Суспільство
Врятували понад 1000 книжок у мішках для зерна. Ця бібліотека на Сумщині пережила окупацію і знову працює
Лишилися стіни й двері, стеля — на підлозі, а книжки розкидані. Таким застала своє місце роботи у Солдатському бібліотекарка Валентина Ганцева, коли у центр села росіяни скинули дві авіабомби. Та жінка не розгубилася — разом з чоловіком вони склали книжки у мішки для зерна і відвезли додому на старенькому «Запорожці». Страху у них не було — залишити книжки отак просто не могли.
За шість місяців бібліотеку відновили та туди повернулися читачі. ШоТам розповідає про окупацію села та про те, як це — рятувати книжки й справу своєї душі.
Артилерія, авіабомби — як Солдатське переживало початок вторгнення
«Ідея створити нову бібліотеку вперше спала на думку після приєднання до Тростянецької міської громади», — розповідає староста Солдатського старостинського округу Антоніна Вискребенцева.
Антоніна Вискребенцева згадує, що на відкриття бібліотеки прийшло багато односельців. Фото: ШоТам.
У Тростянецькій громаді уже була гарна бібліотека, тож вирішили за її зразком зробити й у себе — переобладнати, замінити опалення. Ця бібліотека розташована в приміщенні колишньої сільської ради — тепер адмінбудівлі.
Тож 19 грудня 2021 року було урочисте відкриття — прийшло багато людей. Та бібліотеці судилося недовго попрацювати — уже 24 лютого 2022 року росіяни зайшли у село. Саме Солдатське стало першим населеним пунктом громади, який зустрів окупантів. Антоніна пригадує, що хоч бойових дій на території не було, але жителі вже з перших днів відчули, що таке війна. 25 лютого почались обстріли села. А вже 7 березня руйнування зазнала Солдатська бібліотека.
Староста села показує пошкодження у бібліотеці. Фото: ШоТам.
Мешканців повідомили, що краще залишатися вдома, по селу гатила ворожа артилерія — це відчули всі. Усі російські снаряди лягли майже в радіусі центру Солдатського — пошкодили 48 будинків місцевих, були й прямі влучання. Саме в цей день була зруйнована майже вся інфраструктура — школа, будинок культури, ФАП, адмінбудівля.
Антоніна пригадує, що 8 березня прийшла зранку у центр і побачила, що у приміщенні адмінбудівлі не було ні даху, ні вікон, ні дверей — все навстіж. Того дня дещо вдалося затулити, щоб не допустити подальших пошкоджень. Але з 9 на 10 березня в центр села скинули дві авіабомби — епіцентр вибуху був за 70 метрів від бібліотеки. Це остаточно зруйнувало всю інфраструктуру — повиривало всі замки і вікна, які ще трохи трималися.
У центр села росіяни скинули дві авіабомби. Фото: ШоТам.
Праправнучка цукрового магната дала нове життя бібліотеці
У кінці березня громаду звільнили від росіян, тож обстріли припинилися. Солдатське почали відновлювати, хоч село і близько до кордону з росією, а війна триває. Староста каже, вони впевнені: Збройні Сили України захистять всі села від росіян. До відбудови долучилася і міська громада Тростянця, і закордонні благодійники.
На відбудову Солдатського виділили і державні кошти — люди подалися на програму «єВідновлення». А міська рада видавала те, що було на складах. У селі шукали прихистку люди, що втратили дім — з Харківської, Донецької областей та навіть сусідніх громад Сумщини. Тож у колишній амбулаторії створили центр ВПО. Зараз там проживає 3 родини.
Бібліотеку теж вдалося відновити — вже після звільнення Тростянця 26 березня у Солдатське навідався мер Юрій Бова і побачив масштаби пошкоджень. Міська рада виділила 150 листів шиферу, щоб перекрити дах — так будівля не постраждала від дощів та снігу.
Антоніна каже, спонсорів знайшли теж у міській раді — праправнучка Леопольда Кеніга, цукрового магната, який мав заводи у Тростянці, запропонувала свою допомогу. А все, що було в бібліотеці — книжки, комп’ютери — зберегла бібліотекарка Валентина Ганцева.
Валентина Ганцева
бібліотекарка у Солдатському, що на Сумщині.
Писанина у формулярах — справжня мрія
У моєму дитинстві комп’ютерів не було, тож ми бігали у сільську бібліотеку читати книжки. Мені завжди подобалося, як бібліотекарка знаходить формуляр, пише туди — саме оця писанина мене захоплювала. Я думала: як же це все цікаво!
Робота бібліотекарки була завжди цікавою для Валентини. Фото: ШоТам.
Я вступила в педінститут, не закінчила його, вийшла заміж і переїхала в Солдатське. Колишня бібліотекарка якраз пішла на пенсію, а я стала новою бібліотекаркою і вступила до університету на бібліотечну справу. І вже працюю тут 32 роки. Якщо я проробила всі роки в бібліотеці, то що можу сказати? Для мене все моє життя — бібліотека, це моя доля.
Нова бібліотека у Солдатському запрацювала у грудні 2021 році — це була подія для села. За місяць ми набрали 100 читачів!
Але вже 24 лютого все змінилося. Я не очікувала вторгнення, довелося побачити наяву, що росіяни вже на українській землі. Якби готувалися, то, мабуть, і книжковий фонд забрали б, і комп’ютери. А так — не очікували.
Валентина Ганцева у відновленій Солдатській бібліотеці. Фото: ШоТам.
Складала книжки у мішки для зерна
Ми з сім’єю були у селі, нікуди не виїжджали. О пів на сьому ранку 10 березня мені подзвонили і сказали — бібліотека розбита. Тож ми з чоловіком зібралися і приїхали. Тут було страшне — ми думали зовсім нічого не застанемо, але бібліотека залишилася. Хоч і геть зруйнована. Мабуть, лише двері та стіни лишилися — ми побачили, що книжки розкидані, а стеля на підлозі.
Звичайно небезпечно було — цілий день літали ворожі літаки і стріляли, не всі люди навіть виходили з домівок. Але страху у мене не було — залишити книжки отак ми не могли. Почали збирати їх, трохи обтрушували від бруду, але часу багато не мали. Чоловік каже: «Ну жаль їх тут залишати, нова ж література, її порозбирають і попалять, а це труд». І справді, відчувалося, наче це моя особиста власність — як я могла сидіти вдома?
Тож сказала чоловікові їхати по мішки — звичайні, для зерна. Почали швиденько збирати книжки і вивозити додому. Знаєте на чому вивозили? На старенькому запорожці — чоловік зробив рейсів зо п’ять, щоб усе забрати. Книжковий фонд у нас був 1100 видань, мабуть, лише кількох не дорахувалися, а решту — врятували. Книжки вдома склали у ящики та скотчем заклеїли — не знали, скільки ще війна триватиме.
А тоді чоловік сказав, що скоро повернеться і поїхав кудись знову. А тоді привозить — мультимедійну дошку, проєктор, стільці і навіть м’який куточок. Жаль йому стало, що покрадуть. Тож за один день від 7 ранку до 15-16 — вивезли з бібліотеки все, що могли. Навіть олівці позабирали. І книжки стали чекати свого часу. Буває сидимо з чоловіком ввечері й кажу: «Як ми з тобою все це перевезли вдвох?». Деколи й не віриться.
Разом з чоловіком з бібліотеки вони вивезли усе, що могли. Фото: ШоТам.
Ходили на роботу і не ховалися
Ми були вдома хіба тиждень, а тоді вже й на роботу вийшли: сітки маскувальні плели, готували нашим хлопцям — дома не сиділи та не ховалися. Все працювало — і будинок культури, і сільрада.
Росіяни до бібліотеки не заходили, ми бачили, як вони проїжджали через село — ночували на початку Солдатського. А після них — оцей рев і гар ще добу стояли.
Наприкінці березня ЗСУ звільнили нашу громаду. Бібліотеку відновили доволі швидко — уже у вересні 2022 року вона запрацювала. Відкриття не було таке урочистим, як вперше, але люди приходили. Знаєте, вона мало чим змінилася, зараз така стала як була. Ми по тому ж проєкту відновили, мабуть, ще й краща стала — так мені здається.
Бібліотеку відновили за старим проєктом — вона майже не змінилася. Фото: ШоТам
І читачі повернулися, звісно не всі: багато людей повиїжджало, попереселялися. Але працюємо — люди приходять і потребують газет — бо де їм новини брати? Тож і цікавляться. Також читають художню літературу — і українську, і світову. Ми тільки російські книжки не зберегли, нам таке не потрібно.
Вистачає і найменших читачів — у нас є дитячий куток. Діти беруть і казки, і книжки про мандри, дитячі енциклопедії. Багато чим цікавляться.
І наша бібліотека, і будинок культури — це зв’язок між селянами. Тут можна зустрітися і поговорити, пошта приїжджає — заходять в бібліотеку. Школа у нас онлайн, але коли потребує приміщення для заходів, то теж йдуть сюди. Бібліотека — це місце, де ми спілкуємося всі.
Це місце об’єднує село. Фото: ШоТам.
Віримо в перемогу України — і це дає силу працювати далі. Так дожидаємо цієї перемоги й боремось за неї, це підтримує наш дух.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Це неймовірна історія про те, як мандри завели українського художника до… єгипетського кіно! Подорожуючи, митець Юрій Камишний знявся в понад 10 єгипетських стрічках, граючи й мафіозі, і генерала, і рабовласника. А як це сталося, дивіться в новому відео ШоТам.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Юрія Камишного
Суспільство
Алея пам’яті, гурток 3D-друку та молодіжні простори для спорту і дозвілля — все це створили 10 команд школярів Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини для рідних громад, які постраждали від війни. Підлітки реалізували соціальні проєки у програмі UActive від благодійного фонду savED на загальну суму 50 тисяч доларів.
Про це повідомила пресслужба savED.
Київщина, Миколаївщина, Чернігівщина: об’єднані ідеями
У новому сезоні UActive кошти на втілення ініціатив отримали п’ять команд на Миколаївщині, чотири на Київщині та одна — на Чернігівщині. З січня 2025 року підлітки працювали над реалізацією своїх ідей — це освітні спейси, молодіжні центри, спортивні осередки та громадські простори.
На Миколаївщині підлітки реалізували різні соціальні проєкти:
- Команда «Вільні» з деокупованого села Новокиївка створила Алею пам’яті полеглим захисникам російсько-української війни та оновила історичний музей у своїй гімназії, аби демонструвати там інтерактивну виставку про війну в Україні.
- Підлітки з селища Лоцкине реалізували шкільний кінотеатр, на базі якого запустили кіногурток «ФільмART». Там учні зможуть опанувати основи сценаристики, режисури, акторської майстерності, операторської роботи та монтажу. Наразі учні вже створили власний документальний фільм про історію села та громади під час окупації.
- У селі Червона Долина новим місцем для дозвілля школярів став простір-їдальня у стилістиці кіновсесвіту Гаррі Поттера. Його місцеві підлітки облаштували на базі тимчасової школи у будинку культури, створеній фондом savED. Місцевий ліцей, де раніше навчалися діти, у 2022-му році був знищений авіаударом росіян.
- Учні з деокупованого села Пересадівка облаштували шкільний простір, де молодь, батьки й діти зможуть займатися спортом і долучатися до активного способу життя.
- Підлітки з села Антонівка створили простір для громади, де планують проводити фізичні активності і заняття з реабілітації, а також використовувати локацію для проведення позакласних занять та заходів.
Читайте також: «Жадан і Собаки» та «Курган і Агрегат» випустили спільний трек: усі кошти підуть на підтримку «Хартії»
Школярі Київщини втілили такі ініціативи:
- У деокупованому селі Загальці команда школярів «Двіж» створила громадський простір із зонами для спорту на базі центрального парку. Рідна школа учнів, що створили проєкт, була зруйнована російськими окупантами у 2022 році.
- Одна з команд, «FreeLand зона» з села Калинівка, облаштувала відкритий простір у дворі своєї школи – це молодіжний осередок для відпочинку, ігор та фізичної активності, доступний для всіх дітей громади. Під час перших тижнів повномасштабної війни навчальний заклад, де тепер функціонує локація, був пошкоджений обстрілами.
- Учасники програми з Іванковичів облаштували молодіжний простір на базі сільського будинку культури. Саме в цій будівлі діти ховаються в укритті під час повітряних тривог, але відтепер у одному з приміщень існує осередок, де школярі планують проводити інтерактивні освітні зустрічі та неформальні заходи. Так підлітки прагнуть залучити інших своїх однолітків до активностей та створення змін в громаді.
- Команда «Скіф» з Шпитьок втілила проєкт гуртка 3D-друку для покращення екологічної ситуації в рідному селі. Із переробленого пластику підлітки виготовлятимуть екобаки. Члени команди кажуть, що перейнялися ситуацією із забрудненням громади після того, як та була на лінії вогню під час вторгнення РФ у 2022 році.
Команда школярів з села Стольне єдина у цьому сезоні втілила проєкт на Чернігівщині. Вона створила на базі місцевого парку новий простір для дозвілля і активностей у громаді. Його облаштували відпочинковою зоною, а також додатково озеленили, оновили освітлення, вхідну зону та міст через місцеву водойму. Локація сприятиме соціалізації та згуртованості громади. Парковий простір стане першим оновленим місцем для екскурсій у селі та туристичним магнітом для всієї громади, сподіваються школярі. Адже парк у Стольному має давню історію: там ростуть віковічні дуби та клени, які у XVIII столітті разом з територією та палацом належали знатній українській родині Андрія Безбородька.
Перспективи програми
Лідерка програми UActive Христина Кащук говорить, що за опитуваннями учасників, робота з дорослими професійними наставниками дає школярам ширше розуміння можливостей для розвитку їхніх амбіцій в Україні.
Усього за два роки існування UActive на Київщині, Чернігівщині та Миколаївщині активні підлітки реалізували понад 30 соціально корисних проєктів у громадах. У 2025 році програма стартує роботу й у Харківській та Дніпропетровській областях.
UActive — освітня програма для підлітків про розвиток малих громад, яку з 2022 року втілює фонд savED. Співорганізувала ініціативу американська неурядова організація Spirit of America, яка підтримує її разом з благодійним фондом «Разом для України». За цей час до програми долучилися 700 школярів з трьох регіонів: Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини. Усі учасники пройшли навчальний курс програми, після якого презентували ідеї власних суспільно-корисних проєктів професійному жюрі. Щосезону після пітчингу команди, що найкраще втілили свої проєкти, отримують стартове фінансування — по 5 тисяч доларів кожна.
Про фонд
savED — благодійний фонд, що займається відновленням постраждалих громад через освітні рішення і соціальні та інфраструктурні проєкти. Фонд облаштовує укриття, освітні центри «Вулики», відновлює пошкоджені приміщення шкіл, облаштовує тимчасові освітні простори, а також залучає підлітків до відбудови та розвитку власних громад через програму UActive. Фонд системно працює у Чернігівській, Київській, Миколаївській, Харківській, Дніпропетровській областях.
Нагадуємо, що науковиця Марина Вязовська розв’язала задачу століть і прославила Україну. Вона увійшла до Академії наук США.
Фото надав фонд savED
Бренд зубної пасти Splash запустив виробництво лінійки зі смаком борщу. Тюбики цього продукту вже з’явилися в продажу.
Про це повідомили в пресслужбі компанії
Смак, близький українцям
У команді бренду пояснили, що втомилися від стандартних «льодових свіжостей», тому вирішили створити смак, який буде близьким українцям.
«Якщо щось і має шанс покращити настрій зранку, то це борщ», — прокоментували у Splash. Зубна паста нагадує борщ лише смаком та ароматом.
Читайте також: Дорофєєва передала свій інстаграм парамедикині «Госпітальєрів» і відкрила новий збір
Свій новий продукт виробники називають пастою, що об’єднує турботу про себе з культурним кодом і трохи самоіронії: «Борщ від Splash — теплий жарт із сенсом, а ще спосіб нагадати, що турбота про себе може бути не лише корисною, а й веселою».
Нагадуємо, що одеситка знайшла кішку після місяця активних пошуків (ФОТО).
Фото обкладинки: Freepik
Фото продукту: пресслужба Splash
