Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Серед клієнтів – NASA та НАТО. Як український IT-вець продає сокири по всьому світу

Опубліковано

Кожного місяця близько 300 українських сокир та молотів для вікінгів відправляється в Європу, Америку та навіть Австралію. Бренд Ancient Smithy вже більш як чотири роки підкорює українських та закордонних любителів ексклюзиву. Тут створюють унікальні сокири як у вікінгів чи улюблених героїв відеоігор. Всі вироби – повністю ручна робота, а деякі ковалі займаються цим ремеслом вже в четвертому поколінні. Та спочатку засновник бренду Михайло Пересунько скептично поставився до ідеї кувати сокири. А зараз серед клієнтів AncientSmithy є навіть співробітники NASA та НАТО. 

Михайло Пересунько

Михайло Пересунько

За освітою інженер-конструктор. Навчався в Київському національному політехнічному інституті. Працював продакт-менеджером в українській IT-компанії, а також мав бізнес із ремонту й продажу комп’ютерної техніки. Чотири роки тому заснував власний бренд Ancient Smithy з виробництва кованих сокир. 

Спочатку скептично сприйняв ідею продавати сокири

Після університету я працював інженером-конструктором, але зрозумів, що там грошей не заробиш. Тому почав займатись продажем комп’ютерної техніки, а згодом відкрив і сервісний центр. Бізнес йшов добре до 2014 року, поки не обвалився курс і мої гривневі доходи стали мізерними. Тому я вирішив піти в IT і влаштувався в одну компанію на посаду продакт-менеджера. Але паралельно з цим намагався створити власний бізнес. 

Десь 5 років тому знайомий розповів мені, що є така популярна тема хендмейд-товарів, які можна продавати по всьому світу завдяки маркетплейсам. Тоді я подумав, що було б круто і собі щось таке робити. Адже працюючи в IT-компанії, я часто проводив перемовини з американцями, вмів домовлятись з іноземцями. Ще один знайомий підкинув ідею продавати ножі ручної роботи. Я знайшов майстра і так почався цей бізнес. Як виявилось, такою справою займаються дуже мало людей в Україні. А якщо і є, то ціни на ножі набагато вищі, ніж в Європі. Ніж може коштувати $350-500, але матеріали використовують не найкращі. 

Продажі йшли дуже повільно. Я вже перестав працювати з тим майстром, бо він вирішив прокачати власний бізнес. Знайшов ще одного коваля, але той займався вже не ножами, а сокирами. Тоді я подумав, кому вони взагалі потрібні ті сокири. Та все ж таки вирішив спробувати. Я розробляв дизайн, а коваль займався виробництвом. І зрозумів, що ця ніша не зайнята, а товар дуже зацікавив іноземців. Запустивши бізнес, я продовжував працювати в IT-компанії, адже прибуток від продажу сокир почав отримувати тільки через три роки. 

Працюємо з професійними майстрами і застосовуємо давні техніки кування

Зараз ми робимо сокири будь-якого стилю. Це можуть бути сокири як у вікінгів, або улюблених комп’ютерних героїв. Також робимо молоти і професійні ковальські інструменти. В основному я працюю над дизайном, а майстри виконують роботу. Але вони також можуть вигадувати дизайн свого виробу і якщо продажі пішли, то майстри отримують за це премію. Зараз з нами працює 15 людей, але коли дуже багато замовлень чи святкові дні, то залучаємо майстрів на аутсорсі. 

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Наше виробництво зосереджене у різних областях, але основне в Івано-Франківську. Ковальство розвинене по всіх Україні, але саме на Заході найбільше майстрів займаються цим ремеслом. Наші вироби – це ексклюзивна робота. Ми використовуємо і давні техніки ковальства, наприклад, вільного кування, коли при створенні виробу не використовуємо жодної форми. Тому і набираємо в команду хлопців, які є професіоналами своєї справи. Ми забезпечуємо їм гідну оплату праці, але при цьому вимагаємо ідеальну роботу. Кожен майстер має свою унікальність. У нас є хлопці, які є ковалями в четвертому поколінні. У когось предок кував підкови під час другої світової війни, хтось займався викладанням цього ремесла. 

На пошук майстрів знадобилось чимало часу. Ці люди трохи далекі від інтернету, тому спрацювало сарафанне радіо. Десь вони виклали свій товар на ОЛХ, мені сподобалось і я запросив на роботу. Вся проблема в тому, що багато людей займаються ковальством, але в багатьох немає цієї деталізації та педантичності. Нам дуже важливо, щоб людина працювала акуратно і була прискіплива до кожної деталі. Крім того, у нас кожен фахівець своєї справи – одні займаються тільки металом, а інші створюють ручки для сокир і працюють з деревом. Також є спеціалісти, які працюють зі шкірою. 

Українські сокири по всьому світу, а серед клієнтів НАТО і NASA

Коли я починав свій бізнес, то одразу виклав перші товари на американському маркетплейсі Etsy. Перше замовлення ми чекали десь 2-3 місяці. Та це й не дивно, магазин новий, відгуків немає, а це дуже важливо для таких платформ.І перше замовлення у нас було проблемне, бо клієнтка через проблеми з поштою чекала три місяці. Але вона була дуже задоволена якістю, тому залишила позитивний відгук. 

Та згодом ситуація значно покращилась, особливо під час пандемії. Люди почали робити онлайн-замовлення, а хендмейд-товари мали попит. Ми виставляли не тільки на Etsy, а й на eBay та Amazon. Серед наших клієнтів дуже багато жінок, які купують подарунок для чоловіків. Зазвичай вони просять зробити якесь оригінальне гравіювання. Також колись було замовлення 12 сокир для 12 свідків на весіллі. А ще є люди, які колекціонують такі вироби і купують у нас кожну нову модель. Наш сокири вже поїхали по всьому світу – в Америку, Європу, Японію, Корею та навіть Австралію. В місяць відправляємо десь 300 замовлень, але тільки 5-7% з них – по Україні. Можливо через ціну, бо середній чек на наші сокири 300 доларів. Але це ексклюзивна та унікальна ручна робота, яка варта цих коштів. 

Третій рік постіль наші сокири замовляють спецпідрозділи НАТО. Вони проводять різні фестивалі, а сокири є нагородою. Також замовляв астронавт НАSA і шведська компанія, яка робить електрокари. Дуже часто сокири замовляють як призовий фонд на різних фестивалях, або на подарунок військовим, які виходять на пенсію. Клієнтів зараз багато. Тільки на одному магазині маємо майже 2000 відгуків. 

Кожна сокира повинна пройти перевірку

Щоб наш товар можна було відправляти за кордон, потрібно пройти перевірку Міністерства внутрішніх справ. Ножі та сокири можуть належати до холодної зброї. Тому на кожну модель ми повинні отримати сертифікацію. У МВС є спеціальні лабораторії, де проводять тести товару. І є норми, які збереглись ще напевно з 60-х років. Наприклад, сокира не повинна перерубувати дошку, бо інакше вважається холодною зброєю. А якщо вона схожа на бойову, то таке не пропускають. Навіть вимірюють всі параметри і якщо є якісь мінімальні розбіжності, то можуть не прийняти. Доводиться інколи переробляти документи. Але це дурниці, бо ніде у світі такого немає, а ми платимо за кожну сертифікацію. 

Зазвичай перевірка проходить швидко, але якщо у МВС велике завантаження, то може і місяць тривати. Втрата часу та грошей. 

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Але ще не було таких випадків, коли б ми не отримали сертифікацію. З ножами значна складніша ситуація, ніж з сокирами, бо там ще більше перевірок. А ми перша компанія, яка має такі документи. 

Про плагіат і конкуренцію

Наша компанія постійно розвивається, намагаємось вигадувати нові дизайни, та якісь фішки. Тому у цій ніші є третіми у світі. Якщо раніше сокирами займалось не багато майстрів, то зараз конкуренція на міжнародному ринку виросла в рази. А все тому, що на ринок вийшли пакистанці. Раніше у них були певні обмеження продавати товари на американських маркетплейсах, а зараз вони навчились обходити ці обмеження. І тепер я часто помічаю, що крадуть наші фото і видають за свої. Можуть навіть взяти фото зі мною і наклеїти свій логотип. Людина купує, а отримує підробку. І їх вироби поганої якості, бо якщо використовуємо метал У7 чи У8, то вони найдешевшу. Метал такої якості швидко заржавіє і затупиться. 

Ми працюємо чесно, компанія зареєстрована в Україні, і продаємо та відправляємо з України. А вони реєструють компанію в Англії чи Франції, а відправляють з Пакистану. Люди не розуміють, думають що купили товар в себе локально, а насправді їх просто обдурили. Нам часто люди пишуть, подивіться, ваші вироби в інших магазинах представлені. 

Щоб захистити свою інтелектуальну власність ми зареєстрували торгову марку в США, а також патент на наш вироби та унікальний дизайн. Також намагаємось блокувати таких недобросовісних продавців. Також бачили. що деякі інстаграм-магазини крадуть наші фото. Їх також блокуємо, а якщо це якась велика компанія, то можемо навіть судитись. 

Читайте також: «На газ і гальма тиснуть руками». Як луцька майстерня переобладнує авто для людей на візку

Але є й ті з ким приємно конкурувати. Наприклад шведська компанія, яка працює понад 100 років. Вони роблять круті вироби і я на них рівняюсь. Також у нас в Харкові є компанія, яка робить хороший товар. Але вони продаються тільки за кордоном. Ми ж зараз плануємо розвиватись і в Україні, щоб відсоток продажів на внутрішньому ринку був значно більший, ніж 5%. Хочемо, щоб наші люди підтримували вітчизняного виробника. 

Суспільство

Переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО 

Опубліковано

До війни Олена Паталаха проживала в Сєвєродонецьку, була керівницею кафедри стоматології Луганського державного медичного університету та володіла медичним центром.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

фото: Мінреінтеграції

Про відкриття стоматології

Жінка відкрила свою власну стоматологічну клініку в місті Сєверодонецьк у 2005 році. Навіть після 2014 року, коли конфлікт на сході України набув повномасштабного характеру, її клініка продовжувала працювати, надаючи безкоштовні послуги військовослужбовцям.

фото: Медичний центр “Естетик-центр” у Сєвєродонецьку 

Після початку інтенсивного вторгнення в рідне місто, Олена була змушена залишити його. Разом із своєю командою вони вирішили переїхати до Києва.

Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Олена поділилася, що саме пацієнти та її колектив надихнули її зібрати сили та розпочати спочатку. Попри складнощі, лікарка та її команда змогли отримати всі необхідні документи для роботи у новому місті. І в результаті нова клініка відкрила двері для перших клієнтів у Києві.

Відомо також, що зараз стоматологія вже почала повноцінну роботу. Там працюють переселенці.

Ми вдячні цьому прекрасному місту за те, що дало нам шанс жити та працювати, створювати здорові та щасливі посмішки попри війну“, – підкреслює Олена Паталаха.

Нагадаємо, що естонський депутат вирушив у велопробіг за Україну: 1700 кілометрів за 6 днів.

Також ми повідомляли, що у Харкові можуть з’явитися вулиці на честь Олени Пчілки, Тичини й Гребінки.

Фото: архів Олени Паталахіної.

Читати далі

Суспільство

У “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів

Опубліковано

У Києві відкрили новий спортивний комплекс для військовослужбовців та ветеранів, оснащений сучасними тренажерами для реабілітації. В ньому їм надається можливість безоплатно займатися фізичними вправами.

Про це повідомили на офіційній сторінці “Київ Мілітарі Хаб” у фейсбуці.

фото: Київ Мілітарі Хаб

Про спортзал

У ньому можна безоплатно займатися на сучасних реабілітаційних тренажерах. Тренування доступні для військових з ампутаціями кінцівок, а також для тих, хто користується кріслом колісним.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Є можливість проводити заняття самостійно або з реабілітологом. Перше заняття для відвідувачів провів український атлет і телеведучий, президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок.

Адреса: вул. Бастіонна, 11.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця – з 09:00 до 18:00, субота – з 08:00 до 19:00.

Гроші на облаштування залу передав благодійник з Нідерландів, який побажав залишитись анонімним.

Також ми повідомляли, що Мінкульт розпочав короткотривалі гранти: як вони працюють та як подати заявку.

Фото: Київ Мілітарі Хаб

Читати далі

Суспільство

Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Опубліковано

Нерідко ми ходимо по вулицях і навіть не замислюємося, хто ці люди, на честь яких вони названі? Через роки насаджування російської культури та історії кожен українець знає, хто такий Лєнін, Пушкін і Щорс, імена яких носили, а деколи досі носять вулиці майже в кожному населеному пункті України. А хто такий Болбочан, чи чим була відома Теліга, чи ким були Махов із Ратушним, на жаль, досі відомо далеко не всім.

Але саме вони є справжніми героями України, які, на відміну від вищезгаданих катів і чужинців, справді заслуговують на свою честь. І саме заради того, щоб розповідати українцям про достойних, але недостатньо відомих синів і доньок України, чиї імена носять вулиці наших міст, ШоТам та “Стріткод” розпочинають спільний проект “Незламні назавжди”! І наш перший випуск про Олександра Махова, чиєю прізвищем з 2022 року названо вулицю та станцію трамвая у Києві.

Сюжети “Незламні назавжди” будуть використані на “Уроках незламності” – всеукраїнському освітньому проекті для школярів, розробленому ГО “Історична платформа” спільно з Освіторією.

Історія Саши Махова

Вихованець луганської “Зорі”, підкорювач гір, марафонець та висвітлювач миротворчих місій України! І це лише маленька частина історії Сашка Махова, який поклав своє життя за Україну.

Початок карʼєри

Він народився в Луганську у 1986-му, зростав у зросійщеному оточенні та говорив російською. 3 дитинства захопився футболом, навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Але за фах обрав саме журналістику: як репортер зростав на телеканалах Луганська. А згодом продовжив карʼєру і на центральних телеканалах: “Україна”, “Україна 24” та “ДІМ”.

Окупація рідного міста

Ті, хто знав Махова до 2014, запам’ятали його скромним, в окулярах і костюмі з краваткою. Та початок війни в Україні і окупація росіянами рідного Луганська кардинально його змінили… Прапор та шарф “Зорі” лишився в офісі, а окуляри пізніше розібʼють – на акції проросійських активістів. 3 початком російської агресії Сашко як український журналіст був змушений покинути Луганськ.

3 2015 Олександр їздив репортером на фронт, висвітлював події в зоні бойових дій. І в якийсь момент вирішив, що інформаційного поля бою для нього замало. У тому ж 2015 взяв до рук зброю і в лавах 57-ої бригади пішов бити ворога. Воював під Горлівкою. Спочатку був навідником зенітної установки, потім – кулеметником.

“Живи на повну”

Після демобілізації повернувся в журналістику, але продовжував їздити на схід. Так він був ближче до дому. Разом з цим Саша став цінувати кожен день і втілювати власні мрії: купив кеди Converse і перше в житті пальто, здолав Чорногірський хребет та стрибнув із парашутом!

Махов часто писав, що війна навчила його брати від життя максимум. І він це робив! В 2017 році як спецкор побував в Антарктиді разом з українською експедицією. А це теж він – єдиний журналіст у літаку, що евакуював українців із китайського Уханя – осередку пандемії!

За пів року до повномашстабної війни Сашко відправився як спецкор до Республіки Конго. Робив репортаж про український миротворчий контингент у найбіднішій країні світу.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Повномасштабне вторгнення

А 24 лютого 2022 просто з редакції пішов до військкомату й став до лав 95 десантно-штурмової. Між боями Сашко зробив пропозицію коханій Анастасії. Це був його 36-й День народження.

“У мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе, але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене”, – промовив він на відеозверненні.

Смертельне поранення

Кохана погодилася. А через три тижні Сашко отримав смертельне поранення… 4 травня біля села Довгеньке, де Сашко освідчився коханій, він пішов із життя. Сашка поховали у Києві, посмертно нагородивши Орденом “За мужність” III ступеня.

А віднедавна в столиці зʼявилася вулиця, що носить імʼя Олександра Махова. А на ній – інтерактивна табличка проєкту “Стріткод”, який розповідає, на честь кого названі наші вулиці. Достатньо лише навести камеру на QR-код та перейти за посиланням.

Про проєкт

“Стріткод” вже розмістив 81 табличку в Києві, незабаром зʼявляться ще 50, а попереду тисячі по всій Україні!

За своє життя Сашко говорив: “Якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою”. Так і сталося.

У Махова залишився син Владислав від першого шлюбу. Який обовʼязково побуває на площі імені тата в його рідному звільненому Луганську!

Нагадаємо, що Бельгія виділить €200 млн та ракети ППО для України.

Також ми повідомляли, що на книжковому ярмарку в Буенос-Айресі представили український стенд.

Читати далі