Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Прикраси, які наближають перемогу. Як херсонська ювелірна майстерня Denma отримала друге життя у Львові

Опубліковано

Денис Максимов – ювелір із Херсонщини, якому довелося покинути домівку через російське вторгнення. У Львові на нього з донькою чекала кохана дівчина, яка зрештою підштовхнула майстра до власного бренду.

Сьогодні бренд Denma – це унікальні срібні прикраси ручної роботи, які підкорюють своєю легкістю та простотою. А ще кожен придбаний виріб – це ваш особистий внесок у перемогу України, адже ювеліри переказують 10% від продажу на ЗСУ.

Про виїзд з Херсонщини напередодні окупації, прихисток у майстерні колег, перезапуск власної справи та майстерню на балконі ШоТам розповіли співзасновники Denma Денис та Зоряна.

засновники бренду Denma

Мені набридло робити одноманітні та нудні прикраси

Денис: Я ювелір у другому поколінні, це захоплення передалося мені від батька. Я любив підглядати за тим, як він працює. І якось тато сказав мені: «Досить займатися дурницями, час працювати». Це були 90-ті роки, і для того, аби заробити гроші, потрібно було справді чимало працювати. 

Батько взяв мене в учні і я поступово переймав знання та навички. Згодом знайомий майстер запропонував мені працювати на більш-менш професійному рівні. Так я вперше влаштувався на роботу ювеліром, а паралельно продовжував навчання із татом.

І вже після багатьох років монотонної роботи мені набридло створювати абсолютно одноманітні та нудні прикраси. Хотілося зробити щось нове, незвичне. Щось значно цікавіше і більш унікальне. Власне, з цього бажання й почалася моя історія самостійного ювеліра.

Денис Максимов

Починав працювати без ескізів – лише експресія

Денис: На самому початку в мене не було жодних ескізів. Я просто брав до рук шматок срібла і починав експериментувати. Це може здатися романтичним, але насправді все так і було. Сидів і складав щось із цього матеріалу, припаював, поступово формуючи образ майбутньої прикраси. Перші мої кроки – це радше експресія.

Тривалий час я не відмовлявся від роботи в майстерні, адже залишався невеликий страх. Були вагання: чи зможу щось створювати самостійно, чи потрібен я людям зі своєю роботою. Тож майстерня передусім була способом заробітку. Хоча я й заспокоював себе, запевняючи, що роблю це для душі. Але насправді розумів: лишаюся в майстерні, аби потім почати щось своє.

Вийшли зі сховища, сіли в атівку та вирушили на захід

Денис: Як би це жахливо не звучало, але здається, що за останні вісім років ми всі вже звикли до війни. Вмикаєш телевізор, чуєш про події на сході країни, і це, на жаль, сприймається ніби якась норма. Тож коли почали говорити про повномасштабне вторгнення хотілося вірити, що це черговий фейк. З одного боку, такі попередження шокували, а з іншого, ми всі знаємо, як росія любить вдаватися до інформаційних атак.

Попри частку сумнівів ми з донькою були напоготові: зібрали тривожну валізу та спакували наплічники з речами першої необхідності. Та коли все почалося, моєю першою реакцією був шок. Тіло охололо, а мозок не розумів, що робити далі. Думаю, цей стан переважав серед більшості українців, які зранку дізналися про початок великої війни. 

бомбосховище

Зрештою я прийшов до доньки, розбудив її, і ми разом спустилися до укриття поруч із нашим будинком. Аж раптом телефонує Зоряна й каже: «Напевно, не варто випробовувати долю. Сідайте в автівку та їдьте до мене у Львів». Ми не вагалися. Взяли речі, з якими були в сховищі – каремат, спальник та мівіну з печивом – і вирушили на захід країни. Я не взяв із собою абсолютно нічого: усі мої інструменти, усі напрацювання залишилися в Херсоні. Як і купа всього, що я купував для виготовлення прикрас.

Якось я приїжджав до Зоряни та скупив практично все каміння в одній із львівських крамниць. А повернувшись туди вдруге, вже після 24 лютого, почув: «Так ви все викупили, більше постачань не було». Тож мені довелося починати все з самого початку. Фактично, з нуля.

Робота допомогла оговтатись від пережитого стресу

Денис: Перші кілька місяців я перебував у шоковому стані, довго не міг прийти до тями. Мені було доволі складно, усе здавалося чужим, налаштованим проти мене. Але згодом я знайшов у собі сили та вирішив написати знайомому ювеліру й уточнити, чи не знає він когось у Львові, кому потрібні вільні руки. Я шукав будь-який спосіб заробити, адже кошти поступово закінчувались. Мені пощастило: він надіслав мені кілька номерів. Завдяки цьому я познайомився з місцевими хлопцями, які разом винаймають приміщення й працюють кожен сам на себе.

Там не було верстаків, але був звичайний кухонний стіл з мінімальним приладдям. Деякий час я працював у тому приміщенні, створив кілька прикрас. І насправді я дуже вдячний цим людям, адже мене підтримали й прийняли безкоштовно. Це дійсно було дуже важливо для мене і, звісно, приємно.

Пізніше мені надіслали контакт людини, яка шукала майстра на тимчасову або постійну роботу. Виявилося, що це бренд чоловічих прикрас Сolumbus. Ця співпраця тривала кілька місяців, допоки я не відчув, що не встигаю поєднувати роботу з підготовкою до перезапуску власної справи. Наприкінці вересня я відпрацював свій останній день, залишаючи це місце з надзвичайною вдячністю. Адже Сolumbus не лише дав мені роботу, а й підтримав на шляху до відновлення нашого бренду.

Денис та Зоряна

Перетворили бренд на сімейний бізнес

Денис: Власне, історія перезапуску почалася з пропозиції Зоряни створити власний бізнес, щоб ні від кого не залежати. Ця ідея здалася мені чимось дуже цікавим, і ми запустили ребрендинг. До того ж, Зоряна дизайнерка, їй було цікаво працювати над новим проєктом. Так і виникла наша справа – Denma. Поступово ми розділили між собою обов’язки: дівчина займається комунікацією з клієнтами, а я продовжую роботи те, що люблю найбільше, – прикраси. Нам дуже комфортно працювати вдвох.

Після ребрендингу ми почали створювати абсолютно інші вироби. Це помітно, якщо зайти в наш інстаграм та прогортати стрічку до більш давніх дописів. Одним із перших у нас з’явився колосок – символ родючості та відродження України. Ми прагнули створити образ, який зацікавить аудиторію та залишатиметься актуальним. І так поступово закріпили його в різних моделях, крок за кроком розширюючи колекцію прикрас.

сережка колосок Denma

Чому Denma? Цьому також слід завдячувати Зоряні. Вона переконала мене, що попередня назва – Den Maksymov Jewelry Lab – надто складна та довга, а отже, її практично неможливо запам’ятати. Натомість запропонувала «зрізати» все зайве й залишити лише Denmа. Спочатку воно різало мені слух, здавалося, що скорочення на голосну – не надто хороша ідея. Але потім я почув у цій назві цілісне слово, яке стало для мене рідним та теплим.

Читайте також: Місце, де збираються свої. Херсонці відкрили у Франківську кав’ярню Prostir.Coffee з «кавуновою» кавою

Поступово нашими роботами почали цікавитися. Ми домовилися про співпрацю з кількома шоурумами, зокрема, з вінницьким «ШоШо» та львівським Open Store. До того ж, ще до великої війни я працював з «Щось цікаве», а тому після переїзду ми завітали до них із новою колекцією. І вже приблизно за місяць продалася одна з наших прикрас.

колосок брошка

Це неабияк мотивувало, ми відчули натхнення продовжувати роботу. Адже коли ти розумієш, що це комусь потрібно, нові сили з’являються самі по собі. Ба більше, мені як майстру не так принципово, у якому місті я працюватиму, як люди, для яких я це роблю. Тут, у Львові, містяни справді люблять та цінують роботу, створену власноруч.

Клієнт обирає фонд, а ми донатимо на ЗСУ

Денис: Ми переказуємо 10% від кожного продажу на підтримку України. При цьому клієнт може самостійно обрати, куди саме будуть спрямовані кошти. Це може бути, скажімо, «Повернись живим», Благодійний фонд Сергія Притули, «Домівка врятованих тварин» чи якийсь конкретний збір.

Гадаю, сьогодні благодійна складова в роботі українського бізнесу – це норма. Я навіть не знаю, як це пояснити. Ми мусимо допомагати країні та армії, і з самого початку розуміли, що будемо перераховувати частину прибутку.  Скільки саме вже переказали – не рахували. Але в найближчих планах – робити щомісячні звіти-підсумки, аби наша аудиторія розуміла, який внесок робить та куди саме спрямовується допомога.

брошка Denma

Не терпимо недоліків у наших виробах

Зоряна: Насправді ми дуже клієнтоорієнтований бренд. Щонайменше тому, що люди повертаються за новими замовленнями. Колись я займалася татуюваннями і завжди думала, як зробити процес максимально зручним для клієнта. І цей підхід ми сьогодні втілюємо в Denmа.

Усі наші прикраси мають пів року гарантії. Упродовж цього часу людина може надіслати свій виріб, якщо він потемнів, заляпався чи зламався, а ми безкоштовно його оновимо. Також усім клієнтам, які замовляють нашу продукцію вперше, ми даруємо маленьке срібне сердечко. Це підвіска, яку можна зачепити до сережки або носити на ланцюжку.

Крім того, у нас доволі великий вибір. Від підліткових модулів на кшталт «Бавовни» до більш універсальних чи навіть солідних прикрас. Це заслуга Дениса, який, так само, як і я, не любить одноманітність. А тому часто вигадує нові ескізи. Виділити якийсь чіткий напрям чи певну тематику продукції доволі складно. Та головне, що кожна людина може знайти щось для себе.

кільце бренду Denma

Денис: А ще ми не терпимо технічних недоліків. Я понад 20 років працював із золотом, і в цьому матеріалі все має бути ідеальним: без жодних недоліків чи помилок. Увесь цей досвід я переніс на срібні прикраси і намагаюся також робити їх ідеальними. На жаль, чимало майстрів, які працюють у сріблі, закривають очі на різноманітні дефекти, в надії, що замовник цього не помітить.

Наші ціни дозволяють людині повернутися вдруге

Зоряна: Одна з наших переваг – це ціни. Ми вже шість місяців робимо все можливе, аби вони не змінювалися, незважаючи на курс, адже до нього прив’язані всі наші матеріали. Але в нашому пріоритеті зробити так, аби якомога більше людей могли дозволити собі продукцію Denma. 

Звісно, сьогодні безліч ювелірів змушені піднімати ціни, але я вважаю такий підхід неправильним. Ми пішли іншим шляхом і стараємось навпаки зменшити вартість, наскільки це можливо. Так, дохід з однієї прикраси невеликий, але нам буде краще, коли її зможуть дозволити собі кілька людей, замість когось одного. До того ж, люди повертаються з новими замовленнями і рекомендують нас своїм близьким. Усі у виграші.

прикраси від Denma

Зараз ми збираємо гроші на важливу для себе покупку, яка має для нас велике значення. Дуже хочемо придбати лазер, який дозволить нам створювати принципово нові прикраси, складні форми, а також робити гравіювання. Але для такого придбання треба ще багато попрацювати. 

Читайте також: Яскраві люди не потребують яскравих речей. Це харківський бренд базового одягу Cuprum Depot

Взагалі хочеться бути самодостатніми й мати необхідне обладнання. І зараз ми багато працюємо для цього, часто без вихідних. Дуже важливо сьогодні не стояти на місці, не впадати у відчай, а зосередитись на своїх цілях, йти до них і, звичайно, допомагати. Допомагати нашій прекрасній країні якомога швидше здобути перемогу, нашій економіці – працювати, а нашій мужній армії – вберегти свої життя, маючи все необхідне, щоб знищити ворога. Це пріоритет. Тому працюємо, розвиваємось і допомагаємо.

майстер Denma

Денис: До речі, нещодавно ми орендували приміщення й офіційно «з’їхали» з балкона, на якому все літо створювалися наші вироби. Це був цікавий досвід, але сьогодні ми готуємо справді естетичну майстерню. Місце, в якому народжуватимуться нові прикраси від Denma.

Суспільство

Рух «Єдині» запускає новий курс з переходу на українську мову

Опубліковано

Для усіх охочих відкрита реєстрація на 25-й курс із вивчення української мови від руху «Єдині».

Про це повідомляє  Київська міська державна адміністрація.

«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.

Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.

Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.

Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.

Читайте також: Укрзалізниця приготувала Великодні обіди для Харківщини – фото

Наразі в межах проєкту щотижня відбувається 55 розмовних клубів на тиждень.

Наступна мета «Єдиних» – допомогти 1 000 000 земляків опанувати мову.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині європейських країн на сході України.

Фото: Укрінформ

Читати далі

Суспільство

Стало відомо, скільки сімей отримали кредити на житло за програмою “єОселя”

Опубліковано

9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Серед отримувачів:

● 124 військовослужбовці та силовики;
● 23 педагоги;
● 17 медиків;
● 1 науковець;
● 81 родина без власного житла;
● 9 ВПО;
● 9 ветеранів.

Читайте також: Google запускає додаткову програму грантів для українських стартапів на 10 мільйонів гривень

Про проєкт

єОселя – нова програма доступного кредитування житла, ініційована Президентом України.

Кредитування

  • Пільгова  ставка на весь термін  кредиту —  3%
  • максимальний строк кредиту — 20 років
  • мінімальний початковий внесок — 20%
  • кредитують банки-учасники програми: Ощадбанк, ПриватБанк, Глобус Банк, Укргазбанк, Sky Bank

Нагадаємо, британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні.

Фото: єОселя

Читати далі

Суспільство

Вільне для вільних: зооволонтерка з Бахмута евакуювала понад 150 собак (ВІДЕО)

Опубліковано

Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.

“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.

Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.

Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.

Читайте також: Квітуча історія захисника України з Одеси (ВІДЕО)

“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.

Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.

“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.

Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.

“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.

“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.

Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.

Фото: ШоТам!

Читати далі