреб у тих, хто лишився, додалися й інші.

Читайте також: Втратили дім і бізнес, та не креативність. Підприємці з Луганщини за грант відкрили в Бучі заклад з корисним фастфудом

“Ідея створення нашого “Шерлока” прийшла сама собою. У 2022-2023 у Дружківці залишилося багато чоловіків. Був великий попит на чоловічі стрижки та і майстри-перукарі роз’їжджалися із міста, була велика міграція. Тому виникла ідея, якою я поділилася з чоловіком і моя родина мене підтримала. Перш за все почали піднімати телефонну книжку та шукати серед знайомих хто може залишитися у місті та хоче працювати. Але перші спроби у нас були не дуже успішні, тому ми почали шукати в іншому направленні – ми почали шукати людей, які б хотіли змінити професію чи втратили роботу, і людей, які б мали хист до перукарського мистецтва. Так ми знайшли Данила. У нього була потреба у новій спеціальності і також він мав невеликий, але досвід”, – розповідає Анастасія.

Слюсар Данило з початку повномасштабного вторгнення не мав постійної роботи.

“Анастасія відправила мене на навчання, повністю оплатила всі курси. Я пройшов, там навчився стригти. Навчився працювати з бородою” – розповідає Данило.

Анастасія разом із Вадимом побачили, що попит у Дружківці лише зростає.

“У січні ми зрозуміли, що нам потрібно розширюватися до іншого міста. У Дружківці ми вже свій потенціал розширили і відкрили локацію у Костянтинівці. Це одна з найбільших наших локацій, у нас їх є три”, – каже Анастасія.

Тепер чоловікам є де постригтися навіть за відсутності води вдома. А родина мріє відкрити салони у Краматорську та Слов’янську і навчити більше професіоналів.

Нагадаємо, Швеція виділила 28 млн євро на підтримку оборонного потенціалу України.

Фото: ШоТам!

Читати далі

Суспільство

Українці можуть «купити» страховий стаж: інструкція

Опубліковано

Українці можуть «купити» страховий стаж для виходу на пенсію у 60 років або для отримання вищої пенсії. Про це йдеться на Урядовому порталі.

Як «придбати» страховий стаж

Перш за все потрібно укласти договір з Пенсійним фондом України (ПФУ) – зробити це можна онлайн через веб-портал електронних послуг фонду. Потім потрібно зробити наступні кроки:

  • увійдіть в особистий кабінет Пенсійного фонду з використанням кваліфікованого електронного підпису, Дія.підпису або системи Gov.id.
  • оберіть розділ Комунікація з ПФУ, далі натисніть «Договір на добровільну участь»;
  • внесіть персональні дані особи, на користь якої ви хочете робити внески (ПІБ, податковий номер, серію і номер паспорта, дату народження).
  • якщо платите за себе, натисніть Бажаю сплачувати внески за себе й вкажіть необхідну інформацію;
  • дайте згоду на обробку даних і підтвердіть внесені дані;
  • підпишіть договір за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), натиснувши кнопку «Підписати й сплатити»;
  • сплатіть внески, обравши зручний для вас спосіб: через Portmone чи платіжне доручення.
Інструкція, як скористатися послугою

Кому доступна послуга

Застраховані й незастраховані люди старші 16 років, котрі належать до однієї з цих категорій:

  • працевлаштовані за кордоном, проте хочуть отримувати пенсію в Україні;
  • передпенсійного віку, яким не вистачає стажу для отримання пенсії;
  • з низьким рівнем офіційного доходу, які хочуть збільшити розмір пенсії у майбутньому.

Читайте також: Щастя належить безстрашним: подружжя лікарів з Дружківки відкрило мережу перукарень у Донецькій області

Робити внески можна як за себе, так і за іншу людину, якщо вона не є пенсіонером.

Хто може «докупити» стаж

Щоб особі, яка не працює, був зарахований повний місяць страхового стажу, за неї має бути сплачено щонайменше мінімальний страховий внесок. Його розраховують за формулою: мінімальна заробітна плата х 22%. З 1 квітня 2024 року мінімальний страховий внесок становить 1760 грн.

Суми сплачених страхових внесків зараховуються за місяць, у якому кошти надійшли на рахунок Пенсійного фонду України.

Щоб особі, яка не працює, був зарахований повний місяць страхового стажу, за неї має бути сплачено щонайменше мінімальний страховий внесок

Нагадаємо, в Україні оголосили мікрогрант для соціальних ініціатив.

Фото: Укрнет

Читати далі

Суспільство

Швеція виділила 28 млн євро на підтримку оборонного потенціалу України

Опубліковано

Уряд Швеції доручив Збройним силам країни перерахувати 28 млн євро на підтримку обороноздатності України.

Про це повідомляє пресслужба уряду Швеції.

Так, 18 млн євро буде передано трьом коаліціям у рамках Контактної групи з питань оборони України, а 10 млн євро – до Фонду НАТО для України.

“Ми продовжуємо підтримувати Україну і робитимемо це доти, доки це буде необхідно. Шведська підтримка буде поступово переходити до закупівлі нового обладнання у промисловості для передачі Україні. Завдяки цим платежам до фондів ми зможемо зміцнити оборону України в плані безпілотників, розмінування та посилення можливостей українських ВМС”, – заявив міністр оборони Швеції Поль Йонсон.

Читайте також: В Україні стартувала премія UEPA: можна отримати кошти на розвиток підприємства, подробиці

Так, Швеція виділяє:

  • 5 мільйонів євро на користь коаліції з розмінування, які будуть спрямовані на спільні закупівлі обладнання та навчання українського персоналу.
  • 3 мільйони євро на коаліцію морської безпеки, яка підвищує потенціал України в галузі безпечних морських перевезень у Чорному морі, а також розширює можливості українських ВМС у галузі морського спостереження, амфібійних боїв, контролю над морем і протидії російським військовим кораблям.
  • 10 мільйонів буде передано коаліції безпілотників. За підтримки Коаліції безпілотників можливості України в галузі безпілотників будуть розширені за рахунок навчання більшої кількості українських солдатів. Підтримка також допоможе Україні в закупівлі безпілотників.

Нагадаємо, у Міноборони розповіли про грошове забезпечення для важкопоранених військових.

Фото: Уряд Швеції

Читати далі