Суспільство
Задонатити чи купити облігації? А може, кинути на депозит? Що робити з грошима під час війни – пояснює фінансова консультантка
Чи реально відкладати гроші під час війни? Цілком, якщо робити це правильно та знати, для чого. А ще краще – змусити ці кошти працювати на вас. Скажімо, інвестувавши у військові облігації. Звучить заплутано? Разом із фінансовою консультанткою Галиною Тритяк розповідаємо, що робити з грошима під час війни та від яких звичок варто відмовитися просто зараз.
Галина Тритяк
незалежна фінансова консультантка з 10-річним досвідом
співавторка проєкту для підлітків «Навігатор до фінансової свободи», а також курсу для дорослих «Прокачай фінанси»
Найкраща інвестиція – у саморозвиток та безбідну старість
Питання інвестицій є дуже індивідуальним та залежить від рівня доходів, фінансових цілей, готовності до ризику та досвіду людини. Також важливо зрозуміти, на який період часу ви плануєте інвестувати кошти. Єдиного, універсального правила тут не існує.
Якщо говорити про незначні суми – 100-300 доларів – найкраще вкласти ці гроші у саморозвиток, адже саме так можна найшвидше монетизувати кошти. Один з доступних варіантів інвестицій в безбідну старість – накопичувати на приватну пенсію через недержавні пенсійні фонди. Із більшою сумою можна мислити глобальніше – придбати нерухомість, здавати її в оренду і в такий спосіб відкладати на пенсію.
Звісно, можна поєднувати різні варіанти, але саме накопичення на приватну пенсію – це довгострокова інвестиція. Кожен робить свій вибір, та якщо хтось живе сьогоднішнім днем та вірить, що державних виплат вистачить на старість, – це його особисте рішення та відповідальність.
Військові облігації – це не стовідсоткова благодійність
Військові облігації – це механізм, через який можна «позичити» гроші державі та підтримати її в часи чималих витрат. Кошти від продажу облігацій використовують для забезпечення потреб ЗСУ та інших фінансових потреб держави в умовах війни.
Особисто я розглядаю військові облігації не як інструмент інвестицій та примноження коштів, а як своєрідну не стовідсоткову благодійність. Адже ми можемо дати вільні кошти в користування державі, а через певний час – отримати їх з певними відсотками. Зараз це 16% дохідності, які повернуться до вас через рік.
Щоб придбати військові облігації, потрібно просто відкрити рахунок в цінних паперах. Це точно вигідніше ніж депозит, адже виплати гарантуються державою – це закладено в бюджеті країни. Єдиним ризиком може бути банкрутство, що доволі малоймовірно, тим більше, облігації можна купляти в різних валютах – гривнях, доларах, євро.
Такий варіант інвестицій особливо підходить тим, хто ніколи не мав справи з цінними паперами. До того ж з початком повномасштабного вторгнення держава розробила спрощений доступ до військових облігацій. Сьогодні їх можна придбати як через «Дію», так і через «Приватбанк», «Монобанк» та інші банки.
Якщо враховувати дохідність та порівнювати з середніми ставками по депозиту, то купівля облігацій більш вигідна, оскільки дохід за облігаціями не оподатковується. Тому це хороша альтернатива банківському депозиту, а водночас – підтримка та допомога державі.
У ризикові варіанти варто інвестувати не більше 10% капіталу
Якщо розглядати криптовалюту чи іноземні акції, потрібно врахувати, наскільки людина, яка хоче в це інвестувати, є ризиковою, на який період часу вона інвестує кошти, яку суму готова вкладати та з якою ціллю це робить.
Інвестиції в криптовалюту – це більш ризиковано. Як правило, в таких випадках рекомендують інвестувати до 10% від загальної суми капіталу. Також слід визначитися: це довгострокове вкладення (коли ви купуєте крипту і на кілька років про неї забуваєте) чи спекуляції (коли хочете купити дешевше та продати дорожче).
Не тримайте всі кошти на одному рахунку
Я б не радила зараз жити від зарплати до зарплати і витрачати все, тому що в часи невизначеності потрібно мати фінансову подушку. У нас і так вистачає стресу, тож не додавайте собі зайвих клопотів До того ж не слід зловживати кредитами та збільшувати їхні ліміти за рахунок емоційних покупок. Не раджу також користуватись послугами МФО (макрофінансових організацій як «ШвидкоГроші» чи «Готівочка»), бо це додаткове навантаження з шаленими відсотками.
Помилкою зараз також буде орієнтуватись лише на одне джерело отримання доходів, адже зараз це великий ризик. У нас збільшився рівень безробіття, тому на одну посаду претендують більше кандидатів. А отже, потрібно думати, як залишатися конкурентоспроможними, а також замислитись про якісь альтернативні джерела заробітку.
Читайте також: Десятки надісланих резюме і жодного оферу? Здається, проблема не в роботодавцях. 10 порад від карʼєрної консультантки
Аби диверсифікувати ризики, не рекомендую тримати всі кошти на одному рахунку чи в одній валюті. А ще я б точно не інвестувала у фінансові піраміди на кшталт S-group чи B2B Jewerly.
І, звісно, особливо не раджу чекати. Найкращий час налагоджувати свої фінанси був вчора, а наступний – сьогодні. Тому не чекайте завершення війни, аби щось змінювати. Якщо вас щось не влаштовує в особистих фінансах, варто спробувати покращити ситуацію вже зараз.
Не відкладайте заплановані покупки
Дорожчими будуть товари, які прив’язані до курсу долара, тобто імпортна техніка чи якісь побутові товари для дому. Та й загалом все в Україні поступово дорожчає через підвищення вартості енергоресурсів, комунальних послуг та транспортних витрат. Якщо ви планували якусь покупку і заощаджували для цього кошти – раджу не відкладати.
На чому можна економити? Насамперед на витратах, які не приносять вам радості. Але це дуже індивідуально, тому спробуйте кілька місяців вести облік доходів та витрат – так ви зможете простежити, що саме було б добре оптимізувати. Наприклад, за статистикою ми викидаємо 30% продуктів харчування. Це забирає значний відсоток наших коштів, і тут точно можна щось вигадати. Найбанальніше – більш прискіпливо складати списки покупок, аби не викидати щось просто так.
Фінансова подушка під час війни? Це реально
Щоб почати формувати власну фінансову подушку, необхідно відкладати частину доходу, щойно ви його отримали. І відкладати слід в різних валютах. Це не гроші для інвестицій чи доходу. Це сума, яка не працює, але створює відчуття безпеки.
Якщо трапляється якась непередбачувана ситуація, ми можемо скористатись цими коштами. Коли ж все стабілізується – знову наповнюємо цю подушку. Кошти варто зберігати в банках на різних рахунках та в різних валютах, але частину слід завжди тримати в готівці.
Яку валюту зберігати? Насамперед ту, якою ви розраховуєтесь. Тобто якщо ми живемо в Україні, платимо тут податки, працюємо і купуємо товари, то частина нашої фінансової подушки має бути в гривні. Та якщо ви плануєте якусь покупку, вартість якої прив’язана до іноземної валюти (скажімо, вживане авто з-за кордону), то, звісно, доцільніше заощаджувати в доларах. Відкладаєте на житло – теж раджу заощаджувати в іноземній валюті бодай частину.
Донатити також потрібно розумно
Повномасштабна війна триває вже майже рік, і ми розуміємо, що вона продовжуватиметься. Тому не раджу одного місяця донатити дуже велику суму, а наступного – думати, як виживати. Такі випадки були притаманні початку вторгнення, коли всі свої заощадження ми переказували на ЗСУ.
Хочете донатити щомісяця? Оптимально переказувати близько 10% доходів. Але якщо ви визначите якусь комфортну суму і будете переводити її регулярно – це теж добре. Можна налаштувати щомісчні перекази, наприклад, через «Монобанк» чи на рахунок фонду «Повернись живим». Додатково можна виділити певну суму й переводити ці кошти на невеликі збори своїх знайомих.
Читайте також: Підтримати своїх. Це 20 українських бізнесів, що допомагають ЗСУ та переселенцям
Та не менш важливо паралельно підтримувати українські бренди та бізнеси, більшість з яких теж донатять на армію. Формула проста: ми купуємо якусь потрібну річ від українського виробника, а частина коштів спрямовується на ЗСУ.
Що подивитися та почитати?
Щодо ресурсів, які допоможуть покращити фінансову грамотність, можу порекомендувати українськомовний YouTube-канал «Сімейний бюджет». Також раджу книгу «Шлях до фінансової свободи» німецького підприємця й фінансового консультанта Бодо Шефера, який пише про базові речі у фінансовій грамотності.
Ще одна цікава книга, яку я завжди рекомендую, – «Розумний інвестор» Бенджаміна Грема. Щоправда, це вже більш професійна література, яка буде корисною для тих, кого цікавлять інвестиції в фондовий ринок.
І не забувайте слідкувати за своїми витратами. Сьогодні є чимало застосунків для обліку доходів. Наприклад, особисто я користуюсь Monefy. Тому раджу завантажити декілька програм і подивитись, яка з них буде зручнішою та більше підходити вам за функціями.
До Всесвітнього дня біженців ШоТам і Благодійний фонд «Рокада» за підтримки Агенства ООН у справах біженців в Україні розповідають історії трьох переселенців, для яких Україна стала новим домом. Вони залишили все — рідну країну, звичне життя, близьких — та почали життя заново.
В Україні відчувають себе вдома: історії біженців
Наталія Садикова
біженка з Казахстану
Наталія працює журналісткою та виховує трьох дітей. У 2014-му разом з чоловіком Айдосом — опозиційним політиком і журналістом — та дітьми втекла з Казахстану через переслідування. «Це був каток репресій: арешти, справи, спалене авто, психлікарня», — згадує вона.
В Україні родина отримала статус біженців. Наталія каже: «За 11 років — жодного випадку дискримінації. Українці — толерантний народ. Велика честь — бути тут».
У 2018-му подружжя створило ютуб-канал «Бәсе», що критикував владу Казахстану. У червні 2024 року у Києві Айдоса вбили. «Його вбили просто на моїх очах. Це прецедент — журналіста ліквідували за кордоном. Я втратила відчуття базової безпеки».
Наталія залишилася з трьома дітьми. «Найменша донька загадала на день народження, щоб я та її брат із сестрою були живі. Я нікому не побажаю такого», — зізнається вона.
Попри втрату, жінка повернулась до журналістики: «Я вірю: навіть один у полі воїн. Не можна здаватися — треба боротися».
Саба Ал Ямані
біженка з Саудівської Аравії
Саба народилася в Саудівській Аравії, але з дитинства жила між двома культурами: батьком-арабом і мамою-українкою, що працювала стоматологинею в Києві. «Мій батько не знав меж — я йому повністю належала», — згадує дівчина. У 15 років вона наважилася втекти до України, щоб уникнути примусового шлюбу з двоюрідним братом.
«Раніше я носила хіджаб, а в школу в Києві вперше прийшла без нього — моє пухнасте афро стало символом свободи», – каже Саба.
В Україні дівчина почала працювати асистенткою у мами, мріяла про університет, але мала проблеми з документами. Повернутися до Саудівської Аравії для неї означало втратити все, тому вона звернулася по захист до міграційної служби. У 2023-му, після понад року очікування, Саба отримала статус біженки.
Сьогодні дівчина має вищу освіту, пройшла багато курсів і завдяки гранту від УВКБ ООН в Україні відкриває власний стоматологічний кабінет. «Я знайшла тут не лише захист, а й віру — ми з мамою разом прийняли християнство. Тепер я постійно ношу хрестик і дихаю на повні груди».
Аббас Ахмаді
біженець з Ірану
Аббас народився в заможній родині в Тегерані, та після зміни режиму в країні його родину заслали в далеке село. «Я ходив тільки в школу та мечеть», — згадує чоловік. Згодом через переконання він став мішенню для фанатиків: «Мені відкрито погрожували смертю. Я мусив тікати».
У 27 років прибув до України. «Я не мріяв — я рятувався. Але тут зустрів усміхнених людей і зруйнував усі стереотипи», — каже Аббас.
Перші роки були складними — мовний бар’єр, самотність, бідність. «Коли вперше впізнав слово — радів, як дитина. Я навіть не розумів, що тут говорять двома мовами».
З часом чоловік знайшов кохання, створив сім’ю і прийняв християнство: «Це було свідомо — я ніби народився заново». У 2016-му він став громадянином України.
24 лютого 2022-го був в ОАЕ, але негайно повернувся. «Вивіз родину за кордон, а сам залишився допомагати. Я вже раз втратив дім, більше не хочу. Україна — мій вибір і мій дім».
Як коректно спілкуватися з біженцями: п’ять правил
- Правило 1 — прибираємо ярлики, бачимо людину
Перед нами — надзвичайно цікава авторка дитячих казок на ім‘я Вероніка, а не «ВПО», «біженка» чи «шукачка захисту». Отже, дивіться та бачте людину, особистість, а не її статус.
- Правило 2 — «Я розумію»? Ні!
Не кажіть так, бо вислів «Я розумію, через що вам довелося пройти» часто є недоречним. Ми не можемо по-справжньому зрозуміти біль і переживання людини, яка втратила дім та звичне життя, якщо самі не опинилися в подібній ситуації. Натомість захоплюйтеся силою духу та підтримуйте!
- Правило 3 — «А чому ти не страждаєш?»
«Ти втратив дім і при цьому ходиш у кафе? Ганьба, маєш страждати!»
Ні, людина і надалі має жити своє життя. Тому не судіть, а допомагайте.
- Правило 4 — «А як там було?»
Не розпитуйте про болісні події — це може повернути людину в травматичні спогади. Поважайте особистий простір і право не ділитися болем.
- Правило 5 — «Активність (робота, город, спорт…) лікує»
Дайте простір і час для майбутнього. Люди, які пережили переміщення, потребують не лише фізичної, а й психологічної безпеки. Тому не давайте порад, не тисніть, а будьте плечем.
Мова — це міст. Правильні слова не змінять ситуації, але здатні подарувати відчуття гідності, прийняття та підтримки. Будьмо уважні одне до одного — саме так ми зміцнюємо культуру поваги й взаєморозуміння.
Після поранення Едуард Биков понад рік не міг бачити. Воїн вижив після удару авіабомбою, що важила півтонни. Лікарі місяць боролися за життя Едуарда, який перебував у комі.
Унаслідок поранень він втратив праву ногу, ліву стопу та праву руку. Процес відновлення триває, а захисник ділиться першими успіхами після операції на правому оці.
Про це Едуард Биков та його лікар Ігор Ларін повідомили в інстаграмі.
«Люди, я бачу!» — говорить Едуард та посміхається. Після цього воїн розповідає своїм підписникам, які предмети лежать на столику поряд та з чого складається його прийом їжі. Едуарда підтримує його жінка Марина, яка супроводжує воїна на всіх етапах реабілітацій.
Читайте також: «Тату, я вагітна!»: звільнений з полону захисник дізнався, що стане дідусем (ВІДЕО)
Трансформаційний психотерапевт Ігор Ларін говорить, що захоплюється відданістю та самопожертвою жінки захисника. Самого ж Едуарда лікар називає прикладом жаги до життя.
«Вірте. У Любов, у Життя, у Світло. Практично всі лікарі, з якими я спілкувався, поки працював з Едуардом, казали мені, що надії немає», — ділиться Ларін успіхами свого клієнта.
Едуард Биков — військовослужбовець зенітного дивізіону 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. У квітні 2024 року Едуард виконував бойове завдання зі своїм підрозділом медевакуації. Авіабомба вагою понад півтонни вибухнула неподалік, спричинивши багато смертей і руйнувань. Серед завалів і тіл вижив лише важкопоранений Едуард.
Лікарі довго боролися за життя Едуарда, він місяць перебував у комі. Едуард втратив праву ногу, ліву стопу та праву руку, частково відновили слух. Тепер лікарі із захисником працюють над відновленням зору.
Нагадуємо, що у Львові реконструювали обличчя військовому, який втратив ніс через поранення.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Едуарда Бикова
«Тату, я вагітна!» — кричить у слухавку донька захиснику. Військовий повернувся з полону та одразу дізнався, що стане дідусем. Чоловік зміг почути голос близьких під час чергового етапу обміну важкопоранених та тяжко хворих українських бранців.
Відео з поверненням захисників поширив міністр оборони Рустем Умєров.
Обмін військовополоненими провели у межах домовленостей у Стамбулі. У дописі Рустем Умєров повідомив, що всі визволені українці потребують медичної допомоги та реабілітації, яку їм невідкладно нададуть у профільних медзакладах.
«Памʼятаємо про кожного і заберемо кожного», — додав міністр оборони.
Нагадуємо, що «Ветерани космічних військ» зібрали на стримі понад 1,4 млн грн для «Вовків Да Вінчі».
Також ми писали, що у Львові реконструювали обличчя військовому, який втратив ніс через поранення.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими