Суспільство
Блогерка з інвалідністю надихає українців на яскраве життя (ВІДЕО)
Марія – блогерка, яка власним прикладом доводить людям: вести повноцінне життя можна за будь-яких обставин. Через СМА – синдром спінальної атрофії – дівчина самотужки не може навіть повернутися вбік. Проте разом з чоловіком та донькою вона веде блог та мотивує тисячі людей ніколи не опускати рук.
Історію блогерки розповідає ШоТам.
Марія від народження має діагноз: спінально-м’язова атрофія – СМА. Усе життя вона в колісному кріслі.
«СМА – це не просто якась іграшка. І тут 50 на 50: сьогодні ти живеш, а далі не знаєш, як буде. Тому життя мотивує настільки, що хочеться його прожити не просто так», – каже дівчина.
Самостійно дівчина не може навіть повернутися вбік. І чоловік став її опорою та підтримкою. Разом вони створили блог, де показують: жити щасливо можна, попри всі складнощі.
«Колись я собі сказала: якщо я зможу допомогти хоч одному, то мій блог уже не даремний. Так і є. Тепер я мотивую тисячі», – Марія, блогерка.
Марія та Ярослав познайомилися в 2018 у Стрийському парку у Львові. Вони швидко знайшли спільну мову, та спочатку зав’язалася дружба.
«Ярослав каже: “Ти знаєш, у нас ніколи з тобою нічого не може вийти. Ти тільки не ображайся, я тобі правду завжди говорю, краще правда”. Я кажу: “Та добре. Тільки маю одну умову”. Він каже: “Яку?”. Я кажу: “Тільки не закохайся в мене”», – згадує дівчина.
Уже через рік вони одружилися, ще через рік у них народилася донька.
«Де ми черпаємо сили? В більшості одне в одному. Коли важко мені, Ярослав приходить, обіймає мене, притуляється і каже, що все буде добре», – Марія, блогерка.
«Раніше я жив зовсім іншим життям, ніколи не думав, що буду записувати якісь інтерв’ю чи вести блог разом із дружиною. Планував зовсім інше, звичне життя для себе», – розповідає Ярослав.
Не обійшлося й без осуду: вони досі чують образи на свою адресу. Але образи не вбили в Марії любов до людей. До негативу подружжя ставиться з гумором. І ця стійкість Марії та Ярослава буквально змінює життя.
Читайте також: Як молодь з інвалідністю будує кар’єру в Україні? Три історії від Сareer Hub
Спочатку вони створили блог для додаткового заробітку. Однак дуже швидко блог став для них стилем життя.
«Почали показувати людям, що можливе життя з будь-якими фізичними обмеженнями. Що можливо жити на повну і варто жити на повну!» – Ярослав, блогер.
Щодня подружжя отримує десятки повідомлень із подякою. Когось надихнув приклад Марії, і він знайшов сили боротися далі з хворобою. А хтось перебував на межі самогубства і завдяки її відео зміг вчасно зупинитися.
«Коли мені люди кажуть: “Маріє, дякуємо вам за мотивацію, ви прекрасна! Ви з чоловіком та вашою донечкою мотивуєте нас!”, – вони мене теж цим мотивують», – розповідає блогерка.
Крім того, щотижня Марія та Ярослав роблять по 2-3 збори на тепловізори та автівки для ЗСУ. А також фінансово допомагають діткам, які мають діагноз СМА. Їхня найбільша мрія – спокійне повноцінне життя без війни.
Нагадаємо, боєць ЗСУ врятував захисницю з танка у вогні, а потім одружився з нею.
Також ми розповідали, як хореографиня створює музичні відео і допомагає ЗСУ, поки чоловік на фронті.
У суботу, 24 травня, київський Житній ринок відзначатиме своє 45-річчя. З цієї нагоди організатори підготували насичену програму з ярмарком, дегустаціями, лекціями, майстер-класами та музичними виступами.
Про це повідомляють на сторінці Shum.Rave у інстаграмі.
Відвідувачів запрошують з 12:00, вхід вільний. Протягом дня відбуватимуться лекції, присвячені архітектурі, історії та культурі Житнього ринку. Серед спікерів — дослідниця архітектури модернізму Ельміра Еттінгер, історик Леонід Марущак, археолог Іван Зоценко та інші фахівці.
Читайте також: У Києві до Дня міста влаштовують квест по улюблених маршрутах відомих киян
Для охочих створити щось власноруч організують майстер-класи з мозаїки, українського скоропису та слов’янської в’язі. Також на гостей чекає ярмарок із дегустаціями сирів, соків та морозива.
Музичний супровід забезпечить команда Shum.Rave, яка виступить з 13:00 до 21:00. Житній ринок розташований за адресою вул. Верхній Вал, 16.
Нагадуємо, що у Києві створюють перший в Україні терапевтичний простір для ветеранів.
Фото: Савелій Барашков
Суспільство
Колишній програміст з Миколаївщини Сергій Максименко тепер створює яскраві зображення на печиві й тортах, перетворюючи десерти на витвори мистецтва, завдяки державній програмі компенсації за облаштування робочого місця.
Виклики зі здоров’ям
49-річний Сергій Максименко усе своє життя присвятив компʼютерам — зокрема, чоловік займався програмним забезпеченням підприємств у селищі Криве Озеро на Миколаївщині. Але через 15 років хвороба суглобів хребта змусила його залишити роботу — через біль він більше не міг довго сидіти.
«Коли комп’ютери впроваджувалися всюди, клієнтів було багато. Я обслуговував цю техніку, навчав людей. З часом хвороба давала про себе знати. Я просто не зміг витримувати конкуренцію, і клієнтів ставало все менше і менше», — розповідає програміст.
Після цього він 18 років працював тільки дистанційно — репетитором з інформатики чи фахівцем техпідтримки. Але мріяв знову працювати в команді — і ця мрія здійснилася.
Компенсація за облаштування робочого місця
Односельчанка Сергія Марина Гавловська після 20 років випікання вдома відкрила в Кривому Озері власну пекарню. Окрім місцевих мешканців, її вироби замовляли майже в усі сусідні села. Жінці кортіло зробити свої торти яскравішими й придбати харчовий принтер, аби друкувати на смаколиках різні зображення. Її зупиняло те, що вона сама не впоралася б з технологією, тому вона шукала працівника, який міг би опанувати процес друку.
Коли її донька зламала ноутбук, Марина звернулася до Сергія по допомогу — і зрозуміла, що знайшла ідеального кандидата. Вона придбала обладнання й офіційно запросила Сергія до команди. А завдяки програмі від Центру зайнятості отримала компенсацію майже у 80 тисяч гривень на облаштування робочого місця для нового співробітника.
«Добре, що держава підтримує підприємців у працевлаштуванні людей з інвалідністю. Та й облаштувати робоче місце мені особисто теж було б дуже тяжко», — зазначає Марина.
Сьогодні завдяки Сергію пекарня може виконувати корпоративні замовлення та друкувати на тортах улюблених персонажів. Це значно прискорило процес. Сергій сам створює макети, виставляє продукцію та друкує. Власниця закладу ділиться:
«Людям дуже подобаються зображення на тортах їхніх рідних і близьких — вони замовляють такі торти на подарунок. Якщо раніше на один виріб ми витрачали часу до пів години, то тепер можемо зробити зображення на торті за одну хвилину».
Наразі програміст розробляє нові дизайни для декорування солодощів, а також вивчає дизайнерську справу. Більше про натхненну історію Сергія Максименка дивіться у відео за посиланням!
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Французька компанія CNIM Systèmes Industriels разом з естонською Milrem Robotics передасть Україні шість нових роботизованих систем розмінування ROCUS для Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Про це повідомили в Milrem Robotics.
Комплекси ROCUS створені на базі платформи THeMIS, яка вже зарекомендувала себе в різних бойових умовах. Вони дозволяють дистанційно виявляти, підтверджувати та знешкоджувати вибухонебезпечні предмети — від мін до нерозірваних снарядів.
Нагадуємо, що Україна та KNDS Belgium запускають спільне виробництво.
Головна мета таких систем — зменшити ризик для саперів і підвищити ефективність операцій з розмінування. ROCUS оснащені спеціальним обладнанням, яке адаптоване до українських реалій і здатне працювати в умовах підвищеної небезпеки.
Ці шість комплексів приєднаються до семи, які розгорнули ще у 2022 році. Загалом Україна вже отримала 15 систем від Milrem Robotics.
Читайте також: Нові човни для армії: українські розробки офіційно на службі ЗСУ
Фото: Milrem Robotics
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...