Замість імпорту з Китаю – наш крафт. Як харківський бренд TARLINI home популяризує українських майстрів

Усе для затишку і краси в українських домівках ось уже кілька років збирає на своїх полицях харківський бренд TARLINI home. З початком повномасштабного вторгнення робота компанії, яка щодня відправляла десятки посилок по всій Україні, зупинилась. Частина команди почала волонтерити для підтримки рідного міста: розвозили їжу, ліки, допомагали евакуювати людей.

Повернутися до роботи та знову продавати товари в стилі hygge-філософії та zero-waste надихнули замовники, які продовжували писати на сторінки бренду у соцмережах. А ще – борги. Про перший шоурум у Львові, сусідство із кафе, курс на відмову від імпорту та майстрів-фрілансерів ШоТам розповів співзасновник TARLINI home Влад Любченко.

Влад Любченко

співзасновник TARLINI home

Думали, воно до обіду побахкає – і все

Ми працюємо вже 7 років. Виросли з маленького офісу на двох до компанії, в якій лише в офісі працюють 25 людей, а поза тим – 40 майстрів-фрілансерів, які займаються з керамікою, деревом та в’язанням. Ми ніколи не хотіли бути «ще одним магазином», який продає «щось» для дому. Тому всі ці роки перебували в пошуках та процесах вдосконалення. І я дуже пишаюся, тим, що у нас вийшло, і тим, як ми долаємо усі виклики після 24 лютого.

На початку лютого ми з командою якраз проводили щорічну стратегічну сесію, на якій набудували планів на 2022 рік… А на 27 лютого запланували великий корпоратив, якого чекали вже пів року і на якому якраз мали презентувати ту саму стратегію. Ну і, звісно, відпочити після важких новорічних свят, адже ці дні у нас – завжди найгарячіша пора та найбільше навантаження. Але сталося, як сталося.

24 лютого ми прокинулись від вибухів у місті. Сіли в машину і поїхали з Харкова. У мене маленька дитина – я не міг зволікати, я мав робити щось, аби Орест був у безпеці. Уже на ходу зідзвонювався з менеджерами компанії. Загалом у всіх було таке сприйняття: ну от зараз воно побахкає до обіду, і на тому все. Думали, що це як одиночний теракт. У нас взагалі-то замовлення, відправки посилок… Думав, ну от доїду до Полтави, щоби малого у безпеку відправити, а сам повернусь працювати. Але до роботи ми повернулись аж у травні.

Навички з бізнесу дуже допомогли у волонтерстві

Кажу відверто: до війни ми ніколи цим не займалися, не волонтерили. І навіть всерйоз про це не замислювалися: усю енергію та весь час спрямовували на розвиток бізнесу. А тут, з початком великої війни, воно якось так закрутилось, що ми самі не відразу помітили, наскільки масштабні процеси вдалося організувати.

Десь на третій день великої війни я зустрівся в Яремчі зі своїм другом Мішею, і обидва такі: «Треба щось робити, треба допомагати Харкову!». Там було дуже багато дорогих нам людей і ми, крім офіційних новин, постійно мали новини з життя наших друзів, колег. Буквально щогодини дізнавались про нові й нові потреби: комусь треба їжа, комусь – ліки, а комусь – евакуація. Ми почали працювати над вирішенням цих проблем, і саме з таких адресних запитів усе і закрутилось. І закрутилось дуже потужно – на 3 місяці.

Поступово до нас підключилося дуже багато людей – друзів і знайомих по бізнесу. Зараз ми жартуємо, що запустили тоді неприбутковий бізнес. Бо за місяць повністю «поставили» колцентр, відділ логістики, налаштували CRM-систему, сайт, айпі-телефонію. У нас працювали 30 водіїв, які розвозили їжу та медикаменти по Харкову. Усе це було безкоштовно, безоплатно, але всі процеси були відточені, як у серйозній компанії. Бізнесмени, ресторатори, водії, кухарі – усі об’єдналися, щоб допомагати рідному місту. Кожен викладався по максимуму. За 3 місяці ми адресно нагодували близько 50 тисяч харків’ян.

Щопонеділка 15% переховуємо для Харкова

У травні, коли зрозумів, що все налагоджено настільки, що може працювати й без мене, я максимально сконцентрувався на відновленні компанії. І ще до відкриття у Львові, не знаючи, як підуть продажі і чи будуть вони взагалі, ми вирішили, що 15% від реалізації українських товарів будемо передавати у благодійний фонд «Волонтерська», який опікується Харковом. 

Його створив Макс Бурцев, засновник креативної агенції Arriba. Ми знайомі особисто, і я йому довіряю. Для нас це важливо – аби гроші, які ми будемо перераховувати, йшли на допомогу рідному Харкову, який ми дуже-дуже любимо і обов’язково відбудуємо ще кращим.Тож щопонеділка ми підраховуємо, скільки продали українських товарів, та відправляємо щонайменше 15% до Харкова. Вирішили, що будемо так робити щонайменше до Перемоги.

Найтяжчі часи локдану – то квіточки

Одним із рушійних факторів, який нас добряче підганяв повернутися до роботи, були… борги. Ми хотіли поскоріше розібратися з усіма зобов’язаннями. Як вони з’явились? Коли у тебе компанія, яка тривалий час стабільно зростає, ти постійно вкладаєшся у цей ріст. Тобто ггроші працюють, а не лежать на рахунках. І коли однієї миті це обривається – немає продажів, а отже, немає коштів. Оп – і все. Гроші не заходять, зовсім. А ти ще винен зарплату людям, оплату якихось рахунків постачальникам. Найтяжчі часи коронавірусного локдауну здалися нам квіточками. Тож стимул повертатись до роботи був дуже прагматичним.

Львів обрали як найбільший обласний центр на заході країни. Відділ продажу ми залишили на віддаленому форматі роботи. Натомість у нас повністю оновився відділ пакування та логістики: це львів’яни та переселенці з Харкова й Запоріжжя.

А ще для мене переїзд до Львова – це про те, що треба бути обережним зі своїми бажаннями. Я давно мріяв пожити у Львові, аби щодня ходити додому цими вуличками, повз всі ці старі будівлі, собори. І от, збулося…

Під одним дахом з кафе – експеримент з орендою

Ідея відкрити заклад харчування у нашій компанії друзів з’явилася вже давно. Оскільки це перший наш заклад, то і назвали його «Перший: кава та їжа». Спойлер: у планах є «Другий» та «Третій». Кафе-бістро ми заснували вчотирьох з Євгеном Власюком, Михайлом Руднєвим та Олексієм Андрєєвим. Перш за все, хотілося створити місце з харківським вайбом у Львові. Але меню розробили так, аби було смачно та знайомо і харків’янам, і львів’янам, і всім гостям міста. Тут у нас і форшмак, і сирники, і суп фо бо, і кава зі згущиком по-в’єтнамським – класика із харківського ринку «Барабашова».

Розмістити кафе та шоурум TARLINI home під одним дахом вирішили з практичних міркувань. По-перше, так легше з орендою, по-друге, це взаємна лідогенерація. Тобто хтось заходить випити кави – і тут же поруч може подивитись, помацати, придбати врешті-решт щось красиве, х’югге, еко. Чи навпаки: хтось прийшов за подарунками під ялинку і після вдалого шопінгу не треба далеко йти, щоб ситно і смачно пообідати.

Люди з собою у рюкзаках везли наші келихи

Коли ми готувались до відкриття у Львові, нас діймало одне питання: «А все оце красиве, затишне – воно взагалі зараз потрібне? На часі?». Адже так багато українців втратили свої домівки чи тимчасово залишили їх. Та навіть коли ми ще не працювали, люди писали у соцмережах, замовляли продукцію на сайті. І це давало нам надію, було нашим світлом, на яке ми йшли. І це такий яскравий приклад життєлюбства українців, позитиву, віри в добро, любові до затишку.

І щойно ми відновили роботу в травні, у нас одразу пішли замовлення: хтось переїхав і облаштовував нове житло, хтось шукав заміну улюбленим втраченим речам. Люди писали, що у тому єдиному рюкзаку чи валізці, які їм вдалося забрати з дому, вони везли у нові міста чи країни наші келихи чи горнята – якісь улюблені домашні штуки. І це так для нас було щемно і важливо. Значить – ми потрібні. Дуже важливо, я гадаю, створювати для себе якийсь осередок тепла, затишку там, де ти є вже. Хай ти там і тимчасово. І в цьому якраз допомагає TARLINI home.

Плануємо на тиждень, але мріємо на світові масштаби

Зараз горизонт планування – це найближчий тиждень. Якщо до вторгнення ми завжди мали план-стратегію мінімум на пів року, то сьогодні це тиждень. Продажі невеликі, навіть з відкриттям шоуруму. Він в першу чергу існує для для підтримання бренду. Але ми хочемо працювати і зміцнюватися у нових реаліях. Загалом, мріємо зберегти шоурум у Львові, відкрити ще один у Києві і знову працювати у Харкові. Вірю, так воно і буде, але як швидко – спрогнозувати важко.

Якщо ж говорити про плани-мрії, то TARLINI home нашої мрії – це 100% українське виробництво і масштабний експорт. З крутим попитом на українське в Україні, і з шоурумами у Парижі та Лондоні.

Хочу, щоб українське нарешті витіснило китайське

Якщо говорити про найпопулярніші товари, про те, що у нас купують найчастіше, – то це різні стильні бокали. І це якраз та категорія, яку ми імпортуємо з Китаю. Різноманітні фігурні келихи, стакани з подвійними стінками – це наші бестселери уже років п’ять. Це не наш вибір, це те, що нам диктує споживач.

Зараз ми хочемо сильно збільшити частку українського крафту на наших полицях. Щоб українське нарешті витіснило китайське. Наша нова лінійка – вона без крикливого патріотизму, але, я вважаю, дуже «наша». І натуральна по матеріалах: вовна, льон, дерево.

Будемо розвивати нашу ароматизовану лінійку товарів. Уже маємо свічі та аромадифузори українського виробництва. На черзі – тверде та рідке мило й аромадифузори для автомобілів. Продовжуємо працювати з деревом. У Харкові у нас була майстерня, зараз ми перевезли її до Хмельницького, бо майстер, з яким ми працюємо, виїхав туди. 

У нас 90% продажів – це e-commerce, тобто продажі, реалізовані через інтернет. Ми продаємо на сайті, через фейсбук та інстаграм, ще продаємо на Амазоні. Плануємо вийти на європейський ринок через Etsy та платформу Made With Bravery – електронний майданчик, створений за підтримки Мінцифри для продажу українських товарів.

Бестселер – шкарпетки, що робляться 3 дні

Що у нас уже є українського виробництва: кошики з джуту, вовняні шкарпетки, рукавиці. Це все виробляється не фабрично, а у форматі надомної праці. Тобто ми знаходимо майстрів з різних міст та сіл України, які зацікавлені у такій співпраці, відправляємо їм пряжу чи сировину, вони працюють себе вдома у зручний їм час, а потім відправляють готові вироби нам. 

У цьому форматі працюють переважно жінки літнього віку, які не мають можливості виконувати іншу роботу. Тож для них це гарна можливість займатись улюбленим рукоділлям та отримати підзаробіток. А для нас – підтримати українських майстринь та мати справді унікальні речі, зроблені вручну. Ніякого конвеєра! Звісно, простіше було б організовувати ці процеси і досягати результатів, аби ми, наприклад, зібрали 20 майстринь, облаштували для них приміщення і вони працювали там за чітким графіком. Чи взагалі, аби машина в’язала ті ж шкарпетки. Але ця вся історія – вона не про гонку за кількістю, а про соціальну місію. Про те, щоб отримати унікальні речі. Це саме та наша фішка, яку ми хочемо розвивати.

З товарів українського виробництва наші зірки – це плетені вовняні шкарпетки та рукавички. На них завжди є попит, навіть влітку! І їх завжди не вистачає, бо, знову ж, це товари не фабричні, одна пара може робитися до 3 днів. Адже кожна з майстринь працює у своєму темпі та зручним їй графіком.

Шукаємо майстрів по всій Україні

Сьогодні TARLINI home шукає талановитих людей, ми відкриті для співпраці за кількома напрямками: робота з деревом, кераміка, в’язання, воском… Мова не лише про декоративні вироби. Наприклад, ми шукаємо людину, яка буде виготовляти для нас провощені екосерветки. Це дуже класна і дуже популярна серед наших покупців штука. Майстриня, яка виготовляла їх для нас раніше, виїхала за кордон, тож ми шукаємо, хто цю справу підхопить.

Тому якщо ви вже вмієте робити щось красиве і корисне, розписуєте, майструєте, в’яжете, шиєте – пишіть нам. Я впевнений, ми знайдемо варіанти співпраці.