Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

5 кейсів впливу контенту ШоТам на українське суспільство у 2023 році

Опубліковано

Герої в ШоТам надихають і мотивують інших на дії. Часом ми не тільки розповідаємо про них, а й поєднуємо читачів, представників громад, влади чи локального бізнесу.

Ми обрали п’ять прикладів того, як ШоТам єднає українців через контент.

Громади діляться досвідом з іншими

Куликівська ТГ розташована в самому центрі Чернігівської області. Протягом лютого-березня 2022 року населенні пункти опинилися під російськими обстрілами. Цілі вулиці були знищені вщент, якісь із них — пошкоджені через авіабомби.

«Ми чекали на допомогу держави, але не могли сидіти, склавши руки», — розповідає голова Куликівської сільської ради Юлія Постернак. 

Громаді вдалося отримати понад 30 грантів на 33 мільйони гривень. Після публікації історії відбудови в ШоТам, Куликівська ТГ прийняла в себе делегацію громад з Житомирської області. Як повідомила команді голова пресслужби Куликівської селищної ради Лідія Чобітько, вони ділилися досвідом співпраці з міжнародними донорами, зокрема, про кейс реновації Куликівського ліцею та дитячого садочка «Ромашка».

Читайте або дивіться історію в ШоТам.

Снігурівська громада Миколаївщини, про яку ми також розповідали в межах проєкту про відбудову, нині консультує тимчасово окуповані та новодеокуповані громади Запорізької області. Начальник Снігурівської військової адміністрації Іван Кухта ділиться досвідом того, як документувати руйнування, співпрацювати з державою, донорами та міжнародними організаціями. 

Читайте або дивіться історію в ШоТам.

Бібліотекарка, яка врятувала книжки від росіян, отримала нові від нашої читачки

Ми розповідали, як у Тростянецької громаді Сумської області бібліотекарка Валентина Ганцева врятувала понад 1000 книжок під час російських обстрілів у березні 2022 року. Разом з чоловіком Валентина вивезла в мішках для зерна на старенькому «Запорожці» не тільки майже всі книжки, а й техніку та навіть олівці.

«Звичайно, небезпечно було — цілий день літали ворожі літаки й стріляли, не всі люди навіть виходили з домівок. Але страху в мене не було — залишити книжки отак ми не могли», — розповідає бібліотекарка.

Ця історія так розчулила наших українців, що одна з читачок за нашого сприяння домовилась із керівництвом бібліотеки та подарувала їм книги. Жінка вирішила надіслати зі Львова літературу українською мовою з власного книжкового фонду.

Читайте або дивіться історію в ШоТам.

Історія про переселенку в кріслі колісному спонукала владу Львова облаштувати в її будинку пандус

Майстриня манікюру Алла Палагута евакуювалася зі Слов’янська до Львова у квітні 2022-го. Переселенка в кріслі колісному живе в найтуристичнішому місті країни, але досі жодного разу не бачила ні легендарних львівських вуличок, ні соборів, а також не пила каву з видом на Високий замок, адже в будинку Алли немає підйомника.

«І я спускаюся так: мама простеляє на сходах ковдру, я пересідаю з крісла на сходи й так на сідничках спускаюся — пум-пум-пум-пум — сім сходинок, — розповідає Алла. — Тому на вулиці я буваю нечасто — десь два рази на місяць. Коли холодає, то не виходжу зовсім. Я як той підсніжник, знаєте — з’являюся навесні».

Після публікації ШоТам Львівська міська рада відреагувала на ситуацію переселенки з інвалідністю. Наразі до Алли додому приходила комісія, аби оцінити можливість встановити в її будинку пандус. 

«Наразі маємо такі результати: ми облаштуємо там зручний пандус, щойно дозволять погодні умови. Щодо встановлення підйомника в цьому будинку: Алла не зареєстрована за цією адресою і не планує цього робити. Якщо питання з реєстрацією не буде вирішене, ми будемо шукати меценатів, аби все ж встановити підйомник у цьому будинку, щоб Аллі там було зручно проживати», — розповіла заступниця міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства Ірина Маруняк.

Читайте історію в ШоТам.

Нові партнерства після публікації відео

Даніель Боду з Миколаєва після початку повномасштабного вторгнення започаткував власну справу — виготовляє павербанки та зарядні пристрої на 3D-принтері. За рахунок державної програми єРобота він отримав 250 000 гривень, уже має команду та нові верстати.

Після того, як у ШоТам опублікували відео про хлопця, низка всеукраїнських та місцевих компаній звернулися до нього, аби налагодити співпрацю. Зокрема, наразі герой веде перемовини з Ukrainian Maker Association, представники якої самі запропонували працювати над спільним проєктом.

Дивіться історію в ШоТам.

Завдяки ШоТам клієнти дізналися, що фермерка знову працює 

«Завдяки сюжету моя компанія ожила як фенікс для багатьох фермерів. Оскільки з першого дня вторгнення в нас не було ні електрики, ні зв’язку, а телефони були вкрадені, то наші клієнти логічно вирішили, що виробництво зупинилося», — говорить підприємиця Ксенія Костенко з Київщини.

Жінка поєднувала одразу два аграрні бізнеси: вирощування зернових та овочів і виготовлення унікальних органічних добрив. На початку повномасштабної війни окупанти розікрали обладнання та спалили транспорт, а поля ще довго лишалися замінованими. 

Та коли її історію опублікували, фермери, які раніше співпрацювали з Ксенією, знайшли її, написали слова підтримки й запропонували відновити співпрацю.

Читайте або дивіться історію в ШоТам.

Суспільство

«Пам’ятайте – ви не одні». Як люди з травмами спини допомагають одне одному адаптуватися до нового життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Понад рік Іван Батрак з Донеччини лікується від мінно-вибухової травми спинного мозку та проходить реабілітацію у Львові. За цей час чоловік, який раніше працював шахтарем, почав вивчати новий фах – інструктора першого контакту, аби допомагати людям з ураженнями спинного мозку.

На прикладі роботи ГО «Група активної реабілітації» ШоТам розповідає, як працюють групи самодопомоги, що об’єднують людей з травмами.

Отримав травму спини під час обстрілу міста

Шахтар Іван Батрак жив у Покровську Донецької області. У лютому 2023 року під час обстрілу міста російськими збройними силами чоловік отримав травму хребта й спинного мозку.

Санітарна авіація доставила його до Дніпра, де чоловіку прооперували хребет і поставили спеціальну металеву конструкцію. Після цієї операції Івана Батрака за програмою «Лікарі без кордонів» перевезли до Львова, де він лікується й досі. 

Іван Батрак у модульному містечку у Львові, де зараз проживає. Фото: ШоТам

«Не залишайтеся з проблемою сам на сам»

Нещодавно чоловік потрапив до табору від громадської організації «Група активної реабілітації», яка допомагає людям з ураженнями спинного мозку. У цьому таборі з Іваном працюють люди, які також мають травми спини – фахівці першого контакту. Вони знайомляться з пацієнтами та розповідають про свій досвід, а також про те, як жити з травмою.

Зараз Іван мешкає в модульному містечку від «Групи активної реабілітації», яке адаптоване під потреби людей з інвалідністю: зокрема, санвузли та в’їзди доступні для крісел колісних. Від організації чоловік отримав власне крісло колісне й індивідуальні гігієнічні засоби. 

«Група активної реабілітації» понад тридцять років допомагає своїм пацієнтам на шляху від перебування в лікарні до адаптації в кріслі колісному – навчає людей обслуговувати себе, коли частина тіла є паралізованою. 

Карина Кардаш, лідерка ГО «Група активної реабілітації». Фото: ШоТам

«Ми намагаємося давати людині повний супровід, щоб вона могла повернутись у звичне оточення та жити повноцінне яскраве життя. Організовуємо терапевтичні прогулянки, спільний похід у кіно, театр чи кав’ярню. Основний сенс у тому, аби мотивувати людину виходити до інших людей, бо після травми це дуже некомфортно», – розповідає лідерка громадської організації Карина Кардаш.

За словами Карини, людям з травмою найскладніше бачити, як оточення сприймає їх по-іншому на кріслі колісному, а ще складно долати постійні бар’єри, пересуваючись, тому частіше люди обирають просто залишатися вдома.

«Пам’ятайте, що ви не одні, і завжди можна знайти для себе підтримку від тих, хто готовий її надати. Не залишайтеся з проблемою сам на сам», – каже Карина.

Найважливіше моральна підтримка

З Іваном Батраком в організації познайомилися, коли той ще перебував у лікарні. Його відвідав тренер-наставник, який теж пересувається на кріслі колісному, та розпочав з Іваном роботу. 

«Ми вчили Івана пересідати на крісло колісне, підібрали його разом з фахівцями лікарні та супроводжували чоловіка під час реабілітації в таборі протягом десяти днів – там він міг поспілкуватися з тими, хто має такі ж ураження спини. А потім ми запропонували Івану долучитися до команди інструкторів першого контакту», розповідає лідерка ГО «Група активної реабілітації».

Місяць тому чоловік почав навчання на інструктора першого контакту, аби допомагати людям, які мають травми спини, як і він сам. Його робота полягатиме в тому, аби познайомитися з людиною, поспілкуватися про травму, дізнатися стан ураження та пояснити, як відбуватиметься лікування та реабілітація. 

Іван Батрак самостійно пересідає в авто з крісла колісного. Фото: ШоТам

«Найважливіше те, що я маю підтримати людину морально, показати, що насправді не все так погано, і з усім можна впоратись. Я маю так допомогти, аби людині було простіше в цьому стані за межами лікарні та щоб вона не розгубилася за будь-якої ситуації», — ділиться Іван.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Українські лікарні отримали обладнання для діагностики стійкого туберкульозу

Опубліковано

Українські клініки отримали сучасне обладнання для виявлення ДНК мікобактерій туберкульозу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоровʼя,

Йдеться про 900 наборів картриджів Xpert MTB/XDR, які використовуються на оновлених системах GeneXpert.

Постачання обладнання відбулося у рамках співпраці Міністерства охорони здоровʼя України, Центру громадського здоровʼя та Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

GeneXpert є автоматичною системою для молекулярної діагностики з використанням одноразового картриджа, повністю ізольованого від навколишнього середовища. Це дозволяє використовувати прилад у звичайних приміщеннях без організації ПЛР-лабораторії.

Читайте такожЯк в Україні отримати допомогу після мінно-вибухової травми

«Завдяки впровадженню в Україні нового молекулярно-генетичного тесту вдається оперативно і точно діагностувати ТБ на ранніх стадіях та зменшити випадки його подальшого прояву», — повідомили у МОЗ.

Про методику

XpertMTB/XDR — це інноваційна методика у діагностиці лікарсько-стійкого туберкульозу. Сучасне обладнання дозволить ефективно реагувати та у короткі терміни призначити дієву схему лікування для пацієнтів.

Нагадаємо, в Україні вперше почали використовувати ШІ для діагностики туберкульозу.

Фото: World Health Organization.

Читати далі

Суспільство

Психологічна допомога: чому це важливо та як організувати в громаді

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Чому важливо, аби психологічна допомога стала доступною послугою, і як це організувати у своїй громаді, розповідає ШоТам разом із Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP).

Чому психологічна допомога потрібна

За даними Gradus Research станом на кінець грудня 2023 року, 88% українців та українок відчувають стрес. Більшість опитаних зізнаються, що відчувають втому (55 %), напруженість (43%), роздратування (32%) та безсилля (31%).

Щоденні обстріли українських міст, страх за своє життя та життя близьких – саме в такій атмосфері зараз живуть українці. Практична психологиня, фахівчиня ГО «ЦПД «Конфіденс» Вікторія Мирошніченко говорить, що це впливає не лише на фізичне здоров’я, а й на ментальне.

«Ментальне здоров’я – те, на що можемо спиратися, незважаючи на зовнішні обставини. Ми не знаємо, коли всі складнощі закінчаться чи скільки триватимуть, не можемо контролювати надзвичайні ситуації, катастрофи, війну… Але ми можемо контролювати свій стан здоров’я, емоційний стан. Важливо навчитися саме жити під час війни, а не виживати

Психологиня також впевнена: аби піклуватися про інших, важливо знайти ту опору, яка допомагатиме й вам відновити фізичні та психологічні сили. 

Багато українців під час війни отримують свій перший досвід роботи з психологом. Так, наприклад, Віталіна розповідає:

«Раніше я скептично ставилася до цього, вважаючи, що допомогу потрібно шукати сину – якщо йому допоможуть, то і мені автоматично стане легше. Але на мою особисту щоденну війну наклалася повномасштабна і запас моїх сил помітно зменшився.

Після першої ж зустрічі я відчула, як це важливо і дієво, коли тебе вислуховує і підтримує фахівець. По закінченню курсу занять я відчула значне зниження моєї тривожності, більшу впевненість в собі»

Хто має надавати психологічну допомогу в громаді

Оскільки під час війни психологічна допомога стала ще більш затребуваною, МОЗ прагне спростити доступ до неї. Тепер не обов’язково шукати психолога чи психологічні проєкти, а можна звернутися до свого сімейного лікаря.

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) має пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» і підписує контракти з українськими закладами первинної медичної допомоги. Зараз уже 500 закладів можуть надавати послуги психологічної допомоги в межах цього пакету. Сімейний лікар, терапевт чи педіатр у таких закладах може:

  • оцінити психічний стан пацієнта/-ки;
  • надати медичну та психологічну допомогу;
  • виписати ліки;
  • направити на додаткові лабораторні дослідження;
  • скерувати до лікаря-психіатра за згодою пацієнта/-ки;
  • скласти план лікування;
  • надати психологічну підтримку членам родини пацієнта/-ки чи тим, хто доглядає за ним;
  • навчити техніки самодопомоги.

Перевірити, чи ваш медичний заклад підписав пакет на ці послуги з НСЗУ, можна за посиланням. 

Кількість медзакладів, що надають первинну меддопомогу (ПМД), де можна отримати психологічну підтримку. Дані станом на листопад 2023 року. Джерело: сайт Міністерства охорони здоров’я України.

Як організувати психологічну допомогу у своїй громаді

Понад 11 тисяч лікарів первинної медичної допомоги вже пройшли відповідний курс і можуть надавати базову психологічну підтримку. Також громада може заохочувати місцевих лікарів пройти таке навчання для лікарів «первинки» у своїх медзакладах. Адже часто в жителів невеликих населених пунктів немає змоги знайти психолога, і єдиний лікар, до якого вони можуть звернутися – сімейний. Це не означає, що такий спеціаліст замінить психотерапевта, але він зможе якісно виявити проблему й за потреби направити до іншого фахівця.

Курс безоплатний і доступний онлайн: лікарі можуть пройти його на сторінці Академії НСЗУ. Цей курс є доступним у межах ініціативи зі створення Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки Першої Леді Олени Зеленської. Він базується на навчальних матеріалах mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) – програми ВООЗ, створеної, аби підвищити доступ людей до психологічної допомоги завдяки неспеціалізованим працівникам (наприклад, сімейним лікарям).

Аби фахівці могли навчатися у своїй області, потрібно заповнити форму й дочекатися відповіді від організаторів. 

Матеріал створено в партнерстві з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною». Думки, висловлені тут, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору UNDP в Україні чи Уряду Японії.

Читати далі