Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Роблять килимки та віддають на благодійність: як у соціальному магазині «Ласка» дають друге життя старим речам

Опубліковано

Вживаному одягу, взуттю та книгам завжди можна продовжити життя та віддати його тим, хто потребує. У благодійному магазині «Ласка» цим займаються з 2011 року — коли екологічний стиль життя ще не був мейнстримом. Там речі сортують за кількома напрямами, а потім передають у благодійні фонди. Іншу частину продають гуртом та вроздріб, а з 2015 року виготовляють із футболок килимки.

Проєктна менеджерка «Ласки» Аліса Бойко розповіла про круговерть речей у соціальному бізнесі, зокрема, як започаткували проєкт Recycled Rugs, у якому підопічні будинку для людей похилого віку плетуть килимки.

Аліса Бойко

Аліса Бойко

проєктна менеджерка благодійного магазину «Ласка». Навчається на четвертому курсі спеціальності «міжнародні комунікації» в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Прийшла в «Ласку», бо хоче робити щось значуще для людей та екології.


Як влаштований збір речей

Соціальний проєкт «Ласка» — це два невеликі магазини в Києві: на вулиці Липинського, 3 та Малопідвальній,15. Там розташовані сортувальні пункти, куди люди приносять непотрібні речі. Коли контейнери заповнюються одягом, їх вивозять на склад, що теж міститься в магазині. Менеджерки складу сортують весь одяг і розподіляють за напрямами.

Основна місія — благодійна. Ми передаємо 60-80% одягу тим, хто його потребує: дітям-сиротам, молоді з вразливих категорій та їх сім’ям, людям похилого віку, безпритульним, переселенцям та біженцям. Заразом боремося із текстильним сміттям: даємо речам друге життя та пропагуємо свідоме споживання.

Благодійний магазин «Ласка»
За весь час існування «Ласка» передала на благодійність 500 080 кг речей та 1243 481 грн

Закликаємо людей приносити речі без вішаків, а взуття без коробок. Адже пластик, як правило, потім відправляється на високотемпературне спалювання. Деякі пакети використовуємо повторно в наших магазинах. Якщо людина робить покупку, ми їй віддаємо річ у пакеті, у якому нам щось принесли. Так, ми не ідеально екологічні, але стараємося робити, що можемо.

Все почалося на горищі бару

Давати речам нове життя, значить сприяти розв’язанню глобальної екологічної проблеми. Відтак «Ласка» існує, щоб ініціювати діалог про стійкість та усвідомленість у моді та заохотити до активної позиції щодо проблеми надмірного споживання.

Десять років тому крамницю заснували Олена Лінькова, Ганна Уварова та Ганна Грищенко. Спочатку це була онлайн-торгівля. Згодом дівчата відкрили офлайн-магазин завдяки коштам від трьох виграних грантів на загальну суму 17 тис.грн. Це були стартові інвестиції, з яких почався розвиток бізнесу.

Читайте також: Як вінницькі школярі рятують місто від сміття

Перший офлайн-магазин знаходився на горищі київського бару «Фазенда». Тоді речі приносили родичі, друзі, друзі друзів. Через пів року магазин «переїхав» в інше, більш зручне та просторе приміщення на вулицю В’ячеслава Липинського, 3, де знаходяться по сьогодні.

Як розподіляють речі

60–80 % речей передаємо, як гуманітарну допомогу в зони соціальної незахищеності. Це дитячі будинки, центри для людей з інвалідністю, будинки для людей похилого віку, інтернати, реабілітаційні центри. З більшістю таких фондів працюємо вже багато років.

Благодійний магазин «Ласка»
У 2020 році 14 фондів отримали допомогу від проєкту

20–40 % переданих речей продаємо у магазинах та гуртовим закупникам. Це дає змогу покривати витрати магазинів: сплачувати податки, зарплату працівникам, оренду та комунальні послуги. А також забезпечує нам фінансову стійкість та можливості для розвитку. У цьому році, наприклад, ми зробили ремонт у другому магазині на вулиці Малопідвальна, 15 та обладнали там якісніший сортувальний пункт.

Іноді ми на комерційній основі сортуємо одяг для маленьких бізнесів, які займаються апсайклінгом. Такими речами можуть бути джинси, які вже не придатні для носіння, або інший різновид одягу.

Що йде в організацію «Україна без сміття»

Якщо приносять речі, які більше не придатні для носіння, то ми вимушені відправляти їх кожні два місяці на високотемпературне спалювання до громадської станції сортування «Україна без сміття». Це платна послуга, але пишаємося, що завдяки цьому, у проєкті більше немає текстильного сміття взагалі. Усе кудись розподіляємо.

За 2020 рік у Ласку принесли 78 440 кг речей. З них 318 кг передали на спалювання в «Україна без сміття». До проєкту Recycling Rugs потрапило 93 кг футболок. Усе ж, непридатних для носіння речей приносять більше, ніж хотілося б.

Контейнери для свідомого бізнесу

У 2016 році запустили послугу зі встановлення контейнерів для збору вживаного одягу в компаніях та організаціях. Це комплексний платний сервіс із регулярного вивезення, сортування та розподілу зібраних речей. Поки що у Києві встановили вісім таких контейнерів. До ініціативи вже долучилися ТЦ Rive Gauche, Ernst & Young, Beetroot, EVO та інші. Один контейнер вміщує 120 кг одягу.

Коли ми тільки починали впроваджувати цю послугу, зробили презентацію та надсилали представникам різних компаній і, якщо їм було цікаво, домовлялися про співпрацю.

Цей напрям роботи насправді став одним із пріоритетних. І зараз десь 15 % усього одяг та взуття, які приймаємо та сортуємо, надходить з контейнерів.

Читайте також: Притулок для речей: як старий гардероб зробить вас благодійником

Нещодавно ми зробили ребрендинг і переробили конструкцію боксів, щоби було зручно здійснювати їх монтаж та демонтаж. До цього траплялися випадки, коли контейнер не проходив у двері. Новенькі бокси вже відвезли в автомобільну компанію.

Для компаній такий сервіс — можливість дійсно об’єднати команду навколо ідеї свідомого споживання. А також сформувати репутацію бізнесу із соціальною відповідальністю.

Просто не викидати

До нас приходить загалом молодь. Я відповідаю на дзвінки, що надходять на телефон магазину, й найчастіше питають про таке: «А я чула, що вам можна здати непотрібні речі, це правда?». Зазвичай це голоси дорослих, або літніх людей. Таких набагато менше ніж молоді, але вони також хочуть бути екосвідомими.

Ми на слуху з 2012 року й люди приходять через сарафанне радіо. Усе більше, і більше людей нам довіряє.

Намагаємося донести, що маленькі зусилля однієї людини не можуть щось глобально змінити, але маленькі зусилля багатьох людей можуть змінити багато що. У кожного з нас є речі, які ми не носимо. Тому ми хотіли б, щоби в українській культурі стало нормою — не викидати.

Килимки зі старих футболок

Ласка співпрацює з фондом «Наша Перемога», який опікується людьми похилого віку в селі Перемога Баришівського району Київської області. Там живе й незмінний майстер килимків Валерій Стельмах, який має інвалідність. З 2015 року він бере участь у спільному екосоціальному проєкті фонду та благодійного магазину — Recycled Rugs. Чоловік плете кольорові килимки з уживаних футболок, які сортують у магазині та передають до Перемоги. Кожного місяця виходить приблизно 30 кг футболок на апсайклінг. Готові вироби продають у магазинах «Ласка». Це дає змогу Валерію бути фінансово незалежним та займатися улюбленою справою.

Валерій Стельмах, який проживає в будинку для людей похилого віку в селі Перемога, що під Києвом. Чоловік плете з ганчір’я килимки для проєкту Recycled Rugs

Виготовляє килимки на дерев’яній рамі

Валерію 49 років. Його з дитинства вабило все, що можна виготовити руками. Розповідав, що як був малим, найцікавішим було сидіти біля бабусі та спостерігати, як вона в’яже. Відгукуватися, коли вона просила про допомогу. Коли Валерій роз’яснює гостям закладу, де він проживає, як плетуться його Recycled Rugs, то просто говорить: «Отак нарізаємо стрічки, отак зав’язуємо, формуємо основу на рамці й далі сплітаємо косицями».

Валерій під час роботи над килимком

На виготовлення одного виробу майстру потрібно декілька днів. Плести килимки можна й гачком. Але чоловік використовує спеціальні дерев’яні рамки. У нього їх три види. Відрізняються вони тільки розміром, відповідно ширина й довжина виробу також різна. Стандартні килимки, виготовлені на рамці 50х80, мають найбільший попит. Також замовляють квадратні зі стрічками для зав’язування, їх використовують як чохли для стільців.

Плести — основна робота

У якості сировини йде одяг, який уже не підходить для прямого використання. На один килимок потрібно приблизно десять чистих футболок у складі яких 5 –10 % синтетики.

Кожний килимок унікальний. Майстер продумує, який буде візерунок: чи то в традиційну смужку, чи то із сюжетними елементами. Можна замовити виріб за індивідуальним дизайном. Наприклад, з нескладним малюнком тваринки.

екосоціальний проєкт «Ласки» та БФ «Наша перемога»
Для плетіння одного килимка необхідно близько 10 трикотажних футболок з невеликим % синтетики

Роботи Валерія обирають, як оригінальну ідею подарунку, або як елемент створення домашнього затишку. Звичайно для нього, досить молодого чоловіка з інвалідністю, — це неабияка підтримка емоційного, соціального і фінансового характеру. Проєкт сприймає як основну справу свого теперішнього життя в будинку для людей похилого віку.

Суспільство

“Вторгнення. Операція “Дунай”: вийшов трейлер про події в Чехії 1968 року

Опубліковано

Український політичний трилер “Вторгнення. Операція “Дунай” представив свій офіційний трейлер. Фільм розкриває події 1968 року в Чехословаччині, зосереджуючись на придушенні Празької весни та боротьбі країни проти радянської окупації.

Про це повідомляє Держкіно.

Про фільм

Події фільму відбуваються наприкінці 1960-х років, коли Чехословаччина вирішила позбутися комуністичного режиму. Однією з ключових постатей Празької весни був Франтішек Крігель, лікар і політик, який народився в єврейській родині в Галичині. Проте радянська влада не була готова втрачати свою зону впливу, і в одну ніч знищила надії народу на свободу.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Радянські танки ввійшли до Праги, а кремлівські спецслужби розпочали полювання. Франтішека Крігеля разом з представниками уряду викрали і вивезли до Москви. У полоні під тиском КДБ їх змушують підписати протокол, що означає згоду на військову окупацію країни. Проте Крігель відмовляється ставити свій підпис, навіть попри загрози ліквідації його та близьких, кинувши виклик навіть самому Леоніду Брежнєву.

Нагадаємо, що послуга ОСББ в Київ Цифровому стала переможницею міжнародної технологічної премії.

Також ми повідомляли, що в Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць.

Фото: Вторгнення. Операція “Дунай”

Читати далі

Суспільство

Василь Стус – заборонений та закатований, але не зламаний

Опубліковано

Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Шотам разом із проєктом «Стріткод» розповідає, чиї імена носять наші вулиці.

Біографія Василя Стуса

Дитинство та раннє життя

Радянська влада ламала його життя, кидала за ґрати, знищувала вірші, а він продовжував писати. Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінничині. Згодом його батьки переїхали до Сталіно – нині Донецька – працювати на хімічному заводі.

У 1954 Василь вступив до Сталінського педагогічного інституту на спеціальність «Українська мова і література». Після працював вчителем та попри русифікацію прищеплював дітям любов до української мови. У цей же час написав та видав перші вірші. Перекладав Ґете, Рільке, адже досконало знав німецьку мову.

Переїзд в Київ

У 1963 році переїхав до Києва і став аспірантом Інституту літератури. Доєднався до руху шістдесятників та написав першу збірку «Круговерть», але вона так і не пішла у друк…

У 60-х роках посилилися репресії та арешти української інтелегенції. Василь доєднався до протесту. На премʼєрі фільму «Тіні забутих предків» Стус піднявся та попросив встати всіх, хто проти арештів.

Арешти та заслання

За це його виключили з аспірантури, вигнали з гуртожитку, а про друк творів можна було забути. Підтримкою для поета стала кохана – Валентина.

1965 року Стус одружився, у них народився син Дмитро. Щоб прогодувати родину, працював на шахті, залізниці, у метро. Та писав вірші. Його другу збірку «Зимові дерева» видали підпільно. А в 1970 році ця книжка віршів потрапила до Бельгії та згодом була видана в Лондоні.

Стус відкрито критикував радянську владу, обурювався русифікації Донбасу та захищав дисидентів. Останнею краплею стала участь поета у різдвяному колядуванні, гроші з якого мали піти на допомогу політвʼязням. 1972 року Василя заарештовали за «антирадянську агітацію» та вилучили все, що було написано за 15 років. Зокрема, записи, на яких Стус читає свої вірші. Але, на щастя, у його друзів збереглися копії.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Ізолятор

В ізоляторі Стус написав вірші, – які стали основою для однієї з його найсильніших книг – «Палімпсести». Стусу дали 5 років увʼязнення та 3 роки таборів. Покарання відбував у Мордовії та Магадані. Писав вірші і там, але їх вилучали та знищували.

Лише деякі вдавалося передати через дружину. Двічі писав заяву про відмову від радянського громадянства, адже не хотів «бути рабом». У 1979 році Василь повернувся до Києва. Він був ще більше налаштований проти радянської системи. Приєднався до Української Гельсінської групи, яка розповідала світові про порушення прав людини в Україні. І цим підписав собі вирок – через 8 місяців його знову заарештували .

Судовий процес

Адвокатом на суді був Віктор Медведчук, який ніяк не захистив поета, а пізніше отримав обвинувачення у зраді України. Стусу дали найважче покарання – 10 років увʼязнення та 5 років заслання. Перебував у колонії у Пермському краї. Кілька разів оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з політвʼязнями. Його збірку «Птах душі» знищили табірні наглядачі. Проте дещо вдалося винести на волю. Завдяки сусіду по камері – литовському політв язню Балісу Гаяускасу. У 1983 році під час побачення Балісу з дружиною він передав їй тексти.

Врятовані тексти та смерть

Це нотатки про життя та людей, які були зі Стусом в таборах. Їх видали під назвою «3 таборового зошита». Коли тексти опублікували за кордоном, Стуса намагалися висунути на Нобелівську премію. За це совєти кинули Стуса у камеру-одиночку на цілий рік. У 1985 році український поет помер у радянському карцері, офіційна версія – зупинка серця

Але є припущення, що Стус загинув від удару нарами, який підлаштували наглядачі. Стуса поховали таємно, без присутності рідних, на табірному цвинтарі у Пермській області. У 1989 році завдяки зусиллям сина та друзів його забрали та перепоховали на Байковому кладовищі у Києві.

Перша в Україні збірка поезій Стуса вийшла в 1990 році під назвою «Дорога болю». Саме за неї Стус отримав Державну премію ім. Т. Шевченка посмертно, а в 2005 році – звання Героя України. У 2019 році з нагоди 80-річчя вийшов фільм «Заборонений» про життя і загадкову смерть Василя Стуса. Світ побачила книга «Справа Василя Стуса» – з архівними документами, теторична свідченнями очевидців, листами з тюрми.

Нащаддя поета

Син Василя – Дмитро став письменником та написав декілька книжок про батька. У 2024 році було започатковано Стус-Фест – міжнародний фестиваль, присвячений творчості Василя Стуса. В Україні є щонайменше 135 вулиць, названих на честь Стуса.

Нагадаємо, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Читати далі

Суспільство

Як військовому отримати відпустку закордоном

Опубліковано

Українські військовослужбовці під час воєнного стану та загальної мобілізації можуть отримати можливість відпочити за кордоном. Процедура здійснення цього права включає збір необхідних документів та подання рапорту до командира частини.

Оформлення рапорту

Для отримання дозволу на виїзд за кордон на заслужений відпочинок військовослужбовцю необхідно скласти рапорт з наступними вказівками:

  1. Зазначити країну, куди вирушає військовий для відпочинку.
  2. Вказати адресу місця проживання в цій країні.

Рапорт подається у двох примірниках:

  • один для військової частини;
  • другий для військового, щоб командир частини поставив відмітку про прийняття рапорту.

Необхідно звернути увагу на час подачі рапорту: він має бути поданий до штабу військової частини для розгляду командиром не пізніше, ніж за 15 днів до початку відпустки. Рішення про надання відпустки лежить у компетенції командира військової частини. Командир може дозволити виїзд за кордон у період відпустки або відмовити. Рішення командира оформляється у вигляді наказу, який надає військовослужбовцю право виїзду за межі країни. Для цих цілей можна також використати відпускний квиток, де вказаний термін відпустки та дозволена можливість перетину державного кордону України.

Читати також: Послуга ОСББ в Київ Цифровому стала переможницею міжнародної технологічної премії

Документи

Перед тим як розпочати відпустку, важливо отримати витяг з наказу про відпустку, в якому буде зазначено дозвіл на перетин державного кордону України. Після отримання цього документа необхідно зареєструватися в ВСП (військовій службі правопорядку), і тільки після цього можна планувати виїзд.

Також для подорожі за кордон військовослужбовець повинен мати наступні документи:

  • військово-обліковий документ, посвідчення офіцера або посвідчення військовослужбовця;
  • відпускний квиток із зазначенням “відпустка за кордоном” (якщо такої відмітки у квитку немає, необхідно мати витяг із наказу із зазначенням виїзду за кордон);
  • чинний закордонний паспорт.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Нагадаємо, що в Україні покращився політичний та безпековий показники в Індексі свободи слова: дослідження.

Фото: ЗСУ

Читати далі