Суспільство
«Зруйнуйте комунізм». Як уникнути помилок радянського минулого під час відбудови? Пояснює архітектор
Після перемоги на Україну чекає масштабна відбудова: окремих будинків, мікрорайонів, міст і навіть областей. Однак будувати «як колись» вже не вийде: реалії диктують нові правила, в яких доступність і безпека для містян виходять на перший план.
Яких помилок радянського містобудування мають уникати сучасні українські архітектори та які європейські рішення з’являться у них містах вже незабаром – пояснює архітектор Алекс Валентіров.
Алекс Валентіров
архітектор, засновник компанії VALENTIROV & PARTNERS
Відійти від застарілих норм
На жаль, Україна все ще має вкрай застарілі норми в будівництві й містобудуванні. Декілька років тому так звані реформатори заявляли про успіх з ухваленням нових державних будівельних норм. Та насправді ті «нові державні будівельні норми» – це лише переписані старі, ще з радянських часів. Звісно, там є нововведення. Але, як на мене, їх не більш як 5%, і вони не здатні докорінно змінити ситуацію.
Зокрема чинні нормативи унеможливлюють зведення квартальної забудови. А це найсучасніший тренд містобудування у західних цивілізованих країнах. Він стає на противагу забудові житловими масивами, як це було колись – за радянських часів. Адже в квартальних забудовах жити значно комфортніше.
Є багато інших нормативів, які я також не розумію. Скажімо, що місця для паркування автівок слід облаштовувати на певній відстані від вікон. Часом, коли читаю вимоги в законах, складається враження, ніби комунізм уже побудували.
Потрібно змінювати підхід до формування нормативів. На щастя, в Україні вже є достатня кількість спеціалістів, які розуміються на урбанізмі й знають, як буде краще для нашої країни. І все ж закони продовжують писати застарілі кадри столичних інститутів, які живуть у вигаданому всесвіті.
Будувати безпечне
Звісно, у контексті пережитків минулого не можу оминути увагою будівлі, зведені так, що просто «посипалися» від атак російської армії. До того ж вони не були обладнані безпечними сховищами, у яких могли ховатися люди. Саме такі споруди будували у минулому, і точно не будуватимуть у майбутньому.
Я вважаю, що наші девелопери чудово впораються з цим завданням. Адже в Україні запит на формат житла надходить насамперед від клієнта. І цей запит з початком повномасштабного вторгнення відчутно змінився.
Сьогодні укриття та резервне живлення – це «мастхев», а не примха. Крім того, ми могли б перейняти досвід Ізраїлю, де в оселях облаштовують спеціальні кімнати-укриття. Думаю, забудовники й архітектори вже вивчають цей кейс.
Відійти від «кулуарщини»
Ми звикли, що рішення про найм архітекторів на масштабні обʼєкти ухвалюються кулуарно. Це відбувається і зараз, адже влада вже почала низку пілотних проєктів з відбудови та будівництва тимчасових помешкань для переселенців.
І я знаю, яких архітекторів вони обрали. Це дійсно класні спеціалісти. Але водночас жодних конкурсів не було. Ні, мене турбує не те, що в цьому списку немає мого прізвища. Я просто хочу, щоб в нашій країні була правильна процедура відбору. Якщо її не буде, то і якісного стрибка в «левелі» ухвалених рішень ми також не отримаємо.
Сучасний світ розвивається в контексті відкритих архітектурних конкурсів на всі об’єкти, які мають серйозний вплив на забудову. І рішення щодо того чи іншого архітектора не мають ухвалювати кулуарно. Усе просто: займатися обʼєктом має той, хто запропонував найкращий проєкт.
Шукати індивідуальні рішення
Україна має дуже централізовані нормативи щодо будівництва. У нас немає «містобудівної децентралізації». Скажімо, до мене звертаються замовники з громад, у яких ніколи не було дитячих садків, і я чую від них про одну й ту саму проблему.
Вимоги щодо побудови дитсадків чітко передбачають, скільки має бути квадратних метрів приміщення на одну дитину. Додайте сюди ще й розвинений медичний блок, ізолятор, місце для процедур, відновлення тощо. І не забудьте про облаштування окремих приміщень для 3-4 груп дітей різного віку. Так, аби ці групи не перетиналися між собою.
Читайте також: Панорамні вікна й сонячні батареї. Як архітектор Алекс Валентіров створив дитсадок, якому дивується світ
Усе це – повний комунізм. В одному селі на півтори тисячі мешканців мені сказали: «У нас по штату взагалі на всіх жителів – один лікар. Навіщо нам будувати зайві приміщення, витрачати на це стільки коштів?». А ще там немає достатньо діток, щоб сформувати стільки окремих вікових груп. Тобто виходить, що громада має власні кошти, хоче збудувати садок, але не може зробити це в законний спосіб.
Гадаю, має зʼявитися певна дерегуляція в цьому питанні. Одним із рішень могла б стати можливість впроваджувати власні варіанти будівельних нормативів, які будуть діяти лише на певній місцевості.
Дати слово громадськості
Ще одна проблема в будівництві частково повʼязана з попередньою – відсутність важелів впливу у громадськості. Нещодавно я мав цікавий досвід колаборації з чеськими архітекторами у межах великого об’єкта у передмісті Праги. Фахівці працювали на тому обʼєкті кілька років.
Коли ми закінчили свою частину роботи, я запитав керівника чеської архітектурної майстерні: «Які плани на майбутнє у цього проєкту?». А він каже: «Зараз все на павзі, тому що у цьому селищі провели референдум про те, чи мешканці взагалі підтримують зміни, які до їхнього способу життя привнесе це будівництво». Думки розділилися, тому поки що немає остаточного рішення.
З одного боку, є мільярдер-інвестор, який каже: «Я хочу тут побудувати щось круте. Буде гарна архітектура, все класно». А з іншого – люди, які живуть на цій місцевості. І вони можуть сказати: «Ми розуміємо, що ви хочете створити класний проєкт. Але нам добре і без нього». І жодна влада нічого з цим не зробить, якщо йдеться про демократичну країну.
Демократія – це завжди перемога процедури. Наше суспільство ще до цього не дійшло. У нас влада просто каже: «Ось є ділянка, і ми хочемо саме тут зробити шелтери для переселенців». Але ніхто не запитав людей у цьому населеному пункті, чи вони не будуть проти. Або, уявімо, ви – мешканець великого міста і купили собі будиночок у селі, аби час від часу насолоджуватися тишею. Аж раптом приходить забудовник і каже: «Ні, чуваки, ми вирішили, що тут буде щільна забудова. Ну це ж неправильно.
Україні вкрай потрібно вибудувати систему, в якій громадськість матиме важелі контролю за процесом будівництва. І ці важелі мають бути не декларативними, а реально працювати. Громадськість повинна залучатися до цього процесу: погоджуватися або виступати проти. Повинна бути організована здорова дискусія. Це нормально.
Дослухатися до фахівців
Ще одна проблема, яка тягнеться з нами роками, – невміння слухати професійну спільноту. Якось так склалося, що замовники архітектурних рішень – це здебільшого великі девелопери або держава. Вони дуже часто «продавлюють» своє бачення перед архітектором чи урбаністом.
Я б сказав, що у контексті містобудування ми взагалі не маємо культури дослухання до професіоналів. Можливо, це наша національна риса характеру. Проте замовник просто приходить і каже: «Ні, я хочу отак!». І, звісно, це часто призводить до не дуже гарних результатів.
Я чекаю, коли нарешті слово професійної спільноти буде остаточним. Адже кожен повинен займатися своєю справою, а також нести відповідальність за імплементовані рішення.
Міста ще не стали інклюзивними
Норми щодо інклюзивності прописані в Україні досить непогано. Як на мене, за останні 5-7 років ситуація вже змінилася на краще. Але залишається головна проблема: у місті може бути два інклюзивні будинки в різних районах, а людині з інвалідністю необхідно якось переміщуватися між ними. І тротуари, на жаль, не завжди мають пониження.
Це потрібно змінювати. Наші населені пункти мають бути комфортними для всіх верств населення, зокрема й тих, хто потребує інклюзії. У нормативах все ніби прописано красиво, але слід добряче попрацювати над імплементацією цих рішень.
Попереду ще багато роботи, повʼязаної з необхідністю розʼяснень. Ми маємо пояснити всім учасникам цього процесу (забудовникам, комунальним службам тощо), навіщо змінювати старе влаштування тротуарів і переобладнувати їх із точки зору доступності.
Забудьте про застарілі рішення
Ми не можемо повторювати радянські урбаністичні рішення. Україна має імплементувати найкращий сучасний європейський досвід і, звичайно, втілювати в життя всі сучасні містобудівні тренди, до яких Європа йшла багато років. Якщо ми зможемо це зробити, буде дуже круто.
Зараз ми маємо історичний шанс змінити ситуацію. Але я вбачаю ризики, що нам це не вдасться або вдасться не повною мірою. Знову ж, є низка проблем, які системно не вирішуються. Але в наших силах спільно працювати над тим, аби все склалося якнайкраще.
Фото – із соцмереж Алекса Валентірова
Суспільство
Поліція у лісі на Вінничині виявила російський шахед у нездетонованому стані.
Про це повідомляє ГУ НП Вінницької області.
Що відомо про знахідку?
17-18 березня до поліції надійшло чотири повідомлення про виявлення уламків БПЛА на території Вінницького, Гайсинського та Жмеринського районів. Один з виявлених дронів, який знайшли у лісі, був у нездетонованому стані.
Читати також: Один постріл з “Джавеліну” зупинив ворожий штурм та знищив танк і 3 БМП
Уламки трьох “Шахедів”, які розлетілись у радіусі 200 м. від місця падіння, знайшли у полях. Поліціянти вибухотехніки обстежили місця падіння безпілотників. Після документування подій частини дронів будуть вилучені та знищені.
Зазначається, що постраждалих людей чи пошкодження майна не було.
Нагадаємо, що Coca-cola інвестувала 3 млн доларів у реконструкцію дитячого садочка на Київщині.
Також ми повідомляли, як Інженер-енергетик облаштував майстерню з виробництва РЕБ та FPV (ВІДЕО).
Фото: Національна поліція України
Суспільство
Сьогодні, 19 березня українська мисткиня Ліна Котенко святкує свій 94-й День народження. За роки своєї творчості вона стала лауреаткою Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
Добірку про Ліну Костенко підготувала редакція ШоТам.
16 років вірші поетеси знаходились під забороною
У травні 1966 року в Спілці письменників відбулася традиційна церемонія таврування “національних відщепенців”. Ліна Костенко виступила відкрито на підтримку Івана Світличного, Опанаса Заливахи, Михайла Косіва, Михайла та Богдана Горинів, отримавши купу оплесків. Після того, як її лист в захист Чорновола в 1968 році не було надруковано в газеті “Літературна Україна”, її ім’я зникло з преси на багато років. Понад шістнадцяти років поетеса працювала “в стіл”.
У Ліни Костенко було тавро дочки “ворога народу”
У 1936 році батька Ліни Костенко засудили на десять років концтаборів. Після оголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: “Вашим червоним прапором тільки биків лякати”. Ця безстрашність і справжня людська гідність пізніше передалися його дочці.
Рух шістдесятників
Ліна Костенко виявила нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер, що спонукали її стати активною учасницею руху шістдесятників. У 1965 році поетеса, разом з кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами, надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала проведення публічних розглядів судових справ.
Читати також: Режисер у 16. Підліток з Прикарпаття зняв фільм про українських добровольців
Вихід з заборони
З початку 90-х років зацікавленість творчістю Ліни Костенко почала зростати, виходячи з-під заборон. У 2000 році, як повідомили в Українському інституті національної пам’яті, президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Однак Ліна Василівна відмовилася йти на церемонію нагородження, промовивши крилату фразу: “Політичної біжутерії не ношу”.
Повномасштабна війна
Ліна Костенко зустріла початок широкомасштабної війни в Києві у знаменитому будинку на вулиці Олеся Гончара 52, що також відомий як “письменницький”. Цей будинок отримав свою назву через те, що 40 років тому в ньому мешкали виключно письменники. Його збудували на кошти літературного фонду у формі розгорнутої книги ще на початку 80-х років 20 століття.
“Уявіть собі, я писала. Розумієте, я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну, і мені оці бомби о 4 ранку, вони мені звичні. З мого дитинства. А тепер, знову почула ті самі бомби, тільки страшніші”, – розповідає Ліна Костенко.
Влітку 2022 року посол Франції в Україні Етьєн де Понсен нагородив Ліну Костенко орденом Почесного легіону в Києві. Тоді вона присвятила цю нагороду всім українським воїнам зі словами: “Вони – наш найпотужніший легіон”.
Нагадаємо, як перетворили закинутий хутір на картинку з Pinterest: історія подружжя, яке зробило “дизайнерський ремонт” у сторічній хатині.
Цитати Ліни Костенко про Україну, мову, війну та росію
- “А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”
- “У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна”
- “Коли в людини є народ, тоді вона уже людина“
- “Доля не усміхається рабам“
- “Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші“
Фото: Освіторія
Суспільство
Завершено прокат фільму “Уроки толерантності”. Стрічка вийшла на великі екрани 14 лютого була на екранах 4 тижні. Загальні касові збори склали 1 742 732 грн, а кількість проданих квитків сягнула 11 447.
Про це повідовляє ДержКіно.
Про кінострічку
Фільм створено за мотивами п’єси Ігоря Білиця “Гей-парад”. У центрі сюжету пересічна українська родина, яка аби дати раду фінансовій скруті, погодилася стати учасниками програми з євроінтеграції “Уроки толерантності”.
Читати також: Фільм “Бачення метелика” зʼявився на Takflix
За її умовами, вони мають на певний час оселити у себе вдома ЛГБТ-представника та активіста. Тепер родина вимушена боротись із власною гомофобією та неприйняттям інакшості. Але серед усіх інших викликів, їх також хвилює те, що скажуть сусіди.
Фільм створений за підтримки Державного агенства України з питань кіно, SOLAR MEDIA Entertainment.
Нагадаємо, що Дія.Engine номінована на міжнародний конкурс: як проголосувати.
Також ми повідомляли, що “Це крафт” відкрив реєстрацію на грантовий конкурс.