Змінили івенти на порятунок життів. Український бренд 02/24 створює бронежилети для бійців та цивільних

Олексій Куліков присвятив своє життя івент-індустрії. Початок російсько-української війни, пандемія коронавірусу, повномасштабне вторгнення – усе це змушувало адаптувати бізнес під реалії сьогодення.

А тому після 24 лютого чоловік не опустив руки, а взявся допомагати нашому війську. Разом із партнерами вони заснували бренд 02/24 та почали виготовляти якісні бронежилети для бійців та цивільних. Свою історію Олексій розповів ШоТам.

15 років життя присвятив івент-індустрії 

Я співвласник однієї з топових івент-агенцій України, яка створює щось неймовірно яскраве. За 15 років у цій сфері в мене назбиралося понад 10 золотих нагород із різних професійних премій, круте портфоліо та контракти з відомими корпоративними брендами. Ми впроваджували нові технології, стежили за трендами, організовували безліч заходів.

Сам я родом із Києва. За освітою – економіст, маркетолог, міжнародник, перекладач, режисер та магістр ділового адміністрування. А ще я син інженера. У мене троє дітей та чудова дружина.

Я не просто вірив, що повномасштабної війни не буде, а й переконував у цьому своїх колег із США. Думав, ну погримає Росія зброєю, та зрештою заспокоїться. Хоча, як казав Джордж Буш-старший Горбачову на переговорах щодо роззброєння: «Довіряй, але перевіряй!». Тому тривожна валіза була зібрана.

Ще 23 лютого в мене була мрія – провести визначну для світу подію. Хотів відкрити олімпійські ігри або організувати надважливий саміт, зробити крутезну презентацію продукту світового бренду. І ми крок за кроком до цього наближалися. Нарощували власний потенціал, невпинно набували нового досвіду.

З початком війни знайшов нову мрію

24 лютого, здається, наш світ змінився. Як колись 22 червня. Літають ракети, скрізь лунає, що на фронті бракує форми, харчів, аптечок та бронежилетів.

Деякий час усе відбувалося за інерцією. Оскільки я представник івент-індустрії, то вже натренований постійно щось вигадувати, занотовувати, оглядати якісь новинки. Ми вже пройшли кризи у 2008, 2014 та 2020 роках. Усі вони, зокрема, били по нашій індустрії. Але ми якось виходили з цих ситуацій. Ти попри все залишаєшся в кордонах своєї професії й думаєш: «А що ще я можу зробити?».

У перші місяці я долучався до інтернет-військ, волонтерських центрів, логістичних турів та різних зборів. Багато чого ми з командою робили власноруч, щось створювали, організовували. І коли ти розумієш, що зараз можна робити будь-що в межах закону, то починаєш шукати, чим саме зайнятися. Нашою відповіддю стало наступне – робити щось важливе. Але що, для кого, навіщо?

Читайте також: Заряджає 25 телефонів та Starlink. 15-річний винахідник зі Львова створює унікальні повербанки для ЗСУ

У перші дні війни в мене щоразу виникало одне й те саме питання: «А чому в нас не було плану “Б”?». Нормального повноцінного плану «Б», а не просто тривожної валізи. Чому ми прокинулися беззахисними? І так я знайшов нову мрію. Захотів, аби моя діяльність допомагала людям бути у більшій безпеці, мати той самий «захисний» план.

У перші дні якість відходила на другий план

На початку вторгнення більшість плит бронежилетів вироблялися із ресор. Вони важили по 16-18 кг (якщо це був 5-й клас), а плитоноски шилися з тканини, яка просто була в магазинах. Сертифікація відбувалася безпосередніми відстрілами. А ті українські виробники, які шили бронежилети ще до війни, були перевантажені й не справлялися з об’ємами.

З імпортом також виникали постійні перебої – як із сировиною, так і з самими виробами. На якість звертали мало уваги – аби плита тримала. До того ж, велика кількість бронежилетів була частиною гуманітарної допомоги від партнерів.

З часом логістичні ланцюжки почали налагоджуватися, потреба в нормальному спорядженні вийшла на перший план. Воно має не просто відповідати ДСТУ, а бути дійсно зручним та допомагати бійцям. 

Команда з івенту долучилася до проєкту 

У волонтерській діяльності завжди з’являється купа знайомств, історій тощо. Так ми познайомилися з Євгеном Лукашевичем – крутезним інженером, з яким 1 травня й створили бренд 02/24. Частина команди агенції приєдналася до проєкту в ролі партнерів із рітейлу та маркетингу.

Початок бренду 02/24 знаменується злиттям трьох команд: виробничої, організаційної та маркетингової. Саме тому, з одного боку, це можливість впливати на контроль якості сталі та її обробки, а з іншого – розуміння, як правильно виявляти реальні потреби та покращувати наш бронежилет. При цьому ми мали усвідомлювати обмеження, які накладає на нас ціна, земне тяжіння та міцність матеріалів.

Ми досить багато експериментували з міцністю та загартуванням сталі, її формою, пошуком оптимального матеріалу для антирикошетного покриття, формою та мультирозмірністю плитоноски. І попри те, що загалом бронежилет не така вже й складна річ, але лише на його виготовлення необхідно понад 30 видів матеріалів. Навіть нитки на окремі його елементи мають різну міцність.

Не всі – експерти з виготовлення бронежилетів

Мені дуже «подобаються» коментарі, які я отримую. Щось типу: «Я спілкувався з військовим, і він мені сказав, що бронежилет має бути ось таким». З усією повагою до коментаторів, не всі мають повне розуміння балістики. Ми ж своєю чергою витратили велику кількість часу, щоб повністю пізнати специфіку мобільної броні. 

До кожного коментаря слід прислуховуватися обережно, зважуючи, чи дійсно розв’язання цієї задачі покращить виріб.

Усім відомий факт, що лише 15% воїнів гинуть від куль, а решта 85% – від уламків. А чи відомо, що енергія кулі складає 1000-3000 Дж, тоді як енергія розриву снаряда починається від 20 000 Дж? Тобто різниця перевищує 15 разів. А що швидкість уламків дорівнює швидкості уламка при розриві снаряда плюс швидкість снаряда? А ще швидкість кулі вища за швидкість звуку, а, отже, куля долітає раніше, ніж ми почуємо вибух.

На практиці таких нюансів сотні, але ми завжди шукаємо максимально ефективний спосіб їхньої обробки та шлях розвʼязання. Це і є проєктний підхід – вміння залучити необхідного спеціаліста, обробити та проаналізувати інформацію, зробити необхідні висновки.

Бронежилет для бійців і цивільних відрізняється

Бронежилет має дві частини: бронеплита та жилет чи плитоноска. Слід розуміти, що головне завдання бронежилета – зберегти життєво важливі органи до появи медика.

Бронежилети відрізняються насамперед за класом захисту. Згідно з ДСТУ, сьогодні їх шість. У багатьох країн є власні класифікації. Також бронежилети відрізняються за способом носіння: тактичні чи бронежилети зовнішнього носіння, бронежилети прихованого чи напівприхованого носіння.

Ще важливі відмінності – у матеріалах бронекомплектів, що впливають на вагу бронежилета. Бувають металеві бронекомплекти, керамічні, комплекти з надвисокомодульного поліетилену, композитна броня. Кожна з них має свої переваги та недоліки.

Щоб правильно підібрати бронежилет, треба розуміти, для чого та за яких випадків ви плануєте його використовувати та чи багато часу будете в ньому перебувати.

Наприклад, штурмові підрозділи найчастіше використовують легку керамічну броню, адже в ній потрібно багато рухатися. Та якщо ваше основне завдання – охороняти блокпост, то достатньо звичайних металевих пластин. 

Якщо ж ви перебуваєте в окопі під постійними обстрілами артилерії, вам можуть знадобитися додаткові елементи броні на шию, пах, плечі та стегна. Цивільним, яким бронежилет може знадобитися під час евакуації чи переміщення до укриття, достатньо мати базову модель. 

Ви купуєте не просто бронежилет, а захист життя

Ціни на бронежилети формуються з вартостей його основних частин, а саме – бронеплит і тканини жилета. Безумовно, до ціни додається вартість виготовлення та технології. Ціни на наші бронежилети стартують від 9 тисяч гривень.

Найдорожчим елементом, звісно, є плита. Наприклад, керамічні плити 4-го класу захисту коштують вдвічі, а то й втричі дорожче, ніж стальний аналог. А комплекти з надвисокомодульного поліетилену взагалі не витримують бронебійно-запальні кулі, бо матеріал плавиться. Водночас керамічні плити часто псуються від одного влучення. Це властивості кераміки – вона не пружна. Тому бронежилети з неї вважаються одноразовими.

Коли обираєте бронежилет серед різних виробників, найголовніше – щоб якість підтверджувалася сертифікатами та протоколами відстрілів. Якщо у продавця таких документів немає, навіть не підходьте до нього. Бажано просити сертифікат на тканину. Більшість використовують Cordura, проте це назва типу тканини, а її виробником може бути будь-хто. 

Перевіривши відповідність матеріалів і сертифікації, можна розглядати типи бронежилетів і починати підбір під ваші потреби. Головне пам’ятати: купуючи бронежилет, ви купуєте захист свого життя.

Бійці перевіряють якість виробу ножем

Зазвичай ми отримуємо гарні коментарі щодо якості пошиття бронежилетів і комфорту носіння. Один військовий нам розповів, що якось застав суперечку про те, який же бронежилет кращий і навіщо використовувати саме тканину Cordura. Боєць вихватив штик-ніж й з усього замаху встромив його у наш бронежилет. На тканині не з’явилося навіть подряпини.

Звичайно, під час сертифікації такі речі не перевіряються, проте ми теж вирішили це дослідити. І, так, дійсно не змогли зробити отвір, з якою б силою не встромляли ніж.

Якось ми шукали партнера для пошиття плитоносок. Ми тоді постійно чули: «Вибачте, але ми не можемо зробити бронежилет такої високої якості як ви хочете». Це було доволі дивно.

Працюємо заради вашої безпеки

Сьогодні ми працюємо й над іншими проєктами – як в івентах, так і у волонтерській ініціативі. Велика кількість наших бронежилетів поїхала як гуманітарна допомога для військових.

Я не можу сказати, що займатися проєктом 02/24 складно, адже коли ти впевнений у якості своєї продукції, то точно знаєш, що з кожною виготовленою одиницею можеш врятувати чиєсь життя.

Із розумінням цього знаходяться сили працювати, шукати та покращувати. А ще краще, коли тебе оточує команда однодумців. Це все стає не роботою, а просто життям – заради безпеки інших.

Країну ми точно відбудуємо

Запит на якісні бронежилети буде завжди, а коли від цього залежить життя – і поготів. Часто бачу, що бронежилет лежить на задньому сидінні авто військового, волонтера чи поліцейського. Для них ця річ – як пасок безпеки. Хоча й досі є люди, які не хочуть їх пристібати. Та тут вже особистий вибір кожного – берегти своє життя чи ні.

Дуже хочу показати своїм дітям нашу Україну – таку, яка вона є, і таку, якою її зробили окупанти. Хочу, щоб у їхній пам’яті надовго закарбувалося, що буває, коли нехтуєш власною безпекою, мовчазно погоджуєшся на відмову від ядерної зброї, знаєш, що весь військовий потенціал країни розпродається в 90-х та 00-х. А потім вже нічого і не зробиш.

Я хочу дати майбутньому поколінню розуміння відповідальності за свої рішення та власну бездіяльність. Ми точно відбудуємо нашу країну і колись, у майбутньому, зможемо захищати себе самостійно та користуватися благами вільного народу.