Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Пішки перетнув Україну навхрест. Мандрівник Олександр Волощук про кратер від метеорита, піщані коси та спустошене село

Опубліковано

З приходом пандемії чимало мандрівників були змушені забути про мрії побувати у нових країнах. Для багатьох українців закриті кордони стали справжньою трагедією. Але точно не для журналіста та письменника Олександра Волощука. Замість Скандинавії та Сербії він побачив Прилуки та Пирятин. Мандрівник за два роки зміг пішки перетнути Україну навхрест: з півночі на південь та з заходу на схід. 

Олександр Волощук

український журналіст, письменник, мандрівник

За життя відвідав 60 країн, пройшов пішки Україну з півночі на південь та з заходу на схід. Автор 10 книг та низки досліджень

Пройшовся слідами «жуль-вернівських» героїв

Серйозно мандрівками я почав займатися після свого 30-ліття. А взагалі ще з дитинства цікавився географією, це був мій улюблений шкільний предмет. Коли я розглядав різні карти, у мене було бажання побачити всі ці країни, гори, моря й океани на власні очі. Я читав багато книг французького письменника Жуля Верна. Він поєднував подорожі з пригодами, і мені завжди хотілося такого ж життя. До речі, у 2018 році, коли я був у Південній Америці, я цілеспрямовано пройшов слідами його книжкових героїв. У виданні «Діти капітана Гранта» автор провів своїх героїв по 37-й паралелі. От я цим шляхом теж пройшов – по Аргентині, Чилі тощо. Це було неймовірно.

Зараз мені 49 років, хоча в душі, звичайно, значно менше. Народився я в Дніпропетровській області, але з чотирьох років живу в Чернігові. За освітою – журналіст, але мандри мене захоплюють більше. З 2002 року, коли вирішив професійно присвятити себе мандрівкам, я вже відвідав більш як 1100 міст у 60 країнах. Крім того, що мандрую, я ще пишу книги про свої подорожі. Зараз у мене є 10 виданих книг й ще одна перебуває у видавництві.

Подорожую я переважно автостопом, бо вважаю цей спосіб найефективнішим і найцікавішим для себе. Також я багато ходжу пішки. З 2016 року у мене були чотири великі піші мандрівки. Якщо говорити про найекзотичніші місця, які я відвідав за 19 років, то це Чилі, Вогняна Земля (архіпелаг на крайньому півдні Південної Америки), Болівія, Афганістан, Монголія, пустеля Гобі (регіон у Центральній Азії), а також райони крайньої півночі Євразії.

Пандемія відкрила для мене українські простори

В Україні я вже побував у всіх областях. І на 2020 рік у мене зовсім не було планів мандрувати Україною. Я хотів відвідати Сербію, Чорногорію, а потім – Скандинавію. Але на заваді стала пандемія. Якби не закриті кордони, не знаю, чи побачив би я колись місця, які відкрив для себе у цій мандрівці. Чи дізнався б про Іллінецький кратер на Вінниччині, чи побував би в Чигирині або Холодному Яру, чи перейшов би колись пішки через Карпати.  Немає злого, щоб на добре не вийшло. Як казав американський письменник Дейл Карнегі: «Якщо вам дали лимон, зробіть із нього лимонад».

Олександр Волощук на крайній східній точці України під час пішого перетину країни навхрест

Коли я зрозумів, що мої плани закордонних поїздок відкладаються, я вигадав собі іншу мандрівку. Вирішив пішки перетнути Україну навхрест – спершу з півночі на південь. Я пройшов від найпівнічнішого села Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівщини до міста Вилкове на Одещині й здолав пішки 1 050 кілометрів за 35 днів. Я пройшов територією шести областей: Чернігівською, Полтавською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською та Одеською. Що цікаво, перед стартом подорожі про мою майбутню поїздку журналісти зняли кілька сюжетів. І коли я йшов Чернігівщиною, люди мене впізнавали. Вони бачили мене в телевізорі, а ось я тут – перед ними. Було дуже приємно, коли вони зупинялися, бажали успіхів, пригощали й дарували гроші.

Найважче було йти в останні дні серпня, коли я проходив півднем Кіровоградської й північчю Миколаївської областей. Тоді було дуже спекотно – температура повітря перевалювала за +30°C. А я все одно намагався йти по 30 кілометрів на день. І в один момент у мене, наскільки я зрозумів, стався тепловий удар. Мені тоді було дуже зле, не було бажання навіть вечеряти – просто хотів відпочивати. Наступного дня температура піднялася ще вище, тому я вже нікуди не йшов. Зрозумів, що це неможливо, треба дочекатися більш стабільних погодних умов. Та згодом продовжив свій шлях.

Побачив спустошене селище та кратер від метеорита

Цього року мені захотілося завершити свій «український хрест», тобто навхрест пішки перетнути країну. Тому в серпні я продовжив піший похід – цього разу з крайньої західної точки України до крайньої східної. За два місяці я пройшов 1801 кілометр майже прямою лінією, на якій не було жодного обласного центру. Найбільшим містом на шляху був Кременчук. Загалом за 58 ходових днів я пройшов територіями 14 регіонів. Починав від українсько-словацького кордону, трохи західніше села Соломонове, що поруч із Чопом. А завершив у селі Рання Зоря (Луганська область), яке раніше називалося Червона Зірка. Це село спустіло, і причини зрозумілі. Воно було неперспективним, єдину школу закрили, роботи для місцевих не було. Тому люди покинули цей населений пункт.

Головна вулиця покинутого села Рання Зоря, яку відвідав Олександр Волощук під час пішого перетину країни навхрест

У мене не було остраху наближатися до сходу України. Страх заважає мандрівникам. Мій маршрут пролягав контрольованими територіями Донецької й Луганської областей. Там без проблем пройшов два блок-пости. Найближче до лінії зіткнення я був у місті Рубіжне. А от крайня східна точка – це абсолютно мирні місця: тихі, спокійні, малолюдні. У багатьох місцях я дійсно вперше йшов, як от Карпати, південь Тернопільської області (Заліщики, Борщів), Подільські Товтри. Найдовше прямував Черкащиною, бо від заходу до сходу вона така видовжена – більш як 300 кілометрів. На півночі Луганської області я теж ніколи не бував, навіть проїздом. Там досить цікавий своєрідний ландшафт.

Побачив кратер, якому сотні мільйонів років

Найбільше мені запам’ятався Іллінецький кратер, який я вже згадував. Дуже мало людей про нього знає. Він розташований на сході Вінницької області, поблизу колишнього районного центру – міста Іллінці. Там 400 мільйонів років тому на Землю впав метеорит і залишив після себе кратер. І от коли він впав, то зіштовхнувся з кристалічним щитом, через що піднялася температура. У підсумку всі породи всередині землі почали плавитися і виходити на поверхню землі.

Іллінецький кратер, який відвідав Олександр Волощук під час пішого перетину країни навхрест

Зараз це місце має вигляд вулканічної магми. Якщо вірити геологам, коли цей метеорит вдарив, то початковий діаметр кратеру становив 7 км, а глибина – 800 метрів. Зараз це вже менше, але, перебуваючи там, ти бачиш, що це дійсно впадина. Це стало для мене своєрідним відкриттям року.

Подорожувати Україною ніколи не набридне

Мандрувати своєю країною завжди простіше. Немає жодного мовного бар’єра, хоча я взагалі вважаю його існування досить умовним. Не треба хвилюватися, що треба обміняти якісь гроші. Для мене це зона абсолютного комфорту. До того ж Україна, якщо не брати європейську частину Росії, – це найбільша держава Європи. І в нас є все: ліси, озера, два моря і навіть пустеля. Можна щороку мандрувати Україною і завжди бачити щось нове і цікаве.

Читайте також: Піч з дровами й ліс навколо. Як «Хата-Майстерня» в селі на Прикарпатті рятує людей від міського шуму

За весь час моїх поїздок у межах країни, зокрема і подорожі країною навхрест, найбільше мене вразило Волинське Полісся. Це північні райони Волинської та Рівненської областей вздовж кордону з Білоруссю. Там неймовірно красиві місця, які люди мало обжили: ліси, болота, озера. І там ще досі є села, де люди живуть у хатах під очеретяними стріхами. Також виокремлю Подільські Товтри – це дуже цікаве місце на півдні Хмельницької області. Красива природа (Десна, ліси, луки) й на моїй рідній Чернігівщині, в районі села Мезин.

Камінчик віком приблизно 400 мільйонів років, якого бачив Іллінецький кратер Олександр Волощук під час пішого перетину країни навхрест

Раджу відвідати й Чорноморські піщані коси на Одещині – теж незвичне місце. Там є національний парк «Тузлівські лимани», де чимало птахів відпочивають під час великих перельотів з Африки на Таймир. В Україні їх більше ніде не можна побачити, це справжній рай для орнітолога. А ще мені запам’яталися Дніпровсько-Бузький лиман і Кінбурнська коса. Це напівдике, дуже красиве і цікаве місце. Там також мешкають рідкісні птахи, а на піщаному ґрунті росте ліс, де майже не живуть люди.

Мандрую не лише задля задоволення

Зараз мандрівникам простіше жити, адже є інтернет, можна багато чого прочитати. Хоча здебільшого, потрапляючи кудись вперше, особливо за кордоном, ти багато чого дізнаєшся вже на місці. У тому цікавість і полягає, що певною мірою ти є першовідкривачем для себе. Жоден інтернет не може передати духу того місця, куди ти прибуваєш вперше. Будь-яке нове місце – це ковток свіжого повітря. Особливо мені приємно по-новому відкривати для себе Україну. З’являється стимул якомога більше пізнати.

Деякі з книг Олександра Волощука

Для мене мандрівка – це не просто можливість кудись поїхати, щось побачити чи десь походити. Я дуже люблю займатися дослідницькою справою. Зокрема я вивчаю життя українців за кордоном. Ще одна тема, якою я займаюся, – дослідження доби масових репресій 30-50-х років. Я цим займався у Росії ще до війни на Донбасі. Зараз зі зрозумілих причин продовжувати не можу, тому зосереджений на першій темі. Я вважаю, що роблю корисну справу. Дослідження, якими я займаюся, мають сенс не тільки для мене.

Я щоразу пізнаю світ, дивлюся на нього власними очима. На жаль, багато людей сприймають його таким, яким він є у телевізорі. Насправді ж світ зовсім інакший. Коли ти починаєш мандрувати, бачиш, що він добріший, простіший, гостинніший. Я пишу книги для того, щоб розповісти людям про реальність. Якщо є змога мандрувати – робіть це. Якщо немає – читайте хороші книги.

Суспільство

Понад половину ФОПів у 2023 році створили жінки

Опубліковано

Більша частина ФОПів  (57%) у 2023 році зареєстрували жінки.

Про це йдеться у дослідженні YouControl Market.

Ця тенденція є стабільною протягом останніх п’яти років. У 2023 році кількість нових ФОПів, відкритих жінками, зросла і становить 45 000 більше, ніж тих, що були створені чоловіками.

Попри це, більше нових підприємств все ж відкривають чоловіки. Жінки становлять лише 24% від загальної кількості нових компаній. Ця тенденція триває протягом багатьох років в Україні.

Дослідження також розглянуло, які галузі вибирають жінки для створення бізнесу та чому великий бізнес залишається переважно чоловічим. Також досліджено кількість жінок-власниць у топ-1000 компаній.

За результатами дослідження, найбільше жінок ФОПів працюють в сферах аудиту, бухгалтерії, освіти та інших послуг.

Читайте також: 10 безкоштовних онлайн-курсів, що допоможуть пережити війну та її наслідки

Найпопулярнішою галуззю для жінок-підприємців у 2023 році стали салони краси, де вони створили понад 18 000 нових ФОПів. Це стало найбільшою кількістю серед усіх нових ФОПів, де частка жінок становить 94%.

У топ-1000 компаній у 2023 році лише 7% мають кінцевих бенефіціарів жінок, а ще 11% – жінки власниці разом з чоловіками. Більшість компаній в Україні керують чоловіки, але лише 14% жінок обіймають посаду керівника у цих компаніях.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що 27 березня у Міжнародний день театру о 16:00 в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва відбулося урочисте нагородження лауреатів театральної премії “Київська пектораль-2023“.

Фото: YouControl Market.

Читати далі

Суспільство

Стали відомі лауреати театральної премії “Київська пектораль-2023”

Опубліковано

27 березня у Міжнародний день театру о 16:00 в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва відбулося урочисте нагородження лауреатів театральної премії “Київська пектораль-2023“.

Про це повідомляє журнал “Музика”.

Лауреати

За підсумками голосування журі, до складу якого традиційно входили кваліфіковані експерти – театрознавці, музикознавці, журналісти, переможцями у 14-ти номінаціях стали:

  • Найкраща драматична вистава – “Візит”, Національний театр імені Івана Франка;
  • Найкраща музична вистава – мюзикл “Тигролови”, Київська національна оперета;
  • Найкраща дитяча вистава – “Піноккія”, Київська опера на Подолі;
  • Найкраща камерна вистава (вистава малої сцени)” – “Намалюй мені літак”, Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра;
  • Найкраща режисерська робота – Давид Петросян за виставу “Візит”, Національний театр імені Івана Франка;
  • Найкраще виконання чоловічої ролі – Олексій Богданович за роль Альфреда у виставі “Візит”, Національний театр імені Івана Франка;
  • Найкраще виконання жіночої ролі – Ольга Гришина за роль Анелі у виставі “Для домашнього вогнища”, Національний театр імені Лесі Українки;
  • Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану” (премію розділили два актори) – Остап Ступка за роль Бургомістра у виставі “Візит”, Національний театр імені Івана Франка; Олександр Бондар за ролі Екскурсовода, фанатичного студента й диригента Артуро Тосканіні у виставі “Соломія”, Театр драми на Печерську;
  • Найкраще виконання жіночої ролі другого плану – Лариса Трояновська за ролі Кошатниці та Надії Танашевич у виставі “Зелені коридори”, Театр на Подолі;
  • Найкраща сценографія – Даниїла Колот, вистава “Візит”, Національний театр імені Івана Франка;
  • Найкраща музична концепція вистави – Борис Севастьянов, мюзикл “Піноккія”, Київська опера на Подолі;
  • Найкраще пластичне вирішення вистави – Раду Поклітару, балет “ДискриміНАЦІЯ”, Київ модерн-балет;
  • Найкращий акторський дебют – Ганна Михайличенко, моновистава “Мовою троянд”, Київська академічна майстерня театрального мистецтва “Сузір’я”;
  • Найкращий режисерський дебют – Володимир Абазопуло, Ярослав Гуревич, вистава “Круасани з мигдалем”, Київська академічна майстерня театрального мистецтва “Сузір’я”.

Про премію

Театральну премію “Київська пектораль” засновано за ініціативою Київського місцевого відділення Національної спілки театральних діячів України у 1992 році та за підтримки Головного управління культури Київської міської державної адміністрації. “Київська пектораль” стала першою в Україні професійною театральною премією. Це – визнання і вшанування кращих акторів, режисерів, представників інших творчих професій, пов’язаних із театральним мистецтвом.

Премія є престижною у театральній галузі, підкреслює значимість творчої праці майстрів сценічного мистецтва, адже український театр був і залишається джерелом духовності, оберегом і популяризатором культурного надбання.

Читати далі

Суспільство

Поїзд “Прага – Чоп” здійснив свій перший рейс

Опубліковано

28 березня розпочав курсування новий міжнародний рейс між Прагою та Чопом, який поєднує зручним нічним сполученням столицю Чехії, словацький Кошице та український Чоп.

Про це Укрзалізниця повідомляє на своєму Telegram-каналі.

Вартість квитків

Вона залежить від дня поїздки й у середньому становить близько 1060 грн за сидяче місце або 1700 грн за спальне місце. Придбати квиток можна на сайті перевізника RegioJet. У поїзді доступні жіночі купе, асортимент страв та напоїв з бортового меню, зокрема сніданки.

Читати також: Студія Triomatica Games презентувала нову детективну гру, дія якої розгортається у Києві

Деталі маршруту

Час поїздки між Прагою і Чопом складатиме близько 13 годин, відправлення з Праги щодня о 21:52, прибуття до Чопа о 10:35. У зворотному напрямку відправлення з Чопа щодня о 17:35, прибуття до Праги о 05:57.

Спеціально під запуск нового міжнародного сполучення Укрзалізниця призначила новий внутрішній денний поїзд “Чернівці – Чоп – Ужгород”, розклад руху якого підлаштований для комфортної пересадки буковинських та закарпатських пасажирів.

Нагадаємо, що компанія з Британії вдосконалить дрони для ЗСУ.

Також ми повідомляли, що Мінцифра анонсувала безоплатний освітній тренінг з відкритих даних.

Фото: Укрзалізниця

Читати далі