Цього літа на фасадах шкіл у різних районах Києва та на новому корпусі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАДИТ» з’явились «розумні» мурали. Про це повідомив в.о. заступника голови КМДА Валентин Мондриївський.
Створив стінописи київський художник Віталій Гідеван. Він зробив прекрасні малюнки на фасадах шкіл у різних районах столиці з Єнотиком, який є символом Освітнього Хабу міста Києва.
“Ці мурали не тільки красиві, вони ще й мотивують дітей до навчання. А останній, найбільший мурал, площею майже 100 квадратних метрів, ми розмістили у самому серці НДСЛ «ОХМАТДИТ» – нехай наш Єнотик підтримує та надихає дітей з усієї України, які приїздять у Київ на лікування”, – прокоментував Валентин Мондриївський.
Не просто для краси
За словами в.о. головного лікаря НДСЛ «ОХМАТДИТ» Юрія Довбня, новий мурал має ще й корисну функцію.
«Цей мурал ми попросили розмістити таким чином, щоб його бачили дітки, які будуть проходити лікування в новому корпусі, який нещодавно розпочав свою роботу. Але окрім естетичної складової, цей мурал містить і корисну”, – зазначив він.
За допомогою QR-коду, який розташований на табличці поруч із муралом, і діти, і їхні батьки зможуть швидко перейти на портал Освітнього Хабу міста Києва і безкоштовно отримувати корисні знання. Для малечі є онлайн дитячий садок, школярі можуть дізнатись про професії майбутнього, а батьки – отримати найзатребуваніші навички ХХІ століття.
«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.
Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.
Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.
Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.
9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.
Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.
“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.
Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.
Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.
“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.
Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.
“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.
Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.
“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.
“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.
Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.