Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Місце, де збираються свої. Херсонці відкрили у Франківську кав’ярню Prostir.Coffee з «кавуновою» кавою

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Костянтин із дружиною Поліною та друзями відкрили кав’ярню Prostir.Coffee в Херсоні в січні 2019 року. До того Костя понад 6 років працював в кавовій сфері та мріяв створити власний бренд, який асоціюватиметься з рідним містом. Адже море та кавуни – це банальність.

Бізнес у форматі кава to go запустився в колаборації із сервісом з ремонту техніки Apple. Згодом кав’ярня набула популярності та перетворилася на повноцінний заклад. А рік тому Костянтину вдалось втілити свою мрію – команда презентувала бренд «Херсонська кава».

Здавалося, все чудово: лишається відкривати нові заклади та працювати над розвитком бізнесу. Але всі плани херсонців зруйнувала війна. Аби врятуватися від окупації, подружжя виїхало до Івано-Франківська, де за два місяці перезапустило свій заклад. Новий Рrostir.Coffee став місцем збору переселенців та новою домівкою для «Херсонської кави».

Костянтин Дудченко

Співзасновник кав’ярні Prostir.Coffee

Займаюсь кавою вже майже десять років

Я займаюсь кавою з 2013 року. Спочатку працював баристою в Херсоні, згодом переїхав до Києва і влаштувався в місцеву кав’ярню. Саме в Києві я познайомився з дуже класними та впливовими людьми з цієї сфери, які багато чому мене навчили. У мене з’явилися корисні контакти по всій Україні, які зараз дуже допомагають. Адже хтось є підприємцем, хтось – нашим клієнтом, а хтось займається обсмажкою кавових зерен. 

Невдовзі я повернувся назад до Херсона, продовжив працювати баристою, згодом став адміністратором кав’ярні. А вже з 2017 року почав займатись власними проєктами. 

Мені завжди подобалося пити каву, і коли я прийшов на свою першу роботу як бариста, то пропрацював всього тиждень, після чого вирішив, що хочу відкрити власну кав’ярню. Ця справа здавалася мені дуже цікавою, я бачив потенціал. Звісно, мати невеличкий заклад – це не про колосальні прибутки, а про бізнес, що об’єднує людей навколо чогось, що дуже подобається. 

Кава to go та ремонт техніки Apple

Я мав не те щоб ідею, а конкретну ціль – відкрити власний заклад. І в цьому мене підтримувала дружина. Але водночас мені бракувало підприємницьких навичок, і тут нам пощастило співпрацювати з нашими друзями – Іваном та Анною.

У Вані на той час вже був сервісний центр з ремонту техніки, він добре розумівся на бізнесі. А ще також мріяв про запуск власної кав’ярні. Якось ми зустрілися, поговорили й зрозуміли, що маємо однакові цілі та бажання. Так з’явилася ідея запуску кав’ярні to go в колаборації із сервісним центром. 

Ми ідеально доповнювали одне одного. Я вчився веденню бізнесу, а друзі вивчали зі мною кавову сферу. Кожен займався своєю роботою. Ми й досі легко знаходимо спільну мову: коли люди близькі по духу, жодних сварок чи конфліктів не буває. А якщо виникають спірні ситуації – просто сідаємо й обговорюємо.

Після запуску нам здавалося, що основний потік клієнтів формуватиме саме ремонт техніки, тож кав’ярня працювала в сусідньому приміщенні в тестовому режимі. Але згодом саме кавова частина нашої колаби стала проєктом, що приводив людей. Адже заклад був цікавим та живим. Пізніше наші друзі з’їхали, а кав’ярня залишилася. 

Певний час ми продовжували працювати як to go, а згодом розширилися до повноцінного закладу: з посудом, сніданками, сендвічами, круасанами, десертами та власною кухнею. У нас була якісна кава та різноманітна їжа на будь-який смак.

Пандемія коронавірусу не викреслила каву з нашого життя

До пандемії ми пропрацювали понад рік. Навіть встигли відкрити поруч із кав’ярнею рамен-бар та зібрати чималу команду. Але почалася пандемія коронавірусу, і нам довелося закрити цей заклад. Ми не розуміли, коли повернеться нормальне життя, а доставка ніколи не була популярною в Херсоні. Власне, тому наш бар проіснував всього сім місяців.

А ось із кав’ярнею – інакше. Ми не працювали перший тиждень карантину, адже всім було страшно, ніхто не знав, що робити. Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, я заїхав до кав’ярні, аби вирішити якісь побутові питання. І тоді в приміщення обережно почали заходити люди. Вони просили продати кілограм кави, аби готувати її вдома. Таких ситуацій було багато.

Тому пандемія змінила наше життя, але не змогла викреслити з нього каву. Через деякий час ми відкрилися й почали працювати з дотриманням всіх карантинних норм. Постійно обробляли руки, перевіряли температуру працівників, видавали замовлення через віконце і реорганізували бар. Фактично, пандемія дала нам поштовх, адже ми вижили і жодного місяця не виходили в  «мінус».

Наші працівники були дуже організованими та самостійними

У нас було чотири баристи, один адміністратор, помічник, два кухарі, прибиральниця і четверо співвласників: я, дружина та наші друзі. Робота була чіткою, адже ми налагодили процеси автоматизації. Усе, що стосувалось фінансів, було повністю зрозумілим і прозорим. Усі питання вирішували спільно. Крім того, баристи та кухарі мали власні канали спілкування, де обговорювали свої напрямки. Тобто все працювало налагоджено. 

Адміністратор завжди тримав все під контролем, давав чіткі інструкції, як має взаємодіяти кухня з баром. Часто наші працівники самостійно вирішували якісь побутові проблеми, і я був не проти.

У Херсоні з туризмом проблеми, адже його не так багато. Туризм існує в теплу пору року, а взимку – зникає, тому 90% наших клієнтів – це місцеві жителі. Конкретної цільової аудиторії в нас не було. Як правило, приходили люди від 16 до 60 років. Адже кава – це така річ, яку п’ють всі, незалежно від статусу, статі і віку.

Легенда про кавові кавуни

Існує легенда, що херсонська кава виникла, коли місцеві мореплавці поїхали на закупівлю зерна до Ефіопії. Через погану врожайність херсонці поверталися практично ні з чим, а тому вирішили довантажити трюми чимось у перевальному пункті в Туреччині. І придбали кавуни, яких на той час в Україні ще не було. Тож додому купці вирушили з кавою та кавунами, але дорогою додому почався шторм. Кава потрапила в кавуни, які згодом висадив місцевий фермер. І ось відтоді на його плантації ростуть кавові кавуни.

Херсонська кава в кавунах – туристична візитівка міста

Бренд херсонської кави в кавунах існує трохи більше року, хоча ідея виникла набагато раніше. У Херсоні немає якогось свого продукту, який би асоціювався з самим містом. Усі завжди асоціюють нас із кавунами. Звісно, вони в нас є, але не в самому місті, а в області. Мене певний час цікавив туризм і брендинг, тому я вирішив, що було б класно зробити для Херсона якийсь продукт і змістити вектор стереотипу про те, що Херсон – це кавуни і море. Бо до моря в нас 90 км, а кавуни – в області. 

Оскільки в місті дуже багато кави та кав’ярень, я вирішив розвивати своє захоплення і створити каву, яка буде привертати увагу. Тоді й виникла ідея кави в кавунах. До того ж, кавунові зерна дуже схожі на кавові. Власне, так з’явився цей продукт – кава в кавуні. Думаю, таке можливо тільки в Херсоні. 

Потім було багато роботи щодо візуального концепту та пояснень, чому це так. Ми активно працювали над стратегією розвитку та самим брендом. Кава мала бути смачною і гармонійно поєднуватись з молоком, капучино та лате. А це доволі непросто, бо зазвичай кава, що поєднується з молоком в еспресо та допіо, не добре виражена. Та ми знайшли вихід: поєднали зразки кави, які рідко міксують, і це дало результат – в каві є солодкість, кислинка, гірчинка. Це дало чіткий еспресо, насичений капучино та флейт-вайт. 

Читайте також: Для тих, хто сумує за Харковом. Переселенці відкрили в Києві кафе «ХА» з легендарною квадратною піцою

Робота тривала пів року і в серпні 2021 року ми запустили цей проєкт. Херсонці його оцінили, а зараз ми продовжуємо розвиватся в Івано-Франківську. Якщо в Херсоні наш продукт мав познайомити людей з містом і відволікти від стереотипів, то тут ця кава виконує місію маячка, який не дає людям забути про Херсон. Нагадує, що це українське місто, яке опинилося під окупацією, і про яке не можна мовчати.

Наша кава не має ароматизаторів та штучних смаків, це стовідсоткова арабіка. Якісна кава на кожен день. За нею повертаються та купують постійно. Люди читають легенду, бачать красиве пакування, а далі працює наш концепт смачної кави на кожен день. 

Придбали дорогу кавомашину і готувались до весільної подорожі

Ми не готувались до повномасштабної війни, бо не вірили, що таке взагалі може відбутися в наш час. За тиждень до вторгнення ми купили нову кавомашину варістю кілька тисяч євро. Це один із доказів того, що ми зовсім не очікували такого розвитку подій. 23 лютого я мав піти оплатити нашу поїздку з дружиною на Шрі-Ланку. Та зрештою ці кошти стали нашим стартовим капіталом в Івано-Франківську. 

Для бізнесу в нас не було жодного плану «Б». Мозок просто це заперечував, увімкнувся якийсь блок. При цьому ми маємо багато друзів в державних органах, і всі нам про це натякали або навіть чітко казали, що вивозять сім’ї на захід України. А ми просто питали, для чого це все й не сприймали їхні слова настільки серйозно.

Вивезти щось з окупації – фактично нереально

Приблизно о 5 ранку 24 лютого моя мама набрала Поліну. Я прокинувся від дзвінка і зрозумів, що просто так ніхто не телефонує, а отже, точно щось трапилось. Мама просила, щоб ми збирались, бо почалась війна. Ми виїхали з міста 25 лютого: спершу до Кривого Рогу, а за кілька тижнів – до Івано-Франківська. З собою мали кілька наплічників, а кав’ярню просто зачинили, бо не було можливості щось вивозити. Зараз такої можливості немає також. Лише на свій страх і ризик. 

Лише місяць тому Поліна домовилась з перевізниками, щоб вивезти нашу кавомашину. Процес зайняв більше трьох тижнів і гарантії ніхто не давав, але все ж нам її передали. Це така ситуація, коли потрібно віддати досить цінну кавомашину з документами невідомим людям в невідомий автобус. Добре, що нам трапились люди, які все доставили. Рідко хтось перевозить бізнес зараз, це небезпечно і майже неможливо, а ще дуже дорого. Усе інше обладнання ми придбали вже у Франківську, бо з собою для роботи прихопили лише планшет.

Проходили 30 км на день, аби знайти ідеальне приміщення

Аня та Іван, з якими ми співпрацювали в Херсоні, родом з Івано-Франківська. Саме вони познайомили нас з людьми, які на початку перезапуску допомогли з адаптацією. А приміщення для кав’ярні ми знайшли самостійно, прогулюючись містом.

Ми з дружиною багато ходили, аналізували різні райони, визначали переваги та недоліки. Це була ніби робота: виходили зранку, а поверталися вже ввечері. Проходили по 30 км в день, і якщо певна локація нам подобалась, ще кілька разів повертались туди й слідкували за потоком людей. Зрештою знайшли наше майбутнє приміщення – біля міського озера. Звісно, було страшно відчинятись саме тут, але ми дуже повірили в цю локацію. І я вважаю, що не помилились.

Ремонт у приміщення тривав двадцять один день, і так співпало, що в ці тижні повітряну тривогу оголошували по 3-4 рази на добу. Інколи вони тривали годинами, та ми все одно продовжували роботу, адже вирішили, що треба відчиняти кав’ярню. І вже 20 квітня наш заклад запустився.

Наш заклад став простором для всіх переселенців

Перші відвідувачі прийшли до нас вже в день відкриття, адже ще під час ремонту я часто виходив на вулицю і знайомився з людьми. Місцеві нас дуже підтримали, особливо коли дізнались, що ми переселенці. Ми хвилювались, як нас сприйматимуть, але ставлення було дуже теплим. До нас навіть приходили херсонці: аби підтримати. Також було багато людей з Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя. Так наш заклад став простором для переселенців, де вони ділились своїми проблемами і переживаннями.

Згодом ми організували неофіційний захід для переселенців з Херсона: запросили всіх на неформальну недільну зустріч. Тоді прийшло чимало людей, ми знайомилися, спілкувалися, обмінювалися контактами.

Ми стараємося створити для відвідувачів гарну атмосферу. У нас є шопери з Херсоном, Харковом, Києвом та Івано-Франківськом, є поштівки, намиста та магніти від місцевої реставраторки Марії Козакевич. Також маємо на прилавках магнітики з Херсона, які з окупації нам привезли брати Білецькі. Вони збирають кошти на амуніцію для південного напрямку, тому виручені кошти з цих сувенірів передаємо їм. Ще в нас є джеми і карамелі власного виробництва, а також кавові аксесуари. 

А ще моя дружина дуже любить квіти й вже доволі довго займається ними. Тому в нашому закладі періодично відбуваються квіткові маркети, кошти з яких ми донатимо друзям, котрі допомагають військовим на Херсонському напрямку. Також передаємо кошти знайомому волонтеру в Одесі, який закуповує автомобілі та карети швидкої допомоги. Тобто намагаємося робити так, аби люди могли прийти, порадіти життю (наскільки це можливо), а водночас – долучитися до підтримки армії.

Справа не тільки в каві

Наша фішка в тому, що ми дуже любимо каву, але розуміємо, що справа не в лише в ній. Недостатньо просто відкрити заклад, де буде смачна кава, і на цьому все. Це так не працює. Смачна кава – це не опція, вона має бути без обговорень. Ми акцентуємо увагу на всьому, що пов’язано з кавою. У нас є кавові полички, де представлені 6-8 обсмажчиків кави з України. Багатьох із них я знаю і всю цю каву куштував, тому відповідаю за її смак та якість. 

Підбираючи каву, я орієнтуюсь на професіоналізм, смак кави та візуальну айдентику. Ми продаємо девайси для приготування кави, сендвічі, салати, фреш-соки. Піклуємось про людей, бо знаємо: багато-хто поспішає, завжди в русі. Тому стараємось задовольнити потреби всіх – люди можуть прийти і взяти запаковану смачну їжу. Тобто наша фішка в тому, що ми продаємо не лише каву, а ще й сервіс та емоції.

Коли переможемо – відкриємо колекційне шампанське з Херсонщини

Ми плануємо залишити заклад у Франківську та розвивати його. Зараз орендували сусіднє приміщення, де облаштуємо кухню та посадкові місця. Там будемо готувати сніданки, сендвічі, боули, як робили це в Херсоні. З глобальних цілей – хочемо запустити власне виробництво, де будемо смажити каву. І, звісно, відкривати нові заклади.

Щиро віримо, що Україна переможе і ми повернемося в рідний Херсон. На цей день я маю особливе шампанське – перший розлив Blanc de Вlancs 2017 року з винарні князя Трубецького, що поблизу Нової Каховки. Таких пляшок залишилося всього кілька, їх вже неможливо дістати. У мене є ще багато колекційних напоїв, а тому вистачить на всіх. Тож у день нашої перемоги запрошую всіх до Prostir.Coffee.

Суспільство

«Сценарій вигадав у підвалі»: 13-річний школяр створив мультфільм про війну

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Матвію Глазунову — 13 років. Він створив та зняв перший мультфільм про війну в Україні.

У його анімації Андрій Хливнюк і Джон Леннон разом виконують «Червону калину». Бо ж немає нічого неможливого, коли йде велика битва Світла й Темряви, Добра і Зла.

Про талановитого школяра розповідає ШоТам.

Матвій сам зробив із вовни Хливнюка, Леннона та Зеленського. Сценарій писав, коли з батьками ховався у підвалі від бомб.

Матвій Глазунов уже вдруге втрачає дім через російських окупантів. У 2014 році – на Донеччині, а 2022 – на Харківщині.

Читайте також: 13-річний переселенець на Закарпатті створює мульфільми із вовняних ляльок

Перший свій мультик Матвій створив у 2021 – про відьмочку Меліссу.

«Чорний лютий» — це друга анімаційна робота хлопця.

«Ідея прийшла 26 лютого. Тому я вирішив зробити фільм про війну, щоб показати події, які відбуваються зараз. Коли бомбили Ізюм, я все одно робив якісь ляльки», — розповідає юний мультиплікатор Матвій Глазунов.

Коли родині вдалося виїхати в Мукачево, хлопець взявся до роботи. Батько допоміг з музикою, мама – з виготовленням ляльок.

Читайте також: Перший український хіпі та майже веган. Що ви знаєте про життя та творчість Григорія Сковороди? (ТЕСТ)

Головний матеріал для ляльок та декорацій – це вовна.

«Вовна дуже добре взаємодіє зі світлом. Також моя мама займалася вовною десь 10 років тому. Мені дуже подобається цей матеріал», — каже Матвій Глазунов.

Зйомки тривали 2 місяці. Анімація здобула перемогу на фестивалі Chilsren Kinofest.

Тепер Матвій пише новий сценарій.  

«Це фільм буде про золотошукачів, про зраду і як підтримували Україну», — розповідає Матвій.

Хлопець мріє, що скоро зможе зняти і найщасливіший свій фільм – про Перемогу.

Нагадаємо, український мультфільм переміг на Фестивалі анімаційних студій у Парижі.

Також ми повідомляли, що вийшов уривок українського мультфільму «Мавка. Лісова пісня» із саундтреком «ДахаБраха».

Читати далі

Суспільство

«Лицарі Колумба» передали дитячій лікарні «Охматдит» дороговартісне ендоскопічне обладнання

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Львівська обласна клінічна дитяча лікарня «Охматдит» отримала найсучаснішу дороговартісну ендоскопічну стійку.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської обласної державної адміністрації.

Медобладнання передала найбільша у світі католицька братерська організація «Лицарі Колумба».  

Пристрій дозволить отоларингологам лікарні ще якісніше проводити ендоскопічні операції в носі, приносових пазухах, у глотці, гортані, трахеї та вусі.

Також благодійники привезли із собою чимало розхідних матеріалів, продуктів харчування, засобів по догляду.

Найвищий лицар організації Патрик Келлі, який разом з командою привіз подарунки, також вручив медикам медалі від Ордену.

Читайте такожВідновили знищений бізнес і виходять на ринок США. Кейс українського бренду свічок WOOD MOOD

Довідка

Лицарі Колумба — найбільша в світі братерська організація, яка об’єднує чоловіків-католиків. Заснована преподобним отцем Майклом Джозефом Макґівні в Нью-Гейвені (США) в 1882 році. Названа на честь мореплавця Христофора Колумба.

Діяльність Лицарів Колумба спрямована на благодійність щодо потребуючих, єдність католиків навколо Церкви для захисту християнських цінностей, особливо щодо родини та захисту життя, плекання братерства між лицарями та патріотизм.

Нагадаємо, волонтери придбали для ЗСУ мобільний шпиталь за €240 тис.

Також ми повідомляли, як лікарня Покровська на Донеччині отримала від Червоного хреста обладнання для немовлят.

Фото: loda.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

На Волині фермерка висадила яблуневий сад на 8,4 га за грантові гроші

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Фермерське господарство «Дари Волині» посадило яблуневий сад на площі у 8,4 га за грантові кошти від держави.

Про це повідомили у пресслужбі Мінагрополітики.

Розповідається, що родина підприємців почала займатися фермерством ще у 2013 році.

Нині має в обробітку яблуневий сад площею в понад 11 га. Додатково вирощує сою та пшеницю. Загалом у сезон аграрії забезпечують понад 40 людей із навколишніх населених пунктів робочими місцями.

Яблука збувають у місцеві мережі, а також на Львівщину та Рівненщину. У минулі роки була можливість співпрацювати з Білоруссю, але з початком повномасштабної війни будь-які шляхи співпраці обірвалися.

Читайте також: Виграли грант від «Дії» та відновили виробництво з нуля. Кейс бренду одягу Anka Clothing

Фермерка Марина Єлева розповіла, що цього року вирощену агропродукцію вдалося реалізувати без пригод і зайвих проблем. Як буде наступного року, покаже час, але родина вірить у перемогу України та налаштована оптимістично.

Господарство стало учасником державної грантової програми зі створення саду. У межах проекту вже встигли отримати грантові кошти та висадити саджанці під яблуневий сад на площі у 8,4 га. Та перевірили, як працює проект. 

Нагадаємо, підприємниця з Чернігівщини за грантові кошти налагодила виробництво пелет.

Також підприємець налагодив пошиття військової форми для жінок завдяки гранту єРобота.

Фото: minagro.gov.ua.

Читати далі