Хто задає тренди в ТікТок: топ-8 українських тіктокерів-мільйонників

21-й фестиваль Docudays UA оголосив цьогорічну концепцію та програму. Головна тема кінофестивалю звучить так: «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя». Фестиваль триватиме з 31 травня по 9 червня.

Про це повідомляє Docudays UA.

Цього року документальні стрічки збираються розповідати про історичну пам‘ять, її крихкість та постійні спроби ворогів змінити й переписати її, про відповідальність та покарання воєнних злочинців.

До програми увійшли такі стрічки:

• «Мирні люди», реж. Оксана Карпович
• «Київські файли», реж. Вальтер Стокман
• «Невидима нація», реж. Ванесса Гоуп
• «Генрі Фонду в президенти», реж. Александер Горват
• «ДНК гідності», реж. Ян Баумґартнер
• «Місія 200», реж. Володимир Сидько

Читайте також: Alyona Alyona і Jerry Heil встановили рекорд на Євробаченні 2024

Що відомо про фестиваль

21-й Міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UA пройде з 31 травня по 9 червня 2024 року. Його тема звучатиме як “10 років триденної війни, яка триває три сторіччя”.

“Ми обрали довгу, сповнену протиріч назву, яка пригадує, помиляється, трохи іронізує, досліджуючи сама себе. В Україні вона стала частиною нового фольклору. Для іноземців – це заклик дізнатися більше про нашу історію, російську агресію в ній, про причини цієї війни. Чим є Україна і ким є її громадян(к)и”, – пояснили організатори.

За їхніми словами, під час кінофестивалю підніматимуться теми збереження історичної пам’яті, циклічності історії, пошуку ідентичності, відповідальності та покарання воєнних злочинців.

Зокрема, під час кінофестивалю в рамках титульної програми покажуть шість фільмів. Серед них – документальний фільм “Мирні люди” українсько-канадської режисерки Оксани Карпович, що отримав дві нагороди цьогорічного Берлінського кінофестивалю (“Приз Amnesty International – Спеціальна відзнака” та “Приз екуменічного журі – Спеціальна відзнака”).

“Мирні люди” стане фільмом-відкриття фестивалю. Пізніше його покажуть на кінофестивалі “Миколайчук OPEN”, який пройде 15-23 червня 2024 року в Чернівцях. В український прокат картина вийде 29 серпня 2024 року, повідомили в прес-службі кінокомпанії “Артхаус Трафік”.

Фільм являє собою нетрадиційне роуд-муві деокупованими українськими територіями, яке демонструє руйнування, спричинені повномасштабним російським вторгненням. Аудіоряд стрічки побудований на перехоплених телефонних розмовах російських військових з їхніми близькими. Це ті самі далекі від війни “мирні люди”, висловлювання яких шокують особливою жорстокістю.

Як зазначають організатори, 21 Docudays UA проходитиме на кількох локаціях у Києві та одночасно онлайн. Він включатиме: кінопрограму (щонайменше 50 фільмів у конкурсних та позаконкурсних секціях), правозахисні події RIGHTS NOW!, заходи Архіву війни, дискусії та майстеркласи, індустрійну секцію для професіоналів документального кіно та міждисциплінарну мистецьку програму.

Нагадаємо, українські митці можуть отримати грант від фонду ЮНЕСКО.

Фото: Кадр з фільму Мирні люди

Відсьогодні, 9 травня, фільм “Будинок «Слово». Нескінчений роман” про письменників Розстріляного відродження можна переглянути в українських кінотеатрах.

Про це повідомляє видання village.

У Києві цей фільм транслюватимуть в кінотеатрах “Жовтень”, “Мультиплекс” та “Планета Кіно”.

Також його можна буде подивитися у кінотеатрах:

• Львова,
• Вінниці,
• Одеси,
• Харкова,
• Запоріжжя,
• Дніпра та інших містах.

Читайте також: Для українських медійників продовжили грантову стипендію: як взяти участь

Цей ігровий фільм розповідає про українських письменників, які працювали у харківському будинку “Слово”. У фільмі покажуть Володимира Акімова, Миколу Хвильового, Леся Курбаса, Володимира Сосюру та Павла Тичину, деяких з них зовсім без академічного пилу та цензури.

Стрічку знімали понад десять років. Режисером виступив Тарас Томенко, а трейлер до фільму був створений засновником проєкту МУР Олександром Хоменком. Тизер фільму за посиланням.

Нагадаємо, МВС запускає електронний кабінет постраждалого й гарячу лінію з питань соцзахисту для військових.

Фото: Скріншот з фільму

Чоловік їде за кермом авто. Дзвінок мобільного. Він зупиняється та бере слухавку: 

«Мережа перукарень “Шерлок”, слухаємо вас… На 17 годину, так. Скажіть, це Дружківка чи Костянтинівка? А в яку перукарню ви записалися? У нас у Дружківці їх чотири. То ви прийдете на 17:00 і хочете з собою взяти ще одну людину? Все добре, я скажу майстру та вам перетелефоную обов’язково. Щасливо, бережіть себе».

Це Вадим Федоренко — лікар і місцевий підприємець. Разом з дружиною Анастасією Яремчук минулого року вони відкрили в Донецькій області сім перукарень з фокусом на чоловічі стрижки. 

Для ШоТам подружжя розповіло, як у часи повномасштабної війни зважилося започаткувати бізнес за 12 км від лінії фронту, що постійно рухається.

Анастасія Яремчук

співвласниця мережі перукарень «Шерлок».

Коли потрапила під обстріл, сім’я вирішила евакуюватися

Я народилася та виросла в Горлівці. Потім вступила до Донецького національного медичного університету, де майже завершила навчання, коли почалася війна. У липні 2014 року я була в батьків у Горлівці та потрапила під обстріл прямо на вулиці. Це для мене був мій другий день народження.

Сім’я вирішила виїжджати. Тоді я з дитиною, мої батьки та старший брат спочатку жили в Слов’янському районі у знайомих.  Я працювала лікаркою в онкологічному диспансері Краматорська. Згодом ми переїхали в Дружківку. 

Поїхати не проблема, проблема — повернутися

З чоловіком ми познайомилися в Дружківці на роботі. 5 років тому одружилися. Коли почалася повномасштабна війна, я була вагітна другою дитиною. Чоловік наполягав, аби я евакуювалася, та я дуже не хотіла, щоб наша сім’я розділялася. Це було непросте рішення, але я залишилася. 

«До цього часу з цим не погоджуюсь, що вона мене не послухала. Тому що ризикувати двома життями — це не зовсім правильно. Та я досить таки добре знаю свою дружину, і якщо вона вирішила не їхати, то не поїде», — розповідає Вадим Федоренко. 

Ще однією причиною не їхати було те, що ми не могли покинути свою лікарську роботу, бо потрібно й допомагати населенню, і підтримувати колектив, і працювати далі.

«Виїхати було б дуже неправильно. Багато лікарів виїхали, і це накопичувало проблеми. Тоді я казав дружині, що поїхати — не проблема, проблема буде повернутися й дивитися людям в очі після того, як ти їх покинув у тяжкий час, — згадує Вадим і додає, — 5 місяців води в місті не було взагалі, не було газу. Проблема зі зв’язком, з електрикою. А літо, спека. Ми живемо на п’ятому поверсі, й тягати воду в пляшках не так просто. Але все витримали».

Придумали маленький рай для чоловіків

Ідея створення «Шерлока» прийшла в перший рік повномасштабного вторгнення. Багато жінок і дітей поїхали, тому був дуже великий попит на чоловічі стрижки. Та майстри-перукарі також роз’їжджалися з міста.

Тому в мене виникла ідея відкрити чоловічі перукарні, якою я поділилася з чоловіком, і той мене підтримав. Ми завжди підтримуємо одне одного, якими б шаленими не здавались ідеї.

«Я знав про цю проблему, як то кажуть, зсередини. Сам підстригався досить-таки регулярно, і тоді були шалені черги. Я працював лікарем, робота була складна. Коли Анастасія пробувала записати мене на стрижку в якусь перукарню, нічого не виходило — або в мене не було часу, або там не було місця. І ми зрозуміли — це дійсно проблема. Тому вирішили розвивати цю ідею і дати людям доступ до цих послуг», — згадує Вадим. 

Як назвати новий бізнес, вирішили в дорозі. Перед тим гостювали в батьків чоловіка в Чернігівській області та були в маленькому кафе, присвяченому Миколі Гоголю. Подумали, що нам також назву потрібно прив’язати до якогось яскравого персонажа. Шерлок — це найулюбленіший герой і мій, і чоловіка. Тому почали вигадувати, які в перукарнях можуть бути асоціативні речі: Лондон, Англія, телефонна будка, трубка для куріння, скрипка. Щось таке дуже цікаве й чоловіче-чоловіче, аби створити такий маленький рай для чоловіків. 

Шукали людей з хистом, вчили та надихали Ван Гогом

Ми почали підіймати телефонну книжку й шукати серед старих знайомих тих, хто залишився в місті та хоче працювати. Але перші спроби в нас не були дуже успішні, тому ми пішли в іншому напрямку — стали шукати людей, які втратили роботу чи хотіли б змінити професію. Обирали тих, хто має хист до перукарського мистецтва або є творчою людиною, наприклад, добре малює. 

Так ми знайшли Данила — він працював у лікарні з моїм чоловіком. У нього була потреба в новій спеціальності, і також він мав невеликий, але досвід. Окрім того, має талант і закоханий у свою професію, тому в нього це й виходить — він постійно вчиться нового, цікавиться трендами. Також ми Данила відправляли на курси, аби дізнався, як працюють барбершопи в Дніпрі та Києві. 

Першу перукарню ми відкрили 9 травня 2023 року. У Дружківці в нас чотири локації, а в січні ми зрозуміли, що нам потрібно розширитися до іншого міста. Так з’явилися ще три перукарні в Костянтинівці. 

Зараз у нас працюють 16 майстрів. Данило навчає молодих спеціалістів, ми також їх відправляємо на професійні курси.

«Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємося — це майстри. Не тільки їхня наявність, а й якість — щоб вони були орієнтовані на людину, на надання послуги, і щоб клієнт насамперед залишався задоволеним.

Частенько я або наші діти бувають моделями. Під контролем майстра учень мене підстригає, і коли нормально все виходить, люди починають вірити в себе, вірити, що в них є хист до цього. Це має велике значення для людини», — ділиться Вадим. 

У нас навчалася дівчина, в якої щось не вдавалося, і вона перестала вірити в себе. Думаю: ні, так не має бути. І біля її робочого місця я зробила такий плакат з цитатою Ван Гога персонально для неї: 

«Якщо ти чуєш внутрішній голос, який говорить: “Ти не зможеш малювати”, малюй обов’язково. І прийде час, коли цей голос замовкне».

Коли клієнти вдячні — це до душі

Звісно, було страшно вкладати власні кошти в новий бізнес, що недалеко від лінії фронту. Та безпечних місць на території нашої держави немає. І якщо ти відкриваєш власну справу — це завжди ризик, а не тільки під час війни. Лячно щось робити, але якщо не робити, то ніякого розвитку не буде.

Ми дійсно закохані у свою справу. Це наше третє дитя, яке ми ростимо й насолоджуємося його розвитком. Для нас це перший такий крок у підприємництві, тому ми цінуємо й кожного клієнта, і кожного співробітника, і кожну деталь, пов’язану з нашою роботою. Складно поєднувати професію лікарів, бізнес і виховання дітей, але ми підтримуємо одне одного, і в нас є допомога наших батьків. Це все значно спрощує.

«Люди приходять до нас знову і знову. Якщо утворюються черги, ми вирішуємо ці питання. Наприклад, у нас є така послуга на нашій четвертій перукарні: раптом велика черга, я можу посадити на свій автомобіль декілька чоловіків і перевезти на іншу локацію, щоб їх там без черги постригли, і клієнти були задоволені. Це людям дуже подобається. Відповідно, це подобається й мені, коли клієнти вдячні. Це до душі», — каже Вадим. 

«Шерлок» і стриже, і каву по-дружківськи робить

Біля однієї з дружківських перукарень є ще один наш маленький бізнес — кава з собою. Це моя мрія ще з підліткового віку.

Дуже люблю каву, солодощі, й мені хотілося, аби в нашому місті була якась впізнавана локація поряд з «Шерлоком». Хоча Англію асоціюють з чаєм, каву там також п’ють. Тому «Шерлок» у нас і стриже добре, і каву робить смачно.

Коли ми планували відкрити цю точку, Центр зайнятості запропонував написати грант для отримання допомоги на розвиток бізнесу, супроводжував нас. Так у січні ми вже перейшли у фінальну співбесіду й отримали грант на розвиток і на працевлаштування однієї особи.

Ми вирішили, що потрібно обирати надійну людину, й обрали Вікторію — мати-героїню, в якої шестеро дітей. Вона дуже талановита бариста. Ми разом вивчаємо нові рецепти й будемо радувати жителів новими смачними напоями. У нас уже є «Їж Пий» — кава в їстівному горнятку, і наша фірмова — кава по-дружківськи з секретним інгредієнтом-халвою, з якою асоціюється наше місто.

Зберегти те, що маєш

Наша мрія з чоловіком — організувати професійний навчальний центр для майстрів і зробити ще й «Місіс Шерлок» — локацію виключно для жінок. 

«Взагалі хочемо збільшити кількість локацій, надавати послуги в Краматорську й Слов’янську, і ми це обов’язково зробимо. Але трошки стримує ситуація в регіоні з бойовими діями. За 12-15 кілометрів від нас Часів Яр. Дуже сподіваємося, що перемога буде, і ми зможемо розвиватися далі», — додає Вадим. 

Моя особиста мрія — це Венеція. Романтична подорож обов’язково, коли закінчиться війна. Ми здамо дітей бабусям і дідусям. Може, Португалія ще — хочу побачити океан (задумується на кілька секунд — прим. ред). Та насамперед, якщо чесно, я ціную своє місто, свою область. З 2022 року не хочеться нікуди їхати — хочеться зберегти те, що маєш. 

Звичайно, якщо буде повна розруха, ми будемо діяти в інтересах наших дітей і їхати з Дружківки. Але зараз залишаємося тут. Щастя належить безстрашним, як писав Ремарк.