Суспільство
Паралімпієць відмовився від евакуації за кордон, аби допомагати ЗСУ (ВІДЕО)
З початком повномасштабного вторгнення паралімпієць Олег Науменко ризикнув спортивною кар’єрою заради України. Його колег по збірній евакуювали за кордон, аби тренувалися в безпеці. Та Олег вирішив лишитися в Миколаєві, аби вдома чинити опір у війні з росіянами.
Історію миколаївського паралімпійця розповідає ШоТам.
Олег родом із Луганщини. Жив та навчався в Бердянську. Та в університетські роки отримав травму, яка поставила хрест на всіх спортивних мріях.
Але хлопець не покинув спорт, а продовжив тренуватися в колісному кріслі. Спочатку це був баскетбол, а потім захопився фехтуванням. Заради нього й переїхав до Миколаєва. І вже на першій своїй параолімпіаді в Ріо-де-Жанейро у 2016 посів третє місце.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, параолімпійців евакуювали за кордон заради безпеки. Однак Олег вирішив залишитися вдома та почати власну боротьбу з окупантами.
«Коли в Україні прилітають ракети, які знищують наші спортзали, наші басейни, коли помирають наші відомі спортсмени – це не “спорт внє політікі”», – Олег Науменко, параолімпієць, волонтер.
Він не може піти на фронт, тому долучився до волонтерства. У перші дні Олег збирав «Бандерівські смузі», а потім приєднався до проєкту давнього друга.
«Він дзвонить і каже: “3D у нас з’явилося якраз на початку повномасштабного вторгнення”. Вони купили ці 3D-принтери. Все почалося з перископів», – розповідає чоловік.
Дивіться відео: Блогерка з інвалідністю надихає українців на яскраве життя
Виявилося, що перископи – вкрай необхідна річ, аби бійці могли безпечно виглядати з окопів. Перші копії передали своїм друзям на фронт, а потім виявилося, що перископів потрібно багато.
І з початку вторгнення хлопці вже відправили їх захисникам понад тисячу. Утім Олег не забуває і про тренування – тримає себе у формі.
«Я багато тренуюсь, але більшість – це на фізичні якісь вправи. Бо я не маю, з ким працювати в парах, з ким фехтувати. Якщо в цілому, то так, дуже важко», – каже фехтувальник.
Час від часу Олегові все ж доводиться виїжджати з України на важливі тренування та змагання. Але він щоразу повертається назад. Бо для нього найголовніше – перемогти окупантів.
Раніше ШоТам розповідав про найцікавіші факти із життя Ольги Харлан.
Також ми розповідали історії військового, чий будинок у Сирії знищила Росія.
Суспільство
Суспільство
- дотичні до виробництва сонячної чи вітрової енергії;
- розробляють IT-рішення для енергоефективності;
- працюють над технологіями, які допомагають користувачам виробляти власну електроенергію та/або подавати її в мережу;
- мають рішення щодо збільшення ефективності видобутку, зберігання чи транспортування газу;
- знають, як удосконалити вимірювання та розподіл газу на місцевому рівні;
- мають бізнес-план, як залучити приватні інвестиції у сферу генерації та розподілу енергії;
- розробляють рішення, що дають змогу індивідуальним користувачам контролювати, скільки тепла вони споживають;
- займаються енергоаудитом;
- виробляють теплоізоляційні матеріали чи вдосконалюють технології ізоляції;
- навчають людей енергоефективності на рівні місцевих громад.
Суспільство
«Відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль»
«Коли стається якесь лихо, то часто люди панікують і не роблять необхідного. Та якщо серед них буде кілька людей, які згуртуються та скажуть іншим, що робити, то буде менше біди від пожежі чи негоди. Як староста я відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль», — ділиться Віктор.
«Працівникам ДСНС складно було б робити всю роботу, особливо довозити самостійно воду. А ми, місцеві фермери, маємо власну сільськогосподарську техніку, якою цю воду доправляти легше», — каже Олег про мотивацію долучитися до пожежної охорони.
У Польщі 16 тисяч команд добровольців, в Україні — тисяча
Отримали форму та професійне обладнання безплатно
«Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти»
«Кожен з нас має власну автівку, тому ми виїжджаємо на них. Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти, адже заправляємо наші автівки. Проте люди оцінюють нашу роботу позитивно, адже ми можемо бути корисними та вберегти від небезпеки», — каже Віктор Лук’янчук.
За кілька років роботи не зневірилися
«Пишаюся, що за кілька років ми не зневірилися та продовжуємо свою роботу. Ми б дуже хотіли, аби до нас ще долучилися добровольці, і щоб цей напрямок далі розвивався в нашій громаді. Нам важливо зберегти цю ініціативу та підбадьорювати людей, адже робимо потрібну справу.
Ця робота не може буквально подобатися, бо ми працюємо з проблемами людей і намагаємося вирішити їх, але мені дуже до вподоби, що ця діяльність об’єднала небайдужих людей, які готові допомагати іншим», — підсумовує Віктор Лук’янчук.