Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Речі, що побували на Евересті та в Антарктиді. Як бренд Turbat виводить Україну на світовий ринок туристичного спорядження

Опубліковано

Чимало мандрівників уже планують зимові походи в гори. Кожен турист знає, що головне – правильно підготуватися. У цьому точно стане в пригоді туристичне спорядження від львівського бренду Тurbat, названого на честь карпатської річки. Українська продукція вже побувала у різних куточках світу. У ній мандрівники досягали вершини Евересту та ходили в походи за полярним колом.

Мар’ян Стрільців

мандрівник, креативний директор львівського бренду туристичного спорядження Turbat від компанії Gorgany

Раніше ходив у гори в джинсах та з купленою в супермаркеті палаткою

До туристичного спорядження я прийшов органічно, тому що багато в житті подорожував. Раніше я працював фоторепортером для багатьох українських медіа, навіть мав свою фотоагенцію. Ця робота давала можливість багато мандрувати. З 2005 року я вже об’їздив чимало країн, полюбляю і внутрішній туризм, особливо українські Карпати.

Моє ставлення до туристичного спорядження тоді й зараз досить відрізняється. Я був більше зосереджений на самій подорожі, ніж на тому, в чому одягнений і де сплю. Як і більшість людей у той час, я підіймався в гори у джинсах, мав незручний важкий рюкзак і спав у простому наметі, купленому десь у супермаркеті. І з усім цим я йшов пішки через Памір (гірська система у Центральній Азії), їздив через Афганістан, Іран тощо. І мене ніщо не стримувало. Однак я дійсно свідомо чи несвідомо відчував певний дискомфорт. Після перших купівель професійного спорядження я почав цей дискомфорт зменшувати.

Фото: Marian Striltsiv / Facebook

Мандрівники повинні мати можливість відчувати кайф подорожі, а не думати, що в них щось не гаразд, наприклад, холодно чи незручно. Коли я ще був студентом, на ринку тільки почало з’являтися туристичне спорядження. Тоді для мене воно було занадто дорогим. Свою першу зарплату я віддав на купівлю туристичних бахіл, бо мені тоді їх дуже хотілося. Але останнім часом для людей, які подорожують, мати якісне спорядження стає нормою. Паралельно з цим збільшується й доступ до такого продукту. У підсумку цей ринок доволі швидко зростає.

Прийшли зробити історію успіху українського спорядження

У певний момент життя мені захотілося додатково займатися ще якоюсь справою, яка пов’язана саме з подорожами. Так я долучився до компанії Gorgany – спільноти магазинів туристичного одягу та спорядження, яка існує вже 16 років. Мене ця робота так втягнула, що я поринув у неї повністю. Зараз я обіймаю посаду креативного директора бренду Turbat, зокрема відповідаю за асортимент і промоцію. Тобто я десь на межі тих, хто каже, як бренд має виглядати в майбутньому.

Загалом Turbat – це частина компанії Gorgany, йому вже шість років. Turbat і Gorgany нагадують мені Ватикан та Італію – ніби територіально всередині, але зі своєю політикою і філософією. У 2014 році ми відчули, що в Україні можна і потрібно щось виготовляти, що тільки економічно сильна країна може себе якісно захистити. Це був постреволюційний період, економічно важкий на тлі кризи й війни. І в багатьох людей тоді з’явилося непереборне бажання розвивати країну в усіх можливих напрямках. Тоді швидко з’явилися локальні малі бренди, зокрема одягові. Ми теж захотіли створити свою круту історію.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

Бренд ми назвали Turbat на честь карпатської річки, яка протікає у межах Тячівського району Закарпатської області. Це досить гарна долина, можливо, вже менш важкодоступна, але раніше такою була. Потрапити на річку Турбат – це вже пригода, адже це не є популярним маршрутом, куди ходять багато туристів. Така назва досить добре відображає нас як мандрівників. Якщо вам хочеться пригод, то можна просто поїхати на цю водойму. «Турбат» з румунської означає «шалений». І коли ми представляли бренд нашим румунським партнерам, вони казали, що вже тільки через назву готові з нами працювати, тому що для них це драйвово. 

На туристичне спорядження бракувало попиту

Одного року команда Gorgany була на європейській виставці туристичного спорядження ISPO Munich. Ми бачили там багато закордонних брендів, зокрема, чеських і польських. Але жодного українського. Нам стало так прикро. Ми не розуміли, як це так, чому у нас, в Україні, немає жодної історії успіху в цьому сегменті ринку. З одного боку, це було пов’язано з тим, що українці мало подорожували. У віддалених частинах світу рідко можна було зустріти мандрівників з України. Тому було логічно, що цей ринок не мав особливої популярності. І навіть перші бренди, які з’являлися, були доволі примітивними – спроби зробити дешевші аналоги. Тобто імпортні речі були дорогі, і люди мусили створювати якусь альтернативу.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

І цей сумний імідж туристичного спорядження в Україні сильно на нас тисне. Це певний комплекс меншовартості. Нам же хотілося ділитися історією успіху, яку можна представити на міжнародному ринку, показати, що є такий бренд, і він теж класний. Тому ми запустили Turbat – перспективне і сучасне українське туристичне спорядження. На той момент в Україні дуже бракувало таких речей, і зараз нам є над чим працювати.

В Україні є величезний виробничий потенціал 

Ми мали небагато досвіду у швейній галузі, тому почали з дослідження. Провели аналіз розвитку виробничих потужностей в Україні. І ми були здивовані, наскільки багато різних відомих брендів мають виробничі контракти в Україні. Вони успішно тут все створюють, і їм усе вдається. Це був для нас сигнал. До команди Turbat тоді долучилася нова колега Наталія, яка мала досвід роботи у данській швейній компанії. Вона, як і ми, багато подорожувала й мала досвід швейного технолога. Тому допомогла нам налаштувати старт виробництва.

Ми одразу розуміли, що хочемо будувати великий бренд, який будуть знати за кордоном. Прагнули масштабу. Тому почали партнеритися з невеликими фабриками, які мають своє обладнання і можуть шити різні типи продукту. У нас були різні продукти, які нам потрібно було зробити, і ми під них шукали виробництва в Україні.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

Зараз це 10 виробництв, із якими ми співпрацюємо. Однак у нас немає власних виробничих потужностей, хоча вже про це думаємо. Але поки свідомо не йдемо на цей крок. В Україні є, де шити, працюють дуже багато різних підприємств. Відповідно, можна мати з ними ефективну співпрацю. Сьогодні ми більше сфокусовані на розробці, а не на виробництві. Від того ми лише виграємо, адже якщо нам не подобається якість шиття чи наше партнерство з фабрикою, ми легко можемо змінити її на іншу.

В Україні ми маємо унікально якісний гусячий пух

Гусячий пух – найкращий утеплювач у куртках чи спальниках мандрівників. Також він легкий і добре компресується до мінімальних розмірів. Український гусячий пух дуже цінується у світі, експортується в Японію, США і Європу. Тому найбільшим попитом, особливо за кордоном, з-поміж нашого асортименту користується теплий одяг із пуху.. 

Як український бренд, звичайно, ми теж схопилися за цю тему. Якщо ми тут і маємо цю унікальну штуку, то чому б її не використовувати? Знайшли партнерів, які на той час мали невелику крафтову швейну майстерню, і почали працювати. Зараз коли ми знаходимо партнерів за кордоном, то перше, про що нас запитують, це якраз про український пух. 

В одному з роликів про наш пух є момент, де у склянку з водою опускають гусячий пух, і він не тоне. Цим експериментом ми хотіли показати, що наш пух просочений хімічним репелентом, аби він був гідрофобним – відштовхував воду. У багатьох людей є страх, що пух в одязі намокає, збивається й одразу втрачає свої властивості, а ще довго сохне і погано пахне. Ми з цим стереотипом намагаємося боротися. Хімічний – це не означає токсичний. Наш репелент екологічно відповідальний. Ми купуємо його в Німеччині, в Україні просочуємо пух і лише потім використовуємо його в наших куртках і спальниках. Це особливо важливо для людей, які подорожують у гори й потрапляють у сніг, вологість чи хмари на високій висоті. За будь-якої погоди пух буде зберігати свої властивості.

По дзьобах бачимо, що українські гуси – щасливі

Унікальність українського пуху в тому, що наші гуси живуть в максимально природних умовах. Це не якісь конвеєрні ферми, де гусей масово вирощують для їжі. Колись до нас приїжджав британець, з яким ми нагороджуємо стосунки з дистрибуції. І він десь прочитав, що якщо в гуски помаранчевий дзьоб, то це означає, що вона здорова й щасливо живе. І коли він побачив гусей в Україні, сказав: «О, у них такі помаранчеві дзьоби, значить, із ними все гаразд».

Читайте також: Пішки перетнув Україну навхрест. Мандрівник Олександр Волощук про кратер від метеорита, піщані коси та спустошене село

Пух для одягу зібраний відповідально до тварин, без жодного знущання. Гусей ніхто живими не скубає, їх вирощують, перш за все, для м’яса. Пух – це вторинна сировина, його збирають етично, за всіма нормами захисту тварин. Ми маємо двох постачальників пуху, один із яких – топовий постачальник у східній Європі. Він також експортує пух до Японії, а ця країна має дуже високі норми. Ми вимагаємо від наших постачальників пуху, відсутності безвідповідальної поведінки щодо тварин.

Дешева альтернатива імпорту – не про нас

Перш ніж річ потрапляє до магазину, ми розробляємо її протягом двох років. Хоча деякі речі ми можемо зробити значно швидше. Окрім, власне, пошиття, багато часу витрачаємо на тестування спорядження, аби воно було безпечним. Адже ми беремо на себе велику відповідальність перед мандрівниками, які обирають саме наші речі в гори. І лише коли ми переконуємося, що всі матеріали зносостійкі й витривалі для сильного навантаження, як от походи в гори чи в експедиції, тоді передаємо на продаж.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

У нашому асортименті є намети, спальники, куртки, штани, вітрівки, термобілизна тощо. Так приємно бачити, що все більше людей у холод ходять у Turbat. Хочеться підійти до них усіх і сказати: «Дякую». Я навіть одного разу причепився до незнайомого хлопця в магазині й почав розпитував його відгуки про цей матеріал.

Ціни у нас середні, бо ми хочемо використовувати якісні матеріали. Ми свідомо не ставимо нижче ринку, адже будуємо історію успіху українського туристичного спорядження. Дешева альтернатива закордонним брендам ­– це точно не про нас. У середньому пухову куртку Turbat можна придбати за 4 тисячі гривень. Спальник вартуватиме від 2 до 9 тисяч грн. Товари ми продаємо через сайт, а також у 25 спеціалізованих магазинах туристичного спорядження, таких як Gorgany, Terra Incognita, Бізон, «Клуб мандрівників» тощо. Також на великих маркетплейсах, як от «Розетка», Intertop, Kasta та «Всі. Свої».  

З коробки для термобілизни… висипався цукор

Зараз товари Turbat вже продаються за кордоном, хоча цей напрям ми почали відкривати для себе лише торік. Перші постачання були в Польщу, потім у Чехію та Нову Зеландію. Тепер опрацьовуємо ще Німеччину і Румунію. Для нас експортна історія тільки починається, адже там конкуренція має інший характер, ніж в Україні.

Що ми більше полюбляємо, так це відстежувати, хто з українців куди їздить подорожувати з нашим спорядженням. Ми називаємо Turbat брендом добрих знайомих. Знаємо історію, коли незнайомі люди в іншому кінці світу, десь у Перу, зустрічалися в горах і віталися один з одним, тому що бачили одяг від Turbat. Тобто це бренд, який одним логотипом єднає людей десь далеко. Для нас це найбільша мотивація й натхнення щось робити. Перші українці, які проїхали Африку вздовж периметру, були одягнені в наші речі. Фліси Turbat були на вершині Евересту, в Антарктиді, їздили в кругосвітні подорожі, ходили в солопоходи за полярним колом.

Фото: Turbat. Зроблено мандрівниками / Facebook

А ще ми дуже любимо відгуки від наших покупців: позитивні й не дуже. Особливо цінуємо останні за можливість стати кращими. Одного разу хлопець спеціально приїхав до нас, щоб розказати, як можна змінити капюшон у куртці. Коли він одягав шапку, наш капюшон здавався йому замалим. Був ще один кумедний випадок. Під пакування для термобілизни ми спроєктували видовжену банку. Думали, що потім її можна багато для чого використовувати. Наприклад, ми тримаємо у ній маркери. У ній зверху є кришка, і щоб вона притиснулася, потрібно було випустити повітря. І ми зробили знизу маленький отвір. Після такого рішення нам почали писати люди, що ця банка дуже крута, але з неї висипається цукор. Тому ми мусили переробити цю дірку, щоб вона вже була зверху.

Туристичні речі знадобляться не лише для мандрівок

Попит в Україні на якісне туристичне спорядження зростає. За останній рік наш бренд виріс на 189%. Одна з причин – туристичний одяг дедалі більше стає повсякденним. Багато хто пробує туристичне спорядження, розуміє, що воно легке, зручне й довгорічне, і вже не може зіскочити на повсякденне. Це можна порівняти з автомобілем-кросовером, який в місті може і на бордюр виїхати, і снігу не боїться. Так само і з нашим одягом – у ньому можна не боятися негоди. Такі речі були придумані більше для гір і пригодницьких подорожей, але вони швидко заходять у щоденне використання. Крім того, дедалі більше людей подорожують і розуміють вплив якісної підготовки.

Туристичне спорядження від бренду Тurbat

Зараз ми плануємо розвивати нашу пухову колекцію, робимо більше речей для експедицій та походів у гори. А ще ми помалу додаємо кемпінгову категорію, тому що все більше людей регулярно виїжджають на природу з родинами й відпочивають біля води. Мріємо стати справді сильним брендом, щонайменше у Східній Європі. На заваді поки що стоїть бар’єр кордону. В Україні за продажами ми зараз, ймовірно, у першій трійці серед брендів туристичного спорядження й одягу. Але для нас головне, аби українці подорожували, були активними. Бо люди, які мандрують, – справжні, вільні та щасливі.

Суспільство

На станції метро «Звіринецька» встановили два з чотирьох комплектів літер нової назви

Опубліковано

На станції метро «Звіринецька» з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох комплектів літер нової. Перші написи на колійній стіні облаштували у ніч на 2 травня.

Про це повідомляє Київська міська рада.

Один комплект назви станції «Звіринецька» має 13 символів, а вага однієї літери становить від п’ятьох до шести кілограмів. Загалом для цієї станції виготовили 52 символи.

Проводити роботи можна лише вночі, оскільки відсутній рух поїздів та напруга на контактній рейці.

Читайте також: До Пущі-Водиці ходитиме екскурсійний трамвай-кафе

Нагадаємо, на Запоріжжі збудують п’ять підземних шкіл.

Фото: КМР

Читати далі

Суспільство

З підземелля до аптеки: аудит безпеки в Луцьку (ВІДЕО)

Опубліковано

Людмила Висоцька все життя досліджує рідний Луцьк і для цього навіть стала історикинею та гідесою. А коли в місті почали проводити гендерний аудит безпеки, вирішила подивитися ще й з цього боку. Про те, як у Луцьку Український Жіночий Фонд за підтримки Уряду Канади реалізовує програму Коаліції 1325, що треба зробити, щоб власники аптеки прибрали небезпечну арматуру та до чого тут підземелля, дивіться в новому випуску ШоТам!

Вчителька історії з Луцька досліджувала підземелля із смолоскипом. А тепер збирає фото старого міста та досліджує бруківку та пандуси. Аби молоді мами безперешкодно могли користуватися аптеками та бібліотеками. Дитинство Людмили минуло на відомій вулиці у Луцьку Братковського.

Читайте також: Джонсонюк, шампанське з чорнобривців, хата з Pinterest та TikTok. Українські блогерки показують чим можна займатися переїхавши у село

Разом з друзями вони часто пробиралися у підземелля замку Любарта. Де знайомилися із старим містом та його історією. Уже дорослою Людмила зрозуміла, що досліджувати Луцьк може не лише із старих світлин. Тож без вагань стала однією із 36 осіб Коаліції 1325.

“Коаліція для мене – це вир жінок, які є дуже активними. Які піклуються про оточуючих та про своє місто. І тому я розуміла, що йду в те середовище, яке не залишається байдужими”, – розповідає Людмила.

Революцію 1325 Рада ООН ухвалила у 2000 році. А з 2022 року Український Фонд Жінок підтримав її реалізацію у Волинській області. Одним із інструментів роботи став гендерний аудит безпеки.

Людмила разом із однодумцями пройшлися знайомими із дитинства вулицями. Під час таких “рейдів” зрозуміла, що часто таких речей не помічала.

“Коли ми побачили на дорозі коріння дерев, які вросли в асфальт і відповідно, проривали його. Здавалося б нічого, але я зараз дуже часто їду автомобілем, і часто не помічаю таких речей, бо вони мене не торкаються. А коли спілкуєшся і проходиш тими вулицями з людьми, то які щодня долають ту чи іншу вилучку, то розумієш, наскільки актуальна кожна деталь”, – ділиться Людмила.

Зараз аудит провели лише в одному районі міста. Але міські депутатки розширили аудит програми. Такі аудити можливі завдяки Коаліції “Волинь 1325”. Людмила переконана – щоб вирішити проблему про неї варто говорити!

Нагадаємо, анонсували створення навчальної програми по розмінуванню для жінок.

Фото: ШоТам

Читати далі

Суспільство

Хто такий Ґео Шкурупій? 10 цікавих фактів про українського короля футуризму

Опубліковано

Ґео Шкурупій – український письменник, який відчинив свою дорогу в літературне життя у 20-х роках. Він виступав як поет-футурист, талановитий прозаїк та неординарний репортер. Його друзі звали Жоржем, а критики визнавали вундеркіндом. Шкурупій був максималістом у творчості: він прагнув спробувати все, і в його випадку це завжди було досить успішним.

Артист промовляє повість “Штаб смерти”, яка відкриває нові шляхи та перспективи для української прози, стаючи маніфестом в культурній революції. Автор, Шкурупій, знаходиться в залі. Йому всього двадцять років, а він вже називає себе королем футуропрерій.

Редакція ШоТам зібрала 10 фактів з життя митця, які можуть бути вам цікавими.

Дитинство та перший важливий вибір

20 квітня 1903 року народився майбутній король. Справжнє ім’я – Георгій Данилович Шкурупій. Батько, Данило Омелянович Шкурупій, працював на залізниці, а мати, Ольга Владиславівна, була вчителем. Хлопчика назвали Георгієм; вдома його кликали Жорою, а друзі – Жоржем.

У Києві десятирічний Жора вступив до чоловічої гімназії. У школі товаришував із Олексієм Шимковим, якому потім присвятить поему. Коли у Петрограді цар зрікся престолу, а в Києві проголосили УНР, п’ятикласники опинилися у вирі революції. Георгій зробив свій перший важливий вибір. Вибір на користь українства.

***

Відвага  пригод
нас  у  море  жене,
відвага  пригод
нас  турбує,  пече
вогнем…
Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флагман,
крізь  ніч  і  туман.

Нема,  нема  нам  спокою  в  шинках,
парує  кров  на  ножах.

Літературне угруповання “Ґроно”

У редакції “Більшовика” Шкурупій познайомився з письменниками Валер’яном Поліщуком і Сергієм Пилипенком. Поліщук заснував угруповання “Ґроно”, до якого приєднався і сімнадцятирічний Георгій.

Вони видавали літературно-мистецький збірник “Ґроно”, де Шкурупій опублікував свої твори. “Ґроністи” прагнули створити новий стиль у літературі, відповідний соціальним змінам. Хоча Шкурупій був наймолодшим, він відігравав важливу роль у групі. Участь у вечорі пролетарської поезії підтвердила його позицію. “Ґроністи” швидко видавали другий збірник, який висвітлював революційні події.

***

Під  сліпим  ліхтарем…
Зламано  невинности  шкиви,
вогнем  не  спалахує  горн.

Тихше,  тихше,  місто!
Зупинись,  анархії  хода!
Довіку  здивована  свистом
на  розі  стоїть  свята…

Журнал “Семафор у майбутнє”

Уосени 1921 року Михайло Семенко прибув до Києва, і літературне життя розцвіло. Редакція “Більшовика” стала центром українського футуризму. Шкурупій і його друг Шимков працювали в “Більшовику”, але також спробували створити власну футуристську групу “Комкосмос”.

Згодом до Києва приїхав Семенко і заснував Асоціацію панфутуристів, яка об’єднала тих, хто виступав за революцію у літературі. Вони зібралися у редакції “Більшовика”, де обговорювали свою творчість і виступали перед аудиторією. У травні 1922 року з’явився журнал “Семафор у майбутнє”, що став викликом для української літератури та мистецтва.

“Семафор у майбутнє” — це виклик. Не тільки для української літератури, а й для театру, образотворчого мистецтва. Режисер Марко Терещенко обґрунтовував “мистецтво дійства”. Метамаляр Оле Шимков обіцяв засобами джіуфарбджитсу покласти на лопатки всіх художників світу.

Полювання на російську поезію

У той самий час Гео Шкурупій оголошував небачене полювання на російських поетів. Він заявляв:

“Я дуже спритний команч у преріях футуризму і в мене безкінечне ласó дотепности, яким я виловлю вас, як буйволів”.

Він мріяв зробити смичок зі скальпа Маяковського, флейту з хребта Камєнського, а шкуру Єсєніна натягнути на барабан у звукестрі свого кінематографу.

***

У  бій,
у  бій,
іде  наш
іде  наш  флагман,

Е-гей!
Вітер  співає  в  щоглах,
посвист
у  линвах  застряг,
хвилює,
розпалює  погляд
чорний  корсарський  стяг.
Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флагман,
крізь  ніч  і  туман.
Кров’ю  заллято  палубу  вщерть,
борт  продірявив  таран,
очима  лякає  смерть
зарізаний  капітан.

Жаль,  жаль  нам  високих  рей…
Е-гей!

Збірка “Психетози”

У 1922 році вийшла його перша збірка “Психетози” з підзаголовком “Вітрина третя” і авторським визначенням “Король футуропрерій”. Між віршами були вставлені фотографії різних механізмів з гаслами “Двигунами, двигунами розуму знищимо упередження серця” або з підписом “Ось такими двигунами двигати по голові міщан”.

Шкурупій – поет міста. Він поет заводів і семафорів, індустріального й робітничого міста, де панують “натовпи пацанів і трампів”.

Плідні 20-ті

З його 19 років почали виходили його збірки віршів: “Барабан” (1923), “Жарини слів” (1925). Театр Гната Михайличенка ставить свою другу прем’єру – “Небо горить” – на вірші Семенка, Шкурупія і Слісаренка, везе її на гастролі до столиці, Харкова.

Редакція “Більшовика” випускає двотижневий ілюстрований універсальний журнал “Глобус”. Його майже повністю віддано в руки футуристів. Вони розсилають запрошення до співпраці київським літераторам, зокрема своїм ворогам неокласикам, за підписами Семенка й Шкурупія.

Виходить “Жовтневий збірник панфутуристів” (1923). Семенко написав гасла, а Гео Шкурупій і Нік Бажан зробили колаж – вони, міняючи й компонуючи шрифти, розташували ці гасла на сторінках та обрамили ними тексти інших авторів.

***

Він  барабанить  про  світову  печаль,
за  ясність  твоїх  очей…
Ти  не  можеш  збагнуть  барабанщика,
ти  здивуєшся,
коли  він  не  візьме  тебе.

Бий,
бий,
одбивай  похоронні  такти,
барабане  печалі!
Стукай,  серце,
про  скорий  кінець!
Оплесків  не  буде
засміяному  барабанщику,
велетенському  барабанові
всіх  сердець.

Промови та перше визнання

Повість “Штаб смерти” звучить на літературному вечорі в Харкові, спровокувавши полеміку: це щось нове, свіже і абсолютно відмінне від стилю Хвильового.

У Києві, на вечорі в театрі Шевченка, Шкурупій виступає з вступною промовою про нову українську прозу. Нарешті, у 1925 році виходять дві його збірки прози, і професор Олександр Білецький визнає його “вундеркіндом української літератури”. Королю футуропрерій всього 22 роки.

Військові табори та маніфест

Улітку 1927 року Гео Шкурупій провів місяць у військових таборах. На полігоні під Києвом хлопці проходили муштру і слухали лекції. Шкурупій із тих навчань зробив репортажне оповідання “Місяць з рушницею”.

“Місяць…” — це, мовляв, творчий маніфест Гео Шкурупія, короля, який очолив революцію в літературі. Шкурупій узагалі не боявся і сміливо ламав звичні рамки й усталені правила. Він експериментував, і експерименти йому вдавалися. “Місяць з рушницею” — суміш белетристики і документа — нова фішка панфутуристів. Вони писали репортажні оповідання, повісті й романи — і хто добере, де там вигадка, а де факти.

“Коли вулицями проходить з музикою або з піснями загін червоноармійців, я несамохіть починаю йти в ногу. Тоді я сам собі нагадую циркового коня, що при перших звуках вальса починає танцювати”, – так починається повість.

ВУФКУ та ВАПЛІТЕ

Восени 1924 року Семенко покинув київських панфутуристів і перебрався до Харкова, щоб працювати у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ).

За собою він потягнув Шкурупія, Бажана, Яновського й інших. Шкурупій став редактором недовговічного “Журналу для всіх”, з якого вийшло тільки одне число. Пізніше Шкурупій працював у харківській газеті, але через фінансові труднощі змушений був повернутися до Києва. Він продовжував працювати в ВУФКУ і до кінця 1930 року був редактором на Київській кінофабриці. У 1926 році були представлені на екрани два фільми за його сценаріями — “Синій пакет” і “Спартак”, але жоден з них не зберігся.

У Харкові Шкурупій і Бажан приєдналися до Всеукраїнської асоціації пролетарських літераторів і мистецтв (ВАПЛІТЕ), яка мала дуже авторитарні засади. Коли в 1927 році в Києві з’явився журнал памфлетів “Бумеранг”, зібраний і виданий Семенком, від Шкурупія і Бажана вимагали пояснень: чому вони публікуються у футуристичних виданнях? Після цього вийшла “Зустріч на перехресній станції” (1927), де знову були представлені твори Семенка, Шкурупія і Бажана.

Кінець футуропрерій

3 грудня 1934 року, на третій день після вбивства в Ленінграді Сергія Кірова, Гео Шкурупія був заарештований.

Це спричинило початок так званих “кіровських” арештів — першу масову хвилю терору. 27 квітня 1935 року Гео був засуджений до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і відправлений на Соловки. 25 листопада 1937 року “особлива трійка” переглянула його справу і винесла засудження до смертної кари.

Гео Шкурупія було розстріляно 8 грудня біля Ленінграда, але місце його загибелі досі залишається невідомим. На той час королю футуропрерій було 34 роки.

Читати далі