Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
58374584 2397655720266789 4010953186163556352 o e1559737598342 58374584 2397655720266789 4010953186163556352 o e1559737598342

Суспільство

Онука на годину: як у Івано-Франківську рятують стареньких від самотності

Опубліковано

Чужа старість мені не байдужа. З такою ідеєю в Івано-Франківську заснували унікальний проект для самотніх мешканців геріатричного пансіонату. Вже більше 30-ти  бабусь та дідусів, які ще донедавна були нікому не потрібні та зневірені, знайшли собі названих родичів, які тепер відвідують своїх підопічних.

Що змушує волонтерів жертвувати своїм вільним часом заради чужих людей? А також – чому команді проекту так важливо поспішати? Намагаємось зрозуміти це, розглянувши один день з життя небайдужих.

Названі онуки

Вона сидить самотньо біля вікна. З сумом спостерігає за воротами геріатричного пансіонату. А може ось-ось вони відчиняться і до неї хтось прийде. Перший відвідувач – ні, то у сусідню кімнату, другий- ні, то знову не до неї. Вона з сумом опускає очі і над нею нависає тяга самотності. Їй 90 років, чоловік та діти померли. Вона любить спілкуватись… було б з ким.

Поки вона згадувала про своє життя, то й прогавила, хто зайшов до воріт. Раптово відкриваються двері. На порозі стоїть молода брюнетка з широкою посмішкою на вустах. “Я тебе чекала…”.

Читайте також: Жінка самотужки створила притулок для літніх людей під Кропивницьким

Вони довго розмовляють, тримаються за руки, розповідають як увесь цей час були одна без одної. Молода жінка не може покинути бабусю, треба вже бігти, а хочеться залишитись.

Залишатися. STAY. Саме так називається Івано-Франківський проект у якому для стареньких та самотніх мешканців геріатричного пансіонату шукають онуків. Ні, це не пошуки родичів світами, це названі онуки, які дарують свою турботу та тепло бабусям і дідусям.

Ідейною натхненницею проекту стала Ілона Мурзова. Це вона та брюнетка, яка вже має свою названу бабусю в пансіонаті – Наталію Ковень.

Святкування 90-ліття Наталії Ковель

“Я на початку і не думала ставати онукою. Але моя бабуся зачепила моє серце. Тепер я приходжу до неї кожного тижня, ми спілкуємось, говоримо та обмінюємось тим потрібним теплом. Між нами є зв’язок”, – розказує Ілона.

Геріатричний пансіонат дає своїм мешканцям все, що необхідне – прекрасне харчування, відремонтоване приміщення, належні умови у кімнатах. Єдине, чого немає – спілкування.. Тому мета проекту STAY – підтримувати стареньких, приходити до них кожного тижня – спілкуватись гуляти, читати. Волонтери стають для стареньких дуже близькими людьми. саме тому їх і називають онуками.

Пошук бабусі через Facebook

Ілона керує благодійною організацією «Платформа соціальних інновацій «Трансформація». Поза роботою – виховує п’ятьох дітей.

Організаторка проекту STAY зі своєю родиною

Ілона вже третій рік опікується геріатричним пансіонатом. Жінка ще раніше хотіла привернути увагу до стареньких. Вона разом з командою зняла соціальну рекламу, зробила фотовиставку портретів мешканців. Але це не дало очікуваного результату.

Свого часу Ілона з командою впроваджувала проект “Наставництво” для сиріт Прикарпаття. І виникла думка цей шаблон перенести на геріатричний пансіонат.

“Здається, що мені Всесвіт сказав, що я ще потрібна і дав таку роботу та життєву енергію. З тих пір я займаюсь проектом STAY”.

Проект почався з роботи професійних фотографів, які зробили чудові світлини мешканців пансіонату. Далі організатори написали невеликі історії життя бабусь та дідусів. Ці історії поламаних доль виставляють у соціальній мережі Facebook, де кожен може обрати собі свого бабусю чи дідуся і стати для них названою онукою чи онуком. Єдина вимога до них – навідувати стареньких раз на тиждень і проводити з ними хоча б годину.  

Минулого роки організатори проекту зробили таку фотовиставку мешканців геріатричного пансіонату

Зараз у геріатричному пансіонаті є 170 жителів. П’ятдесят чотири бабусі та дідусі задіяні у проекті. Десь половина з них вже знайшли своїх онуків.

Читайте також: У Чигирині жінка віддала власну квартиру під хаб для дітей

“Ми поступово додаємо історії інших бабусь і дідусів. Всіх одразу охопити неможливо. Але, на жаль, ми і втрачаємо учасників. За час проекту дві бабусі відійшли у кращий світ, до одної не встигла прийти онука. Я розумію, наскільки важливо не затримуватись, потрібно давати більше інформації, розповідати історії, бо старенькі можуть не встигнути зустрітись зі своїми, хоч і названими, але онуками”, – каже Ілона.

Для стареньких мешканців геріатричного пансіонату
проводять творчі заходи, фотосесії, покази “Краса немає віку”

Дві людини – дві тяжкі долі

Кожна історія мешканця геріатричного пансіонату вражає до сліз та торкається глибин кожного небайдужого серця. Саме ці історії пише ще одна з організаторок проекту Любов Загоровська і публікує на просторах Facebook, аби привернути увагу до чужої старості та самотності.

А це Любов Загоровська. Її називають ангелом проекту. Саме вона розпитує та пише історії бабусь та дідусів і публікує їх у соціальній мережі

Історія Михайла Леонідовича (ім’я змінено з етичних міркувань) потрясає людською жорстокістю по відношенню до рідної людини. У дідуся було двоє дітей і щоб хоч якось утримувати сім’ю він їздив на заробітки по Україні. Якось він приїхав додому, а на порозі його зустріли чужі люди. Діти продали квартиру і поїхали на у Португалію. Чоловік залишився на вулиці без нічого, лише з образою та розчаруванням у серці.

“Так він опинився у пансіонаті. Чоловік дуже позитивний, завжди веселий, але видно ту біль в очах. Йому хочеться спілкуватись і говорити з кимось.”, – переказує Любов Загоровська.

Читайте також: Буковинська волонтерка започаткувала рух допомоги людям похилого віку

Онука проекту STAY Наталія Герзанич поділились історією свого волонтерства, яке переросло у щось більше та розказала про свого названого дідуся Олексія Васильовича.  

Олексій Васильович

“Я спочатку ходила до сусіда Олексія Васильовича, але ми розговорились, знайшли спільну мову і я зрозуміла, що хочу бути його онукою. У свої 92 роки він при добрій пам’яті. Але за тою сивиною та не сміливою посмішкою на зморщених устах ховається трагічна доля”.

Як виявилось, Олексій Васильович колись був в УПА. Потім його вивезли товарняком з країни з дружиною, яка була на 9-му місяці вагітності. На щастя, у них народився хлопчик. Родина жила десь на поселенні, але у їх оселю прийшла біда. Сину було вже десь три роки, коли він біг по вулиці і на нього звалився паркан. Маленький хлопчик відійшов у кращий світ.

Читайте також: 90-річна пенсіонерка з Дніпра допомагає українській армії

Коли чоловік з дружиною повернувся сюди після виселення сталась просто фантастична історія. Їх родичі, які мають вже своїх двох дітей,  народили їм дитину. Родичка виносила, а з пологового будинку вже вони забрали свою донечку. Вони виростили дівчинку як рідну, але коли їй було 40 років,  вона вчинила самогубство.

«Питання – чому? – буде мене їсти доти, поки сам не піду за нею і не запитаю. Коли донька вмерла, жінка з тої розлуки зійшла з розуму. Ще два роки мучилася, поки не померла. А я попросився сюди. Сам попросився, аби з собою не зробити чогось», – каже дідусь і витирає сльози.

Наталія навідує Олексія Васильовича кожного тижня, читає йому в голос книжки.

“Дідусю подобається цитувати вірші, казав, що колись дуже любив читати, але зараз погано бачить”.

Нещодавно Олексію Васильовичу виповнилось 92 роки і організатори проекту зробили йому вечірку-сюрприз. Прийшло купа людей, спекли йому сирник, запалили свічки. Він був дуже вражений та щасливий.

А так Олексія Васильовича вітали з його 92 днем народженням

З приходом онуків старенькі починають відкриватись, у них посміхаються очі і це помітно. Вони відчувають, що не самотні і потрібні. Дуже особливо, що бабусі та дідусі пишаються своїми онуками і хваляться між собою, хто до них ходить.

“Вони мені кажуть: “ви знаєте, до всіх ходять гарні діти, але до мене – найкраща”. Хтось хвалиться, що онука здала сесію, чи поїхала за кордон, або в неї гарна робота чи мама лікар. Вони живуть новинами від своїх названих онуків, переживають за них та тримають кулачки”, – розказує Любов Загоровська.

Читайте також: Унікальна команда черлідерок у Харкові: найстаршій 72 роки

У геріатричному пансіонаті Івано-Франківська також живуть 40 молодих людей. Це діти, які народжуються з інвалідністю і від них відмовляються батьки. Організатори проекту STAY планують запустити паралельний проект для пошуку цим людям названих братів та сестер, адже вони також потребують уваги і хочуть просто потримати когось за руку.

Суспільство

У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років

Опубліковано

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки, які проживають у Бразилії, за майже 40 років створили понад 120 тисяч писанок. Коли Україна здобула незалежність, вони були серед перших, хто приїхав відроджувати традицію писанкарства на Батьківщину.  

Про це розповіла Світлана Мельник, дружина посла України в Бразилії.

Вона зазначила, що роботи подружжя Сератюків відомі далеко за межами Бразилії і зберігаються у музеях і приватних колекціях по всьому світу. 

Яра Сератюк вважається унікальною у світі писанкаркою із філігранною технікою розпису перепелиних яєць, а її чоловік – автор багатьох власних новаторських технік та стилю.

Посол України в Бразилії Андрій Мельник, його дружина Світлана Мельник та подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Читайте також: Бійці ЗСУ показали, як розписують писанки на Великдень 2024 під Бахмутом

Як розповіла Світлана Мельник, поворотним моментом у літописі писанкарства у Бразилії вважається 1957 рік, коли була створена перша світська школа розпису писанок за ініціативою українських жінок Бразилії, які мали свою організацію при Хліборобсько-Освітньому Союзі у Куритибі.

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Її натхненницею стала піонерка писанкарської справи – Марія Кирилович Вoлошин. Школа мала неабиякий успіх. Кількість учнів щороку збільшувалась у рази.

Дружина посла України в Бразилії також нагадала імена найбільш видатних майстринь і майстрів, які стали брендами у світі бразильского писанкарства: це Жорж та Яра Сератюки, Тетяна та Юліана Бахтцен та Лідія Єдинь, Філомена Процек, Одеса, Марія та Ярослав Волочук, Пауло Марсіо Фуччі, Вальдоміро Ромео, Вільсон Жозе Котвіскі, Ана Марія Бовкаловські Мазепа, Мара Брессан Клімчук, Ана Хома Чудзій.

Напередодні Великодня кожна велика крамниця Куритиби мала за честь виставити на вітрині найкрасивіші роботи учениць школи.

“Так до писанки виник неабиякий інтерес, про неї стали писати у газетах та журналах, писанка почала захоплювати своєю магією не тільки українців, але і бразильців. У такий спосіб вона поступово зайняла гідне місце у культурній спадщині всієї Бразилії”, – розповіла Світлана Мельник.

Вона додала, що відмінність української писанки у Бразилії від традиційної на Батьківщині полягає у тому, що вона може поєднувати традиційні орнаменти різних регіонів України, відображати власний винайдений стиль автора або навіть запозичувати символи корінних народів Бразилії. 

Нагадаємо, картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку.

Фото: Світлана Мельник

Читати далі

Суспільство

Британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні

Опубліковано

Британсько-український технологічний підприємець, генеральний директор і засновник британської космічної компанії Spacebit Павло Танасюк проїде велосипедом 7 тисяч км, щоб зібрати кошти для українських дітей, які постраждали від розпочатої Росією війни.

Про це він повідомив «Радіо Свобода».

Свій велотур під назвою «Ride for victory» він розпочне приблизно через два тижні з Тайваню і загалом проїде три континенти – Азію, Америку і Європу.

«Спочатку я думав їхати 2-3 тисячі кілометрів, але коли я дізнався, що кордони України практично 7 тисяч кілометрів, це з Кримом, то я вирішив проїхати саме цю дистанцію – 6993 кілометри. Це саме ці кордони, які ми хочемо повернуть, бо це наша держава», – розповів Павло Танасюк.

Ціль підприємця – зібрати мінімум мільйон доларів. Гроші він хоче витратити на конкретний проєкт для дітей, постраждалих від війни. Який саме це буде проєкт, Павло Танасюк ще вирішує.

Читайте також: Картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку

«Я – не професійний спортсмен, займався велоспортом у студентські роки. Для мене це буде важко, але коли я кажу важко, я завжди згадую, як важко нашим воїнам зараз на передовій, як важко дітям, які постраждали від війни. Тому для мене це такий персональний челендж, але і челендж допомоги дітям, допомоги Україні», – заявив він.

У матеріалі йдеться, що велосипед, на якому він вирушить у веломандрівку, повністю зроблений в Україні, щоправда, із запчастин з цілого світу, подарованих різними компаніями. Українська художниця Олеся Вакуленко розмалювала велосипед синьо-жовтими барвами і національним орнаментом. Під кермом, на рамі – металевий тризуб із підписом колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на пластині з «Азовсталі». Шолом Павла теж розмальований кольорами українського прапора.

Дорогою Танасюк буде ночувати у наметі, в готелі або машині, яка його супроводжуватиме. Він вестиме стрім, розповідатиме людям про Україну і збиратиме донати.

Після закінчення марафону, який триватиме приблизно два місяці Павло Танасюк має намір продати велосипед на аукціоні, щоб виручити ще більше грошей на благодійну ціль.

Компанія Павла Танасюка розробляє технологію космічної робототехніки для місячних і планетарних місій. У кінці цього року він планує відправити на Місяць прапор і мапу України, а також радіаційний датчик виготовлений в Україні. Дані отримані з цього пристрою безплатно передаватимуть різним інституціям, університетам, і їх зможуть досліджувати студенти у своїх наукових роботах.

Нагадаємо, естонський депутат, який збірає гроші на ЗСУ, доїхав на велосипеді до Києва.

Фото: Радіо Свобода

Читати далі

Суспільство

Коли шість коліс — не зайві: у ПАР для спецпризначенців зібрали унікальний пікап

Опубліковано

Південноафриканська компанія Armormax Defence побудувала, можливо, один із найкрутіших Land Cruiser 79 у світі.

Цей пікап із колісною формулою 6×6 за твердженням його виробників створений спеціально для умов екстремального бездоріжжя. Автомобілебудівники з ПАР запевняють, що за весь час випробувань TAC-6 — так назвали позашляховик – вони жодного разу не зіткнулися з жодною механічною поломкою, повідомляє АрміяInform.

Спочатку TAC-6 розробляли для французьких спецпризначенців. Машина створювалася для того, щоб «їхати куди завгодно та повертатися знову і знову, з ким завгодно». І хоча пропонуються різні варіанти бронювання (і навіть установка зброї), TAC-6 можуть використовувати звичайні покупці, наприклад, фермери. Щоправда, фермер має бути не бідним: базовий TAC-6 коштує $81,5 тисяч, а броньована машина на $68 тисяч дорожча. Але, як то кажуть, товар того вартує!

«Коли справа доходить до мобільності, платформа TAC-6 перевершує будь-яку повнорозмірну 4-тонну вантажівку, доступну сьогодні», — заявили в компанії.

TAC-6 створюють на базі Land Cruiser 79 Series із 4,2-літровим двигуном V6 або 4,5-літровим V8. Шасі подовжують і додають другу роздавальну коробку для передачі моменту, що крутить, на третю вісь. Пікап оснащується спеціальними трикомпонентними приводними валами Dana та зберігає стандартні подовжені листові ресори (але також пропонується ліфт-пакет на 10 см).

Спочатку Armormax розробила шестиколісний Land Cruiser з механічною коробкою передач, але рік тому відклала проєкт і вирішила перейти на автоматичну коробку передач. Це не звичайна автоматична коробка передач, вона розроблена та омологована компанією ZF спеціально для TAC-6.

«Автомат» призначений для роботи в найважчих умовах. Спеціально для АКП створили окрему систему охолодження для того, щоб коробка не перегрівалася в спеку і при русі по піску з великим навантаженням.

Клієнти можуть замовити бронювання Land Cruiser до рівня B6, що забезпечить захист від пострілів зі штурмової гвинтівки. Також позашляховик може бути обладнаний баками для води, системою пожежогасіння, двома запасними колесами.

Armormax розробила для TAC-6 два паливні баки об’ємом 210 літрів та 90 літрів, що забезпечує запас ходу понад 2 тисячі км. А для версії з одинарною кабіною розроблено бак ємністю 610 літрів і, відповідно, вдвічі більшим запасом ходу.

TAC-6 спроєктований так, щоб зберігати надійність у складних умовах, а повна маса автомобіля сягає семи тонн.

Автомобіль TAC-6 був підданий значним випробуванням, що включали понад 250 тисяч кілометрів пробігу за різними ландшафтами Африки та Європи, щоб оцінити його мобільність і стійкість. Цей процес оцінки був розроблений для порівняння характеристик TAC-6 з існуючими повнорозмірними 4-тонними вантажівками.

Протокол включав серію суворих випробувань за участю французьких спецпризначенців, спрямованих на те, щоб довести машину до її експлуатаційних можливостей. Під час цих випробувань TAC-6 виявив лише дві несправності, обидві з яких були пов’язані з помилкою водія, через перенавантаження та згоряння зчеплення.

TAC-6 був спроєктований з урахуванням військового застосування, включаючи можливість транспортування у стандартному 20-футовому транспортному контейнері ISO. Таке конструктивне рішення дозволяє TAC-6 пропонувати широкий спектр варіантів.

Сюди входять різні системи озброєння, включаючи калібри 12,7 мм, 14,5 мм, 20 мм та 30 мм, мінометні системи калібру 60 мм та 81 мм, а також конфігурації, адаптовані для таких функцій, як бронетранспортер, підвіз боєприпасів, польова механічна майстерня, транспортування невеликих автомобілів, логістична підтримка, радіолокаційні платформи та доправлення та запуск  безпілотних літальних апаратів, а також застосування як пускова платформа для протитанкових керованих ракет.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини.

Фото: Armormax Defence

Читати далі