Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Інтеграція переселенців: як закордонний досвід може допомогти Україні? Кейс Грузії

Опубліковано

Сьогодні в світі нараховується 110 млн людей, які через війну та переслідування стали вимушеними переселенцями. Це рекордна для світової історії цифра, у якій чималу роль відіграла й повномасштабна війна в Україні.

За даними Міжнародної організації з міграції в Україні у квітні цього року нараховували 5,4 млн переселенців. Наразі ця цифра є дещо більшою, враховуючи переміщення через підрив росіянами дамби Каховської ГЕС. Також потрібно враховувати той факт, що певний відсоток переміщених українців офіційно не реєструється. 

Однак ще більш важливо, що певна частина людей і взагалі не зможе або не захоче повертатися додому, насамперед із безпекових причин. Зрештою, багато кому навіть немає куди їхати: їхні домівки розбомблені, а міста зруйновані. Саме тому ми маємо дбати не лише про первинну підтримку ВПО, а й про комплексні програмі інтеграції переселенців.

Звісно, у цьому нам неабияк знадобиться власний дев’ятирічний досвід, але не менш важливо вивчати та аналізувати й міжнародний досвід. Зокрема – грузинський

Як грузинський досвід може стати прикладом для України?

Невдовзі після здобуття незалежності в Грузії спалахнули сепаратистські конфлікти. На початку 90-х конфлікти в Південній Осетії (також відомій як Цхінвальський регіон) та Абхазії призвели до переміщення 220-240 тис. осіб – приблизно 6% від тодішнього населення країни. Менш ніж за два десятиліття ще 20 000 осіб були переміщені через російсько-грузинську війну 2008 року, а сепаратистська влада де-факто зміцнила державні інститути на обох територіях. 

І хоча бойові дії припинилися досить швидко, обидві території досі залишаються окупованими Росією регіонами Грузії. Станом на кінець 2022 року загальна кількість зареєстрованих ВПО становила 308 000 осіб, хоча ця цифра залишається приблизною порівняно з фактичною кількістю переміщених осіб, які проживають у Грузії.

Проблеми, з якими зіткнулися переселенці в Грузії

Багато грузинських переселенців шукали притулку в столиці, інші оселилися в регіоні Самегрело-Земо-Сванеті, що межує з Абхазією. Обмежений доступ до засобів існування через відсутність власності на землю зробив багатьох із них вразливими до безробіття. 

Крім того, наслідки конфліктів мали серйозний вплив на психічне здоров’я переміщених осіб, особливо це загострилось через ізоляцію під час пандемії COVID-19. Низький рівень життя і досі залишається серйозною проблемою для ВПО в Грузії.

Історичний підхід до політики надання допомоги ВПО

У 1990-х роках уряд Грузії розмістив переселенців у тимчасових притулках, як-от школи, студентські гуртожитки та лікарні. У цих установах часто не було основних зручностей, і переміщені особи залишалися географічно ізольованими, намагаючись пристосуватися до нових обставин на тлі соціальної стигматизації. 

Національна політика Грузії щодо ВПО протягом понад 15 років була зосереджена насамперед на їх поверненні, а не на їх інтеграції, оскільки успішна інтеграція вважалася викликом територіальній цілісності.

Прогрес та шлях вперед

І хоча прогрес був повільним, останніми роками відбулися позитивні зрушення. Уряд зайняв більш впевнену позицію на підтримку інтеграції та продемонстрував солідарність із переселенцями як на національному, так і на міжнародному рівнях. Одночасно вживаються зусилля щодо вдосконалення правової бази для захисту прав ВПО. Примітно, що зобов’язання уряду надати нові квартири 5000 сім’ям внутрішньо переміщених осіб протягом двох років є кроком для задоволення їхніх житлових потреб.

Читайте також: Як Україні повернути вимушених мігрантів з-за кордону після перемоги? Пояснює експерт

Проблеми, із якими стикаються ВПО в Грузії, потребують постійних зусиль з боку уряду, міжнародних організацій та місцевих суб’єктів для покращення умов життя та забезпечення успішної інтеграції у суспільство. Ставлячи на чільне місце благополуччя ВПО і застосовуючи співчутливий і заснований на правах підхід, Грузія може нарешті наблизитися до вирішення кризи переміщення, що тривала.

Які уроки варто винести з грузинського досвіду

Із цим питанням я звернулася до грузинської колеги, голови правління Центру розвитку миру та громадянського суспільства Еліко Бенделіані. Ось, на які висновки вона радить звернути особливу увагу.

  • Розселення у великих населених пунктах перешкоджає інтеграції переселенців. Досвід Грузії демонструє, що підходи, орієнтовані на залученні менших громад, є більш ефективними та дієвими в інтеграції вимушених переселенців.
  • Комплексний підхід. Вирішення проблем переселенців вимагає цілісного підходу, що враховує різні аспекти: житло, працевлаштування, соціальна інтеграція тощо. Ми не можемо фокусуватися на одному напрямі, ігноруючи решту, якщо прагнемо досягти реального результату.
  • Розширення можливостей та участь переселенців у політичних процесах і відстоюванні васних прав є надзвичайно важливим. Це гарантує, що їхні голоси будуть почуті, а конкретні проблеми – враховані під час ухвалення рішень.
  • Допомога, що базується на потребах, має бути пріоритетною. Необхідно впроваджувати більш індивідуальний підхід, який допоможе забезпечити надання допомоги на основі реальних, а не узагальнених потреб.
  • Залучення переселенців до спільних проєктів. Участь ВПО у житті ОСББ, роботі локальних громадських організацій чи волонтерських рухів якнайкраще сприяє інтеграції. Люди почуваються важливими та корисними для нової громади, а отже, стають її повноцінною частиною.

Ці уроки засвідчують, що для успішної інтеграції вирішальним фактором є саме багатовимірний підхід, у якому до цього питання залучаються не лише урядовці, а й громадський сектор, медійники та, зрештою, самі ВПО. 

Яким має бути український підхід до інтеграції ВПО

Вкрай важливо пристосувати стратегії інтеграції ВПО до конкретних потреб і профілів переміщених осіб у кожному місці. Для цього потрібен локалізований і орієнтований на людей підхід, що поєднує в собі територіальні стратегії. Не існує універсального підходу для досягнення успішної інтеграції переселенців. А тому важливо враховувати голоси постраждалого населення та залучати місцеву владу, громадянське суспільство та приватний сектор.

Загалом задля успішної інтеграції ВПО українському суспільству потрібно вирішувати наступні виклики:

  • Безпека є базовою незадоволеною потребою в українському суспільстві. Ми маємо на увазі не лише щоденні загрози для життя і здоров’я, з якими стикаються українці, а й наслідки дій російських агресорів. Це включає перебої з електропостачанням, водопостачанням, розбиті дороги, зростання злочинності, обмежений доступ до медзакладів і лікарів, зростання захворюваності на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, загострення хронічних захворювань. Це стосується не тільки окупованих чи прифронтових територій, а й громад, які приймають внутрішньо переміщених осіб в центрі та на заході України, де інфраструктура значно перевантажена через збільшення населення. 

    Для вирішення цих проблем потрібна не лише співпраця військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, поліції, медичних закладів та служб надзвичайних ситуацій, а й координація зусиль громадських організацій, волонтерів та активних громадян для забезпечення безпеки та профілактики проблем, пов’язаних з безпекою.

    Потрібен аудит безпеки у громаді, співпраця з органами правопорядку, створення Робочих груп з безпеки з числа співробітників органів місцевого самоврядування, поліцейських, громадських активістів.
  • Конфлікти різних ідентичностей та стигматизація. У соціологічних дослідженнях описані основні складові ідентичностей, які вбачаються тригерами для їх носіїв – цінності, мова, переконання, ритуали, традиції. 

    До того ж війна сформувала нові ідентичності, як-от ідентичності тих, хто живе на території де точились бойові дії, та тих, хто не отримав такого досвіду. Тих, хто перебував в евакуації за кордоном або в іншій області України; тих, хто переїхав з села в місто, та навпаки.

    Ціннісні аспекти ідентичностей також стосуються запиту на справедливість у різних соціальних груп. Йдеться не лише про справедливість щодо перемоги над ворогом, отримання репарацій, міжнародного суду над військовими злочинцями, а й передусім задоволення потреб тих, хто втратив на війні близьких, житло, майно, роботу. Зважаючи на різний досвід війни у різних громадян, питання справедливості вже позначає розколи у суспільстві. 

    Конфлікти ідентичностей є болісними та потребують часу на аналіз та роботу з ними, однак задля консолідації українського суспільства тема ідентичності має стати однією з ключових у подальших миротворчих практиках. 
  • Трансформація питання «довіри – недовіри» різним суб’єктам у суспільстві. На початку війни обсяг взаємодопомоги та взаємопідтримки серед громадян вказав також на високий рівень міжособистої взаємної довіри. Однак згодом, зважаючи на різноманітні факти, питання міжособистісної довіри та довіри до окремих акторів на рівні громад стає проблемним. І надалі через відсутність можливості проговорення цього питання у безпечному просторі накопичення образ та незадоволення у громаді може зростати та переростати у конфлікти на тлі розподілу ресурсів, незадоволення дій місцевої влади. 

    Наразі в громадах необхідно шукати лідерів, ініціативи, навколо яких громада об’єднується, щоб згодом переходити до обговорення стану довіри у них. 

    Насправді, довіра одне до одного та відчуття влаштованості у соціум (робота, інша зайнятість) можуть бути важливими характеристиками, які сприяють згуртованості українців. Збереження та посилення цих якостей може позитивно впливати на емоційний стан та сприяти об’єднанню громадян. Розробка стратегій для відновлення втраченої довіри може бути важливим кроком у покращенні згуртованості в Україні. Для досягнення цього можуть бути запроваджені програми з підтримки відкритого діалогу, зміцнення комунікаційних мереж та сприяння взаєморозумінню між різними групами громадян.

Від Грузії – Україні

Замість висновків додаю кілька порад від моєї колеги Еліко Бенделіані. Це не повчання, а радше особистий досвід Грузії, здобутий зокрема ціною власних помилок. 

Працюйте над інтеграцією. Інтеграційна політика має зосереджуватися на скороченні дистанції між переміщеною людиною та суспільством. Важливо створити середовище, де голоси переселенців будуть почуті, їхні права – захищені, а внески – оцінені.

Зосередьтеся на освіті. Переселенці часто втрачають соціальні й професійні ролі та змушені адаптуватися до нової реальності. А тому якнайбільше уваги слід приділяти освітнім програмам та програмам розвитку навичок для ВПО. Доступ до вищої освіти та професійної підготовки має бути пріоритетом. 

Не ігноруйте процес загоєння травми. Травма може мати значний вплив на психічне та емоційне благополуччя ВПО. Щоб допомогти переселенцям оговтатися від пережитого досвіду, слід надавати послуги підтримки, консультування та впроваджувати програми психічного здоров’я.
Сприяйте соціальній згуртованості. Зрештою, її можна досягти через баланс між визнанням унікального досвіду переміщеної особи та сприянням її інтеграції в нову громаду. Цінуючи різноманітність, сприяючи рівним можливостям і заохочуючи інклюзивний діалог, ми можемо побудувати більш згуртоване суспільство. Суспільство, яке поважає та підтримує всіх своїх членів.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Колонки

10 правил доброчесності, яких має (або може) дотримуватися кожен в повсякденному житті 

Опубліковано

«Доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить». Це не єдине та не вичерпне визначення, але найбільш універсальне. Саме ним послуговується команда Національного агентства із запобігання корупції. 

Вітаю, я Ірина Чаговець, керівниця Офісу доброчесності НАЗК. Це окремий підрозділ, який навчає доброчесній поведінці не тільки публічних службовців і антикорупційних уповноважених. В зоні нашої уваги ще й школярі, студенти, освітяни. І не тільки. Ким би ми не були – вчиняти доброчесно можемо і маємо. Тому разом вчимо і вчимося чинити правильно. Бо певні: доброчесність — не просто красиве слово, а нова норма поведінки. 

Чи складно це впровадити в свою буденність? Думаю, ні. Усього 10 простих правил на щодень — і країна почне змінюватись з кожного з нас.  

  1. Не беріть та не давайте хабарів

Якщо є побутова корупція, то має бути і побутова доброчесність. Віддячити грошима лікарю чи презентувати щось коштовне вчительці — давно не ОК у сучасному світі. Кожен, хто робить свою роботу і отримує за це оплату від держави, не має вимагати за це додаткової винагороди. Не купуйте особливого ставлення до себе хабарями чи дарунками. Натомість, справжньою подякою вихователькам буде поважати їхню працю та активно брати участь у житті дитини.

Велика корупція подекуди починається з маленьких неочевидних вчинків. Не підживлюйте її.

  1. Навчайтесь без шпаргалок, списування чи плагіату

В школі, а потім і в університеті, часом, від дітей вимагають гарних оцінок та успішності. Врешті, дитина починає шукати обхідні шляхи. Списувати, купувати реферати, дипломні роботи тощо. Але ж ми вчимося для себе. Всотуйте знання, перевіряйте, як запам’ятали інформацію, оцінюйте засвоєне — так ваше навчання буде максимально корисним. А от купувати дипломи в інтернеті, видавати чужі реферати за свої чи присвоювати собі чужі заслуги — однозначні “червоні прапорці” в доброчесній освіті. Туди ж — підтасовування результатів тестів чи просто списування у когось. Не треба так. 

Доброчесність вимагає більше зусиль. Але і повага до себе, і справжні, а не куплені, знання — безцінні. 

  1. Будьте доброчесними не тільки в реалі, а й у віртуалі 

Здається, що та одна картинка з гуглу важить? Візьму її до презентації. Проте у кожного зображення чи тексту є автор (навіть якщо це ШІ). І використовувати чужі фото або копіювати дописи без зазначення авторства – не можна. Доброчесно — пошукати оригінал, запитати у автора дозвіл, врешті, підписати при публікації. 

Подекуди анонімність та вільний доступ до контенту у мережі вабить вдаваною безкарністю, але ж пам’ятаємо: доброчесність понад усе! 

  1. Залиште піратство в минулому 

Слухати музику на офіційних стрімінгах, купувати фільми в онлайн-кінотеатрах, не шерити електронні книжки та навчальні курси поміж друзями –  нескладно, правда? Споживати контент доброчесно — це про підтримку контентотворців та повагу до себе. Тож, беремо за правило  насолоджуватися улюбленою творчістю свідомо! 

  1. Будьте доброчесними в роботі та кар`єрі 

Чи може бути доброчесними в дрібних вчинках? Однозначно! Поміняти воду в кулері, якщо вона скінчилась на вас, не засмічувати місця чи предмети загального користування, допомогти колезі чи колежанці подужати Excel-табличку. Ми проводимо на роботі більшу частину дня, тож доброчесна поведінка в колективі допоможе зробити його комфортнішим для всіх. Додаємо нетоксичну робочу комунікацію та дотримання особистих кордонів колег — готово, ви неперевершені! 

Команда НАЗК обрала для себе доброчесність, як одну з цінностей організації і це допомагає щодня обирати світлу сторону 😉 

  1. Виконуйте обіцянки

Це одне з найочевидніших правил: якщо даєте комусь слово — дотримайте його. Якщо порушили обіцянку — перепросіть та намагайтесь уникати таких ситуацій надалі. Досвід показує, що доброчесна поведінка часто стає фундаментом для взаємовигідних партнерств. Всі хочуть мати справу з людиною слова. Тож, будьте нею! В першу чергу, стосовно самого себе. Обіцянки собі – це теж важливо. Дати собі відпочинок після важкої справи, зайнятися нарешті спортом – зробіть для себе те, що обіцяли. 

  1. Уникайте людей, яким бракує доброчесності

Оточення завжди формує наші погляди та враження про нас. Маєте справи з корупціонерами? Будьте готові пожертвувати власною репутацією. Толерування корупції неприпустиме у будь-якому вигляді, це аксіома. Не виправдовуйте тих, хто вчиняє недоброчесно та уникайте асоціацій з ними. Воно вам не треба. 

Не толерувати корупцію можна в різних сферах. Навіть, у побутових дрібницях. Подумайте, що зробите, якщо ваш родич придбає за гроші водійське посвідчення? Або за хабарі отримає диплом лікаря. Чи довірите йому себе оперувати?  

  1. Постійно розвивайте свої навички доброчесності 

Навчання антикорупції та доброчесності може бути простим та неочевидним способом розвинути ці навички. Але це працює. І, найперше, звісно радимо проходити онлайн-курси на навчальній платформі Study.nazk. Наша команда робить їх простими, доступними та інтерактивними. На платформі зареєстровані вже понад 145 тисяч користувачів. Приєднуйтесь і ви!  

Дізнайтесь про історичні передумови корупції та яка вона взагалі буває на безкоштовному курсі “Основи антикорупції для всіх і кожного”. А також спробуйте себе в ролі новачка на публічній службі  — в режимі інтерактивного симулятора здогадайтесь в якому випадку можна приймати подарунки чи “винагороди”, чи можна бути керівником невістки і що можна розповідати друзям про державні таємниці. Буде захопливо. 

Також знаходьте надихаючі історії доброчесності на сторінках книжок. Наприклад, раджу до прочитання: 

  • “Справедливість. Як вчиняти правильно?” Майкла Сендера
  • “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла
  • “Кобзар” Тараса Шевченка
  • “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
  1. Підтримуйте справедливість і рівність у повсякденному житті

 Активно сприяйте рівним можливостям і справедливості у вашому оточенні. Переконайтесь, що всі мають однаковий доступ до ресурсів і можливостей. Ваші дії та рішення повинні сприяти відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (стать, раса, віросповідання або соціальний стан). Створюйте умови, за яких кожен та кожна відчуватиме себе цінною та поважною частиною спільноти. Виховуйте в собі та інших повагу до різноманіття та відкритість до нових перспектив. Зробіть так, щоб ваші повсякденні вчинки відображали принципи рівності і справедливості Це теж буде внеском у розвиток більш доброчесного суспільства.

  1.  Не піддавайтеся настроям «все пропало»

У медіа та соціальних мережах частіше переважають повідомлення про жахливий рівень корупції, що нищить країну. І, значно менше, про її подолання чи запобігання. Команда Офісу доброчесності НАЗК працює на зміну цієї тенденції. Про хороші новини та вдалі практики антикорупції розповідаємо у своєму телеграм-каналі . А відтепер – і в експертних блогах на «Шо там?». Ми знаємо безліч прикладів, коли доброчесність перемагає. І розкажемо про них вам. Давайте гуртуватися в доброчесні спільноти! Ну, і починати зміни з себе, куди ж без цього. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Відновлення через спорт: як лучництво допомагає ветеранам у Харкові

Опубліковано

Хлопець з ампутацією пальців зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. А ветеран із Дніпра, завершивши курс реабілітації за допомогою стрільби із лука, повернувся додому та облаштував у дворі будинку простір для продовження тренувань. Від цих історій стає тепліше й ми розуміємо, що наша робота приносить плоди!

З осені минулого року психологи Мальтійської служби у Харкові впровадили у програму реабілітації та емоційного розвантаження ветеранів адаптивний спорт – лучництво.

Така реабілітація стала можлива завдяки співпраці Мальтійської служби допомоги, БФ «Харків з тобою» та майстра спорту України з блочного лука, волонтера Юрія Дорошенка. У листопаді 2023 року в тирі школи олімпійського резерву відбулося перше тренування для ветеранів бойових дій та медиків одного з госпіталів.

Перед стрільбою усім учасникам на майданчику проводять інструктаж із техніки безпеки та невелику розминку. Далі ж починається найцікавіше – процес взаємодії тренерів із кожним лучником. Тут навчають як тримати спину, руки, як має бути натягнута тятива та як проводити пристрілку в ціль. І на початку – це все без стріли. 

На собі відчула, як це докласти зусиль, побудувати тіло, становище рук, відпрацювати прицільність, і, нарешті, потрапити в ціль.

Стрільба з лука дозволяє не лише зміцнити фізичну форму, а й розвинути впевненість, незалежність. А завдяки підвищенню чутливості пальців збільшується відчуття зв’язку із зовнішнім світом, що позитивно впливає на емоційну сферу та відновлення когнітивних функцій.

З цих поїздок на стрільбу завжди повертаємось з історіями, які залишаються з нами ще надовго. Хлопець з ампутацією пальців, завдяки своїй завзятості й підтримці тренерів, зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. Я часто спостерігала за тим як він вправляється з луком, помічала його втому наприкінці тренування, і розуміла, що саме він поставив собі за мету. 

Другий випадок, коли ветеран із Дніпра, по завершенні реабілітації у Харкові, повернувся додому й у дворі свого будинку облаштував простір для продовження тренувань.

Від цих історій стає тепліше й переповнює відчуття гордості за хлопців. Ми розуміємо – наша робота важлива й приносить плоди.

Разом із командою психологів Мальтійської служби вдалось налагодити необхідний елемент цього процесу. Ми проводимо діагностику емоційного стану учасників стрільби до та після тренування за методикою HADS, аналізуємо динаміку показників емоційного стану кожного учасника протягом серії тренувань. Це все дозволяє коригувати роботу психолога в індивідуальних інтервенціях із ветеранами.

Зараз такі виїзди стали регулярним та налагодженим процесом. Із закритого приміщення тиру, з настанням весни, тренування перейшли на свіже повітря стадіону. Це додає енергії всім учасникам та тренерам, а ще з’являється «поправка на вітер», яка в прямому розумінні – допомагає потрапити в ціль, а у переносному – помічати об’єктивну реальність й не зійти зі шляху до мети.

 Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Як організувати діяльність робочої групи в евакуації: досвід Соледарської громади

Опубліковано

Соледар зараз повністю зруйнований РФ. Попри те, що фактично його не існує, а люди розпорошені по всій Україні — громада в евакуації змогла об’єднатися, а допомогла в цьому робоча група з безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади, яка входить до Мережі робочих груп Донеччини та активно співпрацює з ними.

Вікторія Грунська розказала, як в евакуації успішно згуртувати переселенців, а Катерина Устименко — мешканка Соледару розказала, що вдалося зробити у Дніпрі завдяки робочій групі.

Робочу  групу з питань громадської  безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади заснували ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році. Тоді вона налічувала близько 17 членів/-кинь. Серед них й Вікторія Грунська, жінка виконувала роль менеджерки, координувала роботу та відслідковувала запити місцевих мешканців, аби доносити їх до групи. Пані Вікторія працювала у Соледарській бібліотеці, а на засідання групи потрапила, як активна громадянка.

«Я була туди запрошена, як директорка міської  бібліотеки. Якраз тоді було  оголошено конкурс на створення громадських просторів на базі публічних бібліотек. Тоді я не була офіційно членкинею робочої групи, а потрапила туди як небайдужа мешканка», — каже пані Вікторія.

Жінка пригадує, що після першого засідання вона ще більше надихнулась ідеєю допомагати громаді та розвивати її. Згодом саме в бібліотеці пані Вікторії проходили засідання робочої групи. 

Цей осередок став платформою для реалізації нашої героїні, вона стала координаторкою робочої групи від громадськості. Також небайдужі мешканці відвідували тренінги, фокус-групи, у бібліотеці зароджувались ідеї, які з часом реалізовувались як мініініціативи, писались проєкти та розроблялись плани на майбутнє.

З часом у місті створили волонтерський центр, який допомагав переселенцям/-кам, які їхали сюди в перші дні повномасштабної війни. Він проіснував до квітня, допоки місто не почали покидати вже самі мешканці/-ки, адже ситуація ставала небезпечнішою з кожним днем. Згодом у роботі групи почався простій, люди рятувалися евакуюючись до різних областей України. Однак не минуло багато часу, а небайдужі ВПО з Соледарської громади вже активно почали працювати в евакуації. 

«Протягом 22-го року ми не працювали як робоча група взагалі. Як координаторка я була на зв’язку з мобілізаторкою нашої робочої групи, а потім поступово облаштувалась й прислухалася до порад від членів/-кинь нашої  групи: познайомилася з іншими людьми, з новими міжнародними організаціями. Ну власне, так я швидше адаптувалася у новій громаді. Враховуючи завзятість і небайдужість людей, виникла все ж ідея, що ми маємо відновити роботу нашої робочої групи. До її складу входять і робітники військової адміністрації, і активісти та фахівці за різними напрямками: медицина, освіта, культура тощо. Географічно члени робочої групи роз’їхалися по цілій Україні, але головним ресурсом для нас — залишилися люди та їх любов до рідного міста», — каже співрозмовниця.

Повноцінно свою роботу група відновила у березні 2023 року, у складі 22 осіб. Пані Вікторія почала працювати у  Вінницькій області, як координаторка робочої групи від Донеччини. В області перебуває 123 родини соледарців — це майже 360 людей.

За цей час людям видали: 

  • 320 продуктових наборів;
  • 264 гігієнічних наборів;
  • 100 дитячих сумішей;
  • 30 наборів для дітей;
  • 50 ліхтарів.

До моменту окупації для мешканців/-нок, що залишались на території громади встигли видати: 

  • 200 ковдр;
  • 110 аптечок;
  • 250 ліхтарів.

Всю цю гуманітарну допомогу отримували завдяки донорам, які спілкувалась з Мережами робочих груп та отримували своєчасні запити.

Згодом, саме діяльність Соледарської групи стала прикладом для роботи інших громад. За 2023 рік провели шість засідань, де обговорювали основні потреби мешканців в евакуації. Вікторія Грунська спілкується з іншими активістами з Соледару, що тимчасово перемістились в інші міста і по можливості допомагає соледарцям, що знаходяться у м. Вінниця та Вінницькій області. Для цього жінка створила групу у Viber, де мешканці можуть розказувати про свої потреби і отримувати корисну інформацію з різних питань.

Наприклад, минулого року був запит від переселенців у Дніпрі на відкриття сенсорної кімнати для дітей. Оскільки у цьому місті мешкає багато діток, то відповідно їм потрібно мати місце для розвитку та дозвілля. З реалізацією мініініціативи з створення такого осередка допомогли партнери програми ООН з відновлення та розбудови миру, а також небайдужість Мережі робочих груп.

Це сенсорна кімната для дітей на базі освітнього центру «Соледар: дорога додому» у Дніпрі. У цьому осередку фахівці та фахівчині проводять корекційні та логопедичні заняття, дітей навчають мінної безпеки, а для дорослих організовують психологічну допомогу, каже Катерина Устименко, яка безпосередньо працює у новоствореному осередку. Вона додає, що саме завдяки робочій групі вдалося швидко втілити ідею та створити комфортний і безпечний простір для дорослих та малечі.

Членкиня групи каже що, якщо до війни робоча група працювала більш самостійно, то зараз вона більшу увагу приділяє саме активістам/-кам. Бо вони є рупором переселенців у нових громадах.

«Я бачу цінність в тому, що ми стали дружніші, більш згуртовані. Саме на цій платформі [ред. — у межах робочих груп] ми можемо вільно спілкуватись з представниками місцевої влади. Якщо є якісь питання, ми можемо безпосередньо радитися з представниками UNDP тощо», — наголошує Вікторія Грунська.

Членкиня додає, що Мережа обʼєднує у собі робочі групи 11 областей, а це величезний досвід та рушійна сила для підтримки одне одного на відстані. 

«Втративши усе, головне не втрачати звʼязки і вірити , що разом ми переживемо усі іспити, що випали нам».

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство3 дні тому

Школа — це не тільки уроки! Це вчителі, які разом зі своїми учнями розвивають малі громади

Їхні учні отримують високі оцінки за сортування сміття, знімають документальні ролики про рідне село та...

Можливості4 дні тому

«Хліб був як делікатес»: ця пекарня з Чернігова однією з перших запрацювала після деокупації області. Відновитися допоміг грант

Пекарня «Flavor bakery» майже «однолітка» маленької Соні. Їм обом 2,5 роки. Дівчинка ледь не щодня...

Можливості5 днів тому

Вчити англійську навіть під час війни. Мовна школа у Чернігові відновила роботу після ракетного удару завдяки гранту

Стільці перекинуті й вкриті уламками скла. Стеля впала, а двері вирвані. Це наслідки у школі...

Суспільство2 тижні тому

«Усе життя я жила з дискомфортом від того, що зі мною щось не так. Тепер мені стало легше»: історія Тоні, яка в 41 дізналася, що в неї аутизм

«Сьогодні день мого камінг-ауту. У мене аутизм», — написала одного дня Тоня на своїй сторінці...

РЕКЛАМА: