Ще задовго до початку повномасштабної війни Україна взяла курс на європейську енергоефективність. Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків завдяки грантам не лише роблять свої житла теплішими та комфортнішими, але й економлять кошти.
ШоТам зібрали 5 крутих рішень ОСББ з різних куточків України, з яких варто брати приклад.
Утеплили стіни, замінили вікна та встановили регулятори температури на Волині
У Луцьку ОСББ «Синій дім-43» на 144 сім’ї модернізувало свою багатоповерхівку, якій майже 40 років. За Програмою «Енергодім» Фонду енергоефективності там встановили клапани для регулювання тепла, утеплили стіни, дахи та горища, замінили вікна, двері та труби, а також поставили регулятори температури на батареї. Цієї зими мешканці заощадять близько 50% енергоресурсів.
ОСББ «Синій дім-43» до та після енергомодернізації. Фото: сайт Фонду енергоефективності
«До модернізації наш будинок мав усі типові проблеми старих «панельок»: холод, сирість, пліснява в квартирах, протяги через міжпанельні шви. Тепловтрати були надзвичайно великі, і за все це ми сплачували шалено високі суми», — розповіла голова правління ОСББ Олена Завєдєєва.
Спочатку мешканці не хотіли брати участь у програмі. Зокрема, проти були ті, хто вже сам утеплив своє житло, хоча саме в їхніх квартирах через неправильне утеплення з’явилася пліснява. Зрештою активісти ОСББ все ж зібрали потрібну кількість голосів.
«Якщо комусь жарко взимку й доводиться відчиняти вікна, людина виставляє собі температуру, наприклад, на 16 градусів тепла. Пристрій зчитує температуру, передає на сервер, і людина платить лише за те, що використовує. Ми краще вдягнемо светрик, але заплатимо менше за опалення взимку».
Загальна вартість робіт — понад 23 мільйони гривень, з яких 16 мільйонів покрив грант, а 7 мільйонів — самі жителі (це приблизно 46 тисяч гривень з родини).
Взяли «теплі кредити» на Харківщині
Дім ОСББ «Ельдорадо-126» став найекономнішим будинком у Чугуєві, що на Харківщині. Його побудували в 80-х роках, тому системи освітлення й опалення вже були зношені. Аби покращити житлові умови, мешканці створили ОСББ, а потім долучилися до програми «теплих кредитів». З 2016 року на роботи вони витратили приблизно 1,5 мільйона гривень, але завдяки програмам підтримки їм вдалося отримати значні компенсації.
Будинок у Чугуєві після енергомодернізації. Фото: сайт Платформи з енергоефективності
Приблизно 200 тисяч гривень з цієї суми пішли на заміну вікон у під’їздах та на даху. Також у тамбурах і на даху встановили нові двері. Понад 80% коштів мешканці змогли компенсувати за допомогою «теплих кредитів».
Наступного року в будинку утеплили горище, а також замінили двері й вікна в загальних приміщеннях. І знову більшу частину витрат покрили за програмою кредитів — мешканці сплатили тільки вартість робіт.
У 2019 році ОСББ одним з перших в області отримало кредит на заміну вікон у квартирах — 70% вартості покрили держава й область.
Програма «теплі кредити» діє так:
ОСББ або ЖБК подає заявку на кредит;
банк надає кредит на необхідні енергоефективні заходи;
після проведення робіт або купівлі матеріалів держава покриває до 70% їхньої вартості. Окремі місцеві програми можуть додатково компенсувати частину кредиту.
Відмовились від централізованого опалення на Прикарпатті
Долина на Івано-Франківщині стала одним з перших міст в Україні, яке повністю відмовилося від централізованого опалення — це сталося ще у 2007 році. Тоді вже 40% жителів користувалися індивідуальним опаленням, а з коштів бюджету міста й області міська влада змогла закупити та встановити котли решті.
Пізніше людям допомогли утеплити будинки. Частину фінансування на це виділили програми міжнародної підтримки енергоефективності Європейського Союзу, але умовами утеплень було повне погашення заборгованості та співфінансування мешканцями 20% витрат.
Утеплені будинки в Долині. Фото: Ольга Романська
Зараз місто активно залучає партнерів з Фінляндії для розвитку проєктів. Зокрема, тут хочуть використовувати старі законсервовані нафтові свердловини як джерела теплової енергії. Цей підхід популярний у Скандинавії, і в Долині планують задіяти шість свердловин, що розташовані прямо в місті поруч зі школами та іншими закладами.
Встановили теплові пункти в Одесі
ЖБК «Моряк» в Одесі складається з пʼяти будинків, на чотирьох з яких встановили теплові пункти — це спеціальні системи, які регулюють, як тепло від міської мережі опалення подається в квартири. Вони допомагають підтримувати правильну температуру й тиск гарячої води, щоб нею було комфортно користуватися взимку й не було перепадів температури — наприклад, якщо на вулиці стає тепліше, тепловий пункт може знизити температуру в батареях, а якщо холодно — підвищити.
В одеських пятиповерхівках встановили індивідуальні теплові пункти. Фото: ШоТам
«Ми закупили обладнання — чотири елеваторні вузли (складові теплових пунктів — прим. ред.). Це частина системи опалення, яка знижує температуру гарячої води перед тим, як подати її в будинок. Вона змішує гарячу воду з холодною, щоб у батареях була оптимальна температура — ми виставили на 21 градус», — розповіла ШоТам голова ЖБК «Моряк» Лідія Макарова.
В одеських пятиповерхівках встановили індивідуальні теплові пункти. Фото: ШоТам
Модернізували теплові мережі в Києві
Ще один приклад успішної енергомодернізації — будинок на вулиці Котельникова у Святошинському районі Києва. Мешканці ОСББ скористалися міською програмою співфінансування «70/30%» — так за один сезон вони зекономили на опаленні понад 600 тисяч гривень, а загалом — більше 2 мільйонів гривень. Завдяки програмі ОСББ замінило вікна та двері в місцях загального користування, утеплило фасад, модернізувало теплові мережі та встановило прилади для обліку теплової енергії.
Котельня будинку на вулиці Котельникова в Києві. Фото: сайт КМДА
ОСББ вже чотири рази долучалося до міської програми співфінансування, де місто покриває 70% витрат на енергоефективні заходи, а решту 30% оплачують самі мешканці.
Відеокурс для підприємців випустила компанія МХП та благодійний фонд «МХП — Громаді» у співпраці з Державною службою зайнятості. У ньому розповідають про всі головні аспекти для створення власного бізнесу — від головної ідеї до пошуку фінансування й звітності.
Про це повідомили представники БФ «МХП — Громаді».
Програма курсу
Освітня програма складається з 10 епізодів тривалістю від 5 до 15 хвилин. У роликах бізнес-експерти розповідають про те, як:
шукати бізнес-ідеї;
писати ефективні бізнес-плани;
будувати злагоджені команди;
враховувати ризики та маркетингові тенденції;
знаходити інвестиції для власної справи;
отримувати гранти від донорів.
«За статистикою Opendatabot, кожен третій ФОП в Україні припиняє діяльність протягом першого року. Основні причини таких невдач включають нестачу капіталу та відсутність необхідних знань і навичок для ефективного ведення бізнесу. Щоб допомогти підприємцям успішно подолати початкові виклики, ми створили цей курс: він надає важливу інформаційну та консультаційну допомогу, зміцнюючи їхні позиції в конкурентному бізнес-середовищі», — зазначив директор фонду «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Експерти відеонавчання
Експертами курсу виступили представники маркетинг-агенції Grape, компанії МХП, БФ «МХП — Громаді» та Державної служби зайнятості. Представники бізнесу та «МХП — Громаді» вже понад дев’ять років впроваджують соціальні та грантові ініціативи й розвивають українські громади.
Наразі відеокурс доступний для всіх на ютубі фонду за посиланням.
Разом з цим творці курсу розробили тест, який можна пройти після навчання й отримати сертифікат. Він підтвердить здобуті знання та допоможе написати заявку й отримати фінансування на проєкти, зокрема в конкурсах «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Переможці цього конкурсу можуть отримати до 100 тисяч гривень на розвиток власного малого бізнесу.
Довідка про організацію «МХП — Громаді»
«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який започаткували у 2015 році. Він працює над комплексним розвитком громад. Фонд покращує громади у 13 областях України.
Раніше ми писали про те, що гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.
Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.
Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.
«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.
інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.
У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.
Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.
Довідка про Meta
Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.
Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?
Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.
Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя.
Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду.
Ірина Соколова
переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя
Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.
У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.
Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.
Ірина з доньками. Фото надала Ірина
Купили своє перше житло в Бердянську
Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.
Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина
Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру.
У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода.
Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант
Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти.
Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина
На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював.
Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина
Навчилася монетизувати свою творчість
Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.
Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина
Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда.
Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася.
Більшість дітей у студії — переселенці
На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.
У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі.
Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина
Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.
Творчість — потужний інструмент для об’єднання
Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері.
Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали.
Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина
Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей.
Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря
У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати.
Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.
У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним.
Коментарі