Українці можуть «купити» страховий стаж для виходу на пенсію у 60 років або для отримання вищої пенсії. Про це йдеться на Урядовому порталі.
Як «придбати» страховий стаж
Перш за все потрібно укласти договір з Пенсійним фондом України (ПФУ) – зробити це можна онлайн через веб-портал електронних послуг фонду. Потім потрібно зробити наступні кроки:
увійдіть в особистий кабінет Пенсійного фонду з використанням кваліфікованого електронного підпису, Дія.підпису або системи Gov.id.
оберіть розділ Комунікація з ПФУ, далі натисніть «Договір на добровільну участь»;
внесіть персональні дані особи, на користь якої ви хочете робити внески (ПІБ, податковий номер, серію і номер паспорта, дату народження).
якщо платите за себе, натисніть Бажаю сплачувати внески за себе й вкажіть необхідну інформацію;
дайте згоду на обробку даних і підтвердіть внесені дані;
підпишіть договір за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), натиснувши кнопку «Підписати й сплатити»;
сплатіть внески, обравши зручний для вас спосіб: через Portmone чи платіжне доручення.
Кому доступна послуга
Застраховані й незастраховані люди старші 16 років, котрі належать до однієї з цих категорій:
працевлаштовані за кордоном, проте хочуть отримувати пенсію в Україні;
передпенсійного віку, яким не вистачає стажу для отримання пенсії;
з низьким рівнем офіційного доходу, які хочуть збільшити розмір пенсії у майбутньому.
Робити внески можна як за себе, так і за іншу людину, якщо вона не є пенсіонером.
Щоб особі, яка не працює, був зарахований повний місяць страхового стажу, за неї має бути сплачено щонайменше мінімальний страховий внесок. Його розраховують за формулою: мінімальна заробітна плата х 22%. З 1 квітня 2024 року мінімальний страховий внесок становить 1760 грн.
Суми сплачених страхових внесків зараховуються за місяць, у якому кошти надійшли на рахунок Пенсійного фонду України.
Нагадаємо, в Україні оголосили мікрогрант для соціальних ініціатив.
За останній час в Києві відбувалася критика та суперечок у зв’язку з появою нових муралів. Частіше виникають конфлікти між ініціаторами муралів та мешканцями будинків, на яких вони розміщуються, через непогодженість щодо ескізів та місць розташування. Також виникають питання з розміщенням муралів на пам’ятках культурної спадщини та низьким мистецьким рівнем виконання.
Для урегулювання цих моментів, була створена електронна петиція щодо необхідності запровадження прозорого механізму погодження ескізів муралів, яка була підтримана комісією.
Департамент культури КМДА розробив проєкт рішення, спрямований на регулювання цієї сфери та збереження культурного ландшафту міста.
Всі охочі до 21 травня можуть надсилати пропозиції та рекомендації до цього проєкту рішення на електронну адресу: culturekom@kmr.gov.ua.
Нагадаємо, що в Україні жінки почали активніше відкривати власний бізнес: дослідження.
У Міноборони пояснили, як виправити неправильний статус “Резерв+”. Речник Міноборони України Дмитро Лазуткін в ефірі телемарафону повідомив, що якщо військовозобов’язаним українцям не вдалося оновити свої дані у додатку “Резерв+”, вони мають звернутися до сервісного центру застосунку.
“Давайте не забувати, що перевантаження мало місце і треба визнавати цей факт. Багато хто вирішив спробувати щось нове, зокрема й багато діючих військовослужбовців захотіли дізнатися, як воно працює. У нас навіть є відгуки від сержантів чи офіцерів, які відображаються як у “Розшуку”, або просто не можуть оновити дані. Але це технічні моменти, які можна вирішити – треба звернутися до свого ТЦК чи ЦНАПу. Потрібно розуміти, що в ТЦК та ЦНАП вносилися дані з паперових карток, де було все внесено від руки та людський фактор тут присутній”, – сказав Лазуткін.
Він також додав, що не варто хвилюватися, якщо після оновлення даних у вас з’являється інший статус – це питання можна вирішити. “Коли людина оновлює свої дані, то туди підтягується інформація з реєстру “Оберіг”. І відповідно, там можуть бути застарілі чи помилкові дані. Для цього і треба звернутися до ТЦК, СП чи сервісний центр. І це буде вирішуватися”, – пояснив Лазуткін.
За словами речника Міноборони, наразі міністерство працює над тим, щоб запровадити електронний документ військовозобов’язаного. “Зважаючи на те, що військово-облікові документи треба носити всім військовозобов’язаним з 18 травня, оновити дані мають всі протягом 60 днів. Відповідно, за цей час з’явиться електронний документ у “Резерв+”, який можна буде показати працівникам поліції, ТЦК, СП чи прикордонникам”, – зазначив Лазуткін.
Він також прокоментував запуск Міністерством оборони електронної черги, яка має розвантажити ТЦК та СП. “Електронна черга – це пілотний проект цього вікенду, який запустило Міноборони, аби впорядкувати процес, відгукуючись на попередні скарги людей, які не могли тривалий час потрапити до ТЦК. Зараз він буде масштабуватися, цими вихідними було 19 таких ТЦК, де працювала електронна черга. Водночас з появою можливості оновлення своїх даних у “Резерв+” та у ЦНАПі вже можна говорити, що ТЦК розвантажилися і людей там поменшало”, – сказав Лазуткін.
Нагадаємо, “Нова пошта” відкрила нове відділення в Іспанії.
Двічі переселенка з Донеччини Інна Сорокіна створила центр підтримки для 7000 земляків. Жінка на власному досвіді знає, як це — втратити житло та не знати, куди звертатися.
Про досвід евакуації, життя в незнайомому місті та про те, чому Центр підтримки переселенців «Ми разом» допомагає всім, хто до них звертається, дивіться в новому випуску ШоТам!
А щоб підтримати організацію, підписуйтеся на «Ми разом» у соціальних мережах: Facebook/Instagram.
Історія Інни Сирокіної
З 2014 року я не переставала жити у війні, і я добре знаю, що таке зруйноване житло.
Мене звуть Інна Сирокіна, я з Бахмутського району, з міста Торецька на Донеччині, Але останні декілька років перед повномасштабним вторгненням проживала в місті Слов’янську.
Коли в 2014 році Слов’янськ був під окупацією, я жила в Торецьку. Турецьк теж був під окупацією декілька місяців. Це були теж дуже страшні дні взагалі для міста. Але у Турецька трошки інша історія, на жаль, бо вибухи не припинились в день звільнення, адже через 3 кілометри від крайньої точки міста була вже окупована Горлівка.
Повномасштабне вторгнення
Свою роботу і такий трудовий шлях розпочала в органах влади міста Турецька і опікувалася внутрішньою та інформаційною політикою громади.
Перші хвилини повномасштабної атаки ворогів ми застали саме у Слов’янську.
Це був дуже складний ранок. Я прокинулася о 5-й від телефонного дзвінка близької людини, яка сказала мені дуже страшні слова, що в країні почалась війна. Ми спочатку не приймали рішення виїжджати, вирішили поспостерігати взагалі за ситуацією, але потім керівництво адміністрації, в якій я працюю, прийняло рішення робити евакуацію і запропонували зробити це всім разом.
Переїзд в Дніпро
Вони евакуювали нас, обрали Дніпро, це один з найближчих обласних центрів до Донеччини. Знайшли тут приміщення, де ми могли б працювати в форматі офісу, зберігати документи. І допомогли нам в перші дні знайти житло і закрити якісь побутові проблеми.
Я не можу сказати, що було важко виїжджати фізично, але морально ми ж розуміємо, що виїзд з зони, де небезпечно, це все одно стрес. І психологічно ти не знаєш, які речі тобі потрібно взяти, ти не знаєш, наскільки ти їдеш. Єдине, що ти знав, що в тебе є транспорт, на якому тебе вивезуть і все.
Ми не обирали місто, як раніше, коли думали, де б хотів жити, біля моря, щоб була архітектура якась. Ні, ми не вирішували це зовсім. До квітня 2022 року я в Дніпрі не була жодного разу. Тому для мене це місто було дуже незнайомим, і я навіть не уявляла, як воно живе.
Було складно, було незрозуміло, що буде завтра. І я довго вагалася, навіть не мала сили зняти квартиру. Мені здавалося, що ми ще трохи тут побудемо і повернемось. Тому перші місяці я жила в гуртожитку. Дніпро взагалі зовсім інше, воно не схоже, мені здається, на будь-яке місто в Україні. Але це місто стало таким пунктом незглавності для багатьох мешканців Донеччини.
Мені дуже щастить на ціннісних людей, небайдужих. У керівництва виникла ідея створення якогось місця, де ми могли б спілкуватися з нашими земляками. І тоді ми почали крутити взагалі, що це може бути. Придумали такий формат, де і діти, і дорослі могли б отримати якісь соціальні послуги. На початку роботи центру ми для себе вирішили одну сенсову річ, важливу, що хоча і ми центр підтримки ВПО Краматорського району, Краматорський район – це 12 громад.
Ми зрозуміли, що ми не маємо права ціннічно відмовляти людям в допомозі. Я на своєму прикладі знаю, що я сама з Бахмутського району, але працюю в Краматорському. І в мене теж таке було питання, куди мені йти, якщо мені потрібна допомога.
І соціальні послуги в нашому центрі доступні навіть місцевим, бо це інтеграція. І коли ми відкрили центр, перші тижні ми працювали в режимі: пачка паперу, пачка олівців і люди, які бажали чимось допомогти своїм землякам, але ще не зовсім розуміли, чим саме ми можемо бути корисними.
Головна задача була допомогти людям сформувати їх запит, що може полегшити їх життя в релокації і пришвидшити якусь адаптацію соціальну, аби вони могли самостійно вирішувати свої питання побутові чи якісь інші.
Ми вибрали для себе декілька напрямків роботи. Це консультування, бо ми мали доступ до певної інформації. І також ми вибрали напрямок підтримки дітей, їх психологічна адаптація, їх розвиток. І це ще давало змогу, щоб батьки хоча б трошки відпоч не досі займаються звідками. Потім ми спитали у дівчат взагалі, хто що вміє робити, хто малювати, хто ліпити, хто вирізати. І почали формувати програму з того, що ми самі зможемо.
Тут в нас 7 тисяч клієнтів, які щодня комунікують один з одним. В нас працює гаряча лінія, можна задати питання, які у людей виникають, і попросити допомоги. У нас працюють лікарі, і до них можна звернутися за медичною допомогою, є психологи. Людина, яка має запит на підтримку та допомогу, 100% знайде її тут. Тому це наше спільне місце сили.
Нагадаємо, що в Україні жінки почали активніше відкривати власний бізнес: дослідження.
Також ми повідоляли, що американська компанія інвестує в доступне житло у Львівській області.
