Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Навіть у зруйновані будинки люди повертаються і першим ставлять прапор. Історія відновлення Снігурівської громади на Миколаївщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

«Орки» – лише так у розмовах місцеві жителі називають окупантів. Людей грабували, руйнували майно, викрадали авто, але найгірше – знущались над ними. Однак вісім місяців окупації не зламали надію жителів Миколаївщини. Нині тут вже відновлено комунікації, держава і донори допомагають відбудовувати житло, зруйноване обстрілами та повінню, і навіть запрацювала пекарня, що обслуговує громаду та навколишні села.

Про те, як оговтуються від окупації, плани на межі з мріями та виклики Снігурівської громади розказуємо у матеріалі ШоТам.

Іван Кухта

начальник Снігурівської міської військової адміністрації.

Возили гуманітарку, поки орки не замінували всі вʼїзди до Снігурівки

Наша громада провела в окупації з 19 березня по 10 листопада 2022 року. Відбувалось тут все: і пограбування, і побиття, і знущання над людьми. Майже весь цей час люди жили без світла та водопостачання – лише за допомогою генераторів люди могли хоч трохи поповнити запаси води.

З перших днів окупації тут шукали хлопців з територіальної оборони, співробітників поліції, ветеранів АТО, мисливців. Всіх, хто міг становити загрозу, направляли до створеного окупантами відділку поліції, де проводили допити і тортури.

А за кілька тижнів до відходу орки знахабніли зовсім: силоміць забирали транспортні засоби у людей – спочатку шукали дизельні машини, а під кінець брали навіть «жигулі». Все аби вивезти награбоване, бо на хребту багато не донесеш. 

Сам я родом зі Снігурівки, але на момент вторгнення проживав у Миколаєві. У рідному місті були батьки, яким на щастя, вдалось майже одразу виїхати. 

Тож спершу поїхав у Баштанку (ред. – місто на Миколаївщині, де ЗСУ зупинили ворога): допомагав жителям, які виїжджали з окупованої Снігурівки, та відправляв гуманітарні вантажі – хліб, воду і все, що було наявним. Яким чином? Наші шкільні автобуси, якими евакуювали людей, рухались і в зворотному напрямку. Тож ми завантажували транспорт всім життєво необхідним. Були непоодинокі випадки, коли орки забирали цю провізію і видавали як свою.

Перший місяць було відносно спокійно з вантажами. Але як тільки орки закінчили робити мінні загородження, Снігурівку закрили на вʼїзд та виїзд, як і весь евакуаційний маршрут з Херсону у цьому напрямку. Надалі з окупації виїжджали через Василівку Запорізької області. 

Пріоритети відновлення: вода, електроенергія, житло

Начальником військової адміністрації мене призначили у грудні 2022 року. Першочергово потрібно було провести комунікації: воду та електроенергію. Далі – відновлення житла і вже потім адмінбудівель.

Близько 2 тисяч житлових будинків зазнали руйнувань від обстрілів. Кадр з відео Снігурівської громади.

У перші дні нам надали з обласної військової адміністрації два потужних генератори, які ми встановили на центральні свердловини й розпочали подавати воду. Та по системі водопостачання було багато пошкоджень, тож паралельно займались ремонтом. Швидко лагодити не вдавалось – справної комунальної техніки взагалі не було, залишилась розламана-розбита. На допомогу прийшла міська влада Миколаєва і нам передали екскаватор – це прискорило результат. Далі працювали зі старостинський округами: надавали туди невеликі генератори, аби хоч якимось чином подавати воду по селах. 

Паралельно працювали над забезпеченням світла. Це також тривалий процес, адже громада була і в окупації, і згодом на лінії зіткнень. А це означає наступне: щоб дістатись і полагодити лінії електропередач треба було спершу відправити розміновувачів. Багато співробітників ДСНС було залучено в перші місяці, і це допомогло нам швидко обстежити землі під комунікаціями і підʼєднати населені пункти до мережі. 

У громаді близько 2 тисяч житлових будинків зазнали руйнувань від обстрілів. Майже всі адміністративні будівлі пошкоджені та пограбовані. Ще 375 приватних будинків і понад 400 присадибних ділянок підтоплено після підриву Каховській ГЕС. Рівень води у річці Інгулець піднявся на 6 метрів: втрат зазнали і фермерські господарства, що мали землі біля річок, і сонячні станції, й інший бізнес громади. 

Після деокупації співробітники адміністрації сформували комісію для обстеження постраждалих будинків, яка нині діє за програмою «єВідновлення». Також працюють комісії з наслідків затоплення будинків, пахотних земель та городів. Так ми отримали повну картинку руйнувань та потреб громади. І коли приїжджають благодійні фонди, то ми надаємо чіткий перелік потреб під їхні можливості. 

Ми – комунікатор між державою, мешканцями та донорами. Вже обробили та направили інформацію про понад 50% постраждалих будинків. Хочеться більше, але не у всіх жителів є необхідні документи права власності на будинки – на жаль, таким ми поки що допомогти не можемо. Ми по-людськи розуміємо, що втративши житло, ще й займатись оформленням документів – важко. Але це необхідність, аби держава могла допомогти. Адже ми можемо рухатись лише в правових рамках. Інакше буде тотальний хаос. Тож у людей ще є час, щоб впорядкувати документи.

Понад 400 присадибних ділянок підтоплено після підриву Каховській ГЕС. Кадр з відео Снігурівської громади.

Донори залишаються, коли бачать, що громада працює

Дуже багато міжнародних організацій прийшли нам на допомогу: УВКБ ООН, МОМ, Червоний Хрест, БФ «Ранок відродження», БФ «10 квітня» та інші приїжджають з перших днів. Ми даємо списки, відповідаємо на всі питання, звітуємо за отриману допомогу – тому донори довіряють й приїжджають знов. 

Одні організації надають будівельні матеріали, інші – заходять і беруть на себе повністю всі роботи з відновлення. Наприклад, до нас звернулись британська програма благодійного фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» з пропозицією відремонтувати житло із незначними пошкодженнями, тобто вартістю до 1000 фунтів на одне приватне домоволодіння. Ми одразу надали список і надалі вони працюють самостійно з власниками житла. Так вже у 150 квартир та будинків фонд замів вікна, двері та подібні дії. 

На превеликий жаль, в громаді немає необхідної кількості спеціалістів та будівельників для таких робіт. Нестача людей і робочих рук – це проблема не лише нашої громади, а й держави загалом. Немає людей, щоб відновлювати й наводити лад. Як і скрізь працювали волонтери: розчищали руїни, ставили обладнання для висушування будівель. Допомагають небайдужі односельчани, допомагають наші комунальні установи, наскільки це можливо. Хоча цього недостатньо для того, щоб відбудувати все швидко. 

Працюємо, аби люди бачили зміни у громаді й з більшим бажанням повертались до рідного міста. Та роботи ще багато. Хочемо відновити й запустити навчання у школах, відбудувати будинок культуру як місце для дозвілля молоді. Все це плани на межі з мріями. Бо поки бізнес та аграрії не працюють на повну потужність, бюджет не поповнюється, то ми все, що можемо – це шукати донорів, відновлювати житло і повертати людей додому. 

Поки аграрії не працюють на повну потужність. Кадр з відео Снігурівської громади.

Надія Паламарчук

директорка пекарні.

Випікали хліб, допоки окупанти не зайшли на виробництво

Нас всі звикли називати по-старому – Снігурівський хлібозавод, що працював ще при радянській владі. 13 років тому ми придбали завод у жахливому стані та розпочали капітальний ремонт даху, відновили комунікації, закупили техніку. 

У 2020 році повністю оновили один з цехів і буквально на початку 2022 року завезли у великий цех повністю нове обладнання – подову піч, чани, тістоміс та опрокидувач для тіста. Навіть документи на все залишились.

Загалом для виробництва 2-2,5 тонни хліба у пекарні працювало до 10 людей. Як так? Все через сучасну компʼютерну систему: наприклад, для випікання потрібна була всього одна людина. Натискаєш на кнопку – хліб заїхав. У кінці лютого будівельна бригада мала залити підлогу. Не склалось. Зруйновані і плани, і обладнання. 

24 лютого вранці всі наші працівники вийшли на роботу й ходили до 17 березня, поки сюди не зайшли росіяни. Окупантів готувати ми не захотіли, тому … (ред. – жінка розводить руками).

На початок вторгнення я була у Миколаєві і доїхати сюди не могла – мости вже були підірвані. Також не могли доставити борошно, яке закуповували тут в обласному центрі. Зранку до ночі ми були на звʼязку і з працівниками, і з адміністрацією. На щастя, знайшли млин у селі Юрʼївка і почали співпрацю. В якийсь момент наші нові партнери почали аж злитись: «Ми мололи по 2 тонни, а ви хочете аж 4!». А що поробиш? Треба.

На початку березня ми залишились однією пекарнею на всю громаду та околицю. Запустили все обладнання, яке можна було запустити. Навіть те, що ми збирались викинути. Наші працівники робили на межі можливостей, а на допомогу приходили навіть ті, хто звільнився кілька років тому.

Не так страшні руйнування, головне, що орків вигнали

Може і добре, що ми не бачили, як росіяни грабують нашу пекарню. Та коли повернулись, застали тут страшний безлад. В кабінеті напевно спали, їли і… далі продовжувати не буду. 

Винесли навіть двері. Вирвали проводку. Зруйнували опалення. Зовсім не розумію навіщо. Вивезли все, що можливо. Все обладнання, оргтехніка та навіть спецодяг. Все, що мало і не мало якоїсь цінності. А те, що не могли вкрасти – пошкодили, аби воно не працювало.

З деяких приміщень при вʼїзді вікна забарикадували сейфами та ящиками з піском – мабуть, боялись все ж таки. Проводили тут зйомки, брехали, що завод не працює начебто через обстріли ЗСУ. 

Наші шість авто, якими ми розвозили хліб по Снігурівський, Березнегуватській громадах і доїжджали аж до Херсона, напевно, забрали у перший день. Бо коли окупанти привозили начебто свою гуманітарку, то на відео впізнала наше авто.

Після деокупації ми першим ділом написали заяву на проведення обстеження групою розміновувачів і лише після їхнього дозволу зайшли у приміщення. На щастя, «подарунків» у вигляді мін не знайшли. Ще місяць ми вимітали, вимивали і проводили генеральну дезінфекцію.

Відновити роботу вдалось завдяки нашим працівникам. Взаємопідтримка стала базою: їм потрібна була робота, тож залишити все було б неправильно. Закупили нове обладнання за власні кошти.  8 лютого 2023 року запрацювали у тестовому режимі. 3-4 дні ми у пробному режимі випробовували нові піч, чан та техніку. Зараз у нас працює 3 людини: опрацьовуємо 300-400 кілограмів борошна на день. 

Відновити роботу вдалось завдяки працівникам. Фото: ШоТам.

У людей є більш скрутні ситуації, ніж у нас. Дехто залишився взагалі без даху над головою, а хтось ще досі в окупації. Тому поки можемо, ми працюємо власними силами. Та буває і таке, що допомога надходить навіть, як то кажуть, звідки її не очікували. Первомайське фермерське господарство «Меркурій-Б» звʼязались з нами і запропонували 3 тонни борошна безкоштовно. Ми були шоковані і я перепитала: «Можливо вам щось потрібно?». Але ні, і навіть доставка була їхнім коштом.

Ми, українці, дуже привʼязані до свого житла і свого дому. І навіть у зруйновані будинки люди повертаються і першим ставлять прапор, а потім починають відбудову. Тому і ми відновимось та повернемось на попередні обсяги виробництва: придбаємо нову піч, нове обладнання. Головне, щоб орків вибили і з інших окупованих українських міст.  

Суспільство

На Венеційському кінофестивалі відбудеться премʼєра фільму Ольги Журби

Опубліковано

На 81-му Венеційському міжнародному кінофестивалі покажуть премʼєру фільму «Пісні землі, що повільно горить» української режисерки Ольги Журби. Фестиваль триватиме з 28 серпня по 7 вересня.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Про фільм

Документальний фільм знімали впродовж перших двох років повномасштабного вторгнення Росії на територію України. У стрічці відобразили зміни в суспільстві, яке долає шлях від паніки перших тижнів повномасштабної війни до прийняття смерті й руйнувань, які стають трагічною нормою для українців, кажуть автори проєкту.

Читати також: Стали відомі переможці Одеського кінофестивалю

Авторкою фільму стала українська кінорежисерка, режисерка монтажу та сценаристка Ольга Журба. «Пісні землі, що повільно горить» – це її другий повнометражний документальний фільм.

Операторами фільму стали Володимир Усик («Ля Палісіада»), Вʼячеслав Цвєтков («Цей дощ ніколи не скінчиться», «Земля блакитна, ніби апельсин») та Михайло Любарський («Люксембург, Люксембург», «Будинок «Слово»: Нескінчений роман»).

Венеційський кінофестиваль щороку проводять у межах Венеційської бієнале. Головний приз фестивалю – «Золотий лев».

Нагадаємо, що в Україні випустили безкоштовний освітній проєкт про історію нації.

Фото: «Пісні землі, що повільно горить».

Читати далі

Суспільство

НБУ випустили нову пам’ятну монету «Українська бавовна. Лелека-100»

Опубліковано

22 липня в Україні ввели в обіг нову пам’ятну монету — «Українська бавовна. Лелека-100». Вона присвячена безпілотному авіаційному комплексу «Лелека-100», який став незамінним інструментом для ведення повітряної розвідки, коригування вогню артилерії тощо.

Про це повідомляє НБУ.

Номінал монети 5 гривень, тираж — до 75 000 штук.

Читати також: Нацбанк вилучає з обігу старі 500-гривневі банкноти: всі деталі

На аверсі монети змодельовано стилізоване зображення з монітора керування польотом безпілотника «Лелека-100», де на степових дорогах відображені виявлені ворожі цілі – танки.

На реверсі — планер розвідувального комплексу в польоті. Над ним – стилізований абрис птаха лелеки, що символізує мир та спокій, які забезпечуються завдяки пильності «Лелеки-100».

Нагадаємо, що українські банки почали видавати доступні кредити на розвиток альтернативних джерел енергії: про що варто знати.

Фото: НБУ.

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця збільшила кількість додаткових рейсів до Одеси

Опубліковано

АТ «Укрзалізниця» на період пікового сезону збільшила кількість додаткових рейсів Інтерсіті+ до Одеси.

Про це повідомили в Укрзалізниці.

Відзавтра Інтерсіті до Одеси курсуватиме додатково 24, 30 липня, а також — 1, 7, 13, 15, 21, 27 та 29 серпня.

Відправлення з Києва — о 6:03, прибуття до Одеси — о 13:34. У зворотному напрямку поїзд відправлятиметься з Одеси о 14:20 і прибуватиме до Києва о 21:54.

У ці дні на маршруті курсуватиме поїзд українського виробництва «Тарпан», що дозволить на 50% збільшити пропозицію місць на цьому напрямку у порівнянні зі звичайними рейсами.

Читайте також: «Укрзалізниця» перевезла рекордну кількість пасажирів за день

«Два тижні тому ми запустили Інтерсіті №761/762 за маршрутом Київ — Одеса: за цей час бачимо стійкий попит пасажирів на цей напрямок, тож знаходимо можливості додати рейсів до Одеси, гнучко оперуючи рухомим складом залізниці», – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, Укрзалізниця запустила оновлений сайт для купівлі квитків.

Фото: УЗ

Читати далі